Організація діяльності туристичної фірми з формування нового туру «Львівщина за 4 дні»

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 03 Июля 2013 в 22:02, курсовая работа

Краткое описание

Метою курсовою роботи є розробка пізнавального туру, а саме маршруту по Львівщині. Завдання курсової роботи полягає в тому, щоб розробити вступну теоретичну частину, розробити схему маршруту, програмне забезпечення туру, розрахувати ціну вартості туру та представити його документальне оформлення, також зробити висновки. Об’єктом курсової роботи є замки Львівщини, а предметом курсової роботи – розробка туру пізнавального характеру по ним.

Содержание

стор.
ВСТУП
6
РОЗДІЛ 1.
Діяльність туристичної фірми по розробці туру
8

1.1 Роль туризму для розвитку держави. Проблеми туристичної галузі
8
1.2. Розробка туру, діяльність фірми по створенню нового тур продукту
13
РОЗДІЛ 2.
Технологія діяльності туристичного підприємства при формуванні нового туру «Львівщина за 4 дні»
20

2.1. Загальна характеристика визначеного туру за його спрямуванням
20

2.2. Розробка маршруту туру
21

2.2.1. Вибір пунктів маршруту
21

2.2.2. Ієрархізація попередньо обраних пунктів
28

2.2.3. Вибір початкового та кінцевого пунктів маршруту
28

2.2.4. Розробка схеми маршруту
29

2.2.5. Оптимізація маршруту
29

2.3. Визначення програмного забезпечення нового туру у відповідності до визначеної тематики
30

2.4. Розрахунок вартості туру
32

2.5. Організаційно-технічне забезпечення туру
33
ВИСНОВКИ
35
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
39
ДОДАТКИ
44

Прикрепленные файлы: 1 файл

Курсова робота.docx

— 473.93 Кб (Скачать документ)

Розробка  туру включає такі етапи: вибір пунктів  маршруту, ієрархізація цих пунктів, вибір пунктів початку та закінчення маршруту, після чого провадиться  розробка схеми маршруту та його оптимізація. Розробка схеми маршруту та його програмне  забезпечення є нерозривно пов’язаними  паралельними процесами.

Розрахунок  вартості туру ґрунтується на проведених організаційно-технічних заходах  з пошуку партнерів та укладених  з ними угод.

Етап І. Вибір пунктів маршруту. Критерієм відбору атрактивність об’єктів показу для задоволення мети подорожі, можливість забезпечити різноманітність програми перебування в даному населеному пункті,його транспортна доступність та забезпеченість послугами гостинності.

Етап II. Ієрархізація пунктів маршруту провадиться за вказаними вище критеріями, при цьому основна увага повинна бути звернута на клас гостинності та транспортну доступність обраних пунктів маршруту. Метою даного етапу є виділення диференціації пунктів маршруту відповідно до мети подорожі з виділенням пунктів дислокації з тривалим програмним забезпеченням та екскурсійних пунктів.

Етап III. Вибір початкового та кінцевого пунктів маршруту здійснюється за показником транспортної доступності, тобто зв’язаності з місцем постійного проживання потенційних туристів (зоною дії туроператора), взаємозамінності видів транспорту, типу транспортних засобів.

Етап IV. Розробка схеми маршруту. Схема маршруту залежить від обраної форми. Маршрут- це напрямок переміщення туриста. За схемою маршрути можуть бути лінійні, кільцеві, радіальні та комбіновані. Вибір пунктів по маршруту узгоджується з програмою відповідно  до виду туризму, терміну та класу обслуговування. [4 с.85]

         Маршрути поділяють на: лінійні, радіальні, кільцеві, комбіновані.

Лінійний  маршрут- це шлях руху з відвідуванням  кількох пунктів обслуговування і екскурсійного показу, коли точки  початку і завершення маршруту не співпадають, тобто знаходяться  в різних географічних пунктах перебування.[10]

Радіальний  маршрут- це шлях пересування з відвідуванням, як правило, однієї точки обслуговування та екскурсійного показу, тобто початок  і кінець. Він відбувається в одному географічному пункті перебування, розташовуючись в якому, турист здійснює подорож в інші пункти перебування, повертаючись в пункт початку  подорожі.[11]

Кільцевий маршрут- це слідування автомобіля по замкнутому колу, з’єднуючи декілька споживачів або постачальників.[12  с.110]

Комбінований  маршрут-шлях пересування, який складається  з елементів лінійного, кільцевого та/або радіального маршрутів  у певній комбінації, в тому числі  з використанням різних транспортних засобів під час руху по маршруту.[10]

Етап V.Оптимізація маршруту полягає у ряді об’єктивних і суб’єктивних обмежень. Об’єктивні обмеження виходять з умов сегментації ринку, а суб’єктивні визначаються можливостями туроператора. Обмеження визначаються перш за все цільовим споживчим сегментом (вік, життєвий цикл сім’ї, стиль та рівень життя тощо). Часові обмеження стосуються сезонності та юрміну подорожі. Економічні обмеження виходять з умов функціонування ринку(кон'юнктура ринку, стан конкурентного середовища,цінова політика тощо).

Етап VI. Програмне забезпечення туру є його якісною ознакою. Програма є щоденним розпорядком,призначеним для реалізації мети подорожі. [4 с.87]

У програмі туру потрібно враховувати сезон  подорожі (зимові/літні тури) та характер туру (маршрутно-стаціонарний чи маршрутно-транспортний). У процесі розробки програми зважають на нормативні витрати часу: а) поселення (включаючи транспортування); б) харчування; в) екскурсійне обслуговування; г)заходи дозвілля; д) транспортування між головними пунктами маршруту, коли туристам слід забезпечити відпочинок. Програма має бути варіативною, тобто передбачати екскурсії вільного вибору туристів та інші форми вільної реалізації дозвілля.[ 13 с.205]

Відповідно  до мети програми поділяються за тематикою  на програми, що забезпечують відпочинок, лікування, ознайомлення з історією, культурою, природою краю, задоволення  професійно чи конфесійно орієнтованих інтересів тощо. В програмах відбивається сезон подорожування (зрозуміло, що навіть складені за одним і тим  самим маршрутом, літні, зимові та між  серйозні програми цілорічного використання будуть відмінні в деталях)[4 с.88]

Етап VII. Організаційно-технічні заходи з забезпечення туру є наступним етапом в розробці туру після визначення схеми маршруту та програми перебування.

Організаційно-технічні міроприємства є етапом визначення класу обслуговування. Вони включають  добір засобів розміщення, умов екскурсійного  обслуговання. Клас обслуговування визначається рівнем послуг, що надаються системою гостинності (послуги розміщення,харчування та додаткові послуги готелів  в залежності від їх класу). [4 с.88]

Між туристом і туристичною фірмою має бути укладений договір про надання послуг (договір на туристичне обслуговування), який оформляється відповідно до цивільного законодавства країни проживання туриста і містить:

  • сторони;
  • предмет договору;
  • права та обов’язки сторін;
  • ціна(вартість) туру і порядок взаєморозрахунків;
  • відповідальність сторін
  • особливі умови;
  • юридичні адреси і реквізити сторін.

[14 с. 73]

Організаційно-технічні заходи є етапом визначення класу  обслуговування. Вони включають добір  засобів розміщення, умов екскурсійного  обслуговування та організації дозвілля. Клас обслуговування визначається рівнем послуг, що надаються системою гостинності (послуги розміщення, харчування та додаткові послуги готелів в  залежності від їх класу). Туристична інфраструктура- це сукупність штучно створених рекреаційних закладів (санаторії,бази відпочинку, готелі, ресторани та ін..) та супутніх об’єктів, побудованих  для загального користування за рахунок  державного інвестування (автомобільні та залізничні дороги (шляхи), пункти пропуску,аеропорти, лікарні, школи тощо). Послуги інфраструктури відіграють свого роду роль, яка  зв’язує різні сектори туристичної  галузі, включаючи кінцевого споживача  та початкове визначені процесом становлення індустріального, а  згодом- постіндустріального суспільства, адже таке суспільство не може обходитись без них.[15 с.423]

Заклади розміщення туристів називаються будь-які об’єкти ,де туристу надають епізодично чи регулярно місце для ночівлі: готелі, мотелі, кемпінги,пансіони тощо.[16 с.90]

Готелі- це заклади, які мають не менше 10 кімнат, з  них не більше 20% нічліжних місць, може бути в кімнатах,більших за двомісні (під готельним закладом розуміють об’єкт, в якому надають  готельні послуги, тобто тимчасове  ви наймання кімнат або надання послуг,пов’язаних з ним). [17 с.88]

Готелі можна  класифікувати за зручністю розташування транспортних засобів, за правом власності, за розміром та ін.. Класифікація за рівнем комфорту також відіграє велику роль у вирішенні питань управління якістю готельних послуг. У кожній окремій  державі до розуміння рівня комфорту як критерію класифікації підходять  по-різному. Саме ця обставина, а також  ряд факторів, зумовлених культурно-історичними  й національними традиціями держав, перешкоджають введенню в світі  єдиної класифікації готелів.

В класифікації готелів у різних країнах використовують різні ситеми, яких сьогодні понад  тридцять. Введенню єдиної класифікації готелів у світі перешкоджає  низка чинників, пов’язаних з культурно-історичним розвитком держав, що здійснюють туристичну діяльність, їхніми національними відмінностями, особливими в критеріях оцінювання якості обслуговування та інші.

Найпоширенішими класифікаціями готелів є: 
система зірок (від * до *****), що застосовується у Франції, Австралії, Угорщині, Єгипті, Китаї, Україні, Росії та інших країнах, що беруть участь в міжнародному туристичному обміні;

  • система букв, що застосовується у Греції (A, B, C, D);
  • система «корон», що характерна для Великобританії;
  • система балів (від 100 балів- категорія *) до 290 балів (категорія *****)- на основі індійської системи класифікації;
  • система розрядів та інші.

[2 с.153-154]

Багато готелів мають власні підприємства харчування. Однак є  й такі, в яких харчування не надається  тільки сніданки. У цьому разі туристи  обслуговуються в прилеглих до готелю підприємствах харчування або на маршруті туру.

Ресторан- загальнодоступне підприємство харчування, зазвичай з різноманітним, широким асортиментом страв складного  приготування, закусок, кондитерських, алкогольних напоїв, фруктів, мінеральної  води, соків, морозива, десертів. У ресторанах широко практикується приготування страв, закусок за індивідуальним замовленням  замовленням, а також фірмових і  національних страв, передбачених у  меню. Залежно від кількості місць  існують як дуже маленькі ресторани (10-15 місць), так і великі (500 і більше місць).

Часто в ресторанах високий рівень обслуговування поєднується з організацією відпочинку відвідувачів. У ресторанах проводять обслуговування сімейних свят, офіційних вечорів, прийомів, конференцій, тематичних вечорів. Наприклад, ресторани в знаменитих французьких  клубних готелях «Клаб Мед» практично  щовечора організовують тематичні  вечори (французької,середземноморської чи східної кухні). Гостей обслуговують у ресторані офіціанти, метрдотелі, бармени. Страви і напої готують висококваліфіковані кухар.[5 с.41]

Додаткові послуги представлені переважно  такими групами: торговельні, побутові, медичні, автотранспортні, спортивно-оздоровчі, інформаційні, комунікативні, фінансово-кредитні та банківські, ділові, екскурсійні, культурно-просвітницькі, дозвіллєві тощо.

Угоди туроператора з постачальниками  передбачають організацію діяльності туристичної фірми на тривалий термін (наприклад, сезон). Угоди мають за мету оптимізувати діяльність туроператора, забезпечити йому плановий прибуток.

Співпраця між туроператором та готельним підприємством може бути організована за різними варіантами, серед яких: оренда готелю, купівля  блоку місць на умовах елотменту, робота на умовах безвідкличного бронювання, робота на умовах підвищеної комісії, робота на умовах пріоритетного бронювання, разові заявки на умовах стандартної  комісії. Їх вибір обумовлюється  цілями туроператора та готельєра, їх очікуваннями від даного співробітництва, тривалістю перебування на місцевому  ринку, матеріальними можливостями сторін, готовністю сторін ризикувати та іншими факторами. [18 с.234]

Автотранспортне підприємство забезпечує перевезення туристів на великі відстані (за розкладом або поза ним) та одноденні  екскурсійні поїздки. Автобуси використовують і для організації трансферу, а також на внутрішньо маршрутному  пересуванні туристів у країні перебування.

Європейська конференція міністрів  транспорту (1984 р.) виділяє три види автобусного туризму:

    1. Поїздки на рейсових автобусах;
    2. Поїздки на човникових автобусах;
    3. Спеціальні (чартерні) рейси.

[18 с.238]

Співробітництво туроператора з авіакомпанією теж  може відбуватися за декількома сценаріями. Забезпечення перевезення туристів авіаційним транспортом може відбуватися шляхом укладання між оператором та авіакомпанією договору на квоту місць на регулярних авіарейсах, підписання агентської угоди або у формі чартеру, що залежить від масового тур потоку, сезонності, можливостей туроператора в інших факторів.

Договір з  авіакомпанією на квоту місцьна  регулярних авіарейсах включає:

    • Графік турів у напрямку «туди» і «назад» із вказівкою місць призначення»;
    • Кількість туристів у кожній групі;
    • Терміни подачі заявок і викупу авіаквитків;
    • Види тарифів на квитки, що викуповуваються, пільгові туристи, умови надання пільговиз тарифів;
    • Знижки і пільги на квоту місць;
    • Порядок і терміни повернення викуплених, але невикористаних квитків, матеріальна відповідальність, що випливає з термінів повернення.

[18 с.236]

За договором на екскурсійне  обслуговування одна сторона (суб'єкт, що здійснює туристичну діяльність) за встановлену договором плату  зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (екскурсанта) обслуговування, істотною частиною якого є послуги екскурсовода (гіда-пе-рекладача) загальною тривалістю не більше 24 годин, які не включають у себе послуги з розміщенням. [19]

До тур пакету включається також, згідно сучасної практики, трансфер: умови  зустрічі та доставки туристів та їх багажу в готель з транспортного вузла (аеропорту, вокзалу, тощо) і назад.[4 с 76]

Розрахунок Вартості Туру є одним із найбільш важливих рішень для туристичної організації є рішення відносно встановлення ціни на туристичний продукт. Ціна відображає процес сприйняття споживачами товару чи послуг. Таким чином, у ціну туристичного продукту включаються витрати пов’язані з виробництвом, просуванням, розповсюдженням і продажем продукту, а також норми продукту.

Ціноутворення в туризмі- це комплексна міра, обумовлена різноплановістю тур  продукту, високим рівнем конкуренції  та складністю чіткої оцінки майбутнього  попиту.

Стратегія ціноутворення визначається попередньо прийнятим рішенням про  позиціонування на ринку. При встановленні ціни передусім необхідно визначити  цілі ціноутворення. Вони можуть бути такими:

    • Забезпечення вживання;
    • Максимізація поточного прибутку;
    • Завоювання позиції лідера по показниках частки ринку;
    • Завоювання позиції лідерства по якості.

Информация о работе Організація діяльності туристичної фірми з формування нового туру «Львівщина за 4 дні»