Напрями запобігання банкрутства на підприємстві

У фінансовому плані також відображається сума витрат на розробку плану санації та проведення санаційного аудиту (за необхідності). На підставі фінансового плану розраховується загальна потреба підприємства у фінансових ресурсах із зовнішніх джерел. Обсяг зовнішнього фінансування дорівнює різниці між загальною потребою підприємства у фінансових ресурсах (інвестиції в основні та оборотні засоби) та прогнозованою величиною виручки від реалізації окремих об'єктів активів, продаж яких здійснюється в рамках санації. Одержана величина коригується на позитивний чи негативний Cash-Flow, який очікується в період проведення санації.

План виробництва та капіталовкладень: містить дані про використання обладнання, його знос, витрати, пов'язані з відновленням (придбанням нового обладнання, ремонт та реконструкція), можливості оренди чи лізингу. Також характеризується виробничий процес, його "вузькі" місця, комерційні зв'язки з постачальниками факторів виробництва, зазначаються конкретні заходи щодо поліпшення асортименту продукції та підвищення її якості з тим, щоб досягти конкурентних переваг. Слід указати, яке саме обладнання, технічну документацію, технологію, "ноу-хау", у кого, на яких умовах та в який термін потрібно придбати, суму витрат на придбання. Виходячи з цих даних, оцінюють потреби в інвестиціях. План виробництва та капіталовкладень складається у формі бюджету.

 У ході  аналізу виробничо-господарської  діяльності необхідно провести  таку роботу:

1) вивчити  загальну виробничу структуру  підприємства;

2) оцінити  рівень існуючої технології виробництва;

3) провести  аналіз виробничих витрат;

4) проаналізувати  рух основних фондів та амортизаційних  відрахувань;

5) оцінити  показники праці.

Загальна виробнича структура підприємства. Під час вивчення загальної виробничої структури підприємства розв'язуються такі завдання:

- досліджуються  головні техніко-економічні показники  структурних підрозділів (обсяги  виробництва, чисельність працівників, основні фонди, тощо);

- визначається  кількість та місцезнаходження  окремих структурних підрозділів, у тому числі допоміжних і  обслуговуючих, оптимальність їхнього  розташування;

- проводиться  експертиза доцільності виділення (відокремлення) певних підрозділів  у ході майбутньої реструктуризації (якщо така передбачається).

Оцінка рівня існуючої технології виробництва. Це завдання розв'язується за такими позиціями:

а) наявність сучасних передових технологій;

б) використання ноу-хау та власних інноваційних розробок;

в) використання автоматизованих систем управління.

Аналіз витрат на виробництво. У ході аналізу вивчається ефективність планування собівартості та проводиться факторний аналіз відхилень факту від плану. На підставі первинних бухгалтерських документів визначається сума витрат у собівартості продукції, не пов'язаних з виробничо-господарською діяльністю. При цьому аналізується фактична (у натуральному та вартісному виразі) наявність сировини, матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів, інших товарно-матеріальних цінностей, які не мають відношення до виробництва продукції. На цій підставі розробляються рекомендації щодо їх дальшого використання, у тім числі продажу. Велика увага приділяється питанню правильності віднесення витрат на собівартість продукції та на валові витрати для цілей оподаткування. У разі порушення вимог Закону "Про оподаткування прибутку" в частині формування валових витрат, підприємство наражається на фінансові санкції.

Аналіз руху основних фондів та амортизаційних відрахувань. Досліджуючи це питання, слід виходити з того, що балансова вартість окремих майнових активів майже ніколи не дорівнює їх реальній ринковій ціні. Аудитор звертає увагу на основні фонди, що їх придбано, реалізовано, ліквідовано або здано в оренду протягом останніх періодів. Показники завантаженості основних фондів, зносу, матеріаломісткості та енергоємності, прогресивності технологічних процесів порівнюються з аналогічними показниками діяльності підприємств, найліпших у своїй галузі.

Слід перевірити правильність проведення та відображення у звітності таких, пов'язаних з рухом основних фондів операцій: індексація основних фондів; надходження та реалізація; ліквідація та інші види вибуття; ремонт та амортизація; інвентаризація.

Оцінка майнового стану підприємства проводиться на підставі дослідження таких показників: коефіцієнт зносу основних фондів; коефіцієнт оновлення; коефіцієнт вибуття; частка активної частини основних фондів у структурі основних фондів.

  Аналіз показників праці. Під час цього аналізу досліджується динаміки чисельності працівників та рівня заробітної плати, обсяги прихованого безробіття, плинність кваліфікованих робітників та інженерно-технічних кадрів. З'ясовуються також причини, які призвели до втрат робочого часу (брак замовлень, сировини, утрата традиційних ринків збуту, висока ціна продукції, незадовільна робота обладнання, брак маркетингових досліджень тощо), робиться висновок про відповідність (невідповідність) кількості працівників потребам виробництва.

Значна залежність підприємства від монопольних постачальників сировини, матеріалів та кооперованих поставок може призвести до перебоїв у його функціонуванні. Слід дослідити також, чи немає фактів закупівлі сировини, матеріалів за завищеними цінами. За наявності таких фактів необхідно визначити причини (корисливий інтерес певних осіб, відповідальних за закупівлі, мотиви ухилення від оподаткування, диктат постачальників тощо).

 

1.       Діагностика кризового стану  і загрози банкрутства підприємства. Завданням цього етапу є визначення  основних причин виникнення та  поглиблення кризи, глибини кризи, оцінка внутрішніх можливостей  підприємства щодо подолання  кризи та сприятливості зовнішнього  середовища для подолання кризи.

 

2.       Визначення цілей і завдань  антикризового управління. На цьому  етапі на основі висновків  щодо глибини кризи, отриманих  у результаті проведеної діагностики, необхідно визначити стратегічну  мету антикризового управління  та першочергові завдання, які  необхідно здійснити для її  досягнення.

 

3.       Визначення суб'єктів антикризової  діяльності. Розробка та управління  впровадженням заходів антикризового  управління здійснюється особою  або певним колом осіб, які  визначаються як суб'єкти антикризового  управління. Ними можуть бути  власник підприємства (характерно  для малих і середніх підприємств).

 

4.       Оцінка часових обмежень процесу  антикризової діяльності. Планування  антикризового управління передбачає  обов'язкове визначення часових  меж антикризової програми. За  інших рівних умов найбільш  жорстким обмеженням тривалості  антикризових заходів є ймовірний  термін виникнення ситуації банкрутства.

 

5.       Оцінка ресурсного потенціалу  антикризового управління. На цьому  етапі необхідно визначити достатність  ресурсів підприємства для вирішення  поставлених завдань, а саме можливості  підприємства з генерування потоків  грошових коштів для розрахунку  по зобов’язаннях та продовження  самофінансування діяльності, можливість  вивільнення ліквідних коштів  внаслідок іммобілізації оборотних  і поза оборотних  активів, можливість  одержання додаткових зовнішніх  фінансових ресурсів.

 

6.       Розробка антикризової програми  підприємства. На цьому етапі  з урахуванням результатів роботи  попередніх етапів розробляється  програма антикризового управління - детальний план заходів, що мають  бути вжиті, в якому визначено  послідовність, ресурси та відповідальність  за їх виконання.

 

7.       Впровадження антикризової програми. Найважливішою управлінською функцією  на цьому етапі є організація  контролю за перебігом виконання  антикризової програми для своєчасного  вжиття заходів щодо її модернізації  або коригування у зв'язку з  не прогнозованими змінами у  внутрішньому і зовнішньому середовищі, поведінці окремих кредиторів[21].

Після проведеного аналізу основних показників діяльності підприємства в динаміці за 3 роки перш за все необхідно виділити наступні значення коефіцієнтів, які потребують особливої уваги.

По-перше, коефіцієнт зносу проявляє тенденцію до росту. Підприємство, яке ми аналізуємо – це велике виробниче товариство, яке має  на балансі велику кількість споруд та обладнання, а також транспортні засоби. Для безперебійної діяльності важливо контролювати знос виробничих потужностей, і в умовах жорсткої конкуренції завжди відстежувати появу нових сільськогосподарських машин та устаткування. Рекомендована закупівля нового, більш технологічного обладнання. Так, наприклад, у 2001 році птахофабрика придбала нову сортувальну машину (31,1 тис. дол. США, внесені ТОВ "Тен Ельсен" (Німеччина) у вигляді обладнання для птахівництва), що значно прискорило виробничий цикл, поліпшило якість сортування, знизило потребу в людській праці. Зараз, у 2011 році, після проведеної реконструкції та розширення, і як наслідок - збільшення обсягів виробництва постала необхідність в придбанні ще одної такої машини. Інвестиції зможуть допомогти подолати кризовий стан. Треба найти інвесторів, зацікавити їх своєю промисловістю для того, щоб не поглибити кризовий стан підприємства. Тим паче, що коефіцієнт фінансової залежності вищий за нормативний рівень, це свідчить про те, що залучення нових капітальних інвестицій цілком можливе.

По-друге, великі обсяги виробництва та реалізації вимагають структурних змін в організації робочого процесу, кадрових змінах, посиленні контролю та більш чіткої побудова обліку. Мова йдеться перш за все за необхідність створення нового підрозділу – тарного складу. Також слід пам’ятати, що ефективне виробництво не можливе без створення і ефективного функціонування відділу маркетингу. Сьогодні розширення виробництва здійснюється внаслідок використання нових технологій виробництва, орієнтації на розширення асортименту, пристосування системи контролю якості, велику увагу слід приділяти управлінню затрат. Саме тому в основу роботи новоствореного відділу слід покласти наступні принципи:

 

• Виробництво якісної та конкурентоздатної продукції на основі максимального задоволення вимог споживачів, діагностика ринкової кон’юнктури і реального потенціалу підприємства.

 

• Ефективна реалізація яєць та м’яса птиці в установлених обсягах, у домовлені строки та за цінами, які погоджені сторонами.

 

 

• Забезпечення найбільш стабільної та високої прибутковості від виробничої, комерційної та фінансової діяльності на основі оновлення технологічного процесу, ефективних  форм збуту.

 

• Динамічне зіставлення затрат і результатів маркетингової діяльності.

 

 

Важливим етапом є вивчення людського фактору. Трудові ресурси — це частина працездатного населення, яка за віковими, фізичними та освітніми даними відповідає тій чи іншій сфері діяльності. Серед трудових ресурсів виокремлюють реальні (люди, які працюють) і потенційні (особи, які мають бути залучені до певної праці в майбутньому).

Рекомендовано звернути увагу на наступі моменти:

1. Ефективність оплати праці та преміювання;
2. Співвідношення покладених обов’язків до їх виконання (підвищення кваліфікації);
3. Плинність персоналу (Кількість звільнених з усіх причин / Середньооблікова чисельність персоналу).

Основне завдання кадрової політики — забезпечити кожне робоче місце, кожну посаду персоналом відповідних професій та спеціальностей і належної кваліфікації. Кадрова політика на підприємстві повинна забезпечити виконання таких функцій:

• розробка стратегії формування та використання трудового потенціалу;

набір і формування необхідних категорій персоналу (відбір, професійна орієнтація, наймання, адаптація);

• підготовка персоналу до відповідної професійної діяльності;
• поточне оцінювання персоналу (контроль відповідності персоналу конкретним потребам виробництва, службові переміщення, аналіз ділових якостей працівника);
• мотивація дотримання належного режиму трудової діяльності та високої продуктивності праці;
• постійний контроль за безпекою праці на виробництві;

 

.

Незважаючи на те що антикризове управління економікою спрямовано на подолання таких явищ, як банкрутство, безпосередньо у діяльності підприємства (на мікрорівні) важливе значення має також регулювання ситуації з неплатоспроможністю на державному (макро) рівні шляхом запровадження сучасних розвинених систем правового регулювання неплатоспроможності.