Авіаційна інфраструктура як чинник розвитку національного ринку туристичних послуг в Україні

Під «аеродромом» прийнято розуміти «визначену ділянку земної чи водної поверхні (включаючи будь-які будівлі, споруди та обладнання), призначену повністю або частково для прибуття, відправлення, руху, стоянки і обслуговування повітряних суден» [13].

Аеропортова діяльність – це «виконання технологічних процесів і підтримання в експлуатаційному стані споруд, механізмів, машин та обладнання для забезпечення зльоту, посадки, маневрування, стоянки повітряних суден, технічного обслуговування повітряних суден, забезпечення паливно-мастильними матеріалами і спеціальними рідинами, обслуговування пасажирів, екіпажів, багажу, пошти, вантажів та забезпечення авіаційних робіт» [14].

Злітно-посадкова  смуга короткого зльоту та посадки –ЗПС довжиною менше 800 м та забезпечує зліт/посадку ПС злітно-посадкові характеристики яких відповідають вказаним в керівництві з льотної експлуатації даного ПС.

Льотна  смуга (ЛС) - частина льотного поля аеродромуI що включає злітно-посадкову смугуI сплановані частини по боках ЗПС та кінцеву смугу гальмуванняI якщо вона є та призначена для:

- зльоту і  посадки ПСI

- зменшення  ризику ушкодження ПС що викотилися  за межі ЗПСI 

- забезпечення  безпеки ПС що пролітають над  нею під час зльоту і посадки.

Перон - частина льотного поля аеродромуI підготовлена й призначена для розміщення ПС з метою посадки і висадки пасажирівI завантаження і вивантаження багажуI пошти і вантажівI а також для виконання інших видів обслуговування.

Площадка  очікування - визначена площадка для тимчасової стоянки ПС або іх об’їзду для упорядкування наземного руху ПС.

Посадкова площа - частина робочої площіI що використовується для посадки та зльоту ПС.

Руліжна доріжка (РД) – визначена площа маневруванняI спеціально підготовлена для руління ПС та призначена для з’єднання однієї частини аеродрому з іншою.

(За даними  Державіаслужби України-Проект Технічних вимог до цивільних аеродромів України)

РОЗДІЛ  ІІ. Проблеми недосконалості авіаційної інфраструктури України  як один із гальмуючих чинників розвитку нац. туристичного ринку

2.1. Аналіз сучасного стану авіаційної  інфраструктури в Україні

Транспорт і  туризм тісно пов'язані між собою. Розвиток туризму стимулює розвиток транспорту, в результаті налагоджується взаємовигідне економічне співробітництво.

Це можна  прослідкувати на прикладі розвитку авіаційних перевезень у світі та зростання туристичних прибуттів. (Табл.1) Якщо в 1938 р. авіаційний транспорт обслужив 3 млн, то в 2012 р. було перевезено 2595448936.75 пасажирів (World Bank report , 2012).

 

Рис.2.Діагарма зростання кількості пасажирських перевезень 1960-ті – 2011 рр.

 

Щодо туристичних  прибуттів, то за даними ЮНВТО майже 52% були здійснені з використанням  авіаційного транспорту (2012 р.). Враховуючи те, що кількість подорожуючих постійно зростає і станом на сьогоднішній день становить 1,035 млрд., (UNWTO Tourism Barometr January 2013) можна констатувати той факт, що половина з них використовує авіатранспорт.

Прибуття у 2012 р. зросли порівняно з 2011 р. на 3,8% (world).

Порівнюючи  тенденції збільшення авіаційних пасажирських перевезень та туристичних прибуттів у світі, можна навіть ілюзорно помітити. Що вони розвивались динамічно і паралельно. (Рис.3)

Табл.2. Порівняльна  характеристика пасажирських авіаційних перевезень та туристичних прибуттів

Рік	Кількість авіаційних перевезень	Темп приросту авіаційних перевезень, (у % до попереднього року)	Кількість туристичних  прибуттів	Темп приросту туристичних прибуттів, (у % до попереднього  року)
1990	1 024 976 616	4,25	458 000 000	7,26
1991	1 133 228 204	10,56	464 000 000	1,31
1992	1 145 436 692	1,08	503 000 000	8,41
1993	1 142 265 216	-0,28	518 000 000	2,98
1994	1 233 233 404	7,96	547 000 000	5,60
1995	1 302 891 640	5,65	531 424 511	-2,85
1996	1 390 963 704	6,76	561 296 558	5,62
1997	1 455 104 192	4,61	588 945 013	4,93
1998	1 466 961 780	0,81	606 712 060	3,02
1999	1 562 256 300	6,50	632 029 049	4,17
2000	1 674 064 712	7,16	682 842 869	8,04
2001	1 655 230 214	-1,13	680 272 371	-0,38
2002	1 627 404 873	-1,68	701 593 199	3,13
2003	1 665 309 283	2,33	692 222 104	-1,34
2004	1 888 695 284	13,41	764 202 663	10,40
2005	1 970 142 144	4,31	808 757 561	5,83
2006	2 072 995 909	5,22	855 795 212	5,82
2007	2 209 136 496	6,57	916 964 364	7,15
2008	2 208 218 737	-0,04	933 996 792	1,86
2009	2 270 900 807	2,84	895 161 955	-4,16
2010	2 596 033 478	14,32	954 976 483	6,68
2011	2 740 731 427	5,57	996 000 000	4,30
2012	2 900 000 000	5,81	1 035 000 000	3,92

Рис.3. Порівняльна діаграма авіаційних пасажирських перевезень та туристичних прибуттів, [ за даними UNWTO], [World Bank Group]

Стан наземної авіаційної інфраструктури (аеропорту, зокрема), а також повітряної (літаку) є одним із визначальних під час здійснення подорожі, оскільки якість обслуговування туристів та рівень комфорту під час польоту позитивно чи, відповідно, негативно вплине на його враження.

Британська  консалтингова компанія Skytrax щорічно, починаючи з 1999 року складає рейтинг найкращих авіакомпанія та аеропортів світу.

На думку  більшості туристів з усього світу, міжнародний аеропорт Чангі в  Сінгапурі є кращим аеропортом у  світі. За ним слідують аеропорти  Інчхон в Сеулі і Аль-Айн в  Об'єднаних Арабських Еміратах.

У рейтингу взяли  участь 146 аеропортів по всьому світу, а основним критерієм оцінки була думка туристів, повідомляє лондонське видавництво «Таймз». Дивно, проте деякі ключові аеропорти Європи опинилися в самому низу списку. 2-ий по завантаженості аеропорт світу, Хітроу зайняв 99 місце. Основною причиною такого низького результату стали довгі черги і неприємна обстановка.

Амстердамський  аеропорт Схіпхол виявився на 93 місці, дублінський і франкфуртський - 98 і 126 місця відповідно, а аеропорт імені Шарля де Голля і того гірше - 137 місце.

В числі інших аналітичних досліджень, пов'язаних з авіакомпаніями і аеропортами, компанія складає рейтинг кращих low-cost хабів - аеропортів, що приймають бюджетні авіакомпанії.

У рейтингу 2013 третій рік поспіль на першому місці  стоїть лондонський аеропорт Станстед. За ним слідує переможець 2010 берлінський аеропорт Шенефельд. Замикає трійку лондонський Лутон. На четвертому місці на цей раз виявився аеропорт Брюсселя Шарльруа, який втратив одне місце в порівнянні з 2012 роком, випавши з трійки кращих.

У десятку кращих low-cost хабів світу також потрапили аеропорти Куала Лумпур (Малайзія), Франкфурт-Хан (Німеччина), Іст Мідландс (Англія), Бергамо (Мілан, Італія), Любек (Німеччина) і Фонтанаросса (Катанія, Італія).

Щодо аеропортів України, то їх робота напряму  відноситься  до  загальної  економічної  ситуації  в  країні  та роботи авіаліній. З моменту розвалу Радянського Союзу у 1991 році та затягнутої економічної кризи,  яка  продовжувалась  протягом  1999  року,  рух  в  аеропортах  зменшився  більш  ніж  у 12 разів по  кількості перевезених пасажирів.  Дюжини  маленьких регіональних  аеропортів  та аеродромів  було  закрито.  Поступове одужання  економіки,  яке розпочалося у 1999  році  та збільшило міжнародні  перевезення,  спричинило  додатковий  попит  на  існуюче  устаткування аеропорту.  Відповіддю  на  це  були  послідовні  програми  розвитку  аеропорту  з  місцевих, регіональних а також центральних урядових організацій, спрямовані на покращення пропускної спроможності  аеропортів,  покращенню  рівня  обслуговування,  оновлення  пасажирських  та вантажних  терміналів,  будова  додаткових  злітно-посадкових  смуг,  ангарів  та  складів, покращення  устаткування  наземного  транспортування,  оновлення  обладнання  організації  повітряного  руху,  оптимізація  розкладів  зльоту  та  посадки  а  також  розвиток  транспортної інфраструктури  аеропортів.  Проекти  розвитку  аеропортів  розроблені  на  більш  комерційній  основі  потребуватимуть  нових  технік  управління,  які  покращать  роботу  аеропорту.

 З травня 2008 року в Україні  існує 43 цивільних аеропорти та льотні зони.

Серед  працюючих  34  аеропортів,  23 мають  статус міжнародних  і,  таким  чином, мають пункти перевірки державного кордону.

Загалом  8  аеропортів  вважаються  стратегічними  та  відносяться  до  програми  ТЄМ-Т: Бориспіль,  Київ-Жуляни,  Львов,  Донецьк,  Харків,  Одеса,  Сімферополь  та Дніпропетровськ,  які обслуговували 97% загального пасажирського руху у 2011 році. Менш  розвинутими  є  аеропорти  Вінниця/Гавришівка,  Івано-Франківськ,  Кіровоград,  Миколаїв, Луганськ,  Полтава,  Рівне,  Ізмаїл,  Суми,  Тернопіль,  Ужгород,  Херсон,  Хмельницький,  Черкаси, Чернівці, Бердянськ, Маріуполь, Керч, Кривий Ріг, Севастополь, Сєверодонецьк.

В  Україні  є  більше  аеропортів,  які  не  включені  у  вищезазначений  список;  серед  них Київ/Антонов,  Джанкой,  Харків/Сокольники,  Біла  Церква,  Бородянка,  Васильків,  Заводське, Кременчук,  Озерне/Житомир,  Лиманське,  Святошин,  Київ/Чайка.  Ці  аеропортові  зони  використовуються для авіаційних робіт, авіаційного виробництва, спортивної авіації, і т. ін.  У  1996  році  в  рамках  програми  технічної  допомоги Європейського Союзу (TACIS),  було  визначено, що  Україні  потрібен  один  національний  вузловий  центр  аеропортів, Аеропорт Бориспіль та сім регіональних аеропортів. 60-70% усього повітряного обслуговування України  проходить  через  аеропорт  Бориспіль.  Домінантність  аеропорту  підсилюється розширенням  хендлінгової  спроможності  терміналів  (термінал  F  було  нещодавно  відкрито  і повноцінно  запущено  з  листопада  2010  року;  термінал  D  на  час  написання  звіту  у  процесі добудови) і якістю обслуговування. Скоріш за все він буде вимагати координації між внутрішніми та міжнародними допоміжними перевізниками та міжнародними рейсами на довгі відстані. 

Аеропорти, які  є релевантними для ТЄМ-Т та інвестиційних  вимог:

Україна має 425 аеродромів. Але у більшості аеропортів аеродроми, аеродромні споруди та обладнання не відповідають вимогам, установленим для належного обслуговування сучасних повітряних суден. Найбільші українські аеропорти «Бориспіль», «Дніпропетровськ», «Донецьк», «Київ» (Жуля- ни), «Львів», «Одеса», «Сімферополь», «Харків», «Запоріжжя» у 2011 році забезпечили 97% загального обсягу пасажирських повітряних перевезень (з них 62% — аеропорт «Бориспіль») [4]. (табл.3.)

Пасажирські термінали та інфраструктура більшості українських аеропортів не в змозі забезпечити належне обслуговування пасажирів та повітряних перевізників. Це стримує збільшення обсягу перевезень і розвиток регіональних ринків туристичних послуг. Саме тому пріоритет надано розвиткові столичного аеропорту Бориспіль, Донецького, Львівського та Харківського аеропортів. Заради зростання обсягів перевезень і забезпечення розвитку національної туристичної індустрії потрібно також інвестувати у регіональні аеропорти, на які поки припадає лише 3% загального пасажиропотоку.

Оцінка перспектив та можливостей передачі права власності  до регіонів (у відповідних випадках) та/або перспектив залучення приватної сторони.

5 березня 2008 року Уряд  затвердив  концепцію  Державної Цільової Програми  по Розвитку Аеропортів України  до 2020 року. Програма передбачає  повернення 24  аеропортів (Донецьк,  Київ/Жуляни,  Одеса,  Сімферополь,  Харків,  Вінниця/Гавришівка,  Івано-Франківськ,  Кіровоград,

Миколаїв, Луганськ, Полтава, Рівне, Суми, Тернопіль. Ужгород, Херсон, Хмельницький, Черкаси, Чернівці, Ізмаїл, Маріуполь, Керч, Кривий Ріг  та Сєверодонецьк) від муніципальної  власності до державної,  так  само  як  і  бюджетне  фінансування  на  утримання  та  розвиток  аеропортів державної власності.  Усі  українські  аеропорти  вимагають  оновлення  для  того,  щоб  відповідати  сучасним стандартам  міжнародного  та  внутрішнього  обслуговування.  Таким  чином,  необхідні  суттєві інвестиції  для  покращення  з-п  смуг,  пасажирських  та  вантажних  терміналів,  технологічних систем,  аеронавігації,  транспорту  та  зв’язку.

Фінансування  реконструкції  аеропортів  (переважно  автомобільних  зон  паркування,  перони  та термінали),  крім  аеронавігаційного обладнання  та  з-п смуг  (так зване,  аеродроми залишають інфраструктуру  у власності держави),  повинне забезпечуватися з місцевого органу самоврядування, або приватної сторони. Особливо будова, реконструкція  та модернізація зон аеродромів будуть фінансуватися з місцевих бюджетів, власних фондів аеропортів, кредитів та інших джерел; коли державний бюджет фінансує тільки будову, реконструкцію та модернізацію з-п смуг, перонів, освітлювального устаткування. Винятком з цього правила є Львів, де спроба

концесії з  приватною стороною з США провалилась. Оскільки аеропорт є державною власністю, новий термінал будується зараз  за державні кошти. Державний бюджет України на 2008 рік виділяв 114 млн євро на проекти з  розвитку аеропортів. Майже  100%  цих  коштів  виділяються  на  розвиток  льотної  зони  аеропортів. 

 

Аеропорт  Київ  Бориспіль.  Міжнародний аеропорт  Київ  Бориспіль є головними повітряними воротами  України.  В аеропорту проходить  більше  50%  усього  повітряного руху  України.  На період з 2005 по 2007 рік, місячний ріст кількості рейсів, як внутрішніх так і міжнародних, досяг

5%  в  середньому  та  місячний  ріст  пасажирських  потоків  сягнув  22%.  Аеропорт  Бориспіль обслужив  8,5 млн. пасажирів у 2012 році та за попередніми підрахунками досягне цифри 10 млн. пасажирів у 2015 році.

У  2007  році  була  ухвалена  Концепція  Державної  Програми  по  Проекту  Розвитку  Аеропорту Бориспіль до 2020 року. Ключовими проектами зазначеної програми на період 2008-2011 років були наступні: