Туризм на Волині

Костел та колегіум єзуїтів був закладений 16 червня 1616 р. Склепіння почали будувати 1630 р., а баню зводили протягом 1637-1638 рр. Обидві вежі закінчили 1642 р.

Костел являє собою тринавову хрещато-баневу базиліку на основі грецького хреста з дещо вкороченими бічними раменами

З-поміж костелів східних єзуїтських провінцій луцький є найбільшим. Його розміри в плані (разом з вежами) - 39x53 м. Висота споруди від підлоги нав до хреста над банею – 40,25 м. Підвали заглиблені на 6 м. Костел прикрашають скульптури, ліпнина, в тому числі герб Павла Волуцького, а також живопис, зок-рема зображення давніх луцьких костелів, та різьблені меблі[21, с. 39].

Наступною архітектурною пам’яткою, яка у гарному вигляді збереглася до наших днів є Бернардинський монастир. Комплекс належить до найвизначніших архітектурних витворів України доби барокко.

Оригінальна об'ємно-просторова композиція обумовлена місцем розташування – пагорбом над долиною р. Стир при колишньому в'їзді в місто. Початок будівництва монастиря належить до 1720 р., коли заклали його фун-даменти у формі підкови, аби він одночасно був ще й замком для оборони шляху, що вів до міської фортеці. У 1737 р. закладено мурований костел з центричним планом.

У 1877-1879 рр. під керівництвом архітектора Раструханова костел перебудовано на православний собор.

Покровська церква побудована у XVст. Була реконструйована в 1873-1876рр. Олійні розписи оновлювалися в 1932 та 1966рр. Колись тут була ікона Волинської Богоматері, яка відноситься до XIII-XIVст. Зараз зберігається у Києві .

До пам’яток архітектури Луцька,які на даний час не виконують своїх прямих обов’язків,або не зберегли свого первісного вигляду, належать декілька об’єктів, кілька із них наведено нижче.

Монастир Домініканців,який споруджений 1390р. Перебудований у XVIII ст. на кам'яний. 1847 року ліквідовано. В колишніх келіях почав діяти військовий шпиталь. Зараз це будинок творчості.

Хрестовоздвиженська церква, споруджена в 1619р.. Спочатку була дерев'яна, потім поступово перебудовувалася в кам'яну. Є підземелля. Після пожежі перебудувалася 1890р., але потім ще неодноразово перебудовувалася.

Синагога XIV-XVI ст., не зважаючи на заборони і обмеження щодо будівництв синагог пап Олександра Третього (1159р.) та Пйотрковського (1542р.), як справжній шедевр оборонного будівництва, вона входила в оборонну ланку кільця Обхідного замка. Зазнала багато руйнувань. Майже була знищена в 41-44 роки ХХ ст. Відреставрована 1981 р., на 2001 рік в приміщенні був спортзал.

Монастир Брігідок,споруджений на місці палацу XVI ст. у 1624р. Пожежа 1724 завдала шкоди , тому був частково перебудований і відновлений. 1846 р монастир закрито, тут влаштували в'язницю, а потім – музичне училище[51].

Троїцький костел в селищі Олиці був закладений 1635р. такими архітекторами: Б. Моллі і Я. Маліверн, які завершили свій витвір у 1640р. Костел був декорований скульптурами і різьбами М. Ерленберґа. До комплексу входять: дзвіниця (1635-1640рр.), вежі (1635-1640рр.).

Петропавлівський костел в селищі Олиці 1450р.. Найдавніша римо-католицька споруда Волинської області, перебудований в 1612р..

Яскравим прикладом непохитності та витримки можна вважати Загорівський монастир у с. Старому Загореві, який був заснований родиною Загорівських у XVIст. Тут були виготовлені рукописні книги: Затоструй, Євангеліє, Мінеї. Монастир до 1719р був православним ,потім прийняв унію, і з 1839 знову православним .

Біля монастиря в 1943 відбувся відомий бій чоти Української повстанської армії з гітлерівцями і польською колаборантською поліцією. На честь героїв встановлено пам'ятний знак.

Троїцька церква (1567 р.) в с. Зимне. Храм є складовим об'єктом комплексу Зимненського Святогірського монастиря, хоч і розташований за межами оборонних укріплень. Досить проста форма споруди,запозичена в дерев'яному народному зодчестві, позначена вишуканими пропорціями і пластикою форми. Дводільний за структурою храм складається з нави і півциркульної апсиди-вівтаря, перекритих зрізаними склепіннями. Це унікальна пам'ятка мурованої архітектури Волині .

В селі Лудин збереглася Миколаївська церква 1601 р. Ця церква є характерним зразком традиційного дерев'яного храмового будівництва Волинської області. За об'ємно-планувальною структурою це тризрубний, одноверхий храм, поширений і в інших регіонах України того часу. Центральний зруб – наву – перекрито невисокою восьмигранною банею. Сучасний вигляд храму спотворено надбудовою двоярусної дзвіниці над бабинцем у XIX ст.

Церква св.. архангела Михаїла розташована на околиці села Білосток, на не-високому пагорбі. ЇЇ подвір'я в давнину захищали рів та земляний вал.

Упродовж 1736-1796 рр. монастир був уніатським; у 1776 р. при ньому створено школу. В цей же час збудовано цегляний Г-подібний у плані двопо-верховий корпус келій в західній частині монастирського подвір'я (не зберігся). Після третього поділу Польщі, у 1795 р. церква стала парафіяльним право-славним храмом.

Михайлівська церква - цегляна тринавова одноапсидна будівля, яку за планово-просторовою структурою можна назвати базилікальною, бо її середня нава вища за бічні. Храм – шестистопний. Над квадратними в плані бічними членуваннями нартекса симетрично підносяться дві вежі. Верхній ярус кожної вежі - восьмигранний, перекритий банею з декоративною маківкою .

Внаслідок перебудов XVIII ст., які досить органічно доповнили храм XVII ст., створено оригінальну будівлю, яка належить до самобутніх церковних споруд Волинської області  [11, с.76;96].

В с. Залісоче слід відзначити Стрітенську церкву 1784 р. За типологічними ознаками належить до центричних, однобаневих. У плані це восьмигранна споруда, у товстих стінах якої зі сходу утворено півциркульну нішу – вівтар, із заходу – притвор у вигляді ніші й виступу невеликої прибудови. Завершується церква восьмигранною банею. Споруда відзначається лаконізмом об'ємно-просторового вирішення і вишуканістю пропорцій. Це визначна пам'ятка мурованого храмового будівництва Волині доби пізнього бароко .

Дуже цінні пам’ятки збереглися у місті Володимир-Волинському. Земляні вали замку Х-ХІV ст.

Собор Успіння Богородиці у Володимир-Волинському є видатною пам'яткою волинської архітектури давньоруського періоду, він збудований у 1160 р. волинським князем Мстиславом Ізяславовичем. Після Берестейської унії 1596 р. храм став уніатським кафедральним собором. Протягом ХVII-ХVIII ст. він зазнав перебудов, метою яких було надання првославному храмові вигляду костелу. В цей період до західного фасаду симетрично прибудовано дві вось-мигранні башти-дзвіниці, а між ними – портик, завершений фронтоном; збільшено площу будівлі; частину первісних вікон закладено, інші – розтесано. Після цих перебудов уся споруда ззовні набула барокових шат.

Василівська церква-ротонда (кругла в плані будівля) – досить рідкісний тип храму, витончена творчість геніального майстра,яка не має собі аналогів у світовій архітектурі. У плані це майже кругла 8-ми пелюсткова форма, що складається з поєднання відтінків дуг. Хоч церква невелика, за традицією стародавньої архітектури Галичини і Волині вона має два портали: один із них оздоблений кам’яним різьбленням, другий(західний) – простіший. Колись церква була увінчена шоломоподібною покрівлею .

Жидичинський монастир (XIII ст) в с. Жидичині також є яскравим прикладом “прекрасного” на Волинській землі. Як свідчить літопис Іпатіївського списку, сюди приїжджав 1277р. молитися Галицько-Волинський кн. Данило. У 1662 р. в монастирі під ім'ям ченця Гедеона жив син Б. Хмельницького Юрій. До ансамблю монастиря належать : Миколаївська церква (1723р.), дзвіниця (XVIII ст.) і дім єпископа (1723р.) .

Миколаївський монастир у селі Мильцях—це комплекс, куди входять Миколаївська церква, келії з трапезною і теплою церквою, дзвіниця, будинок настоятеля, колишня лікарня і церковно-приходська школа. Збереглися в'їзна брама і частково зовнішні стіни.

Значну цінність мають найдавніші монастирські будівлі — церква й дзвіниця. Монастир відомий ще до XVI ст. У XVIII ст. здійснено деякі будівельні роботи, збудовано кам'яні келії, будинок настоятеля та ін. Наступним періодом реконструкції і будівництва монастиря був кінець XIX ст.: перебудовано дзвіниця, будинок настоятеля, келії з трапезною й церквою, будується лікарня, церковно-приходська школа.

Церква Різдва Богородиці в м. Камінь-Каширському – яскравий приклад дере’яної церковної архітектури, вона розташована серед рядової житлової забудови в колишньому передмісті і сприймається лише в межах безпосередньо прилеглої до неї території. Зведена в 1723 р., будівля первісно мала три верхи, але в 1880 р. замість одного верху надбудовано дзвіницю. Очевидно, водночас з цим до східної стіни вівтарного зрубу був прибудований невеликий об'єм допоміжного приміщення біля вівтаря, а в 1950-ті роки – додатковий каркасний притвор біля північної стіни бабинця .

За виразністю та майстерністю виконання декоративного оздоблення церква Різдва Богородиці не має собі рівних у монументальній дерев'яній архітектурі Волинської області і відбиває добу найвищого розквіту волинської архітектурно-будівельної школи [21, с.93] .

Іллінська церква(1700р.). Вона також є дерев'яною. Остаточно її перебудовано в 1886, надано їй ознак московської архітектури.

Церква Успіння Богородиці, що знаходиться в с. Качин посідає важливе

місце в структурі старовинного поліського села, просторово об'єднуючи центральну частину Качина та мальовниче узбережжя розташованого поруч з ним озера. Згідно з літературними джерелами, церкву зведено в 1589 р. Первісно вона являла собою один з найдавніших в Україні різновидів дерев'яних храмів з дзвіницею над бабинцем.

У 1775 р. відбулася реконструкція, яка суттєво змінили об'ємну композицію споруди, дещо наблизивши її до церков хатнього типу.

Успенська церква має виняткову історико-архітектурну цінність як одна з найбільш ранніх пам'яток дерев'яної архітектури на території Волинської області .

Церква св. Димитрія в селі Гішин розташовується в глибині старого сільського кладовища, виходячи південним фасадом на мальовничу долину р. Тур'ї. Належить до найбільш ранніх пам'яток дерев'яної архітектури України (1567 р.).

Церква - тризрубна, одноверха, з невеличкою каркасною дзвіницею над низьким безвіконним бабинцем .

Церква Різдва Богородиці в с. Здомишель відрізняється своєю виразністю, збудована в 1643 р. вона належить до найдавніших пам'яток дерев'яної архітектури області з характерним для них складним нашаруванням різних будівельних етапів .

Особливої виразності будівлі надає шестигранна дзвіниця над бабинцем, скульптурна пластика якої підкреслена невисокою аркадою-галереєю 3-го ярусу. Композиція церкви відзначається тонким моделюванням форми та вишуканими пропорціями, що дає змогу зачислити її до найкращих зразків дерев'яної архітектури Полісся .

Широко відома церква Успіння Богородиці в с. Низкиничі, збудована наприкінці 40-х років XVII ст., – єдина споруда, яка збереглася від будівель укріп-леного родового монастиря, заснованого в 1643 р. київським старостою А. Киселем, похованим у 1653 р. у склепі під церквою.

Успенська церква в Низкиничах (див. Додаток С) – яскравий витвір волинської архітектурної школи, видатний зразок церковного будівництва України середини XVII ст. Саме цей храм дав початок будівництву визначних хрещатих п'ятидільних п'ятиверхих храмів[21, с. 94-95] .

Спасо - Преображенська церква у с. Нуйно належить до найбільш ранніх із збережених на території Волинської області дерев'яних храмів, час зведення яких – середина XVI ст. – можна визначити вельми умовно.

Особливий інтерес у пам'ятці викликає конструкція її центрального верху, що являє собою систему з двох восьмериків, розташованого між ними рубленого восьмигранного склепіння та чотирьох плоских пандатив,за-допомогою яких здійснюється перехід від нижнього четверика до восьмикутного в плані перекриття. Ця особливість пам'ятки, помножена на властиву найдавнішим дерев'яним храмам України вежоподібну композицію центрального об'єму, перетворює її на надзвичайно цінне свідчення початкової стадії формування волинської школи українського дерев'яного зодчества .

Дмитрівську церкву в с. Згорани( див. Додаток В) зведено в 1674р. Як вона, дерев'яна, дожила до наших часів невідомо. Але виглядає не як стара, бо зруби були обшиті дошками при реставрації. Дзвіницю пофарбовано в яскравосиній колір, що додає їй загадковості та давності. Можливо тому, що і церква і шатрова дзвіниця були реставровані одночасно в ХІХ ст. В храмі збереглися: живопис XVII-XVIIIст., різьба – ХVIII-XIXст[3, с. 100].

Петропавлівську церкву в с. Світязі було зведено в 1846р. Фундатором церкви був граф Браніцький. В основі будівлі – ротонда, до якої прилягає апсида та бабинець, утворюючи просторовий хрест. Північний та південний фасад прикрашені чотириколонними портиками тосканського ордера. Зовнішній вигляд храму – класичний, але інтер'єр прикрашає іконостас в бароковому стилі. Царські врата прикрашені рослинним орнаментом, з гронами винограду. Також в царських вратах розміщено чотири медальйона - в двох верхніх Благовіщення, в двох нижніх по два Євангеліста. Біля церкви знаходиться мурована дзвіниця, яку було зведено, як і церкву, у 1846р.

Миколаївська церква в с. Смолигові дивує очі відвідувачів своєю несиметричністю, датується пам'ятка архітектури 1743р., ця дата вирізана над входом до церкви. Дерев'яний храм має деяку архаїчність та несиметричність. Особливістю церкви є бабинець – він не має вікон, що притаманно більшості стародавнім церквам. Дах шатрової форми, низький, він був зроблений на прикінці ХІХ на початку ХХ століття. Фундамент в церкви камяний. Дзвіниця має два яруси, перший – рублений, відноситься до XVIII ст., другий вже має каркасну конструкцію і відноситься до минулого століття. Дзвіниця дерев'яна, в плані квадратна.