Напрями запобігання банкрутства на підприємстві

 

 

Дані наведено без урахування результатів діяльності малих підприємств і бюджетних установ. За видом економічної діяльності “Сільське господарство, мисливство, лісове господарство” інформацію наведено без урахування рослинництва, тваринництва та змішаного сільського господарства, які відслідковуються тільки в річній звітності.(9)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3.	Методика визначення ймовірності банкрутства підприємства

 

 

Існує два підходи до прогнозування банкрутства: прогнозування за допомогою фінансових коефіцієнтів та прогнозування за допомогою порівняльного аналізу характеристик підприємств. Для того щоб вирішити, який метод дає найбільш адекватні оцінки стану підприємства, необхідно розуміти за яких умов той чи інший метод можна використовувати. Проаналізуємо зміст наведених вище методів та моделей.

Методи прогнозування банкрутства, засновані на використанні фінансових коефіцієнтів. У світовій практиці найпоширенішими моделями оцінки фінансового стану підприємства та схильності його до банкрутства є наступні економетричні моделі, які будуються на основі фінансових коефіцієнтів [1]:

Двохфакторна модель оцінки імовірності банкрутства підприємства:

Якщо результат Z виявляється від'ємним, Однією з найпростіших моделей прогнозування імовірності банкрутства вважається двохфакторна модель. Вона базується на двох ключових показниках: показнику поточної ліквідності і показнику частки позикових коштів, від яких залежить імовірність банкрутства підприємства. Ці показники помножують на вагові значення коефіцієнтів, знайдені емпіричним шляхом, і результати потім складаються з деякою постійною величиною (const), також отриманою тим же дослідно-статистичним імовірність банкрутства невелика. Додатне значення Z вказує на високу імовірність банкрутства.

У американській практиці виявлені і використовуються такі вагові значення коефіцієнтів :

-для показника поточної ліквідності (покриття) (Кп) : -1,0736;

- для  показника питомої ваги позикових  коштів в пасивах підприємства (Кз): +0,0579;

-постійна величина: -0,3877.

Звідси формула розрахунку Z приймає наступний вигляд:

 

Z = - 0,3877 - 1,0736 Кп + 0,0579 Кз. (4. 1)

 

Для отримання більш точного прогнозу американська практика рекомендує брати до уваги рівень і тенденцій зміни рентабельності реалізованої продукції. оскільки даний показник істотно впливає на фінансову стійкість підприємства. Це дозволяє одночасно порівнювати показник ризику банкрутства Z і рівень рентабельності продажу продукцій. Якщо перший показник знаходиться в безпечних межах і рівень рентабельності продукції досить високий, то імовірність банкрутства дуже незначна.

Потрібно мати на увазі, що дана модель розроблена для США, а в нашій країні інші темпи інфляції, інші цикли макро - і мікроекономіки, а також інші рівні фондо-, енерго- і трудомісткості виробництва, продуктивності праці, інший податковий тягар. Внаслідок цього неможливо механічно використовувати приведені вище значення коефіцієнта в українських умовах. Однак саму модель з числовими значеннями, відповідними реаліям українського ринку, можна було б застосувати, якби вітчизняні облік і звітність забезпечували досить представницьку інформацію про фінансовий стан підприємства.

Розглянута двохфакторна модель не забезпечує всебічної оцінки фінансового стану підприємства. а тому можливі дуже значні відхилення прогнозу від реальності.

Оцінка імовірності банкрутства підприємства на основі Z-рахунку Альтмана:

Цей метод запропонований в 1968р. відомим західним економістом Альтманом (Edward I. Altman). Індекс кредитоспроможності, побудований за допомогою апарату мультиплікативного дискримінантного аналізу (Multiple – discriminant analysis - MDA), дозволяє в першому наближенні розділити господарюючі суб'єкти на потенційних банкрутів і не банкрутів.

При побудові індексу Альтман досліджував 66 підприємств, половина яких збанкрутувала в період між 1946 і 1965 рр. , а половина працювала успішно, і 22 аналітичних коефіцієнти, які могли бути корисні для прогнозування можливого банкрутства. З цих показників він відібрав п'ять найбільш значущих і побудував багатофакторне регресійне рівняння. Таким чином, індекс Альтмана являє собою функцію від деяких показників, які характеризують економічний потенціал підприємства та результат його робота за минулий період. У загальному вигляд: індекс кредитоспроможності (Z-рахунок) має вигляд :

 

Z=1,2 К1 + 1,4 К2 +3,3 К3 + 0,6 К4 + К5, (4. 2)

 

деК1 - оборотний капітал/сума активів;

К2 - нерозподілений прибуток/сума активів;

КЗ - операційний прибуток/сума активів;

К4 - ринкова вартість акцій/сума заборгованості;

К5 - виручка/сума активів.

Результати чисельних розрахунків по моделі Альтмана показали, що узагальнюючий показник Z може приймати значення в межах [-14, +22]. При цьому підприємства, для яких Z > 2,99 потрапляють в число фінансовий стійких, підприємства, для яких 2 < 1,81. є безумовно-неспроможними, а інтервал [1,81 - 2,99] складає зону невизначеності.

Z - коефіцієнт  має загальний серйозний недолік - по суті його можна використати  лише для відносно великих  кампаній, що котирують свої акції  на біржах. Саме для таких компаній  можна дістати об'єктивну ринкову  оцінку власного капралу.

У 1983р. Альтман отримав модифікований варіант своєї формули для компанії, акції яких не котирувалися на біржі:

 

Z= 0,717 К1 + 0,847 К2 + 3,107 КЗ + 0,42 К4 +0,995 К5, (4. 3)

 

де К4 - це балансова, а не ринкова вартість акцій.

«Приграничне» значення для цієі формули - 1,23.

В українській практиці робилися численні спроби використання Z-рахунку Альтмана для оцінки платоспроможності і діагностики банкрутства, використовувалась комп'ютерна модель прогнозування Діагностики банкрутства. Однак відмінності у зовнішніх чинниках, що впливають на функціонування підприємства (міра розвитку фондового ринку головним чином, слабкий розвиток вторинного ринку цінних паперів, податкове законодавство, нормативне забезпечення бухгалтерського обліку), а отже, на економічні показники, що використовуються в моделі Альтмана, спотворюють імовірнісні оцінки.

Досвід використання вказаних моделей в ряді країн США, Канаді, Бразилії, Японії показав, що спрогнозувати імовірність банкрутства за допомогою п’яти факторної моделі за 1 рік можна з точністю до 90 %, за 2 - до 70 %, за 3 - до 50 %.

           Модель Романа Ліса для оцінки фінансового стану:

У 1972р. Роман Ліс отримав наступну формулу для Великобританії :

Z= 0,063 X1 + 0,092 Х2 + 0,057 ХЗ + 0,001 Х4, (4. 4)

де X1 - оборотний капітал/сума активів;

Х2 - операційний прибуток/сума активів;

ХЗ - нерозподілений прибуток/сума активів:

Х4 - власний капітал/позиковий капітал.

Граничне значення для цієї моделі дорівнює 0,037.

Оцінка фінансового стану підприємства за показниками У. Бівера:

Відомий фінансовий аналітик Уільям Бівер запропонував свою систему показників для оцінки фінансового стану підприємства. З метою діагностики банкрутства він рекомендував дослідити тренди показників. Система показників - Бівера і їх значення для діагностики банкрутства представлені в табл. 4. 1.

колонка 3 - для сталих компаній;

колонка 4 - за 5 років до банкрутства;

колонка 5 - за 1 рік до банкрутства.

Дана методика також не відображає всі сторони діяльності компанії і не є універсальною методикою для прогнозу імовірності банкрутства.

 

Таблица 4. 1- Система показників Бівера

Показники	Розрахунок	Значення показників
1	2	3	4	5
1. Коефіцієнт Бівера	(Чистий прибуток – амортизація)/(довгостр. зобов. +короткостр. зобов. )	0,4-0,45	0,17	-0,15
2. Рентабельність активів	(Чистий прибуток/ активи)* 100%	6-8	4	-22
3. Фінансовий лаверидж	(довгострокові зобов'язання+короткострокові зобов'язання) /активи	37	50	80
4. Коефіцієнт покриття активів  чистим оборотним капіталом	(власний капітал – позаоборотні активи)/ активи	0,4	0,3	0,06
5. Коефіцієнт покриття	Оборотні активи/короткострокові активи	3,2	2	1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2.

Механізм реалізації фінансової санації промислових підприємств(на основі конкретного підприємства)

 

 

      2.1. Комплексний аналіз фінансового стану підприемства

Перш ніж приступити до детального аналізу показників, які характерізують схильність підприємства до банкротства, необхідним є проведення коплексної діагностики основних фінансових показників у динаміці.

1.1. Оцінка  майнового стану

Показники оцінки майнового стану

Для оцінки майнового стану перш за все треба провести узагальнюючий аналіз показників та коефіцієнтів, що наведені нижче.

Назва показників	Порядок обчислення показників
Вартість господарських засобів, які є у розпорядженні підприємства	Валюта нетто активу бухгалтерського балансу
Питома вага активної частини основних засобів у загальній їх вартості	Вартість активної частини основних засобів / Вартість основних засобів підприємства
Коефіцієнт зносу основних засобів	Сума зносу основних фондів/Первинна вартість основних засобів
Коефіцієнт придатності основних засобів	Залишкова вартість основних засобів /Первинна вартість основних засобів
Коефіцієнт оновлення основних засобів	Балансова вартість придбаних у звітному періоді основних засобів /Вартість основних засобів на кінець звітного періоду
Коефіцієнт вибуття основних засобів	Балансова вартість вибулих у звітному періоді основних засобів/ Балансова вартість основних засобів на початок звітного періоду

 

 

1. Сума господарських  коштів, що їх підприємство має  у розпорядженні. Цей показник  дає загальну вартісну оцінку  активів, які перебувають на балансі  підприємства. Зростання цього показника  свідчить про збільшення майнового  потенціалу підприємства.

 

 

2. Питома  вага активної частини основних  засобів. Згідно з нормативними  документами під активною частиною  основних засобів розуміють машини, обладнання і транспортні засоби. Зростання цього показника в  динаміці - позитивна тенденція.

 

3. Коефіцієнт  зносу основних засобів. Показник  характеризує частку зношених  основних засобів у загальній  їх вартості. Використовується в  аналізі для характеристики стану  основних засобів. Доповненням цього  показника є так званий коефіцієнт  придатності.

4. Коефіцієнт  оновлення основних засобів. Показує, яку частину наявних на кінець  звітного періоду основних засобів  становлять нові основні засоби.

5. Коефіцієнт  вибуття основних засобів. Показує, яка частина основних засобів, з котрими підприємство почало  діяльність у звітному періоді, вибула з причини зносу та  з інших причин.

1.2. Аналіз  структури і динаміки оборотних  коштів

Показники бухгалтерського балансу підприємства досліджуються шляхом горизонтального та вертикального аналізу.

 

При проведенні вертикального аналізу балансу необхідно звернути увагу на наступне:

 

• аналізують майно підприємства, досліджуючи абсолютні показники, порівнюючи вартість майна на початок та кінець звітного періоду, з даними минулих періодів
• особлива увага приділяється статтям балансу, що свідчать про можливі недоліки та незадовільну роботу підприємства, тобто “негативним” статтям балансу;
• при здійсненні аналізу проводять об’єктивну оцінку вартості майна в цілому, а також тієї частки, що реально знаходиться у власності та розпорядженні підприємства;

Дослідження складу і структури оборотних коштів дозволить

виявити фактори, що дозволяють раціонально використовувати наявні

матеріальні ресурси, підвищити ефективність виробництва. Наукове

обґрунтування і виявлення сутності економічного явища сприяє

виробленню й ефективній реалізації управлінських рішень.

У відповідність з цим оборотні активи, будучи

частиною капіталу підприємства, включають наступні елементи:

запаси, дебіторську заборгованість, грошові кошти і їх еквіваленти, а

також інші оборотні кошти. Разом з тим малоцінні і швидкозношувані

предмети тепер відносяться до виробничих запасів, частка яких у

товарно-матеріальних цінностях за п'ять років значно не змінилася.

Істотні негативні зміни структури оборотних активів, зокрема зв'язані

зі стійким ростом питомої ваги дебіторської заборгованості, викликані