Проблеми криміналізації суспільно-небезпечних діянь

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ ТА СПОРТУ

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

УАБС НБУ

 

 

Кафедра правознавства

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

Тема: Проблеми криміналізації суспільно-небезпечних діянь

 

Виконав:                                         

_____Матеранська Ганна Олегівна_______

              (прізвище, ім’я, по батькові)

факультет економіки і банківського права

2 курс, група ПР-11___________________

        (факультет, курс, № групи)

 

Науковий керівник:

к.ю.н., доцент кафедри правознавства___

        (вчений ступінь, вчене звання, посада)

__________Ю.Б. Оболенський__________

                      (ініціали, прізвище)

 

Допущена до захисту _________________

                                                          (дата)

 

___________________________________

(підпис наукового керівника)

 

Дата захисту: «___» __________ 201__ р.       

 

Оцінка: ____________________________

                        (підпис наукового керівника)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Севастополь – 2013

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

Вступ……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади криміналізації суспільно небезпечних діянь………………………………………………………………………………..5

1.1.Історія виникнення  і осмислення поняття «суспільно небезперечне діяння»……………………………………………………………………………14

1.2.Загальне поняття криміналізації  суспільно небезпечних діянь…………..16

РОЗДІЛ 2. Необхідність криміналізації як вимога суспільного розвитку……..........................................................................................................20

2.1. Криміналізація суспільно небезпечних діянь як процес………………….25

2.2.Співвідношення криміналізації  й декриміналізації………………….........28

Висновок………………………………………………………………………….32

Список використаної літератури………………………………………………..33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Криміналізація суспільно небезпечних діянь є важливим явищем. Цей процес відіграє важливу роль в житті суспільства.

Наріжним каменем всієї теорії криміналізації є проблема підстав кримінально-правової заборони, тобто тих факторів, які «обумовлюють допустимість, можливість і доцільність визнання суспільно небезпечного діяння злочинним і кримінально карним». Для того, щоб дослідити дану проблему, необхідно окреслити «теоретичну модель», як іменує її А.М. Яковлєв, визначальну «підстави, засоби і способи криміналізації та декриміналізації», що відповідає на питання про те, чому створюється і скасовується дана норма кримінального права.

Криміналізація - це законодавче визнання тих чи інших діянь злочинними, встановлення за них кримінальної відповідальності.

Актуальність теми зумовлено побудовою в Україні правової держави , що викликає необхідність вирішення цілої низки завдань, у тому числі, проблему розробки фундаментальних теоретичних понять і підходів. Серед надзвичайно широкого комплексу питань, які знаходяться у цьому ряді, одне із провідних місць займає розробка теоретичних основ протидії злочинності.

Важливе місце в цій сфері належить криміналізації суспільно небезпечних діянь.

Розгляд теоретичних засад криміналізації є актуальним і своєчасним для того, щоб узагальнити накопичені знання по даній проблемі та виявити місце й роль криміналізації в кримінальній політиці на сучасному етапі з урахуванням розвитку нового кримінального законодавства й сучасної кримінально-правової доктрини.

З етапу обумовлювання кримінально-правової норми, де виявляється необхідність в кримінально-правовій забороні і з урахуванням завдань і цілей кримінально-правової політики визначається його змістовна сторона, логічно випливає етап формулювання кримінально-правової норми, здійснюваний відповідно до правил і вимог законодавчої техніки.

Це і зумовило мій вибір теми курсової роботи.

Метою дослідження є вивчення «криміналізації суспільно небезпечних діянь» як явища , дослідження як теоретичної , так і практичної частини цього питання.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, які включають чотири підрозділів, висновку, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг курсової роботи становить сторінок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади криміналізації суспільно небезпечних діянь

Важливе місце в галузі розробки теоретичних засад протидії злочинності належить кримінально-правовій політиці та такому методу її здійснення, як криміналізації.

Криміналізація, як одна з головних складових кримінально-правової політики, являє собою визнання суспільно небезпечних діянь злочином. До середини 80-х років теоретичні основи криміналізації в кримінально-правовій доктрині були достатньо розроблені. Цій проблематиці були присвячені роботи Н.Б. Алієва, І.М. Гальперіна, О.А. Герцензона, П.Ф. Гришаніна, П.С. Дагеля, Ю.А. Демидова, М.І. Загородникова, Г.А. Злобіна, І.І. Карпеця, В.Й. Квашиса, С.Г. Келіної, М.І. Ковальова, B.C. Комісарова, О.І. Коробєєва, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнецової, Б.А. Міренського, П.М. Панченка, П.М. Рабіновича,           П.А. Фефелова, О.M. Яковлева. Однак в останні роки публікації по даній тематиці зустрічаються не настільки часто (виняток становлять докторські дисертації В.Ф. Щепелькова „Уголовный закон как формально-логическая система” – Москва, 2003; Г.Ю. Лесникова „Уголовная политика современной России (методологические, правовые и организационные основы)” – Москва, 2005; К.К. Панько „Основы законодательной техники в уголовном праве России (теория и законодательная практика)” – Саратов, 2006; Я.Г. Стахова „Уголовная политика и ее реализация субъектами Российской Федерации” – Москва, 2006; кандидатські дисертації А.Д. Антонова „Теоретические основы криминализации и декриминализации” – Москва, 2003; О.В. Пычева „Герменевтика уголовного закона” – Москва, 2005) і, як правило, зводяться до аналізу поточної кримінальної політики Російської Федерації.

На початку 90-х років активізувалася й триває дотепер робота з реформування кримінального законодавства України, викликана об'єктивними змінами в житті суспільства. 5 квітня 2001 р. був прийнятий новий Кримінальний кодекс України, що набув чинності з 1 вересня 2001 р. Однак за шість років дії новий КК вже неодноразово піддавався змінам, що можна розцінювати як свідоцтво зміни кримінальної та кримінально-правової політики, а також недосконалості законодавчої техніки в галузі побудови кримінального законодавства, деяких прогалин в теоретичній розробці цієї проблеми.

Спроба здійснити глибокий аналіз теорії питання на базі доктринальних положень КК України 2001 р. була зроблена П.Л. Фрісом у докторській дисертації „Кримінально-правова політика України” (Київ, 2005). До робіт українських науковців, які торкаються зазначеної проблематики, можна віднести дослідження Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, В.К. Грищука,                 О.М. Костенка, О.М. Литвака, М.І. Мельника, В.О. Меркулової,                     А.А. Митрофанова, В.О. Навроцького, В.В. Сташіса, В.Я. Тація, В.О. Тулякова, М.І. Хавронюка, В.І. Шакуна та інших провідних науковців у галузі теорії кримінального права.

За час свого існування кримінальне право виробило критерії віднесення діянь до злочинних та правила побудови кримінально-правових норм. Ці критерії та правила становлять теоретичні основи криміналізації.

«Теорія криміналізації являє собою одну з основних теорій кримінального права поряд з теоріями кваліфікації злочинів, пеналізації та призначення покарання. Отримані за її допомогою знання можна й потрібно використовувати, по-перше, при криміналізації нових діянь, по-друге – при вирішенні питань про відповідність вже наявних складів злочинів тим цілям і завданням, які покликане вирішувати кримінальне право.»1

«Під теорією (грец. theoria — спостереження, розглядання, дослідження) розуміється система основних ідей в тій чи іншій галузі знання, форма наукового знання, яка дає цілісне уявлення про закономірності та головні зв'язки в дійсності .Таким чином, теорія розглядається як система знань, об'єднаних конкретною ідеєю. Слід відзначити, що досить часто слово “теорія” трактується значно ширше, розуміючи під собою сукупність багатьох систем основних ідей, які можуть бути навіть протилежними та взаємовиключними.»2

Теорію криміналізації можна визначити як сукупність знань, що будується на основних напрямках і засобах здійснення кримінально-правового регулювання (кримінальна політика) з використанням певних інструментів (підстави криміналізації), з метою формування та закріплення законодавчої волі по встановленню або скасуванню кримінально-правової заборони. Функцією теорії криміналізації є процес конструювання, побудови нових понять та інститутів кримінального права на підставі вже існуючих концептів.

Вивчаючи різноманітні школи та напрямки, які мали місце в галузі кримінального права та кримінального законодавства в різні періоди часу, ми виокремлюємо загальні ідеї, формалізація яких надає можливість побудувати вчення про ті умови, дотримання яких є необхідним у процесі виявлення та формулювання нових кримінально-правових заборон.

«Основними школами та напрямками розвитку кримінального права можна визначити такі: класична школа, позитивістська школа; антропологічна школа, соціологічна школа, “фінальне вчення”, “новий соціальний захист”, пунітивний підхід, “ресторативна юстиція”, “віджілантизм (аболіціонізм)”. Відповідно кожна з названих шкіл та напрямків має свою основоположну ідею.

Класична школа —> “немає злочину, немає покарання без вказівки у законі” (догматика та формалізм) ;

Позитивістська школа —> захист суспільства від злочинів, забезпечення його безпеки за допомогою доцільних заходів протидії злочинності на підставі вивчення природних причин злочинності в індивідуумі та в навколишньому середовищі;

Антропологічна школа —> при визнанні діяння злочинним має значення особа людини, яка вчинила злочин, тобто індивідуальні фактори (причини, детермінанти) злочинності: “злочинцями народжуються”;

Соціологічна школа —> визначення кола злочинних діянь здійснюється не тільки шляхом врахування особистих факторів, але й в більшій мірі соціологічних детермінант злочинності: злочинцем особу робить навколишнє середовище та суспільство;

“Фінальне вчення” —> межі кримінальної відповідальності мають визначатися кінцевою направленістю волі особи, яка вчинила злочин ;

“Новий соціальний захист” —> у державі повинна бути розумна кримінальна політика, яка забезпечить захист суспільства та виправлення злочинця ;

Пунітивний підхід —> захист суспільства від злочинців повинен здійснюватися за допомогою застосування жорстких та невідворотних покарань;

“Ресторативна юстиція” —> кримінальне право повинно захищати інтереси жертви, потерпілого від злочину;

Віджілантизм (аболіціонізм) —> необхідна мінімізація функцій кримінального права.»3

«Криміналізація як процес виявлення суспільно небезпечних форм індивідуальної поведінки, визнання допустимості, можливості та доцільності кримінально-правової протидії ним та фіксації їх в законі як злочинних та караних відбувається в рамках кримінально-правової політики держави. Ця ж політика, в свою чергу, формується під впливом домінуючої в цей час в науці кримінального права відповідної доктрини, що були названі раніше.»4

Одним з основних інститутів всієї теорії криміналізації є проблема підстав кримінально-правової заборони, тобто тих правоутворюючих факторів, які обумовлюють допустимість, можливість та доцільність визнання суспільно небезпечного діяння злочинним. Ці правоутворюючі фактори відображаються у правосвідомості законодавця, а після цього втілюються в кримінально-правові норми.

Тільки врахування всіх факторів, які впливають на криміналізацію, у їх сукупності та взаємозв'язку, а також дотримання інших умов криміналізації, дозволить прийняти кримінально-правову норму, доцільність видання якої буде обґрунтованою, а ефективність дії — досить високою.

«Необхідно розглядати дві групи факторів, що впливають на криміналізацію:

   1) підстави кримінально-правової  заборони, які слугують об'єктивними  передумовами її встановлення;

   2) принципи криміналізації, що відносяться до законодавчої  техніки. До підстав кримінально-правової  заборони належать:

   - суспільна небезпечність  — неможливо встановити універсальний  критерій, за яким можна було  б визначити достатній для  криміналізації ступінь суспільної  небезпечності. При обговоренні  кожної кримінально-правової новели  необхідно вирішувати питання  про наявність такої у конкретного  виду діянь. Суспільною небезпечністю  охоплюється наявність досить  значної матеріальної або моральної  шкоди, що завдається суспільству, яка, в свою чергу, впливає на  пеналізацію і не є самостійною підставою криміналізації;