Будівельно-господарський гіпермаркет “Епіцентр”

1. найменування господарського (арбітражного) суду, до якого подається заява;
2. найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків);
3. документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;
4. зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці;
5. суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);
6. зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
7. виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги;
8. зазначення доказів, що підтверджують позов;
9. обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;
10. відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;
11. відомості про вжиття запобіжних заходів;
12. перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

У позовній заяві можуть бути вказані  й інші відомості, якщо вони необхідні  для правильного вирішення спору.

Також спори щодо задоволення  позову споживачів вирішуються в  суді.

 

Для успішної роботи торговельних підприємств в умовах сформованої  нестабільної економічної ситуації в нашій країні необхідно, перш за все, грамотне ведення оперативного торгового обліку, що дозволяє швидко орієнтуватися в складних ринкових ситуаціях і приймати обгрунтовані управлінські рішення, що знижують комерційний ризик. Природно, що прийняття подібних рішень неможливе без достовірних відомостей про стан і рух товарних запасів. Важливо, щоб в магазині завжди підтримувався певний асортимент, і щоб покупець приходив до магазину і завжди знаходив потрібний товар. Якщо товар закінчується, треба, щоб його вчасно підвозили.

Контроль за товаропотоками, трудомісткий, але ігнорування цієї сторони торговельної діяльності часто  може обернутися значними збитками для  підприємства. Безумовно, у полі зору керівника підприємства завжди мають  бути й фінансові потоки - операції по касі і банку, розрахунки товарів, з підзвітними особами та ін.

Закупівельна логістика-це управління матеріальними потоками впроцесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами.

Значущим елементом мікрологічної системи є підсистемазакупівель, що організує вхід матеріального потоку в логістичну систему. 

Основною метою закупівельної  логістики є задоволенняпотреб виробництва в матеріалах з максимально можливоюекономічною ефективністю. І її досягнення залежить від ряду завдань:

 

1. витримування обгрунтованих термінів закупівлі сировини і комплектуючих виробів (матеріали, закуплені раніше наміченого терміну, лягають додатковим навантаженням на оборотні фонди підприємств, а запізнення в закупівлі може зірвати виробничу програму або призвести до її зміні).

 

2. забезпечення точної відповідності між кількістю поставок і потребами в них (надлишок або недостатня кількість що поставляються товарно-матеріальних ресурсів також негативно впливає на баланс оборотних фондів і стійкість випуску продукції і, крім того, може викликати додаткові витрати).

 

 

3. дотримання вимог виробництва за якістю сировини і комплектуючих виробів.

 

Основними критеріями розробки логістичної політики здійснення закупівель і формування загальної системи  закупівельної логістики є:

– оптимальна періодичність (час) постачань;

– оптимальна структура  матеріальних потоків;

– мінімальні сукупні логістичні постачальницькі витрати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

V. Організація  торговельно-технологічного процесу

26.04

Вивчити нормативні документи, що регламентують приймання  товарів у магазині. Взяти участь у прийманні товарів за кількістю. Зробити перевірку якості товарів, що надійшли до магазину, використовуючи різні методи.Вивчити особливості приймання товарів у магазині за кількістю та якістю та їх документальне оформлення.

Обов'язковою операцією  технологічного процесу складу є  приймання товарів за кількістю  та якістю.

Приймання товарів — це комплекс робіт з перевірки кількості та якості отриманих товарів, оформлення їх приймання відповідними документами та оприбуткування товарів на складі. Основними завданнями роботи з приймання товарів на складах будівельно-господарсього гіпермаркету Епіцентр є:

• контроль за збереженням  товарно-матеріальних цінностей;

• перевірка виконання  постачальниками договірних зобов'язань  за кількістю, асортиментом, якістю і  комплектністю товарів;

• недопущення в торговельну  мережу недоброякісних товарів і  реалізації товарів, котрі не відповідають за якістю вимогам стандартів, технічним  умовам та ін.;

• пред'явлення до постачальників (виробників) майнових претензій за неналежне виконання ними умов договорів.

Відповідно до вимог чинних в Україні нормативних документів, які регламентують господарські зв'язки підприємств, підприємство-вантажовідправник  зобов'язане додержувати встановлених на транспорті правил здавання вантажів до перевезення, їх завантажування і  закріплювання, точно визначати  масу, кількість місць відвантажувальних  товарів, дотримуватись правил пакування  та затарювання вантажів, маркування та опломбування окремих місць.

 

В обов'язки відправника  входить відвантаження товарів, котрі відповідають за якістю та комплектністю  вимогам стандартів, технічних умов, креслень, зразків (еталонів), умовам договору. Відповідно до вимог вищезгаданих документів у кожне затарюване місце повинен бути вкладений документ (пакувальний ярлик або листок, кіпна карта, контейнерна специфікація та ін.), котрий містить відомості про найменування товару, кількість одиниць у даному вантажному (тарному) місці, контейнері.

Відправник відповідає за чітке і правильне оформлення документів, які засвідчують якість і комплектність товарів (технічних  паспортів, свідоцтв про якість, сертифікатів), відвантажувальних і розрахункових  документів, їх відповідність фактично відвантажувальній кількості і  якості товарів, за вчасне відправлення цих документів отримувачеві в установленому  порядку. На відправника покладається також систематичний контроль за роботою осіб, зайнятих визначенням  кількості відвантажувальних товарів  і оформленням на них відвантажувальних  та розрахункових документів.

Основними елементами процесу  приймання всіх товарів є:

• ознайомлення з транспортними  і супровідними документами і  перевірка правильності їх оформлення;

• перевірка відповідності  найменування товарів і маркування даним супровідних документів;

• перевірка кількості  місць, стану тари й упаковки;

• перевірка маси брутто;

• розкривання тари;

• перевірка якості товарів;

• документальне оформлення результатів приймання.

Приймання товарів за кількістю  та якістю має проводитись у встановлені  терміни. Приймання товарів, отриманих  без тари, у відкритій або пошкодженій  тарі, проводиться під час отримання  їх від постачальника. У цьому  разі приймання проводиться в  один етап, і строки остаточного  приймання товарів за кількістю  та якістю не встановлюються.

Приймання товарів у тарі проводиться у два етапи: попереднє  і остаточне приймання. Попереднє  приймання здійснюють способом зважування або підрахунку кількості місць, без розкриття тари. Остаточне  приймання товару за кількістю здійснюють способом розкриття тари та перевіряння  її вмісту (перерахунок кількості  товарних одиниць, визначення маси нетто  тощо).

Приймання вважається проведеним вчасно, якщо перевірка кількості  та якості товарів закінчена у  визначені терміни. Отримані товари повинні відповідати вимогам  державних стандартів або технічних  умов.

Забороняється приймати до продажу та реалізовувати товари, на які нормативними документами  встановлено гарантійні строки, без  експлуатаційних документів (технічного паспорта або іншого документа, що його замінює, тощо).

 

 

Об'єктивні методи визначення показників якості :

 

1. Вимірювальний (лабораторний, інструментальний) метод визначення чисельних значень показників якості заснований на інформації, що отримується при використанні технічних засобів вимірювань (вимірювальних приладів, реактивів та ін).  
   Використання технічних засобів здійснюється відповідно до методики проведення вимірювань і припускає використання приладів і реактивів Методика проведення вимірювань включає методи вимірювань; засоби та умови вимірювань, відбір проб, алгоритми виконання операцій з визначення показників якості; форми подання даних і оцінювання точності, достовірності результатів, вимоги техніки безпеки та охорони навколишнього середовища.  
   Вимірювальним методом визначається більшість показників якості, наприклад, маса вироби, форма і розміри, механічні та електричні напруги, число оборотів двигуна. Основними достоїнствами вимірювального методу є його об'єктивність і точність. Цей метод дозволяє одержувати легко відтворюються числові значення показників якості, що виражаються у конкретних одиницях: грамах, літрах, ньютонах.  
    До недоліків цього методу варто віднести складність і тривалість деяких вимірювань, необхідність спеціальної підготовки персоналу, придбання складного, часто дорогого устаткування, а в ряді випадків і необхідність руйнування зразків. Вимірювальний метод у багатьох випадках вимагає виготовлення стандартних зразків для випробувань, суворого дотримання загальних та спеціальних умов випробувань, систематичної перевірки вимірювальних засобів. 

 

2. Математична обробка даних та аналіз  
   результатів вимірювань (випробувань)  
   При проведенні інструментальної оцінки і використання отриманих результатів слід враховувати, що результати вимірювань дають наближене значення вимірюваної величини, тобто можуть містити похибки. Похибки можна розділити на наступні групи:  
   Грубі (промахи) пов'язані з невірними розрахунками або недостатньою старанністю в роботі. Такі похибки не є систематичними, однак вони не випадкові, тому що не викликані впливом різних численних факторів.  
   Систематичні похибки викликані однією або кількома причинами, які діють за певними законами. Виникають внаслідок застосування несправних приладів, неточних гир, порушення методики вимірювання.  
   Допустимі приладові похибки (інструментальні, апаратурні), обумовлені недосконалістю конструкції та виготовлення правильно працюючого приладу і не суперечать існуючим нормам. Властиві майже всім приладів, які мають рухомі частини. Знос і старіння матеріалів, з яких виготовлені деталі приладів, - постійні причини приладових похибок. Допустимі приладові похибки вказуються в паспорті кожного приладу.  
   Випадкові похибки викликаються факторами, які носять випадковий характер і не піддаються обліку, тому ймовірність помилки в той чи інший бік однак<span class="apple_002dstyle_002dspan__Char" style=" font-f