Туризм на Волині

Успенська церква, що знаходиться у с. Шепель зведена в 1780р. В XIX ст. до бабинця було прибудовано притвір, а до нього поперечний прямокутний об'єм, над яким зроблено було високу шатрову дзвіницю. Після прибудов до південого боку, та до бабинця, характерна тричастинна для Волинської області церква повіністю втратила свій першоначальний вигляд, набула типового "офіціального" напрямку – типова композиція включала в себе розташування дзвіниці, банькі набули вигляду цибульки . Всередені церкви зберігся живопис XVII ст., різблені роботи XVIII ст [11, с. 54]..

Любомль представляє нашій увазі Георгіївську церкву XVI ст. Яка споруджена у підніжжі валів з волі волинського кн. Володимира Васильковича. У церкві збереглися розписи XIX ст.

Також цей населений пункт славиться Троїцьким костелом, побудованим у 1412р. Первісно збудований у Готичному стилі. Реставрований в 1971-1975рр.

Покровська церква у с. Піддубцях побудована у 1745р. Кам'яна, дев'ятиголова. Споруджена в стилі пізнього барокко з деталями, характерними в перехідний період до стилю класицизму [18, с.102-104]..

Костел св. Анни та Станіслава в селі Лукові заснований каштеляном сандомирським Станіславом Мацйовським висвячений в 1595 р. єпископом Холмським Станіславом Гомолинським. Святиня була знищена під час навалів Шведів. Оснащено і реконструйовано волинським воєводою Атаназієм Мячинським і його дружиною. В 1870 костьол був конфіскований і переданий царським урядом православній церкві. Нові власники значно перебудували його. Святиню віднайшли в 1920 р. Після другої світової війни поволі перетворилася на руїни і такою залишається дотепер. Будівля змурована з цегли з одним входом, лице головного фасаду виконано у дусі ренесансу, перед яким знаходиться просторий атріум з прихованими фрагментами ренесансних воріт. Бокове крило входу добудовано в 1875, через що змінився первинна структура костьолу. Святиня в руїнах, без даху та куполу. Ця святиня є яскравим прикладом неохайності та нешанобливого ставлення людей до старовинних пам’яток архітектури .

Церква св. Параскеви у цьому ж населеному пункті зведена в 1723р – це тридольна будівля, що складається з просторої прямокутної нави, перекритої циліндричним склепінням з розпалубками. У західній частини нави два восьмигранні стовпи підтримують хори. На центр західного фасаду зображено св. Параскеву. В інтер'єрі церкви збереглася ікона XVIII ст. – яскравий зразок народного живопису – зображено св. Георгія в лицарському вбранні на малесенькому конику вражаючим нестрашного змія. Біля церкви розташована дзвіниця. Вона квадратна, триярусна дерев’яна. В нижньому ярусі розташовано прохід на подвір’я. Ця дзвіниця має вигляд, форму притаманну традиційному народному зодчеству Волинської області[11, с. 30-41].

Висновки до другого розділу

Волинська область знаходиться в північно-західній частині України. На півночі її проходить державний кордон з Республікою Білорусь протяжністю 195 кілометрів, на заході – з Республікою Польща – 135 км. На півдні Волинь межує з Львівською, на сході – з Рівненською областями України. Утворена область в нинішньому територіальному поділі в грудні 1939 року.

Площа Волинської області – 20,2 тисячі квадратних кілометрів, що становить 3,3 відсотка території України.

В області є 4 міста обласного (Луцьк, Ковель, Нововолинськ, Володимир-Волинський) і 7 районного підпорядкування, 16 адміністративно-територіальних районів, 22 селища міського типу, 1049 сільських населених пунктів.

Клімат – помірн -континентальний. В середньому за рік випадає 560 -620 мм опадів. Середня температура липня – + І9°С, січня – -5°С.

За природними умовами область ділиться на три зони: північно-поліську, південнополіську й лісостепову. Найбільшою є північнополіська зона, яка займає три четвертих території області. Характерною особливістю цієї зони є рівнинна низина, яка здебільшого покрита лісом і болотами. Південнополіська і лісостепова зони розташовані на Волинсько-Подільській височині, що характерна хвилястим рельєфом і пагорбами різної висоти.

Волинська область – древня земля, невід’ємна частина України. Ряд істориків вважають, що її назва походить від міста "Велиня", про яке згадують давні літописи. Знаходилося місто Велинь більш як за 20 кілометрів на захід від нинішнього Володимира-Волинського, поблизу гирла річки Гучви, яка впадає в Західний Буг. Від назви міста походить і назва краю та племені, що його населяло. Згадує народ "валінана" арабський мандрівник Аль-Масуді, що жив в Х столітті. Волинянами-дулібами називали племена, які проживали у верхівцях Західного Бугу, Прип’яті.

Особливе геостратегічне і геополітичне положення на стику державних кордонів трьох слов'янських держав, положення в зоні стику православ'я і католицизму, своєрідна політична ситуація і співвідношення політичних сил у регіоні, значний природно-ресурсний та економічний потенціал роблять Волинську область політично специфічним субрегіоном України. Область входить у Західний геополітичний регіон України з особливими і давніми політичними традиціями, які сформувались під впливом класово-соціальних, історично-географічних, демографічних та інших чинників. Сучасне ПГП сприяє налагодженню тісного співробітництва і соціально-економічних, торгових та культурних контактів області з оточуючими територіями сусідніх держав.

Особливість транспортно-географічного положення Волинської області – це висока питома вага транспортних витрат на постачання сировини і матеріалів та в збуті готової продукції. Це суттєво впливає на формування ефективних територіальних структур та оптимальної спеціалізації господарства. До важливих ближніх економічних зв'язків області з регіонами України доповнюються далекі транспортні зв'язки по отриманню нафтопродуктів, природного газу, лісоматеріалів, чорних і кольорових металів, бавовни, багатьох видів машин та устаткування, хімічної продукції, які постачаються з Росії, Казахстану, Білорусі, країн Балтії і Середньої Азії та інших держав. Це здійснює певний вплив на характер спеціалізації господарства і структуру товарообміну, розвиток експортно-імпортних зв'язків, оскільки частина виробленої продукції вивозиться в зарубіжні країни.

ТУРИЗМ НА ВОЛИНІ

3.1. Розвиток «зеленого» туризму на Волині

Зелений туризм – це відпочинок туристів (зауважмо – з усіх куточків земної кулі!) серед незайманої природи, в місцях, багатих історичним минулим. Агрооселі, в яких зупиняються туристи, суттєво відрізняються від готелів тим, що між господарями і відпочиваючими відбувається живе спілкування, налагоджуються дружні стосунки, панує сімейна атмосфера.

Зародження зеленого туризму в Ківерцівському районі відбулося завдяки обласному громадському об'єднанню "Волинські перспективи", яке з 1 січня 2004 року розпочало роботу із втілення проекту "Зменшення жіночого безробіття в Ківерцівському районі Волинської області" (цей проект діє у рамках проекту "Європейська комісія" і був розрахований лише на один рік, продовжений до 2010 року).

Сьогодні в Жидичині і Кульчині діє 8 агроосель (у районі – 20), господарі яких готові приймати відвідувачів. В кожній з них нині може перебувати одночасно 2-3 особи (згодом їх кількість зросте до 10). Вартість послуг (проживання і харчування) – від 10 до 15 грн. за добу. Крім того, господарі агроосель можуть надавати й інші послуги за додаткову оплату: екскурсії, виступи фольклорних колективів. Журналісти мали змогу побачити один із фольклорних колективів – колектив села Холоневичі, представив "Холоневицькі брикси". Брикси – від слова "брикати": Жінки примушують чоловіків до жіночої роботи й виконувати різноманітні свої забаганки. Так би мовити – збиткуються від душі. Розповідають, що іще за часів Петра І існувала традиція, коли раз у рік чоловіки і жінки мінялися ролями. Холоневичі – єдине село на Волині, де збережено цю традицію. Звичайно, лише у фольклорній постановці, хоча самі жінки стверджують, що їх чоловікам доводиться потакати їхнім забаганкам щодня.

Нещодавно господині агроосель побували в повіті Бяла Подвязка Люблінського воєводства Республіки Польща. Ця поїздка стала для них уроком, як потрібно залучати і приймати гостей. Тепер господині чекають поляків до себе у гості.

Як зазначила начальник відділу з питань туризму облдержадміністрації Тамара Лохотроцька, очолюваний нею відділ працює над нормативно-правовою базою, що регулюватиме зелений туризм на Волині. 18 лютого 2006 року було підписано новий Закон "Про внесення змін до "Закону про туризм", у якому сільський зелений туризм внесено до переліку туристичних послуг.

Господині агроосель Ківерцівського району їздять на Всеукраїнські виставки-ярмарки сільського туризму "Українське село запрошує".

Ківерцівський район – не єдиний, у якому відбуватиметься розвиток зеленого туризму. В майбутньому передбачено тренінги в Рожищенському, Горохівському та інших районах області [4; 10; 12].

Отже, «зелений» туризм э однією з провідних ланок туризму Волині і він має найбільші перспективи і найбільші проблеми розвитку.

3.2. Аналіз сучасного стану та перспектив розвитку туризму

Волинського регіону

На початку 90-х років В.П.Руденком проведена економічна оцінка ПРП Волинської області. Вона здійснювалась через грошову оцінку вільного часу, який витрачається реакреантами для відпочинку на природі з врахуванням туристичної цінності території, окремих туристичних ресурсів. Економічна оцінка вільного часу зводилась до розрахунку вартості звільнення однієї години робочого часу в сфері матеріального виробництва через відношення величини валового суспільного продукту до загальної кількості населення країни, яке використало туристичні ресурси.

Природний потенціал кліматолікувальних місцевостей визначається за площами курортних лісів області, які мають високофітоцидні властивості.

При оцінці використовувались площі лісових масивів санаторіїв і профілакторіїв, де передбачається кліматолікування. Потенціал цих територій використовується на 60-85% при теперішній місткості закладів курортно-санаторного лікування, які на них розміщені [30, с.87].

Природний потенціал організованого і неорганізованого туризму з вільним режимом пересування визначено для лісових територій області за винятком заповідних, забруднених радіонуклідами, віднесених до рекреаційних зон організованого відпочинку.

При визначенні природно-туристичного потенціалу організованого і неорганізованого туризму з вільним пересуванням не враховувалися території, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС: Камінь-Каширський, Любешівський, Маневицький райони [24, с.50].

Значним потенціалом володіють поліські райони області та Ківерцівський район.

Річкові та озерні пляжі області

використовуються дуже інтенсивно. Найбільше навантаження припадає на озерні пляжі Ківерцівського, Любомльського, Ковельського, Ратнівського, Старовижівського, Турійського, Шацького районів.

Природний потенціал мисливських угідь визначено з врахуванням їх фактичної місткості, тобто кількості мисливців, які можуть займатися полюванням протягом року на території певних мисливських угідь. Мисливський потенціал області використовується найбільш інтенсивно – на 85%.

Отже, найбільшим туристичнич потенціалом володіють Шацький, Ратнівський, Ківерцівський райони, середнім – Ковельський, Луцький, Любомльський, Старовижівський та Турійський райони.

Найбільш перспективними для розвитку санаторно-курортного лікування є Ківецівський, Ковельський та Шацький райони; для туристично-екскурсійного профілю – Володимир-Волинський, Горохівський, Луцький та Шацький райони; для оздоровлення та відпочинку – всі райони поліської частини області за винятком Камінь-Каширського, Любешівського та Маневицького районів.

Сучасне реформування економіки України пов'язане з проведенням глибоких перетворень у всіх сферах національного господарства. Важливе місце у процесі переходу до ринку відводиться рекреаційній сфері, яка залучає великі матеріальні й трудові ресурси. Вона об'єднує комплекс субгалузей, що задовольняють попит на різноманітні види лікування, активний відпочинок та розваги [8, с.129].

Розвиток туристично-рекреаційного комплексу особливо важливий для Волинської області, оскільки область багата рекреаційними ресурсами, що створює сприятливі передумови для організації ефективної туристично-рекреаційної діяльності протягом усього року.

У той же час необхідно зазначити, що туристичний потенціал області використовується недостатньо, ряд туристичних зон знаходиться в занедбаному стані. Відсутність очисних споруд, збору і вивозу сміття, невирішення питань водопостачання і каналізування неминуче призводить до забруднення навколишнього природного середовища.

Важливими напрямами подальшого використання туристичних ресурсів є: проведення інвентаризації всіх видів ресурсів, складання кадастру земель оздоровчого призначення, вивчення соціальних потреб населення, зміцнення матеріально-технічної бази туризму, створення вільних туристських економічних зон із широким залученням коштів і технологій зарубіжних країн як експериментальних лабораторій для поетапного входження рекреаційного потенціалу області до світового ринку туристських послуг, розширення мережі заповідних об'єктів, які забезпечують раціональне й екологічно безпечне використання рекреаційних ресурсів [46, с.140].

З переходом Волинської області до ринкових відносин індустрія відпочинку на базі використання туристичних ресурсів стає важливою статтею надходжень до обласного бюджету.

В умовах важкого фінансового становища, яке переживає туристична сфера в період економічної кризи, необхідна гнучка державна політика фінансового регулювання її розвитку. Зокрема, всі податки і платежі, які стя-гуються з суб'єктів рекреаційного господарювання, повинні залишатись на місцях і концентруватися для розвитку туристичної галузі. Окремі субгалузі туризму, передусім санаторно-курортне лікування, вимагають податкових пільг.

Місцеві збори і податки доцільно використовувати як засіб нагромадження коштів для утримання об'єктів благоустрою та інфраструктури загального користування в рекреаційних центрах. Серед місцевих зборів і податків, які передбачається використати, розглядається рекреаційна рента, плата за автостоянки, природоохоронні платежі. Така фінансова політика сприятиме розвитку рекреаційної сфери окремих районів, визначатиме їх спеціалізацію, що дасть змогу раціонально використовувати рекреаційні ресурси [46, с.141].