Напрями запобігання банкрутства на підприємстві

 

 

ЗМІСТ

Вступ			3
Розділ 1.		Теоретичні основи схильності підприємства до банкрутства	5
1.1.	Загальна характеристика банкрутства підприємства		5
1.2.	Статистика банкрутства в Україні та світі		10
1.3.	Методика визначення ймовірності банкрутства підприємства		14
Розділ 2.	Механізм реалізації фінансової санації промислових підприємств(на основі конкретного підприємства)		18
2.1.	Внутрішні і зовнішні чинники впливу на фінансово-господарську діяльність промислових підприємств		18
2.2.	Оцінювання загрози неплатоспроможності підприємств та встановлення їх санаційної спроможності		26
2.3.	Аналіз фінансового забезпечення здійснення фінансової санації підприємств		35
Розділ 3.	Напрями запобігання банкрутства на підприємстві		42
3.1.	Шляхи вдосконалення оцінювання ймовірності банкрутства підприємства		42
3.2.	Зарубіжний досвід запобігання банкрутства на підприємстві		48
Висновки			53
Список використаних джерел			55
Додатки			58

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

У странах з розвитою економікою по причинам стабільності політичної системи 1/3 банкрутств проходять за рахунок зовнішніх, а 2/3-внутрішнім.

В мировій практиці законодавство про банкрутство мало розвиток по двох напрямках – британська та американська моделі.

Британська модель – спосіб повернення боргів кредиторам за рахунок коштів боржника та його ліквідація як суб’єкта господарювання.

Американська модель є причиною проведення санації підприємства з метою його реабілітації та повернення йому сили платоспроможності.

Сьогодні у странах з розвитою ринковою економіки інститут банкрутства розглядає об’єднання елементів цих моделей. Це відноситься до ситуації в Україні, де встановлені можливості для санації, реорганізації та обновленню фінансово-господарської діяльності підприємства.

У кризовій ситуації підприємство знаходиться не спочатку,а йде до нього з погіршення деяких показників, які характеризують його зовнішні та внутрішні показники, тобто з’являються симптоми банкрутства.

В свою чергу, недостатній вплив органів державної влади на проведення активної мікроекономічної політики не дозволив максимально реалізувати потенціал економічної реформи й налагодити ефективне функціонування ринкового механізму.

Велику роль у регулюванні економічних процесів відіграє антикризове управління -,яка має комплексний характер та спрямована на запобігання або усунення несприятливих для бізнесу явищ за допомогою використання всього потенціалу сучасного менеджменту, розробки і реалізації на підприємстві спеціальної програми, яка має стратегічний характер та дозволяє усунути тимчасові ускладнення, зберегти та помножити ринкові позиції за будь-яких умов при опорі в основному на власні ресурси .

Предметом дослідження є підприємства які знаходяться у кризовій ситуації, та на грані повного знищення . Об’єктом управління в системі , що розглядається, є процес банкрутства,яких було розглянуто протягом першої, другої ,третьої та четвертої частин курсової роботи.

Питання банкрутства на даний момент найбільш ніж будь-коли ,тому що в Україні розвивається ринкова структура, та з’являється багато підприємств,які на спроможні проводити своє виробництво без підтримки іншого( більш стабільного) підприємства. Процес банкрутства розкриває деякі моменти існування підприємства у момент кризи ( банкрутства),його дії у період санації, реструктуризації, та самого періоду проведення процесу ліквідації банкрутства.

Насамперед метою курсової роботи є вивчення основних етапів процесу банкрутства з точки зору антикризового управління; його методів прогнозування та їх порівняння; розгляд процесу санації, як основного інструменту оздоровлення економічного стану в Україні; та провести висновки. Метою курсової роботи є систематизація, закріплення та розширення теоретичних знань по темі «Банкрутство підприємства» та їх використання.

Методами дослідженням курсової роботи є розгляд теоретичних основ по літературним посиланням, аналіз основних частин процесу банкрутства, санації ,реструктуризації ; порівняння методів прогнозування банкрутства, для виділення найбільш кориснішого та ефективнішого для економіки в період переходу України до держави з ринковою системою

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1.

Теоретичні основи схильності підприємства до банкрутства

 

1.1 Загальна характеристика банкрутства  підприємства

 

У наш час банкрутство — це невід'ємний елемент ринкової економіки. Вперше в Україні, з прийняттям закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правове регулювання банкрутства спрямоване на досягнення не приватного інтересу, а загальної мети — відновлення платоспроможності боржника і збереження суб'єкта господарської діяльності.

У правовій термінології різних держав зустрічаються два близьких один одному за змістом поняття - «банкрутство» та «неспроможність». В юридичній доктрині триває обговорення питання співвідношення цих понять. Ще в дореволюційному праві обговорювалося це питання. Наприклад, Г.Ф.Шершеневич вважав, що банкрутство є поєднанням неспроможності та злочинних дій незалежно від наявності причинного зв'язку між ними. Проте чіткого розмежування цих понять у дореволюційному законодавстві не було [2].

В юридичній науці первісне розуміння банкрутства або неспроможності зводилося до ототожнення з неплатоспроможністю. Що до понять "неспроможність" і "банкрутство", то вони в законодавстві переважної більшості держав вживаються як абсолютні синоніми. Аналогічною є ситуація і в Україні.

Проте російський правознавець Б. Колб запропонував розуміти під неспроможністю заявлену боржником або визнану арбітражним судом неможливість задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів за грошовими зобов’язаннями та зобов’язання з виплати обов’язкових платежів, що призвело до застосування до боржника процедури зовнішнього управління з метою відновлення його платоспроможності, а під банкрутством – стан, що призвів до застосування до боржника процедури конкурсного проведення процесу з метою пропорційного задоволення вимог кредиторів у межах наявних активів боржника (4). На думку українського вченого-практика В. Джуня, в Україні ці терміни вживаються як рівнозначні синоніми (5).  Порівняльний аналіз визначень цих термінів, що містяться у ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у ст. 209 Господарського кодексу України, у ст. 218 КК дає підстави вважати, що термін "неспроможність" вживається для характеристики фінансового стану суб’єкта підприємницької діяльності – як "боржника", так і "банкрута". Але різниця між боржником і банкрутом полягає в тому, що для визнання боржника банкрутом потрібне відповідне рішення суду. Саме тому банкрутство за своїм змістом не може бути синонімом неспроможності. (6)

ЗУ "ПРО ВІДНОВЛЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ БОРЖНИКА АБО ВИЗНАННЯ ЙОГО БАНКРУТОМ дає наступне визначення терміну «банкрутство»:

банкрутство - визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; [1], а в свою чергу

 ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного арбітражним судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна; [1]

неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності;(1)

На практиці дуже часто поняття «банкрутство» ототожнюють з поняттям «криза підприємства», вважаючи банкрутство останньою стадією прояву фінансової кризи. Отже, економічний стан підприємств можна умовно розділити на 2 зони: зону перебування у кризовому стані або зону економічної безпеки підприємства.

Визначаючи банкрутство саме як кризовий стан науковці визначають на спеціальних методах антикризового фінансового управління. Така система повинна складатися як на рівні підприємства так і на загальноекономічному рівневі. Відсутність та недосконалість такої антикризової системи наразі розглядається як одна з головних проблем українського підприємництва [17].

Поняття банкрутства характеризується різними його видами. У законодавчій і фінансовій практиці виділяють наступні види банкрутства підприємств:

1. Реальне  банкрутство. Воно характеризує  повну нездатність підприємства  відновити в майбутньому періоді  свою фінансову стійкість і  платоспроможність у силу реальних  втрат використовуваного капіталу. Катастрофічний рівень втрат  капіталу не дозволяє такому  підприємству здійснювати ефективну  господарську діяльність у майбутньому  періоді, унаслідок чого воно  з'являється банкрутом юридично.

2. Технічне  банкрутство. Цей термін характеризує  стан неплатоспроможності підприємства, викликаний істотним простроченням його дебіторської заборгованості. При цьому розмір дебіторської заборгованості перевищує розмір кредиторської заборгованості підприємства, а сума його активів значно перевищує обсяг його фінансових зобов'язань. Технічне банкрутство при ефективному антикризовому управлінні підприємством, включаючи його санування, звичайно не призводить до юридичного його банкрутства.

3. Навмисне  банкрутство. Воно характеризує  навмисне створення (чи збільшення) керівником чи власником підприємства  його неплатоспроможності; нанесення  ними економічного збитку підприємству  в особистих інтересах чи в  інтересах інших осіб; свідомо  некомпетентне фінансове управління. Виявлені факти навмисного банкрутства  переслідуються в карному порядку.

4. Фіктивне  банкрутство. Воно характеризує  свідомо помилкове оголошення  підприємством про свою неспроможність  з метою введення в оману  кредиторів для одержання від  них відстрочки (розстрочки) виконання  своїх кредитних зобов'язань чи знижки із суми кредитної заборгованості. Такі дії також переслідуються в карному порядку [3].

Щодо незаконного доведення до банкрутства, то в Україні прикладом може стати наступна ситуація: органам прокуратури вдалося запобігти банкрутству ВАТ «Квант», доля держави в установчому капіталі якого складає 73,278% і яке віднесено до об’єктів права державної власності, та не підлягають приватизації. Згідно з касаційними документами Генеральної прокуратури України та м. Києва Виший господарський суд відмінив протизаконні постанови про необґрунтоване включення деяких комерційних структур у реєстр вимог кредиторів ТОВ «Квант» з вимогами на суму більшу, ніж102 млн. грн., про призначення арбітражного керуючого і визнанні товариства банкротом та відкритті ліквідаційної процедури. (Інформація Пресс служби ГПУ)

Передумови банкрутства   можуть бути різноманітні. Вони являють собою результат взаємодії численних факторів як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Наукова спільнота виділяє безліч факторів банкрутства, які необхідно розкрити та враховувати. Їх можна класифікувати в наступний спосіб (Рис.1).

(Рис.1)

Внутрішні фактори:

1. Дефіцит власного оборотного капіталу як наслідок неефективної виробничо-комерційної діяльності чи неефективної інвестиційної політики.

2. Низький рівень техніки, технології й організації виробництва.

3. Зниження ефективності використання виробничих ресурсів підприємства, його виробничої потужності і як наслідок - високий рівень собівартості, збитки, "проїдання" власного капіталу.

4. Створення наднормативних залишків незавершеного будівництва, незавершеного виробництва, виробничих запасів, готової продукції, у зв'язку з чим відбувається затоварення, сповільнюється оборотність капіталу й створюється його дефіцит. Це змушує підприємство «залазити» в борги, що може бути причиною його банкрутства.