Облік наявності і руху нематеріальних активів

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

Факультет економіки АПК

Кафедра обліку, аналізу та аудиту в АПК

Напрям підготовки 6509 «Облік і аудит»

Спеціалізація «Облік і аудит в АПК»

Заочна форма навчання

 

Смирнова Євгенія Олександрівна

 

КУРСОВА РОБОТА

з науки «Фінансовий облік»

на тему:

ОБЛІК НАЯВНОСТІ І РУХУ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

(на матеріалах ТОВ «Хмільницьке» м. Жданівка, Вінницької області)

 

 

 

Науковий керівник

доцент Білозор Л. В.

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2014

ЗМІСТ

 

Вступ……………………………………………………………….……………….3

1. Економічна сутність  нематеріальних активів, їх визнання  та класифікація….6

2. Нормативно-правове регулювання  обліку операцій з нематеріальними  активами………………………………………………………………………………….16

3. Організаційно-технологічні  особливості діяльності підприємства  та їх вплив на побудову  обліку наявності і руху нематеріальних  активів……………………….20

4. Документальне оформлення  та облік наявності і руху  нематеріальних активів………………………………………………………………………………….…29

5. Синтетичний та аналітичний  облік  наявності і руху нематеріальних  активів…………………………………………………………………………………….35

6. Удосконалення обліку  наявності і руху нематеріальних  активів……………45

Висновки………………………………………………………………………...50

Список використаних джерел………………………………………….53

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Сьогодні у всьому світі інтелектуальна власність стає могутнім важелем економічного розвитку суспільства. З інтелектуальних ресурсів формується інтелектуальний капітал. Саме інтелектуальний капітал дедалі більше перетворюється на провідний чинник економічного зростання, радикальних економічних зрушень, стає головним важелем у визначенні ринкової вартості та формуванні високого рівня конкурентоспроможності. Наявність нематеріальних активів у складі ресурсів підприємства збільшує ринкову вартість підприємств, підвищує інвестиційну привабливість та забезпечує захист їхніх прав.

Зростання конкурентоспроможності підприємств передбачає ефективне використання природних, матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Водночас дедалі більшу роль відіграють нематеріальні активи, частка яких у структурі активів суб'єктів господарської діяльності постійно зростає. Наявність нематеріальних активів у складі ресурсів підприємства збільшує його ринкову вартість, підвищує інвестиційну привабливість та забезпечує захист  прав. Однак, не дивлячись на велику кількість нормативних актів, обліку нематеріальних активів в Україні приділяється не належна увага.

Розширення сфери використання нематеріальних активів, недосконалість законодавчої бази та класифікації  об’єктів, недостатня розробка методики оцінки, зумовлює потребу в удосконаленні їх обліку та аналізу.

Над актуальними проблемами оцінки вартості нематеріальних активів плідно працюють науковці О. Мних, І. Мойсеєнко, Т. Момот, А. Турило та інші. Проте проблема визначення методологічних підходів до оцінки вартості нематеріальних активів у сучасних умовах залишається малодослідженою.

Науковці також розглядають можливості більш повного обліку всіх джерел вартості інтелектуальних нематеріальних активів наукомістких підприємств. Зокрема, аналізу цих проблем присвячені праці О. Бутнік-Сіверського, П. Крайнєва, В. Олейко, В. Палія, А. Чухна та ін.

 

Необхідність удосконалення обліку і аудиту нематеріальних активів з урахуванням  зумовила актуальність проблеми і визначила тему дослідження.

Метою дослідження є обґрунтування теоретичних і методологічних положень та розробка практичних рекомендацій з удосконалення обліку наявності і руху нематеріальних активів.

Для досягнення поставленої мети передбачено вирішення таких основних завдань:

• дослідити сутність нематеріальних активів як економічної категорії і як об’єкта бухгалтерського обліку;
• визначити критерії включення об’єктів до складу нематеріальних активів;
• класифікувати нематеріальні активи з метою підвищення ефективності управління цією категорією;
• виробити пропозиції щодо оцінки нематеріальних активів і вдосконалення методики їх обліку;
• висвітлити нормативно – правову базу щодо регулювання обліку наявності і руху нематеріальних активів;
• розкрити організаційно – технологічні особливості діяльності підприємства та їх вплив на побудову обліку наявності і руху нематеріальних активів;
• висвітлити документальне оформлення та облік наявності і руху нематеріальних активів;
• розкрити порядок синтетичного і аналітичного обліку наявності і руху нематеріальних активів;
• запропонувати шляхи удосконалення обліку наявності і руху нематеріальних активів.

Предметом дослідження є комплекс теоретичних, методологічних і практичних аспектів бухгалтерського обліку і аналізу використання нематеріальних активів на підприємствах.

Об’єктом дослідження є господарські операції з нематеріальними активами, що підлягають відображенню в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності підприємств та є об’єктом дослідження в аналізі.

Практичне значення отриманих результатів полягає в науковому обґрунтуванні напрямів та розробці практичних рекомендацій з удосконалення обліку, оцінки і аналізу нематеріальних активів.

Методи дослідження. У процесі дослідження використано такі загальнонаукові методи: абстрактно-логічний – застосовано при визначенні сутності нематеріальних активів, розробленні їх класифікаційних ознак; спостереження, порівняння та систематизація для дослідження системних зв’язків між групами нематеріальних активів, а також при оцінюванні законодавчих положень; асоціацій і аналогій – при розробленні методики синтетичного й аналітичного обліку операцій з нематеріальними активами.

Джерелами інформації при написанні курсової роботи стали законодавчі, нормативні документи з питань бухгалтерського обліку нематеріальних активів, наукові праці та публікації вітчизняних науковців з проблем обліку та аудиту нематеріальних активів; наукова література, матеріали періодичних видань й наукових конференцій, первинні документи бухгалтерського обліку, звітність підприємств.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ, ЇХ ВИЗНАННЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ

 

До затвердження стандартів бухгалтерського обліку нормативні акти з бухгалтерського обліку обмежувались невичерпними переліками видів нематеріальних активів без визначення їх загального поняття. Облік нематеріальних активів регламентується МСБО 38 «Нематеріальні активи» та національним П(С)БО 8 «Нематеріальні активи». В них практично співпадає визначення нематеріальних активів: нематеріальний актив — це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. Інакше кажучи, термін “нематеріальні активи” охоплює будь-які (їх коло залишається невичерпним) безтілесні об’єкти цивільного обігу, що можуть бути капіталізовані підприємством, організацією, установою[2; с.242].

Згідно з податковим законодавством нематеріальні активи - це об'єкти інтелектуальної, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку. Таким чином, між бухгалтерським та податковим визначеннями нематеріальних активів існують відмінності. Так, П(С)БО 8 "Нематеріальні активи'', на відміну від податкового законодавства обмежує можливість віднесення активів до складу нематеріальних, тобто нематеріальними можуть бути ті активи, які утримуються з метою використання впродовж періоду більше одного року. Крім того, нематеріальний актив може бути придбаний з метою перепродажу та бути для цілей оподаткування товаром.

Вітчизняні науковці по-різному також тлумачать нематеріальні активи:

– умовна вартість об’єктів промислової й інтелектуальної власності, дострокові вкладення у придбання об’єктів промислової та інтелектуальної власності, права на здійснення окремих видів діяльності, права оренди будівель, споруд, приміщень, права власності на квартири, а також інші аналогічні майнові права, що визначаються об’єктом права власності конкретного підприємства і забезпечують отримання доходу або створюють умови для його одержання [27];

– вартість документально оформлених прав користування землею, во-дою, іншими природними ресурсами, а також патентами, авторськими правами,товарними знаками, програмним забезпеченням комп’ютерних технологій [25];

– умовна вартість об’єктів промислової й інтелектуальної власності, інші аналогічні майнові права, що визнаються об’єктом права власності конкретного підприємства [20].

Ми погоджуємося з таким визначенням, що склад нематеріальних активів — це сукупність прав підприємства розпоряджатися об’єктами інтелектуальної та промислової власності та переваг підприємства у порівнянні з іншими суб’єктами підприємницької діяльності.

Зазначена у визначенні можливість ідентифікації означає , що актив можна розпізнати як самостійну одиницю.

Ідентифікований актив - це придбаний актив, який на дату придбання відповідає певним критеріям, а саме:

• оцінка активу може бути достовірно визначена;
• в майбутньому при його використанні очікується отримання економічних вигід, тобто це потенціал, який може сприяти надходженню на підприємство (прямо або опосередковано) грошових коштів та їх еквівалентів.

Можливість ідентифікації означає, що актив можна відокремити від підприємства. Тобто, щодо конкретного об'єкта нематеріальних активів повинна існувати можливість вилучення його із сукупного майна, що обліковується на балансі підприємства, відокремлення його від інших активів і розпорядження ним.

Такий актив можна використовувати незалежно або у сукупності з іншими активами, відокремлювати від підприємства (продавати, передавати у користування тощо).

Тобто, по відношенню до конкретного об’єкту нематеріальних активів повинна існувати можливість вилучення його з сукупного майна, зафіксованого на балансі підприємства, відокремлення його від інших активів і розпорядження ним. До складу нематеріальних активів, наприклад, не можуть бути віднесені інтелектуальні та ділові якості людини, її кваліфікацію та здатність до праці, оскільки вони виступають невідокремленою частиною свого носія і не можуть бути використані без нього.

Придбаний нематеріальний актив визнається підприємством і відображається в обліку та звітності, якщо він відповідає всім критеріям визнання.

1. Критерії визнання активів  взагалі:

— актив контролюється підприємством внаслідок минулих подій;

— існує ймовірність одержання підприємством майбутніх економічних вигод, пов’язаних з його використанням;

— вартість активу може бути достовірно визначена.

2. Критерії визнання нематеріальних  активів:

— немонетарний актив;

— не має матеріальної форми;

— може бути ідентифікований;

— утримується з метою використання протягом періоду більше одного року або операційного циклу, якщо він перевищує один рік для виробництва, торгівлі, адміністративних цілей, надання в оренду іншим особам.

Критерій щодо можливості достовірної оцінки вартості активу застосовується незалежно від того, чи був нематеріальний актив придбаний, отриманий ззовні, чи створений на підприємстві.

Для визнання нематеріальних активів, створених на підприємстві, відповідно до вимог ПБО 8 застосовуються додаткові критерії визнання:

1. Витрати на створення  нематеріального активу класифікуються  на етап досліджень та етап  розробок.

Дослідження – заплановані підприємством дослідження, які проводяться ним уперше з метою отримання і розуміння нових наукових та технічних знань.

Розробка – застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їхнього серійного виробництва чи використання.

2. Витрати на дослідження  визнаються витратами під час  їх здійснення. Якщо підприємство  не може відокремити етап дослідження  від етапу розробок у процесі  створення нематеріального активу, тоді всі витрати розглядаються  як витрати на дослідження.

3. Нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі (визнавати) за умови, якщо підприємство має:

— намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;

— можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;

— інформацію для достовірного визначення витрат, пов’язаних з розробкою нематеріального активу.

Якщо нематеріальний актив не відповідає переліченим вище критеріям визнання, то витрати, пов’язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом. [2; с.238]