Історія землеустрою та кадастру

- залізничного 
      Землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про транспорт».  До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

     Для забезпечення  у межах смуги відведення нормальної експлуатації залізничних колій, ліній електропостачання та зв'язку, інших пристроїв та об'єктів залізничного транспорту загального користування, а також у місцях, де є небезпека зсувів, обвалів, розмивів, селей, снігозанесень та інших небезпечних впливів, встановлюються охоронні зони.

       Охоронні зони - ділянки землі, прилеглі до  земель залізничного транспорту  загального користування і необхідні  для забезпечення збереження, міцності  та стійкості споруд, пристроїв  та інших об'єктів залізничного транспорту.

   Порядок встановлення охоронних  зон, їх розміри і режим користування  визначаються Кабінетом Міністрів  України. 

-морського транспорту

     До земель морського  транспорту належать землі під:  морськими портами з набережними,  майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об'єктами загальнопортового і комплексного обслуговування флоту;  гідротехнічними спорудами і засобами навігаційної обстановки, судноремонтними заводами, майстернями, базами, складами, радіоцентрами, службовими та культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, що обслуговують морський транспорт.  
   На підходах до портів (каналів), мостових, кабельних і повітряних переходів, водозабірних та інших об'єктів відповідно до закону можуть встановлюватись обмеження у використанні земель.  
-річкового транспорту

    До земель річкового  транспорту належать землі під:  портами, спеціалізованими причалами,  пристанями і затонами з усіма  технічними спорудами та устаткуванням,  що обслуговують річковий транспорт;  пасажирськими вокзалами, павільйонами і причалами;  судноплавними каналами, судноплавними, енергетичними та гідротехнічними спорудами, службово-технічними будівлями;  берегоукріплювальними спорудами й насадженнями;  
вузлами зв'язку, радіоцентрами і радіостанціями;  будівлями, береговими навігаційними знаками та іншими спорудами для обслуговування водних шляхів, судноремонтними заводами, ремонтно-експлуатаційними базами, майстернями, судноверф'ями, відстійно-ремонтними пунктами, складами, матеріально-технічними базами, інженерними мережами, службовими та культурно-побутовими будівлями, іншими об'єктами, що забезпечують роботу річкового транспорту.  
-автомобільного транспорту та дорожнього господарства 
      До земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об'єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.  
    До земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:  
а) паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди;   
б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу;  
в) будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами;   
г) захисні насадження.       
-авіаційного транспорту

. До земель авіаційного транспорту  належать землі під: 

а) аеропортами, аеродромами, відокремленими спорудами (об'єктами управління повітряним рухом, радіонавігації та посадки, очисними та іншими спорудами), службово-технічними територіями з будівлями та спорудами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту;   
б) вертольотними станціями, включаючи вертольотодроми, службово-технічними територіями з усіма будівлями та спорудами;   
в) ремонтними заводами цивільної авіації, аеродромами, вертольотодромами, гідроаеродромами та іншими майданчиками для експлуатації повітряних суден;   
г) службовими об'єктами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.   
  На приаеродромній території відповідно до закону запроваджується особливий режим використання земель.   
трубопровідного транспорту

До земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано  наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів.

Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних  зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок  встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об'єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України.

міського електротранспорту

     До земель міського  електротранспорту належать землі  під відокремленими трамвайними  коліями та їх облаштуванням, метрополітеном, коліями і станціями фунікулерів, канатними дорогами, ескалаторами, трамвайно-тролейбусними депо, вагоноремонтними заводами, спорудами енергетичного і колійного господарства, сигналізації і зв'язку, службовими і культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи міського електротранспорту.

Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній  власності. 
Землі зв'язку

До земель зв'язку належать землі, які надаються підприємствам, установам і організаціям зв'язку відповідно до земельного Законодавства України для будівництва і експлуатації підземних кабельних, повітряних ліній зв'язку та проводового мовлення, морських кабельних ліній зв'язку, під кабелі зв'язку при переходах через судноплавні та сплавні річки, озера, водосховища і канали, під надземні та підземні підсилювальні (регенераційні) пункти, під споруди радіорелейних, тропосферних, супутникових ліній зв'язку, телевізійних, радіомовних і приймально-передавальних радіостанцій і центрів з антенними системами, під будинки, споруди та інші об'єкти, необхідні для експлуатації, технічного переозброєння та реконструкції систем електрозв'язку і підприємств поштового зв'язку тощо. 
   Для тимчасового користування в період будівництва або для користування в період експлуатації підземних кабельних і повітряних ліній зв'язку та проводового мовлення, морських кабельних ліній зв'язку, під кабелі зв'язку при переходах через судноплавні та сплавні річки, озера, водосховища і канали, під надземні та підземні підсилювальні (регенераційні) пункти землі надаються власникам засобів, споруд або мереж зв'язку відповідно до земельного Законодавства України.  
    Уздовж повітряних, підземних і підводних ліній електрозв'язку та навколо випромінюючих споруд електрозв'язку встановлюються охоронні зони, а в разі необхідності створюються просіки.  
     Охорона ліній і споруд зв'язку на землях і водах здійснюється відповідно до Правил охорони ліній зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.  
   Підприємствам зв'язку на наданих їм відповідно до земельного Законодавства України земельних ділянках дозволяється у встановленому порядку прокладати кабельні та повітряні лінії зв'язку і встановлювати пристрої, що забезпечують їх надійне функціонування, а також прокладати кабельні та повітряні лінії зв'язку через мости, тунелі, вулиці, шляхи, ліси і води, в будівлях, колекторах, на лініях електропередачі та встановлювати в/на цих об'єктах пристрої, що забезпечують їх надійне функціонування.  
Порядок і умови проведення зазначених робіт встановлюються підприємствами і об'єднаннями зв'язку за погодженням з власниками і користувачами земель та об'єктів.  
   Використання об'єктів, які були збудовані за рахунок державних коштів, для організації ліній зв'язку і проводового мовлення здійснюється безоплатно.  
  Під час спорудження або реконструкції будівель, шляхів, мостів, ліній енергопостачання із спільним використанням опор для підвіски проводів радіомовлення та інших об'єктів роботи, пов'язані з упорядкуванням і перенесенням мереж зв'язку, виконуються замовниками будівництва та реконструкції відповідно до технічних умов і під контролем власників засобів, споруд або мереж зв'язку.   
Землі енергетичної системи   
  Землями енергетичної системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об'єкти транспортування електроенергії до користувача.   
Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі встановлюються охоронні зони.

      Охоронні зони  ліній електропередачі  встановлюються  двумя паралельними площинами  вздовж крайнього проводу лінії  на відстані:

   Землі енергетичної системи  можуть перебувати у державній,  комунальній та приватній власності.  
Землі оборони   
Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.   
Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.   
Порядок використання земель оборони встановлюється законом.  
  Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності 

       Обмеження прав на земельну ділянку  
     На використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором.  
   Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановленого обмеження (обтяження). 
Обмеження прав на земельну ділянку  
а) заборони на продаж або інше відчуження певним особам протягом установленого строку; 
б) заборони на передачу в оренду (суборенду);  
в) права на переважну купівлю у разі її продажу;  
г) умови прийняття спадщини тільки визначеним спадкоємцем;  
ґ) умови розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків;  
д) заборони на провадження окремих видів діяльності;  
е) заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту та зовнішнього виду нерухомого майна;  
є) умови здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;  
ж) умови додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт;  
з) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку;  
и) інших зобов'язань, обмежень або умов.  

                                                           4.   ОХОРОНА ЗЕМЛІ

       Охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості грунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.  

   Об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.   
Основними принципами державної політики у сфері охорони земель є:   
-забезпечення охорони земель як основного національного багатства Українського народу;

-пріоритет вимог екологічної  безпеки у використанні землі як просторового базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;   
-відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства України про охорону земель;  
-нормування і планомірне обмеження впливу господарської діяльності на земельні ресурси;  
-поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони земель;  
-публічність у вирішенні питань охорони земель, використанні коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів на охорону земель.   
          Правове регулювання у сфері охорони земель здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України «Про охорону земель», інших нормативно-правових актів, які приймаються відповідно до них.  
         Регулювання в галузі охорони земель здійснюють Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, установлених законом.  
       Спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади в галузі охорони земель є:

  -центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів;   
           -центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів;  
           -центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.   
      Державний контроль за використанням та охороною земель здійснює центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики проводить моніторинг родючості грунтів та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення.

      Система заходів  у галузі охорони земель включає: державну комплексну систему спостережень; розробку загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм використання та охорони земель, документації із землеустрою в галузі охорони земель; створення екологічної мережі; здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель; економічне стимулювання впровадження заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості грунтів;  стандартизацію і нормування.  

    Державна комплексна  система спостережень включає  топографо-геодезичні, картографічні,  грунтові, агрохімічні, радіологічні та інші обстеження і розвідування стану земель і грунтів, їх моніторинг. На базі цих даних  формуються національний, регіональний та місцевий банки даних про стан земель і грунтів.  
    Документацією із землеустрою в галузі охорони земель є схеми землеустрою і техніко-економічні обгрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань, що включають заходи еколого-економічної оптимізації використання та охорони земель, удосконалення співвідношення і розміщення земель та сільськогосподарських угідь, систем сівозміни, сінокосо- і пасовищезміни.   
   У разі необхідності в складі схем землеустрою може розроблятися проект землеохоронних заходів для конкретної земельної ділянки.   
     Проектом землеохоронних заходів визначаються види, обсяги, порядок здійснення та фінансування цих заходів. Відповідно до видів та обсягів землеохоронних робіт встановлюються екологічні обмеження щодо використання земель.   
     Документацією із землеустрою повинні передбачатися обмеження щодо господарського використання земель, які виконують важливі екосистемні функції (схили, водоохоронні зони тощо).  
    Власники землі та землекористувачі забезпечують виконання заходів з охорони земель та дотримання екологічних обмежень у використанні земель, передбачених проектом землеустрою.  
Природно-сільськогосподарське, еколого-економічне, протиерозійне та інші види районування (зонування) земель включають:

   -поділ земель за цільовим  призначенням з урахуванням природних умов, агробіологічних вимог сільськогосподарських культур, розвитку господарської діяльності та пріоритету вимог екологічної безпеки;   
-установлення вимог щодо раціонального використання земель відповідно до району (зони);  
-визначення територій, що потребують особливого захисту від антропогенного впливу;  
-установлення в межах окремих зон необхідних видів екологічних обмежень у використанні земель або грунтів з урахуванням їх геоморфологічних, природно-кліматичних, грунтових, протиерозійних та інших особливостей відповідно до екологічного району (зони).