Напрями запобігання банкрутства на підприємстві

Критична ситуація склалася на підприємстві станом на 2007 рік, Показники платоспроможності були значно нижчими нормативного рівня, але це можна пояснити тим, що у 2007 році була залучена велика кількість коштів для розширення виробництва, що в свою чергу у наступних роках відобразилося на такій статті балану як біологічні запаси. Вони збільшились у 2008 р. з 7% до 11%.  Розширення обсягів виробництва зумовили також зростання дебіторської заборгованості: 2007 р. – 0,5%, 2008 р. – 1,2%, 2009 р. – 7,9%.

 

3)  Надкритична неплатоспроможність, яка діагностується якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менше 1 і підприємство не отримало прибутку. Задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

      Порівнюючи ці показники можна  сказати, що значення "Z"- критерію  Альтмана (< 1,8 для всіх досліджуваних періодів) висвітлює небезпечне та несприятливе фінансово-економічне становище підприємства та досить високу ймовірність його банкрутства в перспективі. Цей факт підтверджує і коефіцієнт Бівера, який на протязі всього періоду дослідження не досягає свого нормативного значення - 0,2.

Отримані результати дослідження діагностики банкрутства даного підприємства дають підставу стверджувати про об’єктивну необхідність проведення заходів зі стабілізації фінансово-економічного стану підприємства, оптимізацію використання грошових коштів.     

 

Запропонований підхід набув подальшого розвитку в роботах інших дослідників та учбово-методичних виданнях.

Реалізація цього методичного підходу до проведення діагностики передбачає визначення зазначених нижче агрегатів.

1. Власні  обігові кошти (ВОК) підприємства, розмір  яких визначається за формулою:

ВОК = ВК+ДП-ПА, (4.3)

де ВК - власний капітал (розділ І пасиву балансу, ряд.380 ф.№1); ДП - довгострокові зобов'язання (розділ III пасиву балансу, ряд.480ф.№1); ПА - необоротні активи (розділ І активу балансу, ряд.080 ф.№1). Використання наведеної формули є коректним тільки за умови, що довгострокові кредити мають цільовий інвестиційний характер, тобто використані для здійснення виробничого розвитку підприємства.

ВОК2007 = -10435

ВОК2008 = 14298

ВОК2009 = 40526

2. Нормальні  джерела формування запасів (НДФЗ). їх кількісна оцінка здійснюється  за формулою: 

НДФЗ = ВОК +БК р ОК +ТКрЗ, (4.4)

де ВОК - власні оборотні активи;

БКрОК - банківські кредити для формування обігових коштів (ряд.500 + ряд. 510 ф.№1); ТКрЗ - кредиторська заборгованість товарного характеру (ряд.520 + ряд. 530 + ряд.540 + ряд.600 ф.№1);

БКрОК та ТКрЗ приймаються в розрахунок тільки в обсягах заборгованості, строк погашення якої не минув.

НДФЗ2007 = -6124

 НДФЗ2008 = 28647

НДФЗ2009 = 53465

3. Запаси та витрати (ЗВ). їх розмір розраховується як сума ряд. 100-140 II розділу активу балансу підприємства (запаси) та активу балансу (у III розділі ряд.270) витрати майбутніх періодів.

ЗВ2007  = 5720

ЗВ2008  = 17632

ЗВ2009  = 33786

Значне збільшення цього показника на даному підприємстві пояснюється Значним розширенням виробничих потужностей, що призвело до збільшення виробничих запасів.

Залежно від співвідношення розглянутих показників (ЗВ, ВОК та НДФЗ) виділяють зазначені нижче типи поточної фінансової стійкості підприємства.

Абсолютна фінансова стійкість, досягнення якої відбувається

за умови: ЗВ<ВОК. 

Це співвідношення свідчить про абсолютну незалежність підприємства від зовнішніх кредиторів для покриття поточних фінансових потреб, оскільки усі необхідні обігові активи формуються за рахунок власних джерел фінансування.

Даний тип фінансової стійкості трапляється на практиці досить рідко і не може розглядатися як ідеальний, оскільки використання позик для формування обігових активів є достатньо розповсюдженою політикою фінансування. У разі її реалізації підприємство не використовує переваги, що притаманні зовнішньому фінансуванню, обмежує темпи зростання обсягів своєї діяльності. Традиційно встановлювався норматив участі власних обігових активів у формуванні товарно-матеріальних запасів. Наприклад, у торгівлі він визначався на рівні 50% від потреби в їх формуванні.

У 2008 р. ЗВ перевищує ВОК у майже три рази, у 2008 ВОК  становить 23% від ЗВ, а в 2009 -  майже 20%.

2. Нормальна  фінансова стійкість, яка відповідає  такій нерівності:

ВОК<ЗВ< НДФЗ.

2007 р. -10435      <         5720        >              -6124       Не відповідає

2008 р. 14298        <        17632       <              28647      Відповідає

2009 р. 40526        <       33786       <              53465       Відповідає

Даний тип фінансової стійкості свідчить про ефективну політику залучення та використання позикових коштів, оскільки виробничі потреби підприємства в повному обсязі забезпечені різноманітними нормальними джерелами фінансування, строк погашення яких не настав.

3. Нестійке  фінансове становище, яке відповідає  нерівності:

ЗВ>НДФЗ.

Цей тип фінансової стійкості свідчить про наявність певних проблем з джерелами фінансування запасів та витрат. Для формування певної їх частини використані джерела фінансування, що не можуть бути визнані за нормальні (позикові ресурси, що отримані для інших цілей, залишки коштів фондів спеціального призначення, кредиторська заборгованість нетоварного характеру та ін.)

4. Критичне  фінансове становище, яке діагностується  в разі

наявності 2-х ознак: ЗВ > НДФЗ; підприємство має кредити та пози ки, не погашені у встановлений термін.

Виявлення такого становища свідчить про неможливість підприємства вчасно розрахуватися зі своїми кредиторами.

Досягнення типу 3 та 4 є, як правило, наслідком неефективних рішень щодо фінансування товарно-матеріальних запасів та здійснення авансових витрат, неможливості реалізації накопичених товарних запасів відповідно до термінів повернення позик та погашення зобов'язань за ними.              

 

 

Проаналізуємо динаміку показників згідно з таблицею наведеною нижче.

 

В таблиці наводиться система показників діагностики банкрутства підприємства по У. Біверу у складі таких фінансових показників як коефіцієнт Бівера, прибутковість активів, коефіцієнт покриття чистих активів оборотним капіталом, коефіцієнт покриття) та критичні значення цих показників, які дозволяють діагностувати благополучне становище, наявність загрози банкрутства за один та п'ять років до банкрутства.

 

Показник	Благополучного підприємства	За 5 років до банкрутства	За 1 рік до банкрутства
Коефіцієнт Бівера	0,4-0,45	0,17	-0,15
Рентабельність активів	6-8	4	-22
Коефіцієнт покриття активів чистим оборотним капіталом	0,4	≥0,3	0,06
Коефіцієнт покриття	≥3,2	≥2	≥1

 

Значення показників, розраховані на окремо взятому підприємстві у динаміці за три роки:

                                                            

Показник	Значення показників
	2007	2008	2009
Коефіцієнт Бівера		0,16	0,12
Рентабельність активів	5,2	7,4	9
Коефіцієнт покриття активів чистим оборотним капіталом	0,43	0,46	0,08
Коефіцієнт покриття	0,43	1,83	1,2

 

 

Виходячи з усіх наведених вище розрахунків витікають наступні висновки:

 

Підприємство знаходиться у розрізненому стані, з одного боку – розширення виробничих потужностей призвело до збільшення капіталізації фабрики, додаткового залучення коштів, довгострокових позик банків. Це з іншого боку призвело до зменшення частки оборотних активів, що знизило спроможність підприємства покривати свої зобов’язання власними коштами.

 

1. Платоспроможність підприємства знаходиться в задовільному стані, але наявний дисбаланс між такими показниками як виробничі запаси та джерела їх формування. Значно понижує  фінансовий стан поточна неплатоспроможність, що може призвести до унеможливлення в певний момент платити по платежам, в т.ч. загальнообов’язковим, та збільшувати кредиторську заборгованість. 

 

 

2. Загалом виробнича діяльність фабрики приносить прибутки, про що свідчать показники рентабельності, але діагностика за три попередні роки показує, що стан підприємства нестабільний та потребує негайних дій щодо його стабілізації.

 

3. Важливим також є те, що структура запасів та власного обігового капіталу незбалансована.

 

4. Коефіцієнт автономії не є достатнім, та коефіцієнт залежності вище норми, що свідчить про нераціональну політику використання власних та залучених коштів.

 

Для подальшого функціонування підприємства рекомендовано звернути увагу на основні фінансові показники, та максимально важливо прийняти відповідні міри по недопущенню подальшого погіршення стану ділової активності та виробничої діяльності в умовах нестабільної економічної ситуації в країні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3.	Напрями запобігання банкрутства на підприємстві
3.1.	Шляхи вдосконалення оцінювання ймовірності банкрутства підприємства

 

 

Після проведеного вище аналізу, важливим кроком є складання поетапної стратегії економічного та управлінського характеру. Оцінка можливостей та способів подолання кризи починається з виявлення та аналізу причин фінансової кризи. На основі даних носіїв інформації (первинні бухгалтерські документи, рішення зборів акціонерів, фінансові плани тощо) визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, а також якість фінансового стану фірми.

Перш за все, антикризове управління підприємством має здійснюватися поетапно та передбачати послідовність дій.

Економічні результати діяльності будь-якої фірми зазнають коливань і залежать від багатьох факторів, про які йшла мова в першому розділі. Це призводить до того, що більшість фірм проходять стадії підйому і спаду, а багато з них опиняються в кризовій ситуації і наближаються або стають банкрутами.

Реакцією фірми на кризовий стан є застосування захисної або наступальної тактики.

Захисна тактика полягає у проведенні заходів щодо збереження, основою яких є:

· скорочення витрат;

· закриття підрозділів фірми;

· звільнення персоналу;

· скорочення виробництва і збуту.

Найбільш ефективною є наступальна тактика, яка, поряд з економними, ресурсозберігаючими заходами, передбачає:

· активну маркетингову політику;

· політику більш високих цін;

· збільшення витрат на удосконалення виробництва за рахунок його модернізації,

оновлення основних фондів, впровадження перспективних технологій;

· використання резервів.

У той же час змінюється або зміцнюється керівництво підприємства, проводиться комплексний аналіз та оцінка ситуації і, якщо потрібно, корегується філософія, основні принципи діяльності фірми.

 

Фінансовий план включає:

а) прогноз обсягів випуску та реалізації продукції;

б) баланс грошових надходжень та витрат;

в) зведений баланс активів і пасивів (до початку санації, в окремі періоди під час санації та після її проведення);

г) форми та джерела мобілізації фінансових ресурсів;

д) графіки освоєння, окупності та повернення фінансових ресурсів (якщо їх було залучено на поворотній основі).