Оцінка фінансового стану акціонерних товаритства

Необхідно зазначити, що існують різні погляди на питання про час виникнення корпорацій. Одні дослідники, такі як Вінник О. М. і Щербина В. С. [1] беруть за початок створення Голландської Ост-Індськой компанії. Однак на думку Функа і Міхальченка, колоніальні компанії були акціонерними компаніями лише по назві. Перші акціонерні товариства, на їх думку, були створені в Англії в кінці XVII століття [20].

Поширеним вважається уявлення про те, що на американському континенті акціонерні товариства почали виникати наприкінці XVIII ст. Ця організаційно–правова форма підприємництва була запозичена з Англії. Разом з першими акціонерними товариствами в Америці з’явилися і “бульбашкові компанії”, засновники яких мали ту саму мету, що й їх англійські “колеги” – привласнити зібрані в процесі підписки на акції кошти і залишити підпищиків напризволяще.

Відправною  точкою розвитку сучасного акціонерного руху в Україні є прийнятий у 1991 році Закон України “Про господарські товариства”, який визнав акціонерне товариство як самостійну форму діяльності і закріпив правові основи його створення і функціонування.

17 вересня 2008 р. Верховна Рада України прийняла Закон України “Про акціонерні товариства”. Згідно закону України акціонерне товариство – господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Статутний капітал - капітал товариства, що утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства [12].

Акціонерні  товариства  за  типом  поділяються  на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Кількісний склад     акціонерів    приватногo акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів.

Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій. Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. У разі прийняття загальними зборами приватного акціонерного товариства рішення про здійснення публічного розміщення  акцій  до  статуту  товариства   вносяться відповідні  зміни,  у  тому  числі  про  зміну типу товариства - з приватного на публічне. Зміна типу  товариства  з  приватного  на  публічне   або   з публічного на приватне не є його перетворенням [12].

Мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи  із ставки мінімальної  заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) акціонерного товариства. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.

Власний капітал (вартість чистих активів) товариства - різниця між сукупною вартістю активів товариства та вартістю його зобов'язань перед іншими особами.

Акціонери не відповідають  за  зобов'язаннями  товариства  і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах  належних їм акцій.  До акціонерів не можуть застосовуватися будь-які  санкції,  що  обмежують  їх  права,  у   разі   вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами. Акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або  злиття,  поділу,  виділу  чи  перетворення   підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство [12].

Акціонерами  товариства  визнаються  фізичні  і   юридичні особи,  а  також  держава в особі органу,  уповноваженого управляти  державним  майном,  або  територіальна  громада  в  особі  органу, уповноваженого  управляти  комунальним майном,  які є власниками акцій товариства.

Акція - іменний  цінний папір, який посвідчує майнові  права його власника (акціонера),  що стосуються акціонерного товариства, включаючи  право  на  отримання  частини   прибутку   акціонерного товариства  у  вигляді  дивідендів  та  право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі  його  ліквідації,  право  на управління  акціонерним  товариством,  а  також  немайнові  права, передбачені Цивільним  кодексом України ( 435-15 ) та законом,  що регулює питання створення,  діяльності та  припинення  акціонерних товариств, і законодавством про інститути спільного інвестування [13].

Акціонер   приватного   та   публічного  товариства  має переважне право  на придбання акцій додаткової емісії.

Акціонерне товариство може здійснювати емісію акцій тільки за рішенням загальних зборів.

Товариство може здійснювати  розміщення інших цінних  паперів, крім акцій,  за рішенням наглядової ради, якщо інше не передбачено його статутом.  Рішення про розміщення цінних паперів на суму,  що перевищує  25  відсотків вартості активів товариства,  приймається загальними зборами акціонерів.

Акціонерним  товариствам  дозволяється  емісія для переведення зобов'язань товариства у цінні папери в порядку,  встановленому  Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. орядок реалізації   переважного  права  на  придбання  акцій додаткової  емісії  встановлюється  Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Емітентом  акцій  є тільки акціонерне товариство.  Порядок прийняття відповідним органом акціонерного товариства рішення  про розміщення   акцій   визначається   законом,  що  регулює  питання утворення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

 Акції існують  виключно в бездокументарній  формі. Акція має номінальну вартість,  установлену в національній валюті.  Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою, ніж одна копійка.

Акціонерне  товариство  розміщує  тільки  іменні акції. У разі  існування  акцій  у  документарній  формі  власникові  акцій видається сертифікат акції (акцій).

У сертифікаті  акції (акцій) зазначаються вид цінного  паперу, найменування акціонерного товариства,  серія і номер  сертифіката, міжнародний  ідентифікаційний  номер  цінного  паперу,  тип і клас акцій,  номінальна вартість акції, кількість акцій,  що  належить власникові  за  таким сертифікатом,  ім’я (найменування) власника, підпис  керівника  емітента   або   іншої   уповноваженої   особи, засвідчений печаткою емітента (уповноваженої особи). Національною  комісією  з  цінних  паперів та фондового ринку можуть   встановлюватися  додаткові  реквізити  сертифіката  акції (акцій) [13].

Акціонерне  товариство розміщує акції двох типів  -  прості та привілейовані.

Прості  акції  надають  їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів,  на участь в управлінні акціонерним товариством,  на отримання частини майна акціонерного товариства  у  разі  його  ліквідації  та  інші права,   передбачені   законом,   що  регулює  питання  створення, діяльності  та  припинення  акціонерних  товариств.  Прості  акції надають їх власникам однакові права.

Прості акції  не підлягають конвертації у привілейовані  акції або інші цінні папери акціонерного товариства [13].

Надання будь-яких гарантій щодо отримання доходу (дивідендів) за  простими  акціями забороняється. 

Привілейовані  акції  надають  їх   власникам   переважні, стосовно  власників  простих  акцій,  права  на  отримання  частини прибутку  акціонерного  товариства  у  вигляді  дивідендів  та  на отримання  частини  майна  акціонерного  товариства  у  разі  його ліквідації,  а  також  надають  права  на  участь   в   управлінні акціонерним   товариством  у  випадках,  передбачених  статутом  і законом,  який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Акціонерне  товариство розміщує привілейовані  акції різних класів (з різним обсягом  прав),  якщо така можливість  передбачена  його  статутом.  У  такому разі у проспекті їх емісії зазначається черговість отримання  дивідендів  і  виплат з майна ліквідованого товариства  для  кожного  класу  привілейованих  акцій, розміщених акціонерним  товариством,  яка встановлюється статутом товариства.

Привілейовані  акції  певних  класів  можуть  бути  конвертовані у прості  акції  або  у  привілейовані  акції  інших класів, якщо це передбачено  проспектом їх емісії.

Частка привілейованих    акцій    у    статутному    капіталі акціонерного товариства не може перевищувати 25 відсотків [13.]

Реєстрацію  випуску акцій здійснює Національна  комісія з цінних  паперів  та  фондового  ринку  в установленому нею порядку.   Обіг   акцій   дозволяється  після реєстрації Національною  комісією  з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

Особливості  емісії,  обігу,  обліку  та   викупу   акцій корпоративних  інвестиційних фондів визначаються законодавством.

У процесі діяльності акціонерне товариство здійснює певні  витрати, отримує виручку від реалізації і прибуток. Прибуток розраховується так само, як і на підприємствах інших форм власності і становить різницю між виручкою від реалізації від продажу продукції (виконання робіт, надання послуг) за вирахуванням акцизів, ПДВ і витрат на виробництво і продаж цієї продукції (виконання робіт, надання послуг). Якщо витрати перевищують виручку від реалізації (без відповідних податків), товариство зазнає збитків.

Отриманий загальний  прибуток використовується насамперед на сплату процентів банку за кредитами, встановлених податків і платежів до бюджету. Прибуток, що залишився, вважається чистим і розподіляється на розсуд акціонерного товариства. Частина чистого прибутку може спрямовуватися на виробничий і соціальний розвиток товариства, виплату відсотків за облігаціями і до резервного фонду. Чистий прибуток, що залишився, використовується для виплати дивідендів акціонерам. Розміри відрахувань від чистого прибутку за зазначеними напрямками встановлюються загальними зборами акціонерів товариства. Порядок формування і використання резервного фонду визначається статутом товариства. Кошти фонду використовуються на покриття непередбачених збитків акціонерного товариства. За рахунок цього фонду в разі нестачі чистого прибутку можуть виплачуватись відсотки за облігаціями і дивіденди за привілейованими акціями, а також викупатися акції в акціонерів за відсутності інших коштів [18].

При розподілі  чистого прибутку за відповідними напрямками враховують фінансовий стан акціонерного товариства.

Особливості організації фінансів визначаються характером виробництва, тобто технологічними особливостями виробництва, залежністю виробництва від природних чи кліматичних умов. Отже,фінанси акціонерних товариств – це економічні, грошові відносини, що виникають в результаті руху грошей і утворених на цій основі грошових потоків, пов`язаних з функціонуванням створених на підприємствах грошових фондів. Предметом управління фінансами є регулювання фінансових потоків. При цьому об’єктом управління фінансами є фінансові відносини у сфері грошового обігу, фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються в усіх ланках фінансово-господарської роботи підприємства.

Отже, організація  фінансів акціонерного товариства –  є однією з головних цілей, що дозволяє досягти головної мети діяльності підприємства, тобто отримання прибутку. Для ефективної організації фінансів акціонерного товариства розроблено ряд принципів, дотримання яких є запорукою досягнення бажаного результату. Організація фінансів акціонерного товариства неможлива без управління ними. Управління фінансами акціонерного товариства має на меті реалізацію фінансової політики підприємства. Управління фінансами акціонерного товариства, у свою чергу, здійснюється у кілька етапів, що дозволяє впровадити чітку організацію фінансів.

1.3.Фінансові методи регулювання діяльності акціонерних товариств

Фінансові методи є способом впливу фінансових відносин на господарський процес. У господарській  практиці акціонерні товариства широко застосовують такі фінансові методи: фінансове планування, оперативне управління, фінансовий контроль, фінансове забезпечення і фінансове регулювання [11].

Процес розподілу  і перерозподілу виробленого  у суспільстві валового внутрішнього продукту, утворення і використання грошових фондів починається, в першу чергу, із застосування такого фінансового методу, як фінансове планування.

Фінансове планування — діяльність зі складання планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих  суб'єктів господарювання, їх об'єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць та країни в цілому, спрямована на досягнення поставлених цілей і вирішення певних завдань. У процесі фінансового планування кожен суб'єкт господарювання оцінює свій фінансовий стан, виявляє резерви збільшення фінансових ресурсів та напрями їх ефективного використання. За допомогою фінансового планування здійснюється економічне обґрунтування фінансових рішень та вибір їх альтернативних варіантів.

Результатом фінансового  планування є розрахунок фінансових показників, які відображають формування, розподіл і використання фінансових ресурсів та втілюються у спеціальному документі — фінансовому плані. Особливість фінансового плану — він складається лише у грошовій формі [11].

При виконанні  фінансових планів виникає потреба в оперативному управлінні як діяльності, пов'язаній із необхідністю втручання в розподільчі процеси з метою ліквідації диспропорцій, подолання недоліків, своєчасного перерозподілу коштів, забезпечення досягнення запланованих результатів.

Сукупність  усіх організаційних структур, які  здійснюють управління фінансами, утворює  фінансовий апарат. Тобто управління фінансами — система методів  і форм організації фінансових відносин, які застосовує фінансовий апарат для  ефективного формування, розподілу і використання фінансових ресурсів суб'єктів економічної діяльності з метою досягнення поставлених цілей та запланованих результатів.