Порівняння динамічних характеристик автобусів та визначення річної виробничої програми з ТО

Для розрахунку приймаю які заземлюються дорівнює 512 В.

Опір розтікання струму від однієї труби визначається за формулою:

де  - питомий опір ґрунту (приймається );

- довжина труби (приймається  );

- діаметр труби (приймається  );

Опір розтікання струму системи  заземлення:

 

де  – число труб (приймається );

 – коефіцієнт, що враховує  екранування труб (приймається  );

 – коефіцієнт, що враховує  екранування смуги і труб (приймається  );

 Ом.

Довжина замикаючої смуги для замкнутого кола визначається за формулою:

де  – відстань між трубами (приймається ).

 м.

Опір розтікання струму сталевої заземлюючої  смуги, визначається за формулою:

де  – ширина смуги, що заземлює (приймається ).

 Ом.

Загальний опір заземлення:

 Ом.

Для того, щоб спроектована установка  задовольняла правилам пристрою електроустановок ПЕУ-86, необхідно, щоб опір розтікання струму в захисному заземлюючому пристрою, для установок до 1000 В був не більш 4 Ом і для напруги понад 1000 В з ефективною заземленою нейтралєю більше 0,5 Ом.

Опір розтікання струму у розрахованій захисний установці складає 0,003 Ом, що для пристроїв до 1000 В є допустимим, адже зберігається умова 0,003 Ом<4 Ом.

 

3.5. Вибір  типу та визначення необхідної  кількості вогнегасників

Для розрахунків в бакалаврської  роботи приймається, що виробничий корпус відноситься до категорії «В»  з наявністю горючих газів і рідин (категорія приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою), клас можливої пожежі - «В».

Під час вибору типу і необхідної кількості вогнегасників для  оснащення об'єктів слід також  керуватися галузевими правилами пожежної безпеки, нормами технологічного проектування та іншими нормативно-правовими актами, які регламентують вимоги до оснащення  об'єктів вогнегасниками (Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 2 квітня 2004 року № 151 «Типові норми належності вогнегасників»).

Вибір типу та необхідної кількості  вогнегасників проводиться згідно з нормами належності. Вибір типу вогнегасника обумовлений розмірами можливих осередків пожеж на об'єкті.

За необхідності застосування різних типів вогнегасників допускається здійснювати заміну одного типу на інший із забезпеченням рівності сумарної вогнегасної здатності  вогнегасників за класом пожежі, характерної  для цього об'єкта.

Вага вогнегасника в залежності від варіанту

№ варіанту	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Вага	5	6	8	9	12	20	50	100	150	20
№ варіанту	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20
Вага	12	12	12	12	12	20	50	100	150	100
№ варіанту	21	22	23	24	25	26	27	28	29	30
Вага	18	28	56	18	28	5	6	8	9	12

 

Площа приміщення 4438 м².

Визначення необхідної кількості  вогнегасників проводиться згідно заданого типу - водяні та водопінні переносні вогнегасники;

Для захисту приміщення знеобхідно використовувати та водопінні переносні вогнегасники; вагою 12 кг.

Користуючись таблицею 3.4 визначаю, що необхідна кількість вогнегасників (В таблицях знаком «-» позначені порошкові вогнегасники, які не допускаються для оснащення зазначених приміщень. За наявності в приміщенні можливості виникнення пожеж різних класів кількість вогнегасників вибирається за одним із класів, для якого ця кількість більша).

Таблиця 3.4

Норми належності водяних та водопінних вогнегасників для виробничих приміщень

№ з/п	Гранична захищувана площа, м2	Клас можливої пожежі	Мінімальна кількість водяних  або водопінних вогнегасників
			Переносний вогнегасник (з газом-витискувачем у балоні або закачний) із зарядом вогнегасної речовини, кг				Пересувний вогнегасник (з газом-витискувачем у балоні або закачний) із зарядом вогнегасної речовини, кг
			5	6	9	12	20	50	100	150
1	до 25 включно	A	4	4	2	2	-	-	-	-
		B	3	3	2	1	-	-	-	-
2	більше 25 до 50 включно	A	8	8	4	3	1	-	-	-
		B	5	5	3	2	1	-	-	-
3	більше 50 до 150 включно	A	12	12	6	4	2	1	-	-
		B	8	8	5	3	2	1	-	-
4	більше 150 до 250 включно	A	-	-	8	6	3	2	1	-
		B	-	-	7	4	3	2	1	-
5	більше 250 до 500 включно	A	-	-	12	8	4	3	2	1
		B	-	-	10	6	4	3	2	1
6	більше 500 до 1000 включно	A	-	-	-	16	6	4	3	2
		B	-	-	-	12	6	4	3	2
7	Більше 1000	A	На першу 1000 м2 площі числові значення кількості вогнегасників згідно з пунктом 6 таблиці 2.8.4, на кожні наступні: 50 м2 - згідно з пунктом 2 таблиці 2.8.4, 150 м2 - згідно з пунктом 3 таблиці 2.8.4, 250 м2 - згідно з пунктом 4 таблиці 2.8.4, 500 м2 - згідно з пунктом 5 таблиці 2.8.4, 1000 м2 - згідно з пунктом 6 таблиці 2.8.4.
		B

 

 

 

Кількість вогнегасників

n_що= 4 n_то1= 12

n_то2= 12 n_д1= 3

n_д2= 12 n_пр=18

n_аг= 3  n_сл= 3

n_ел= 2   n_акб

n_пал= 2 n_шин= 3

n_вул= 2 n_кув= 3

n_мід= 3 n_зв= 3

n_арм= 1 n_об= 3

Сумарна кількість вогнегасників становить 82

3.6. Визначення  рівнів шуму та заходів боротьби  з ним

Більшість виробничих процесів супроводжується  дією на працюючих шуму. Шум - сукупність звуків різної інтенсивності і частоти, що викликає неприємні слухові відчуття.

Будь-який звук характеризується частотою коливань  Гц, інтенсивністю , Вт/м² і звуковим тиском , Па. Звуковим тиском називають додатковий тиск, що виникає в середовищі від звукових хвиль. Швидкість коливань частинок середовища залежить від миттєвого звукового тиску і акустичного опору середовища.

Органом слуху людини механічні коливання  сприймаються як звук у діапазоні  частот 20…20000 Гц. Коливання з частотою меншою 20 Гц (інфразвук) та понад 20000 Гц (ультразвук) не сприймаються органами слуху людини, але спричиняють біологічну дію на організм. Слухове сприйняття обмежене також нижньою і верхньою межами - порогом чутності і больовим порогом. Значення інтенсивності звуку на цих порогах становлять відповідно 10^-12Вт/м² та 10²Вт/м², тобто різняться у 10¹⁴ разів. Але орган слуху людини сприймає не абсолютну, а відносну зміну інтенсивності звуку приблизно у логарифмічній залежності. У зв'язку з цим для оцінки шуму користуються відносними рівнями інтенсивності чи звукового тиску у логарифмічних одиницях. При цьому збільшення будь-якої інтенсивності звуку в 10 разів відповідає приросту відчуття інтенсивності на одиницю, яку називають «бел» (Б). Рівні звукового тиску, що відповідають порогу чутності і больовому порогу, становлять відповідно 0 і 120 дБ (1 дБ = 0,1 Б).

Рівень  звукового тиску, отриманий за характеристикою  «А» шумоміру, називається рівнем звуку, одиницею виміру якого є дБА. Шкала «А» шумоміру застосовується для орієнтовної оцінки шуму.

 

 

Для боротьби з виробничим шумом застосовують такі основні заходи: зменшення шуму в його джерелі, звукоізоляцію, віброгасіння, звукопоглинання, архітектурно-планувальні заходи, застосування засобів індивідуального захисту та ін.

Звукоізоляція - це здатність огороджувальних конструкцій  відбивати і послабляти звукову  енергію, що падає на них. Звукоізолююча  здатність конструкцій (стіни, перекриття, загородки, кожуха) тім більша, чим  більша її поверхнева густина, тобто  маса її 1 м² Саме тому ці конструкції виготовляють з металу, товстого скла, залізобетону, цегли.

У розрахунках  необхідно підібрати товщину  захисної перегородки, таким чином, щоб у сусідній кімнаті рівень звукового тиску відповідав значенням  нормативу ГОСТ 12.1.003-88.

Тип робочого місця (яке розміщене через захисну  перегородку від джерела шуму) та матеріал перегородки обираю.

Відповідно  до завдання, у - тип робочого місця: Кабіни спостережень і дистанційного керування з мовним зв'язком по телефону; Гіпсобетонна плита;( звуковий тиск ) дорівнює 85 дБА.

Відповідно  до за заданого типу робочого місця  рівень звукового тиску робочого місця має становити 65 дБА,

Рівень  звукового тиску безпосередньо  за стіною у суміжному приміщенні визначається за формулою:

, дБА

де L - звуковий тиск шуму у приміщенні де знаходиться джерело шуму.

L^ꞌ = 85 – 65 = 20, дБА.

Для огорож з бетону, цегли і подібних матеріалів, масою 1м² яких (m) 100…1000 кг/м² відома залежність звукоізолюючої здатності від маси стіни:

Маса  1 м² стіни:

m = =28.48 кг/м².

Товщина перегородки визначається з виразу:

 кг/м²

де  середня поверхнева густина матеріалу перегородки кг/м²

h=

 

Таким чином, для забезпечення санітарних норм щодо рівня шуму у приміщенні конструкторського бюро, якщо у сусідньому приміщенні знаходиться джерело  шуму із звуковим тиском 85 дБА, необхідно використовувати перегородку у вигляді цегляної кладки товщина якої повинна бути не менш ніж 0,21 м.

3.7 Визначення необхідності і способів екранування джерел електромагнітних випромінювань

 

Джерелами випромінювання електромагнітної енергії  радіочастотного діапазону є  різноманітні установки. Це - потужні  телевізійні та радіостанції, радіолокаційні пристрої та промислові установки високочастотного нагріву і, нарешті, вимірювальні, контрольні й лабораторні прилади різного  призначення та монітори. Джерелами  випромінювання можуть бути також будь-які  елементи високочастотного ланцюга.

Електромагнітні поля (ЕМП) можуть негативно впливати на організм людини. Первинним проявом дії електромагнітної енергії є нагрів, який може призвести до змін і навіть пошкодження тканин і органів. Нагрів особливо небезпечний для органів зі слабкою терморегуляцією й у складі яких багато води (мозок, очі, нирки, сім'яні залози). Коливання надвисоких частот викликають також помутніння кришталика ока.

За  електричною складовою напруженість ЕМП не повинна перевищувати 50 В/м - для частот 60 кГц…3 МГц; 20 В/м - для частот 3…30 МГц; 10 В/м - для частот 30…50 МГц; 5 В/м - для частот 50…300 МГц; за магнітною складовою: 5 А/м - для частот 60 кГц…1,5 МГц, 0,3 А/м - для частот 30…300 МГц.

Для захисту  персоналу від шкідливої дії  ЕМП використовують: зменшення потужності випромінювання, екранування (джерела ЕМП чи робочого місця), віддалення робочого місця на безпечну відстань, зменшення часу перебування у небезпечній зоні, застосування засобів індивідуального захисту та інші заходи.

Відомо, що амплітуда електричної складової  поля у ближній зоні зменшуються  обернено пропорційно кубу відстані від джерела випромінювання, а  магнітної складової - обернено пропорційно  квадрату цієї відстані. У дальній  зоні амплітуди обох складових спадають обернено пропорційно першому степеню  відстані.

У розрахунках необхідно визначити товщину суцільного екрана для високочастотної установки ізотропного випромінювання з частотою 60 кГц. При цьому матеріал екрана сталь.

Сила струму приймаю 132 А

 

При ізотропному випромінюванні напруженість електричного, В/м, і магнітного, А/м, полів на робочому місці у ближній зоні для провідника визначають за формулами:

де  - сила струму у провіднику (антені), А;

- довжина провідника (антени), м;

- діелектрична проникність середовища, Ф/м (для повітря  );

- кругова частота поля, рад/с (с^-1);

- частота поля, Гц;

- відстань від джерела випромінювання, м (приймається 1 м).

Довжина провідника дорівнює 2,5 м, а сила струму дорівнює 1 А.

_{отримане значення значно менше гранично допустимого рівня (ГДР).}

E=

Н=

 

 

отримане значення перевищує ГДР.

 

Основною характеристикою кожного  екрана є рівень послаблення ЕМП (ефективність екранування), що являє собою відношення параметра ЕМП у даній точці за відсутності екрана (Е, Н, ГПЕ) до того ж показника у тій же точці за наявності екрана (Е_е, Н_е, ГПЕ_е):

Потрібне  ослаблення магнітної напруженості поля (ефективність екранування) становитиме:

 

Конструкції і розміри екранів можуть бути різними відповідно до умов застосування. Конструкції можуть бути замкненими або незамкненим, відбивними або  поглинаючими.

Для поглинаючих  екранів використовують основу з  каучуку, поролону, полістиролу тощо з електропровідними добавками (активоване вугілля, сажа, порошок карбонільного  заліза), а також керамічно-металеві композиції.

Для відбивних  екранів найкращими матеріалами  с мідь, латунь, алюміній, а також  сталь. Ефективність екранів залежить від частоти ЕМП. матеріалу екрана, його розмірів і якості конструкції. Екрани можуть бути суцільними і сітчастими.