Туризм на Волині

   створення рівних можливостей на ринку туристичних послуг для

   суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності, сприяння

   розвитку конкуренції;

• забезпечення безпеки туристів, захист їх прав, інтересів та майна;
• підтримка розвитку туризму в регіонах, визначення статусу окремих туристичних центрів, створення умов для пріоритетного розвитку туристичної індустрії; організація та розвиток сисеми наукового забезпечення галузі туризму; підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації туристичних кадрів; розвиток співробітництва із зарубіжними країнами та міжнародними організаціями, участь у міжнародних програмах розвитку туризму.

Закон України "Про туризм" констатує, що центральним органом державної виконавчої влади в галузі туризму є Державний комітет України по туризму, повноваження якого визначаються цим законом та положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Але у зв'язку з реорганізацією структурних підрозділів уряду Державний комітет України по туризму було реформовано і в 2002 році створено Державну туристичну адміністрацію України, яка є правонаступником вищевказаних формувань, реалізує державну політику в галузі туризму і несе відповідальність за подальший його розвиток.             Рішення органу державної виконавчої влади в галузі туризму є обов'язковими для міністерств і відомств, місцевих органів державної виконавчої влади, суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності, туристів.

До норм загального законодавства належать: Конституція України, якою закріплені основні права і свободи людини, їх гарантії; Закони України - "Про захист прав споживачів", що с основою державного регулювання безпеки товарів і послуг з метою захисту людини, її майнового та природного середовища; "Про порядок виїзду із України і в'їзду в Україну громадян України"; "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"; "Про страхування"; "Про рекламу"; "Про державний кордон України"; "Про охорону навколишнього природного середовища"; "Про правовий статус іноземців"; "Про підприємництво"; "Про підприємства в Україні"; "Про охорону культурної спадщини" тощо[12, с.60-65] .

Таким чином туристичну галузь регулює багато нормативних актів та законів.

1.3 Динаміка розвитку  туристичної галузі України

Розвиток туризму в Україні суттєво впливає на такі сектори економіки, як : транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання, і є одним із найбільш перспективних напрямків структурної перебудови економіки.

За підрахунками Всесвітньої Туристичної Організації, у 2001 році за кількістю прибутих іноземних туристів Україна займала 22 місце у світі (5,8 млн. осіб, що становить близько 1 % від світових туристичних прибуттів). За прогнозними розрахунками щодо розвитку в'їзного туризму в Україні до 2005 року, його чисельність зросте до 9,3 млн. осіб; прогноз на 2010 рік-12,1 млн. осіб; прогноз на 2020 рік - 15,0 млн. осіб.

Аналізуючи перспективи розвитку туристичної індустрії в Україні на наступні десять років, перш за все, необхідно підкреслити, що сучасний туризм – це та сфера економіки і життєдіяльності суспільства в цілому, яка в тій чи іншій мірі інтегрує практично всі галузі. Саме це і визначає одне з перших місць, яке займає туризм у світовій економіці. Саме цей фактор повинен стати головним у формуванні нового державного підходу до туризму як тієї галузі, пріоритетний розвиток якої може позитивно вплинути на економічний і соціальний стан країни в цілому, стимулювати ряд важливих галузей економіки, сприяти зміцненню нового позитивного іміджу України на світовій арені [10, с.45-50] .

Стратегічною метою розвитку туристичної індустрії в Україні можна визначити створення конкурентоспроможного на світовому ринку туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурного довкілля. Програма дій, зорієнтована на досягнення цієї мети, має бути синхронізованою із загальними темпами становлення ринкових механізмів і співвідносною з політикою структурних реформ в економіці. Вона повинна також враховувати накопичений досвід розвитку туризму у світі, що створює сприятливі умови доопрацювання та розроблення відповідної нормативно-правової бази туризму.

Нарощування темпів та підвищення ефективності роботи підприємств сфери туризму, становлення туристичної галузі як однієї з провідних галузей вітчизняної економіки стримується невирішеністю низки питань, розв'язання яких потребує державного регулювання та підтримки виконавчих органів влади.

Одне із ключових питань, яке необхідно вирішити в найближчий час, - питання оптимізації взаємодії туризму і культури як на рівні центральних органів влади, так і на місцях. Культурна спадщина – музеї, театри в більшості країн світу є винятково важливим фактором залучення туристів, генерації міжнародних і локальних туристичних потоків. І в результаті цього, свого клієнта отримують транспорт і громадське харчування, готелі, місцева промисловість та ін.

Важливими факторами, що впливатимуть у подальшому на розвиток ринку туризму, є демографічні зміни, матеріальний та соціальний стан населення, рівень освіти, тривалість відпустки, професійна зайнятість та багато інших чинників.

Зростання рівня освіти збільшує потяг людини до знань, зацікавленість іншою культурою викликає бажання подорожувати і отримувати нові враження.

Щорічне збільшення доходів громадян України приведе до більш інтенсивної туристичної діяльності і, зокрема, до збільшення кількості споживачів з високими доходами. В майбутньому населення України буде характеризуватися як таке, що має підвищену якість життя. Відпочинок, подорожі,

мистецтво, культура стануть основними елементами, які заповнять вільний час людини [12, с.205-209]. 

Висновки до першого розділу

З моменту проголошення незалежності молода українська держава впевнено стала на шлях розбудови власної туристичної галузі. В умовах розбудови української держави туризм стає дійовим засобом формування ринкового механізму господарювання, надходження значних коштів до державного бюджету, однією з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, вивчення історії українського краю, залучення широких верств населення до пізнання історико – культурної спадщини.

Розвиток туризму в Україні особливо актуальний, оскільки саме завдяки туризмові Україна може поліпшити соціально-економічну ситуацію.

Україна має вагомі об’єктивні передумови, щоб увійти до найрозвиненіших у туристичному відношенні країн світу. Держава володіє значним туристсько-рекреаційним потенціалом: сприятливими кліматичними умовами, переважно рівнинним ландшафтом, багатством флори і фауни, розвиненою мережею транспортних сполучень, культурно-історичними пам’ятками, широкою індустрією подорожей та туризму.

Україна належить до країн з високою інтенсивністю використання природних ресурсів Більш як 350 міст мають 900 – річну історію, 4000 селам України – понад 300 років – всі вони є національним багатством.

В Україні 150 тисяч пам’яток культури, історії, археології, містобудування і архітектури, палацово-паркового мистецтва, а також понад 300 музеїв. Створено 7 національних історико-культурних заповідників. Найціннішими є пам’ятки епохи держави „Київська Русь” – 80 відсотків пам’яток цього періоду зосереджені саме на території України.

Стратегічна мета розвитку туризму в Україні полягає у створенні продукту, конкурентоспроможного на світовому ринку, здатного максимально задовольнити

туристські потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурної спадщини. Це стосується насамперед таких привабливих туристсько-рекреаційних зон, як Волинська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Херсонська, Черкаська, Чернівецька області, місто Київ, де туризм посідає чільне місце в розвитку економіки.

Таким чином, Україна має всі об’єктивні передумови для входження в число країн з високим рівнем розвитку туризму. Протягом останніх років українська індустрія туризму стабільно нарощує обсяги виробництва туристичного продукту. Пріоритетними напрямами державної політики в галузі туризму мають стати реконструкція, модернізація та будівництво нових туристичних об’єктів, підвищення якості та збільшення асортименту туристичних послуг. Сьогодні для ефективного просування національного туристичного продукту на зовнішньому ринку потрібна не лише організаційна, а й фінансова підтримка з боку української держави. А створення позитивного образу нашої країни та її туристичних об’єктів має стати частиною загальної стратегії розвитку туризму в Україні. Наші гості мають отримати справжнє задоволення від живописних ландшафтів, затишної атмосфери українських містечок, гостинності українського народу і переконатися, що Україна – це незалежна європейська держава з давніми традиціями, багатими природними, історико- архітектурними та культурними цінностями.

 

 

 

 

ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Загальна характеристика  регіону

Волинська область розміщена у крайній північно-західній частині країни і має надзвичайно вигідне економіко-географічне і транспортне положення на шляхах до сусідніх країн – Білорусі та Польщі.

Волинська область – історико-географічна область на північному заході країни, у басейні правих приток Прип'яті та верхів'ях Бугу. У 1939 р. вона була приєднана до УРСР після окупації західної України радянськими військами.

Волинська область утворена 4 грудня 1939 р. Площа – 20,14 тис. кв. км (3,3 % території України). За площею вона займає 20 місце серед областей України і перевищує територію більше ніж 40 держав світу, в тому числі таких, як Ізраїль, Ліван, Сінгапур, Ямайка, Кіпр, Люксембург та ін. Загальна протяжність меж області – 930 км. На півночі вона межує з Брестською областю Республіки Білорусь (протяжність кордону – 205 км). На сході і південному сході область межує з Рівненською (410 км), а на півдні – з Львівською (125 км) областями. На заході по річці Західний Буг проходить державний кордон України з Республікою Польща (протяжність -190 км [8, с.13]).

Область займає західну окраїну Східноєвропейської рівнини і знаходиться на заході рівнинних просторів двох природно-географічних зон України – Полісся і Лісостепу. Волинська область займає вигідне для господарської і життєвої діяльності людей фізико-географічне положення, яке визначає особливості природних умов та природно-ресурсного потенціалу краю. Територія має рівнинний рельєф і характеризується порівняно теплим помірно-континентальним кліматом з достатньою кількістю тепла і вологи, наявністю родючих чорноземних ґрунтів на півдні та збіднених дерново-підзолистих ґрунтів у північній частині. Дана область – це край великих лісових масивів, густої мережі річок та озер, найбільших в Україні масивів заболочених земель і луків. Загалом територія не має яскраво виражених природних рубежів і меж, тому природні умови

змінюються поступово в усіх напрямках. Це зумовлює зрівноважену динаміку природних процесів.

Політико-географічне положення (ПГП) Волинської області – це її геопросторові відношення до політичних данностей в системі державних територій (країни, політичні і державні структури, державні кордони і т.п.), що перебувають поза нею і мають чи можуть мати на неї суттєвий вплив[4, с.15] .

Позитивною стороною ПГП області є сусідство з Польщею і Білоруссю, з якими Україна підтримує добросусідські відносини і область має протяжні зони контакту.

Сусідство з Польщею і Білоруссю визначає пріоритетні напрямки зовнішніх економічних зв'язків області, вирішення проблем спільного використання водних, мінерально-сировинних і рекреаційних ресурсів, об'єктів транспортної інфраструктури тощо.

Особливість транспортно-географічного положення Волинської області – це висока питома вага транспортних витрат на постачання сировини і матеріалів та в збуті готової продукції.

Завдяки існуючим транспортним комунікаціям область має вихід в усі регіони України. Вона має також 4 транспортних виходи по автомагістралях (Дольськ, Доманове, Піща і Пулемець) та один залізничний вихід (Заболоття) в Білорусь і далі в країни Балтії, Польщу, північно-західні регіони Росії

Таким чином, географічне положення області характеризується наявністю певних позитивних аспектів, що створюють об'єктивні передумови для дальшого розвитку продуктивних сил і поглиблення господарської спеціалізації з ряду виробництв, що склалися.

Волинська область є невід'ємною складовою економіки України. Економічний потенціал цього регіону є достатнім для подальшого розвитку і реформування в умовах ринкових змін в економіці нашої держави[8, с.257-259].

 

 

2.2 Пам’ятки археології Волинської області

Волинь – древня земля, невід’ємна частина України. Ряд істориків вважають, що її назва походить від міста "Велиня", про яке згадують давні літописи. Знаходилося місто більш як за 20 кілометрів на захід від нинішнього Володимира-Волинського, поблизу гирла річки Гучви, яка впадає в Західний Буг. Від назви міста походить і назва краю та племені, що його населяли Волиняни-дуліби називали племена, які проживали у верхівцях Західного Бугу, Прип"яті[1, с.9-11].

Першу писемну згадку про волинян в історичних джерелах давньої України-Руси знаходимо в найдавнішому літописі – "Повісті минулих літ", де вказується місце проживання тодішніх волинських племен: "...бужани сиділи по Бугу, а потім же волиняни", далі: "Дуліби тоді жили по Бугу, де нині волиняни...".