Тримання під вартою як запобіжний захід у кримінальному процесі України

5. У разі неможливості  добровільного забезпечення явки  до суду підозрюваного, обвинуваченого, а також якщо попередньо вже  траплялись випадки його неявки  до слідчого, прокурора, останні  мають право подати клопотання  про дозвіл на затримання особи.  У такому випадку прокурор  повинен указати достатні підстави  вважати, що:

1) підозрюваний, обвинувачений  переховується від органів досудового  розслідування чи суду;

2) одержавши відомості  про звернення слідчого, прокурора  до суду із клопотанням про  застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до  початку розгляду клопотання  про застосування запобіжного  заходу вчинить дії, які є  підставою для застосування запобіжного  заходу і зазначені у ст. 177 КПК.

  Порядок звільнення особи з-під варти передбачений в ч.4 та ч.5 ст. 202 КПК,

де визначено, що підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під  варти:

-після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про

застосування запобіжного  заходу у вигляді тримання під  вартою;

-при постановленні слідчим суддею, судом ухвали про:

- відмову у продовженні строку тримання під вартою;

- скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

- зміну тримання під вартою на інший запобіжний захід;

-по закінченні строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під

вартою.

Підозрюваний, обвинувачений  повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він

знаходиться, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою. Вирок або ухвала про звільнення особи, яка тримається під вартою підлягає виконанню негайно після їх надходження до місця досудового ув’язнення (ч. 3 ст. 20 Закону України “Про попереднє ув’язнення”).

Стаття 206 КПК визначає загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, де визначає, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади, службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

Якщо слідчий суддя  отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави у встановленому КПК порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади, службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.

 

 

 

 

 

5. Особливості застосування тримання під вартою, до окремих категорій осіб

 

Відповідно до кримінально  процесуального кодекса України особливий порядок кримінального провадження застосовується стосовно:

1) народного депутата  України;

2) судді Конституційного  Оду України, професійного судді,  а також присяжного і народного  засідателя на час здійснення  ними правосуддя;

3) кандидата у Президенти  України;

4) Уповноваженого Верховної  Ради України з прав людини;

5) Голови Рахункової палати, його першого заступника, заступника, головного контролера та секретаря Рахункової палати;

6) депутата місцевої ради;

7) адвоката;

8) Генерального прокурора  України, його заступника.

Особливий порядок кримінального  провадження співвідноситься з  загальним порядком як логічні категорії "особливого" та "загального". Застосування особливого порядку кримінального  провадження означає, що стосовно осіб, указаних у переліку, кримінальне  провадження загалом здійснюється за загальними правилами, встановленими  КПК, із врахуванням низки особливостей (особливих процедур), визначених у  подальших статтях гл. 37 КПК. Ними є: особливий порядок повідомлення про підозру (щодо всіх категорій, перелічених у цій статті); затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту (щодо судді, народного депутата України), обшуку, огляду особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, у тому числі негласних слідчих дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи (щодо народного депутата України). Встановлення в законі особливого порядку кримінального провадження щодо вказаних осіб спричинене прагненням законодавця забезпечити цим особам найбільш сприятливі умови для здійсненій ними власних повноважень та захистити їх від можливого незаконного впливу.

Такі винятки із загального порядку кримінального провадження  отримали назву "імунітет" (від  лат. - звільнення, позбавлення), який є  синонімом поняття недоторканності (Президента України, народних депутатів  України, суддів).

По суті категорії вказаного  переліку належать до відповідної професії чи певної посади. Набуття відповідного статусу є чинником, що вирізняє особу із загального правового поля, в якому перебувають інші громадяни  України. Офіційний статус, пов'язаний із призначенням чи обранням на певну  посаду, створює для особи особливий  правовий режим за рахунок додаткових прав та обов'язків. Загалом особа  повністю набуває правового статусу  з моменту набуття повноважень, що у більшості випадків пов'язано  з прийняттям присяги. Водночас у  законодавстві відсутні, за окремими винятками (наприклад, щодо народних депутатів), положення про те, з якого саме моменту починають діяти відповідні гарантії як елемент правового статусу  особи. Тому щодо окремих вказаних у  статті категорій гарантії мають  діяти не з моменту набуття  повноважень, а саме з моменту  призначення (обрання) на посаду.

1) Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про статус народного депутата  України" від 17 листопада 1992 р. № 2790-ХІІ народний депутат  України - це обраний відповідно  до ЗУ "Про вибори народних  депутатів України" представник  Українського народу у ВР України,  уповноважений ним протягом строку  депутатських повноважень здійснювати  повноваження, передбачені Конституцією  України та законами України.,

Статтею 80 Конституції України  визначено, що народним депутатам України  гарантується депутатська недоторканність. Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання  у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. Народні депутати України не можуть без згоди ВР України бути притягнені до кримінальної відповідальності, затримані  чи заарештовані.

ЗУ "Про статус народного  депутата України" частково дублює вказані положення Конституції  України та додатково визначає, що обшук, затримання народного депутата чи огляд особистих речей і  багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, а  також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції й застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи  народного депутата, допускаються лише у разі, коли ВР України надано згоду  на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами  одержати інформацію неможливо.

Депутатська недоторканність  як один з основних елементів конституційно-правового  статусу народного депутата є  гарантією безперешкодного та ефективного  здійснення покладених на нього повноважень. Особа, визнана народним депутатом  України, користується як гарантією  особистої недоторканності людини (ст. 29 Конституції України), так і  додатковими гарантіями щодо притягнення  до кримінальної відповідальності чи здійснення інших, визначених кримінально-процесуальним  законодавством, дій. Депутатська недоторканність  не означає абсолютну неможливість притягнення народного депутата до кримінальної відповідальності чи здійснення щодо нього окремих дій, а лише передбачає особливий порядок  їх здійснення - виключно за згодою ВР України, тобто за наявності додаткових гарантій, які унеможливлюють незаконний вплив на депутата.

Частина 3 ст. 79 Конституції  України визначає, що повноваження народних депутатів України починаються  з моменту складення присяги. Водночас необхідно враховувати, що гарантії їх недоторканності починають  діяти раніше - з моменту визнання обраними за результатами виборів, засвідченими рішенням відповідної виборчої комісії. Так, КСУ у рішенні у справі за конституційним поданням МВС про  офіційне тлумачення положення ч. З  ст. 80 Конституції України (справа про  гарантії депутатської недоторканності) від 27 жовтня 1999 р. № 9-рп/99 дійшов висновку, що гарантії депутатської недоторканності  відповідно до положень ч. З ст. 80 Конституції  України поширюються на народних депутатів України з моменту визнання їх обраними за результатами виборів, засвідченими рішенням відповідної виборчої комісії, і до моменту припинення у встановленому порядку депутатських повноважень.

Припинення повноважень  народного депутата України врегульовано ст. 81 Конституції України. Так, повноваження народних депутатів України припиняються одночасно з припиненням повноважень  ВР України. Повноваження народного  депутата України припиняються достроково у разі: 1) складення повноважень  за його особистою заявою; 2) набрання законної сили обвинувальним вироком  щодо нього; 3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім; 4) припинення його громадянства або виїзду на постійне проживання за межі України; 5) смерті. Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України приймається більшістю  від конституційного складу ВР України. У разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності повноваження народного  депутата України припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду.

Отже, для визначення того, чи припинені повноваження народного  депутата України, слід враховувати:

а) чи припинені повноваження ВР України, до складу якої обраний  народний депутат (достроково чи після  спливу загального строку повноважень, який становить п'ять років);

67 чи приймалося ВР  України у встановленому порядку  (більшістю від конституційного  складу) рішення про дострокове  припинення повноважень цього  народного депутата України.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Конституції  України рішення ВР України приймаються  виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування. Згідно із ЗУ "Про  статус народного депутата України" таке рішення приймається в десятиденний строк за поданням комітету ВР України, до відання якого належать питання  регламенту. Прийняте рішення оформляється відповідною постановою ВР України  і публікується в газеті "Голос  України";

в) чи ухвалювалося судом  рішення про дострокове припинення повноважень цього народного  депутата України у зв'язку з невиконанням вимоги щодо несумісності депутатського  мандата з іншими видами діяльності.

Порядок дострокового припинення повноважень з цієї підстави визначено  ст. 5 вказаного Закону та ст. 223 Регламенту ВР України, а також КАС. Так, відповідно до ст. 180 КАС позовна заява про  дострокове припинення повноважень  народного депутата України в  разі невиконання ним вимог щодо несумісності подається до Вищого адміністративного  суду України. Рішення, прийняте за наслідками розгляду справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, с остаточним і оскарженню не підлягає. Інформація про таке рішення  повідомляється Головою ВР України  на пленарному засіданні парламенту.

2) Відповідно до частин 2,3 ст. 1 ЗУ "Про судоустрій і  статус суддів" від 7 липня 2010 р. № 2453-УІ судову владу реалізовують  професійні судді та, у визначених  законом випадках, народні засідателі  і присяжні шляхом здійснення  правосуддя в рамках відповідних  судових процедур. Судочинство здійснюється  КСУ та судами загальної юрисдикції.

Стаття 51 вказаного Закону визначає, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України  та ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" призначений чи обраний  суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і  здійснює правосуддя на професійній  основі. Сдоді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Згідно із ч. 1 ст. 57 вказаного  Закону народним засідателем, присяжним  є громадянин України, який у випадках, визначених процесуальним законом, вирішує справи у складі суду спільно  із суддею (суддями), забезпечуючи відповідно до Конституції України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя. Народні засідателі, присяжні під  час розгляду і вирішення справ  користуються повноваженнями судді.

Відповідно до ч. З ст. 62 вказаного Закону на народних засідателів  та присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності  суддів, установлені законом, на час  виконання ними обов'язків зі здійснення правосуддя.

Таким чином, законодавець прирівняв  статус народних засідателів та присяжних  до статусу судді, але такі гарантії мають обмежений часовий проміжок (протягом виконання ними обов'язків  зі здійснення правосуддя). 

На національному рівні  гарантії недоторканності суддів визначені  Конституцією та законами України. Так, ст. 126 Конституції України передбачає: "незалежність і недоторканність  суддів гарантуються Конституцією і  законами України. Суддя не може бути без згоди ВР України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом".

Це правило стосується як професійних суддів, так і суддів КСУ (ст. 149 Конституції України на останніх поширено гарантії незалежності та недоторканності, передбачені ст. 126 Конституції України).

При визначенні особливостей конституційно-правового статусу  суддів слід враховувати, що відповідно до ст. 55 вказаного Закону особа, вперше призначена на посаду судді, набуває  повноважень судді після складення  присяги судді. Однак з огляду на те, що між моментами призначення  судді на посаду Президентом України, зарахування до штату суду на відповідну посаду та прийняття присяги може минути певний час, а також враховуючи визначення поняття судді, надане вище, правильним є поширення гарантій недоторканності на таку особу саме з моменту зарахування її до штату  одного із судів України на штатну суддівську посаду.