Тримання під вартою як запобіжний захід у кримінальному процесі України

Про можливість перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування  може свідчити здійснення особою погрози, підкуп, умовляння свідків і потерпілих, схилення їх до дачі неправдивих показань; спроби викрадення, знищення, фальсифікації речових доказів і документів; вплив на спеціалістів та експертів тощо.

На наявність даних  про те, що особа може вчинити  інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, у якому підозрюється, обвинувачується, може свідчити наявність  інформації, отриманої в результаті проведення слідчих (розшукових) та негласних  слідчих (розшукових) дій про вчинення особою протиправної діяльності (підготовку до вчинення кримінального правопорушення, придбання предметів для вчинення злочинної діяльності), наявність  попередніх судимостей, зв'язки з антигромадськими елементами, надходження до правоохоронних органів заяв та повідомлень про  те, що особа здійснює підготовку до нового кримінального правопорушення.

Одного лише зазначення в  клопотанні про застосування запобіжних заходів обставин про те, що підозрюваний, обвинувачений не виконують покладених на них процесуальних обов'язків, а також намагаються чи намагатимуться переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду чи вчиняти  інші дії, спрямовані на протидію розслідування, недостатньо. Зазначене повинне  підтверджуватися відповідними матеріалами, які має дослідити слідчий  суддя при вирішенні питання  про застосування запобіжного заходу.

Фактичні підстави застосування запобіжних заходів - це наявність системи  незаперечних доказів вчинення відповідною  особою кримінального правопорушення.

Підстави до застосування запобіжних заходів законодавець наголошує на двох елементах:

1) наявність обґрунтованої  підозри у вчиненні особою  кримінального правопорушення, яка  визначається з урахуванням тяжкості  вчиненого злочину чи кримінального  проступку та характеристики  підозрюваного, обвинуваченого. Для  цього встановлюється наявність  достатніх доказів для підозри  особи у вчиненні кримінального  правопорушення й відповідно  їй повідомляється про підозру  у вчиненні конкретного кримінального  правопорушення;

2) наявність ризиків, які  дають достатні підстави вважати,  що підозрюваний, обвинувачений  може перешкоджати будь-яким чином  здійсненню кримінального провадження  або вчинити інше кримінальне  правопорушення чи продовжити  вчинення того, у якому він  підозрюється, обвинувачується. 

Зазначене повинно підтверджуватися матеріалами кримінального провадження, зокрема, показаннями свідків, потерпілих, отриманою інформацією в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій тощо.

Безсумнівним є той  факт, що необґрунтоване застосування запобіжного заходу, неправильний його вибір, відмова скасувати його, коли в ньому відпала подальша необхідність, повинно розглядатися як несправедливість щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного). У зв'язку із цим недопустимо застосовувати  запобіжний захід або погрожувати  його застосуванням за відмову дати показання або подати будь-які  докази, примушувати його до інших  дій, що не входять до кола процесуальних  обов'язків. Спроби компенсувати недоліки і неповноту досудового розслідування  шляхом жорсткості запобіжних заходів  не можуть бути виправдані жодною метою.

Умови застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

1) якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких  запобіжних заходів не

зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК;

2) застосовується лише  щодо (ч. 2 ст. 183 КПК):

− особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено  основне покарання у виді штрафу в розмірі понад 3000 НМДГ;

– виключно у випадках, коли прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст.177 КПК, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або  не виконав у встановленому порядку  вимог щодо внесення коштів як застави  та надання документа, що це підтверджує;

− раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується  у вчиненні злочину, за який законом  передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 3 років, − виключно у випадках, коли прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

− раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується  у вчиненні злочину, за який передбачено  покарання у виді позбавлення  волі на строк до 5 років,

– виключно у випадках, коли прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа  переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або  їй повідомлено про підозру у  вчиненні іншого злочину;

− раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується  у вчиненні злочину, за який законом  передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років;

− раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується  у вчиненні злочину, за який законом  передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 3 роки;

− особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави  за

кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення  до кримінальної відповідальності або  виконання вироку, в порядку і  на підставах, передбачених розділом ІХ КПК або міжнародного договору України, згода на обов'язковість якого  надана Верховною Радою України.

 

 

 

 

 

3. Строки тримання під вартою. Процесуальний порядок їх продовження

 

Відповідно до ст. 197 КПК  строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або  продовження строку тримання під  вартою не може перевищувати 60днів.

Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, при цьому, сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування, не повинен перевищувати:

− 6 місяців – у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або

середньої тяжкості;

− 12 місяців – у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо

тяжких злочинів.

Строк тримання під вартою продовжується за клопотанням прокурора,

слідчого за погодженням  з прокурором не пізніше ніж за 5 днів до закінчення дії

попередньої ухвали про тримання під вартою та подається до місцевого  суду, в

межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування (ч.1

ч.2 ст.199 КПК). Дане клопотання має бути розглянутим до закінчення строку дії

попередньої ухвали.

Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під

вартою, якщо прокурор, слідчий  не доведе, що:

− ризик не зменшився  або з'явилися нові ризики, які  виправдовують тримання особи під  вартою;

− існують обставини, які  перешкоджають завершенню досудового

розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

При оцінці дотримання стандарту  розумності строку тримання під вартою Європейський суд неодноразово підкреслював, що продовження строку його дії може мати місце лише в тих випадках, коли є підстави вважати, що звільнення особи реально порушить публічний порядок або якщо цей порядок перебуває під

загрозою. Попереднє ув'язнення  не повинно передбачати покарання  у вигляді позбавлення волі і не може бути “формою очікування” обвинувального вироку(рішення по справі “Летельє проти Франції” від 26 червня 1991 року). Європейський суд також неодноразово відмічав, що “існує презумпція на користь звільнення”, що “до вироку особа має вважатися невинуватою”, і що “вона має бути звільнена до вироку, як тільки її тримання під вартою стає необґрунтованим”.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого – з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше (ч.2 ст.197 КПК).

Відповідно до практики Європейського  суду з прав людини при визначенні тривалості тримання особи під вартою під час провадження за змістом п. 3 ст. 5 Конвенції враховується період, який розпочинається з дати затримання особи та закінчується у день ухвалення вироку судом першої інстанції (Рішення по справі «Белєвіцькій проти Росії» від 1 березня 2007 року). У зв’язку з цим Європейський суд з прав людини у справі Харченко проти України вказував, на необхідність введене термінів сумарного утримання під вартою під час слідства, ознайомлення зі справою та суду.

Клопотання про продовження  строку тримання під вартою мас право  подати прокурор, слідчий за погодженням  з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої  ухвали про тримання під вартою.

Клопотання про продовження  строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

Клопотання про продовження  строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які  свідчать про те, що заявлений  ризик не зменшився або з'явилися  нові ризики, які виправдовують  тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які  перешкоджають завершенню досудового  розслідування до закінчення  дії попередньої ухвали про  тримання під вартою.

Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження  строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для  розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені  у частині третій цієї статті, виправдовують  подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Мотивоване клопотання прокурора, слідчого, погоджене із прокурором, направляється до місцевого суду не пізніше ніж за 5 днів до закінчення строку тримання під вартою. Тобто розгляд клопотань про продовження строків тримання під вартою (у тому числі й до 12 місяців) у будь-якому випадку віднесено до компетенції слідчого судді місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

Слідчий суддя розглядає  подання у судовому засіданні, при  необхідності опитує підозрюваного, обвинуваченого, заслуховує думку прокурора, захисника, якщо він з'явився в засідання.

При розгляді клопотання про  продовження строку тримання під  вартою слідчий суддя досліджує  подані йому матеріали на предмет  законності й обгрунтованості застосування даного запобіжного заходу. Крім того, необхідно з'ясувати конкретні причини тривалого строку досудового розслідування і тримання особи під вартою, чи не допущено безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що вплинули на невиправдано тривале тримання особи під вартою, чи не з'явилися до моменту розгляду подання причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший передбачений законом запобіжний захід, тощо.

Клопотання про продовження  строків тримання під вартою повинно  обов'язково містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений  ризик не зменшився або з'явилися  нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, які  перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії  попередньої ухвали про тримання під вартою. Як такі обставини можуть розглядатися необхідність проведення довготривалих експертних досліджень, встановлення значної кількості  кримінальних правопорушень, вчинених підозрюваним, дослідження значної  кількості доказової інформації.

Розглянувши названі обставини, слідчий суддя постановляє ухвалу про продовження строку тримання під вартою або відмовляє в  його продовженні.

Обов'язковою умовою є  розгляд клопотання до закінчення строку дії попередньої ухвали, тобто  протягом мінімум п'яти днів та залежно  від того, наскільки завчасно буде подано клопотання прокурора, слідчого за погодженням з прокурором до суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 309 КПК ухвала слідчого судді про  продовження строку тримання під  вартою підлягає оскарженню тільки в  апеляційному порядку (ст. 310 КПК).