Лекции по "Митне право іспит"

Митне право іспит

1. Історія виникнення і розвитку митної справи

Митні відносини виникли  на території України ще в її ранню  історію. Перші писемні згадки про  це були у знаменитій праці Геродота «Скіфія» (V ст. до н.е.). Згодом прото-українські племена антів вели жваву торгівлю із сусідами, про що описують візантійські джерела. У той же час власні джерела про митну справу виникають лише у Х ст., що у подальшому наклало відбиток на наукові дослідження цієї проблеми. Перші згадки про митну справу на території України пов’язані з Киівською Русю, тому, що Київ був важливим торговельним пунктом на північному розгалуженні Великого Шовкового Шляху. Митна справа у польсько-литовський період характеризується періодом становлення цехової торгівлі. Митна справа України за часів Російської імперії характеризувалася наступними ознаками: зняття мита на внутрішню торгівлю; ліквідація української митноїавтономії; збільшення податків на зовнішню торгівлю; винесення митних процедур на лінію державного кордону. За часів тоталітарної радянської системи відбулося згортання митної справи, лише у 20-30хх роках розбудовується митна система, але вона віддзеркалювала соціалістичний погляд на товарне виробництво.

На початку 1986 року проводиться  реформа і митних органів. Державне митне управління Міністерства зовнішньої торгівлі реорганізоване в Головне управління державного митного контролю при Раді Міністрів СРСР. Головним поворотним моментом у зміні моделі зовнішньоекономічної діяльності стала постанова Ради Міністрів СРСР від 1989 року № 191, яка юридично закріпила відхід від принципу державної монополії зовнішньої торгівлі та поставила завдання формування нової митної політики, сучасного механізму митного контролю. 16 липня 1990 року ВРУ проголосила державний суверенітет. В VI розділі відповідного документа зазначалося: «Українська РСР самостійно створює банкову (включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний бюджет, а при необхідності впроваджує свою грошову одиницю.» 16 квітня 1991 р. приймається закон України № 959-ХІІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», в якому стаття 13 передбачала самостійне митне регулювання ЗЕД. 25 червня 1991 року приймається Закон УРСР «Про митну справу в Українській РСР» де фіксує всі поточні наробки з митного питання.

2. Становлення митної справи в Україні.

Доленосні еволюційні процеси кінця 1980-х —  початку 1990-х рр., привели до розпаду  СРСР та утворення суверенних держав у межах ко-лишніх союзних республік. 
16 липня 1990 р. Верховна Рада України прийняла Декларацію про державний суверенітет України. 24 серпня 1991 р. відбувся Всенародний референдум, був ухвалений Акт проголошення незалежності України. 
Українська держава розпочала самостійне політичне та економічне життя. 
25 червня 1991 р. Верховна Рада прийняла Закон України «Про митну справу в Україні», який проголосив, що Україна як суверенна держава самостійно створює власну митну систему і здійснює митну справу.  
У спадщину від колишнього СРСР на території України залишилося 26 митниць, багато з яких розташовувалося в орендованих приміщеннях, та автомобільні пункти пропуску, чотири з яких було побудовано в 50—60-х рр. (Тиса, Ужгород, Шегині, Порубне). На стадії будівництва були 4 пункти пропуску, а 7 пунктів спрощеного переходу являли собою невеликі тимчасові споруди. 
12 грудня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Постанову про створення Державного митного комітету України як центрального митного органу України та перший Митний кодекс України. 
Для забезпечення належного функціонування митних органів і прикордонних військ у грудні 1993 р. було прийнято «Компле-ксну програму розбудови державного кордону України», яка ви-значила перелік організаційних, правових і матеріально-технічних заходів щодо розбудови державного кордону і митної інфраструктури до 2000 р. 
29 листопада 1996 р. Президент України видав Указ про створення на базі колишнього Державного митного комітету Державної митної служби України. Підсумки першого етапу розбудови митної справи в Україні позитивні: за короткий час було сформовано дієздатний центральний орган управління митною справою, 10 регіональних митниць, 42 митниці, 195 митних постів, 12 спеціалізованих митних установ (митні лабораторії, навчальні заклади тощо). 
У 1995 р. митна система принесла до Державного бюджету 340 млн грн., у 1996 р. — 1,249 млрд грн., у 1997 р. — понад 2,73 млрд грн., у 1998 р. — понад 3,5 млрд грн., у 1999 р. — понад 5 млрд грн., у 2000 р. — 9,2 млрд грн.

В одному з перших законів, прийнятих Верховною  Радою суверенної України, — законі України «Про митну справу в Україні» від 25 червня 1991 р. в ст. 1 зазначається: «Митна справа є складовою частиною зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України». Ст. 2 фіксує важли-вий принцип: «Територія України становить єдину митну територію, в межах якої Україна має виключну юрисдикцію щодо митної справи». За короткий час створено митну інфраструктуру на кордонах із сусідніми державами: 
Польщею (кордон — 543 км) — 8 автомобільних пунктів пропуску; 
Словаччиною (кордон — 48,5 км) — 7 автомобільних пунктів пропу-ску; 
Румунією (кордон — 625,41 км) — 14 пунктів пропус-ку. 
У цілому на 1 січня 1999 р. на митному кордоні України функціонувало 92 автомобільних, 40 залізничних, 36 авіаційних, 36 морських і річкових пунктів пропуску, через які щоденно проходило 160—180 тис. громадян, 40 тис. одиниць різного виду транспорту. 
Етапним у митному законодавстві було прийняття Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992 р. та створення міжвідомчої Митно-тарифної Ради України, до якої входять представники Кабінету Міністрів, Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі, Міністерства економіки, Міністерства фінансів, Держмитслужби, Міністерства закордонних справ, Міністерства юстиції. 
Починаючи з 1994 р., за пропозиціями Митно-тарифної Ради Кабміном було прийнято 40 постанов щодо зміни ставок ввізного мита. За період з 1992 р. по 31 грудня 1998 р. неодноразово вносилися доповнення до чинного Митного кодексу. 
Проект нового Митного кодексу України, який за обсягом майже у 3,5 раза перевищує чинний, внесено на розгляд Верховної Ради України ще у 1997 р. 
Суттєвою особливістю проекту, яка принципово відрізняє його від чинного Кодексу, є об’єднання в одному законодавчому акті двох основних законів у галузі митної справи: Митного кодексу та Закону України «Про Єдиний митний тариф». Ця особливість запропонованого проекту поєднує його з аналогічними законодавчими актами більшості країн світу, в митних кодексах яких містяться норми, що визначають принципи та порядок обкладення митом товарів, які переміщуються через митний кордон.

Постановою Верховної  Ради України від 16 грудня 1998 р. проект Митного кодексу України прийнятий  у першому читанні. 
У цілому проект Митного кодексу України повною мірою відповідає європейським і міжнародним стандартам, високим запитам країн із розвинутою ринковою економікою до нормативних документів такого рівня, світовій практиці вирішення подібних питань та зобов’язанням, узятим Україною перед міжнародними організаціями. 
Прийняття нового Митного кодексу України та нової редакції Митного тарифу України стане важливим кроком уперед до реформування митної системи Української держави, сприятиме лібералізації зовнішньоекономічних стосунків та приведе норми митного законодавства України у відповідність до вимог Світової організації торгівлі. 
Указом Президента України від 25 березня 1998 р. було уточнено структуру і завдання Державної митної служби України. Сучасна розбудова митної справи відбувається відповідно до цього Указу. За станом на 1 січня 2000 р. особовий склад центрального апарату Держмитслужби налічував 267 осіб, а митних органів і установ на місцях — 17900 осіб. 
За доповіддю Голови Держмитслужби Ю. Соловкова на зборах, присвячених 9-й річниці створення митної служби в суверенній Україні, зараз система митної служби складається із 42 митниць, 10 регіональних митниць, 138 митних пунктів та 257 пунктів пропуску (автомобільних, морських, авіа тощо). 
За результатами роботи у 2000 р. Держмитслужба направила до державного бюджету 9,2 млрд грн., що становить майже 30% за-гального фонду держбюджету. 
Принциповою залишається позиція щодо нарощування потенціалу митних органів, діяльність яких забезпечує не тільки підтвердження положень щодо політичного значення суверенної державної діяльності митної служби, але й значне надходження коштів до державного бюджету та реальне втілення в життя принципу захисту вітчизняного виробника та економіки України від міжнародних економічних процесів або цілеспрямованої невигідної економічної політики окремої держави проти України. 
Суттєві аспекти сучасної митної політики України буде розглянуто в тематичних лекціях.

3. Поняття і зміст митної справи.

Митна справа є специфічною діяльністю держави та створених нею митних органів у взаємодії з іншими державними органами щодо забезпечення зовнішньополітичної і особливо зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів підприємництва. Визначення терміну "Митна справа" (ст.3 МКУ):1. порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів; 2. митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів; 3. процедури митного контролю та оформлення; 4. боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил.  
До 1 пункту (Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів): товари - будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні цінності, культурні цінності), електрична, теплова та інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України; предмети - особисті речі, товари, транспортні засоби та окремі номерні вузли до них, що переміщуються через митний кордон України.Переміщення товарів і предметів розрізняється у зв'язку з способом переміщення та метою переміщення 

До  пункту 2 (митне регулювання, пов'язане  з встановленням та справлянням податків і зборів) - податок- обов'язковий платіж, щосправляється з ю\ф осіб за переміщення Т.і Т.З.; збір - додатковий платіж за надання певних послуг.  
До пункту 3 (Процедури митного контролю та оформлення): Митні процедури - операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм МКУ, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Митне оформлення - виконання  митним органом дій (процедур), які  пов'язані із закріпленням результатів  митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через  митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

4. Джерела митного права.

Джерелом митного права, як будь-якої галузі права, є офіційно-документальні форми відображення і закріплення норм права, що створюються органами державної влади та стосуються загальних норм пове-дінки в митній галузі. 
Джерелами митного права є: 
правові акти, в яких закріплені норми митного права (Конституція, закони Верховної Ради, укази та розпорядження Президента, постанови, рішення Кабінету Міністрів України); 
міжнародні нормативно-правові акти, що стосуються митної справи світового співтовариства. Порядок їх використання для національного митного права і законодавства визначено в ст. 11 Закону України «Про митну справу в Україні», зокрема вони імплементуються в наше митне законодавство після їх затвердження Верховною Радою.

Підкреслимо ще раз, що конституційні норми є головними, початковими положеннями для  розробки митного права. 
Важливим джерелом митного права є також Митний кодекс як комплексний закон у галузі митної справи. 
Інші нормативні акти можна поділити на дві групи: 
1) закони, що безпосередньо регулюють митну справу («Про митну справу», «Про Єдиний митний тариф»), укази Президента України («Про Державну митну службу» тощо). Ці документи визначають основні положення митної справи, які впливають на формулювання, розробку інститутів, норм митного права, його відношення до інших галузей права; 
2) нормативні акти з окремими положеннями, що стосуються митної справи, а саме: 
закони про ввезення та повернення культурних цінностей, про бартерні операції, про вільні економічні зони тощо;

нормативні  документи Кабінету Міністрів України, Держмитслужби, накази, у тому числі  спільні з іншими міністерствами та відомствами, Національним банком України. 
Зрозуміло, що потужним джерелом митного права є суспільна, точніше суспільно-виробнича, практична митна діяльність. У процесі своєї реалізації митна справа оновлюється, пристосовується до нових умов суспільно-економічного життя держави, що в свою чергу вимагає оновлення її правового та законодавчого забезпечен-ня. 
Ознайомлення з джерелами національного митного права треба починати з історичної спадщини, про що йшлося у першій темі.

5. Поняття і види та структура норм митного права

Норми митного права - це встановлені державою правила поведінки в митній сфері, які регулюють зміст митної справи і підтримуються примусовою силою держави. Так, згідно зі ст. 7 МК У законодавство України з питань митної справи становлять КУ, МКУ, закони та інші нормативно-правові акти з питань митної справи. Норми митного права, так само як й інші галузі права, поділяються на дві великі частини: Загальну й Особливу.Загальна частина митного права включає митні правові норми, у яких виражені загальні положення, що стосуються регулювання всієї сукупності суспільних відносин у сфері митної справи.

До  складу загальної частини входять  такі митно-правові інститути - сукупності митно-правових норм, що регулюють однорідні суспільні відносини в митній справі:що закріпляють мету, принципи й зміст митної справи; що регулюють правовий статус митних органів; що регулюють державну службу в митних органах і визначають правовий статус посадових осіб митних органів; що упорядковують правовий статус осіб, які переміщають товари і транспортні засоби через митний кордон: що визначають форми і методи митної діяльності, серед яких важлива роль належить митно-правовим нормам, що регламентують порядок прийняття актів у сфері митної справи й здійснення інших процесуальних і процедурних дій; що регулюють примус у митній сфері.

Особлива  частина митного права містить у собі розташовані у визначеному МК Уи порядку і логічній послідовності інститути митного права, зв'язок між якими об'єктивно зумовлений самою сутністю та змістом митної справи. До складу Особливої частини входять митно-правові інститути, що поєднують такі групи митно-правових норм, що регулюють: переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів; митні режими; митні платежі; митне оформлення; митний контроль; валютний контроль; ведення митної статистики і ТН ЗЕД. До Особливої частини митного права належать також норми, що регламентують юрисдикційну діяльність митних органів. Цінорми містяться в Митному кодексі. Вони регламентують дізнання, здійснюване митними органами, і провадження у справах про порушення митних правил забезпечують їх правильний і своєчасний розгляд. Сюди належать норми, що регулюють службу у митних органах України.

6. Митні правовідносини

Поняття митні відносини охоплює сукупність економічних, організаційно-правових і психоетичних відносин при регулюванні зовнішньоторговельної діяльності, заснованих на принципах і напрямах митної політики. За своїм змістом ці відносини є в більшій мірі економічними, а за формою — юридичними. Як відносини митного права вони є суспільними відносинами, що врегульовані нормами митного права, учасники яких є носіями прав і юридичних обов’язків.За своєю функціональністю митні правовідносини є регулятивними та охоронними. За галузевою приналежністю вони — адміністративно-правові. В той же час при зберіганні на митному складі виникають звичайні цивільно-правові відносини.За напрямами правового регулювання ці відносини є організаційні і здебільшого управлінські:-внутрішні, що виникають з приводу управління митною системою України, і зокрема відносини між окремими ланками цієї системи;-зовнішні, що виникають при здійсненні митної справи.

Можна виділити відносини матеріального  змісту і процесуального. До останніх належать відносини, що виникають у  процесі провадження про порушення  митного законодавства.

Як  і інші відносини, вони мають свою структуру: об’єкт, суб’єкти й зміст. Об’єкт митних правовідносинскладають організаційні заходи щодо митного оформлення і митного контролю. Разом із тим як об’єкт митного регулювання виступає і речі. Вони наділені спеціальним митним режимом, який впливають на особливості переміщення їх через митний кордон. Суб’єктами цих відносин, з одного боку, виступають митніоргани, а з другого -фізичні і юридичні особи, що перетинають митний кордон і переміщують через нього товари, предмети і транспортні засоби. Ці суб’єкти є загальними і спеціальними. До спеціальних суб’єктів слід віднести тих, які мають дипломатичний імунітет і не підлягають повному митному контролю. Зміст митних відносин складають суб’єктивні права та юридичні обов’язки їх суб’єктів. Якщо ж бути послідовним, то до структури митних правовідносин варто віднести і юридичні факти як підставу їх виникнення (п’ятиланкова теорія правовідносин).