Туризм на Волині

 

 

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИЛ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

ІНСТИТУТ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО І ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ

КАФЕДРА МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

 

 

 

 

ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

 

 

 

 

                                                                      КУРСОВА РОБОТА З ДИСЦИПЛІНИ

                                          «ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИЗМУ

                                                    (ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНИХ 

                         ПОДОРОЖЕЙ)»

                            Студентки II курсу

                                    Заочної форми навчання

                          Групи ТО-152МС

                Білоус Р.О.

 

                              Науковий керівник:

                       Н.В. Булгакова

 

 

                                       

 

ЗМІСТ

ВСТУП		3
Розділ 1.	Туристичні ресурси, як головна складова розвитку туризму в Україні	5
1.1	Туристичні ресурси України, як основа розвитку туризму	5
1.2	Законодавче регулювання галузі туризму в Україні	8
1.3	Динаміка розвитку туристичної галузі України	10
Розділ 2.	Історико-культурні ресурси Волинської області	14
2.1	Загальна характеристика регіону	14
2.2	Пам’ятки археології Волинської області	16
2.3	Архітектурні пам’ятки Волинської області	18
2.4	Сакральні пам’ятки	22
Розділ 3.	Туризм на Волині	34
3.1	Розвиток «зеленого» туризму на Волині	34
3.3	Аналіз сучасного стану та перспективи розвитку туризму Волинського регіону	35
ВИСНОВКИ		41
ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ І ДЖЕРЕЛ		44
ДОДАТКИ		46
Додаток А.		46
Додаток Б.		47
Додаток В.		48

 

 

 

 

 

                                                                   Вступ

Туризм на початку XXI століття характеризується як один із видів економічної діяльності, що стрімко і динамічно розвивається, випереджаючи за темпами зростання доходів нафтовидобуток і автомобілебудування.

Надзвичайний успіх туризму зумовлений ще й тим, що в його основі лежить задоволення постійних прагнень людства пізнати навколишній світ. Це пізнання через туризм уможливило підвищення в багатьох країнах життєвого рівня населення, розвиток транспорту, інформаційних та інших технологій.

Туристична діяльність в Україні сприяє розвитку тих територій, де є рекреаційні ресурси, створюючи нові робочі місця, підвищуючи рівень доходів населення, водночас забезпечуючи збереження пам'ятників історії, архітектури, історії.

Актуальність теми полягає в тому, що за наявністю туристичних ресурсів, які зазнали відносно невеликого антропогенного впливу і добре зберегли рекреаційну здатність, Волинська область належить до перспективних регіонів України з розвитку туристично-рекреаційної галузі.

Багата історико-культурна спадщина – озера, річки, ліси з цілющими дикоростучими ягодами та грибами, лікувальні торф'яні грязі, джерельні мінеральні води чотирьох типів, мисливство, рибальство створюють всі необхідні передумови для організації і функціонування лікувально-оздоровчого, культурно-пізнавального, спортивного, мисливського, сільського та інших видів туризму. Але дана галузь на Волині лише починає розвиватися. Їй всього 12 років (з 2002 р.). Тому дослідження сучасних тенденцій розвитку туристичної галузі Волині та її туристичних ресурсів є актуальним для нас.

Об‘єктом дослідження виступає Волинська область.

Предметом дослідження курсової роботи є туристичі ресурси Волинської області, та їх залучення до системи туристсько-екскурсійного обслуговування.

Метою курсової роботи є всебічне дослідження туристичного потенціалу Волинської області.

Хронологічні рамки охоплюють період, починаючи з кам’яного віку, коли почалося заселення Волинської області і до початку XXI ст.

Слід виділити, що досліджень на цю тему є багато, так як вона актуальна для Волинської області, але вони не є глибокими і дослідженими до кінця. Можливо, вся справа в тому, що туристична галузь області розвивається щороку. Позитивні зміни відбуваються постійно, що унеможливлює детальну зупинку на певних досягненнях, а спонукає до визначення пріоритетів в тій чи іншій програмі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ, ЯК ГОЛОВНА СКЛАДОВА РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

1.1 Туристичні ресурси України, як основа розвитку туризму

Важливе значення для розвитку як міжнародного, так і внутрішнього туризму мають туристичні ресурси, які є основною метою подорожей. Внаслідок цих обставин вони зумовлюють і визначають найважливіші економічні показники туризму, такі як кількість туристів, ціна на послуги, географія подорожей, їх сезонний розподіл, тривалість перебування та ін. Тому комерційна робота в галузі туризму повинна будуватись на всеохоплюючому обліку туристичних ресурсів як в цілому по країні, так і по окремих регіонах.

Під туристичними ресурсами розуміють сукупність природних та штучно створених людиною об'єктів, що мають комфортні властивості та придатні для створення туристичного продукту. Як правило, наявність туристичних ресурсів визначає формування туристичного бізнесу в тому чи іншому регіоні.

Туристичні ресурси можна розподілити на три групи:

Природні ресурси - унікальні явища природи, печери, водоспади, скелі, заповідники, гори, ріки, моря, лікувальні води, кліматичні та бальнеологічні можливості;

Об'єкти, які представляють історичне та культурне минуле країни, – музеї , пам'ятники і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями, життям і діяльністю видатних представників науки, техніки, культури, а також унікальні архітектурні та етнографічні об'єкти;

Об'єкти, які демонструють сучасні здобутки країни в промисловості, будівництві, сільському господарстві, науці і культурі, медицині та спорті.

Україна володіє багатими природнокліматичними, культурно-історичними та національно-етнографічними ресурсами, які створюють передумови для розвитку багатьох видів туризму. Більшість регіонів України має туристичні ресурси, які належать до всіх трьох груп, що дає можливіст виходу на туристичний ринок з привабливими туристичними пропозиціями.

Розглянемо першу групу туристичних ресурсів - природні.

Природні ресурси – це природні й антропогенні геосистеми, тіла та явища природи, які мають комфортні властивості і споживчу вартість для туристичної діяльності і можуть бути використані з метою відпочинку та оздоровлення людей у певний час та за допомогою існуючих технологій і матеріальних можливостей.

В Україні значну частину природного потенціалу складають: природні ландшафти (лісові, приморські, гірські), оздоровчі ресурси (мінеральні води та лікувальні грязі), природно-заповідні об'єкти (національні природні та регіональні ландшафтні парки, біосферні заповідники, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва тощо), території історико-культурного призначення (пам'ятки архітектури та містобудування, історико-архітектурні заповідники та ін.).

Це унікальні ресурси для перспективного розвитку туризму, зон рекреації і курортів та найбільш збережена частина природного довкілля.

Практично у всіх областях України виявлено мінеральні лікувальні води різного складу.

Не менш важливе місце у розвитку туризму в Україні займає друга група туристичних ресурсів – культурні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, археології, етнографічні особливості території, що є важливим засобом задоволення потреб пізнавально-культурної рекреації.

Специфічною складовою частиною туристичних ресурсів є однорідні (гомогенні) туристичні ресурси - соціальні і природні об'єкти, явища, події, походження яких тісно пов'язане як з територією України (де вони розташовані або відбувалися), так і з територією тієї зарубіжної країни, в межах якої даний об'єкт, явище, подія первісно виникли. В Україні виявлена значна кількість таких об'єктів, деякі з них мають світове та європейське значення та унікальний історико-інформаційний, духовно-естстичний, інтернаціональний потенціал.

І нарешті, третя група туристичних ресурсів, яка представлена сучасними здобутками світового рівня в промисловості, сільському господарстві, будівництві, медицині, спорті, науці та культурі.

Отже, маючи такий ресурсний потенціал, туризм України повинен сприяти зміцненню економіки країни, наповненню державного бюджету, зростанню добробуту українських громадян, збереженню історико-культурної спадщини, піднесенню духовного потенціалу суспільства.

Але більшість готелів, мотелів, кемпінгів, санаторіїв, баз відпочинку та туристичних баз будувались за проектами, що сьогодні не відповідають міжнародним стандартам. Мережа їх активно формувалась у період масового туризму, з інтенсивною експлуатацією та несвоєчасним капітальним і поточним ремонтом, що призвело до значного зносу цих будівель та оснащення.

З погляду організації інфраструктурного забезпечення туристичного процесу, одне з ключових місць належить транспортній системі. Питання охоплює проблему транзитних перевезень, організацію залізничного сполучення, розвиток автомагістралей, повітряного, морського, річкового транспорту.

В Україні прийнята Програма функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів. Її реалізація дозволить розв'язати проблему облаштування доріг, створити сприятливі умови для розвитку туристичної індустрії.

Не менш важливою складовою інфраструктури є існуюча мережа прикордонних переходів із країнами-сусідами, її розширення та сервісне облаштування.

Неможливий розвиток туризму без системи зв'язку і комунікацій, функціонування різноманітних служб сервісу, розвитку громадського харчування і побутового обслуговування, організації культурно-розважального обслуговування.

Актуальною для України залишається проблема водопостачання та каналізації населених пунктів і, в першу чергу, рекреаційних центрів.

Проблема інфраструктурного облаштування території України може бути вирішена лише завдяки інвестуванню в її розбудову великих коштів, в тому числі з боку центральної та місцевих влад, її розв'язання можливе лише в контексті практичних дій по економічному піднесенню країни[9, с.43;57].

1.2. Законодавче  регулювання галузі туризму в  Україні

Правову базу діяльності туристичної галузі країни закладено Законом України "Про туризм". Він є основоположним законодавчим актом, що визначає загальні правові, організаційні, виховні та соціально-економічні засади реалізації державної політики в галузі туризму, всебічно регламентує туристичну діяльність в Україні, створює умови для стимулювання ділової активності суб'єктів туристичного підприємництва, забезпечує оптимальний рівень державного регулювання процесу розвитку вітчизняного туризму.

В цілому ж державна політика в галузі туризму визначається Верховною Радою України. Згідно із Законом України "Про туризм" основними напрямами державної політики в цій сфері є:

• залучення громадян до раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, природним середовищем, організація оздоровлення населення;
• забезпечення раціонального використання та збереження туристичних ресурсів, становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, створення ефективної системи туристичної діяльності для забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму;
• створення та вдосконалення нормативно-правової бази в галузі туризму відповідно до чинного законодавства України, міжнародних норм і правил;  захист прав та інтересів держави в галузі туризму; створення сприятливого     для розвитку туризму податкового,   валютного, митного, прикордонного та інших видів контролю;
• створення економічних умов, які стимулюють розвиток туризму;
• заохочення національних та іноземних інвестицій в розвиток туристичної індустрії;
• встановлення порядку стандартизації, сертифікації та ліцензування в галузі туризму;
• впровадження системи статистичної звітності суб'єктів туристичної діяльності;
• визначення порядку управління державною власністю в галузі туризму;