Страхування від нещасних випадків у Системі соціального захисту населення

Другим напрямком  забезпечення страховим захистом від  нещасних випадків, який доповнює чи компенсує соціальне страхування, є обов'язкове державне страхування життя і здоров'я тих категорій державних службовців, чия професійна діяльність пов'язана з підвищеним ризиком нещасного випадку при виконанні своїх службових обов'язків. Спочатку державним обов'язковим особистим страхуванням займався Росгосстрах. Але починаючи з 1993 р. намітилася чітка тенденція переходу страхувальників до страхових компаній, основними засновниками яких були самі страхувальники — відповідні міністерства і відомства, які були зобов'язані страхувати своїх співробітників. Така ситуація викликає серйозні дорікання та зазіхання з боку інших учасників страхового ринку.

Державне особисте страхування покриває ризики, ідентичні  обов'язковому страхуванню від нещасних випадків: смерть і втрату працездатності застрахованої особи внаслідок травми, каліцтва, тілесних ушкоджень, що наступили при виконанні службових обов'язків.

Страхове відшкодування  визначається виходячи або з посадового окладу, або з мінімальної оплати праці. Наприклад, за обов'язковим страхуванням співробітників державної податкової служби страхове відшкодування складає:

1) у випадку  загибелі застрахованого — 12,5-кратну  суму річного посадового окладу  і доплат за класний чин  і вислугу років;

2) при встановленні  інвалідності І групи — 7,5-кратний розмір зазначеної суми, II групи — 5-кратний розмір, НІ групи — 2,5-кратний розмір;

3) при тяжкому  тілесному ушкодженні — розмір  річного посадового окладу і  доплат;

4) при менш  тяжкому тілесному ушкодженні  — у половинному розмірі зазначеної суми.

На першому  місці щодо готовності страхуватися, безумовно, знаходяться приватні охоронні фірми. Це цілком зрозуміло з огляду на підвищений професійний ризик, так  і вимог Закону РФ „Про приватну детективну та охоронну діяльність у  Російській Федерації" від 11.03.92р. № 2487-1. Зокрема статтею 19 передбачається обов'язково страхувати дану категорію працівників за рахунок коштів роботодавців.

Далі йдуть  промислові підприємства і фінансові  структури. Окремо варто згадати  представництва іноземних фірм, що страхують працівників не стільки у зв'язку з реальним ризиком, а завдяки існуючої на Заході звички до такого страхування. Досить високий показник охоплення страхуванням у торгових підприємствах. А от школи і дитячі табори відпочинку, на жаль, є найменш із охоплених страхуванням соціальних груп.

Третім напрямком  обов'язкового страхування від нещасних випадків є обов'язкове особисте страхування  пасажирів, які перевозяться повітряним, залізничним, водним і автомобільним  транспортом по міжміських і туристичних маршрутах. Цим страхуванням покривається ризик смерті або одержання травми і тілесних ушкоджень у результаті нещасного випадку, пов'язаного з поїздкою.

Максимальна страхова сума, що підлягає виплаті у випадку  загибелі пасажира, встановлена законодавством у розмірі 120 мінімальних оплат праці (на дату придбання проїзного документа). У випадку одержання травми чи каліцтва розмір страхової виплати розраховується пропорційно розміру отриманих у результаті аварії тілесних ушкоджень.

Страхувальниками виступають самі пасажири, що сплачують страховий внесок з обов'язкового особистого страхування при покупці проїзного квитка. Проте, інтереси страхувальників при оформленні даної страхової операції представляє транспортна організація — перевізник, яка обирає певну страхову компанію та укладає з нею договір про агентські послуги з даного виду страхування. Єдина вимога до страхової компанії — наявність відповідної ліцензії на проведення обов'язкового страхування пасажирів від нещасного випадку. Пасажири, що мають право на безоплатний проїзд, визнаються застрахованими особами без сплати ними страхового внеску.

Страхові тарифи за обов'язковим особистим страхуванням пасажирів    затверджуються    Росстрахнаглядом    і    погоджуються   з Міністерством  транспорту і шляхів сполучення Російської Федерації. Необхідно відзначити також, що основну частину страхового тарифу складають відрахування до фонду попереджувальних заходів, кошти якого направляються до зазначеного міністерства з метою підвищення безпеки перевезень пасажирів.

На залізничному транспорті страхові виплати складають  лише 0,14 % від суми страхових внесків з обов'язкового страхування пасажирів, на автомобільному транспорті — 0,02 %, на повітряному — 0,05 %. Фактично це не страхування, а його профанація. Якщо обов'язкове страхування пасажирів буде скасовано, то у деяких страховиків можуть виникнути певні труднощі. Зокрема, цей вид страхування приносить страховикам майже 30 млн. дол. США у рік. Лідерами страхування пасажирів автотранспорту є Російська страхова транспортна компанія (РСТК) та „Росгосстрах", а на залізниці пасажирів страхує тільки залізничне акціонерне страхове товариство „ЖАСО".

Добровільне  страхування від нещасних випадків також має декілька особливостей.

По-перше, розрізняють  індивідуальне і колективне страхування від нещасних випадків.

За договором  колективного страхування страхувальником  виступає юридична особа, а застрахованими особами — фізичні особи, у  житті та здоров'ї яких страхувальник  має майновий інтерес. В основному  договори колективного страхування укладаються або роботодавцями на користь своїх працівників, або різними асоціаціями і товариствами на користь своїх членів (наприклад, спортивні клуби, асоціації мисливців, творчі та професійні союзи і т.п.). Страховий захист з колективного страхування від нещасних випадків може обмежуватися тільки періодом професійної чи громадської (спортивної) діяльності, а може поширюватися і на приватне життя застрахованої особи, що залежить від вибору умов договору страхування страхувальником. Частіше укладаються договори страхування від нещасних випадків на виробництві, під час виконання службових обов'язків чи участі в спортивних змаганнях. Страхові платежі з колективного страхування значно нижче, ніж з індивідуального, оскільки відбувається додаткове вирівнювання ризику в рамках визначеної групи. У Російській Федерації розвиток колективного страхування від нещасного випадку мало свою специфіку в силу особливостей податкового законодавства, що існувало раніше та дозволяло використовувати цю форму для уникнення від сплати податку на перевищення заробітної плати, прибуткового податку і внесків до позабюджетних

Досвід провідних  країн світу показує, що добровільне  страхування від нещасних випадків може успішно розвиватися не як альтернатива, а як доповнення до державного соціального забезпечення, забезпечуючи додатково сервісні послуги і розширюючи фінансові можливості системи охорони праці та здоров'я.

5. Проблеми та перспективи розвитку  системи страхування від нещасних випадків

Кожному суспільству  властиві базові цінності, які при визначенні шляхів соціально-економічного і політичного розвитку не можуть бути предметом компромісів чи політичних торгів. Найважливіші з таких цінностей — це державність, добробут населення та національна безпека країни.

На сьогодні варто усвідомити, що соціальна переорієнтація економічної політики України — це не тактичний крок державотворення, а її основна мета, яка полягає в безпосередньому втіленні в життя завдань, що визначають довгострокову стратегію соціально-економічного розвитку держави. Довіра населення до політики реформ, а отже і до невід'ємного атрибуту соціально орієнтованої ринкової економіки — ринку фінансових послуг можлива лише на цій основі.

Не можна  надалі розглядати соціальну сферу  лише з точки зору споживача фінансових і матеріальних ресурсів. Соціальні чинники повинні бути домінуючими у структурі економічного зростання.

Необхідно також  завершити роботу щодо реформування та удосконалення законодавчої бази страхового захисту населення з  метою наближення його до європейських стандартів, в тому числі за рахунок впровадження багатоканальності фінансування закладів охорони здоров'я, створення конкуренції між надавачами медичних послуг та забезпечення свободи вибору цих послуг.

Досвід проведення обов'язкових та добровільних видів страхування за роки незалежності України висвітлив необхідність підвищення страхової культури населення, що полягає у здійсненні системи заходів, спрямованих на формування активної та свідомої поведінки громадян під час укладання договорів страхування, а також підвищення їхнього інтересу до питання розвитку страхування.

Недостатнє  поширення страхових послуг серед  широких верств населення експертами пов'язується не тільки з недосконалістю податкового законодавства, але  насамперед з політикою створення загальнодержавного соціального обов'язкового. страхування, яка не спрямована на заохочення до розвитку страхування у добровільній формі.

Усі запевнення про необхідність страхування в  житті кожної людини, і зокрема  страхування від нещасних випадків, залишилися б лише його пропагандою, якщо не мати чіткого уявлення про стан цього ринку страхування та перспектив його розвитку. Зокрема, біля 110 тис. осіб, які уклали договори добровільного страхування від нещасних випадків, отримали страхові виплати впродовж останніх двох років на загальну суму біля 35 млн. грн.! Це, у свою чергу, свідчить про те, що такі ринкові механізми та інструменти соціального забезпечення населення як особисте страхування, все частіше використовуються роботодавцями та профспілками під час укладання колективних договорів. Також слід відзначити, як позитивне, щорічне збільшення кількості фізичних осіб, які за власним бажанням звертаються до страхових компаній та страхових посередників для укладання договорів страхування.

Страхування від нещасних випадків є вкрай необхідною страховою послугою та об'єктивно необхідним атрибутом ринкової економіки, що забезпечує надійний захист здоров'я та життєдіяльності громадян України!

Найвищою цінністю сучасного прогресу цивілізації  є людина, її права та свободи. Вони є не тільки невідчужуваними та непорушними, але й ще належать людині від її народження і водночас передбачають відповідальність перед самим собою, своєю сім'єю та суспільством.

У комплексі  прав і свобод громадян України, закріплених у Конституції України, особлива роль належить захисту праву громадян та їхніх майнових інтересів. Серед таких прав слід особливо виділити право на соціальний захист, а також право на безпечне для життя і здоров'я людини довкілля. Це в свою чергу обумовлює об'єктивну необхідність внесення суттєвих уточнень у політику системних перетворень, що передбачає істотне посилення соціальної спрямованості курсу реформ, перетворення соціального чинника у важливий інструмент прискореного економічного зростання, підвищення дієвості влади, досягнення у суспільстві взаєморозуміння та злагоди. Потрібно враховувати й те, що темпи зростання соціально-економічного добробуту можуть стати реальними тільки за умови жорсткого підпорядкування цій меті основних елементів не лише інвестиційної та структурної політики, а й фінансової, в тому числі страхової.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
2. Закон України “Про страхування” від 07.03.1996 р. № 86/98 – ВР зі змінами і доповненнями // www.rada.gov.ua
3. Бідний В.Г., Орлова Н.М. “Страхування”, К.Задруга.-2006
4. Демченко О. Проблеми страхування від нещасних випадків // Соціальний захист. - 2002. - № 3. - С.25-27.
5. Залетов О.А. Страхование в Украине (под ред. Слюсаренко  О.А.  д-р екон. наук),  – К.: МА «BeeZone», 2002 – 452 с.
6. Залєтов О. М. Страхування в Україні. Практичні поради у питаннях та відповідях // Центр комерційного права. — 2003. — 132 с.
7. Залєтов А. Н. Кадры нужны везде и всем, а как же наука?// Финансовые услуги. — 2003. — №№ 11-12. — с. 13-15.
8. Залєтов А. Н. Украинский рынок развивается// Российский страховой бюллетень. — 2000. — № 4. — с. 41-46.
9. Залєтов О. М. Вдосконалення страхового законодавства без наукового обґрунтування — відверта профанація // Україна-бізнес. -  2003. - №7. – с.2 -3
10. Залєтов О. М. Державна політика на страховому ринку України // Фінанси України. — 2001. — № 11. — с. 119-126.
11. Залєтов О. М. Страхове право як обов'язковий предмет при підготовці фахівців із страхування // Вісник ТАНГ. — 2002. — № 15.— с. 133-138.
12. Залєтов О., Сідько С. Огляд ринку  на території України // Страхова справа.—2007.-№3.-С.39-62.
13. Заруба О.Д.  Страхова справа: Пiдручник.- К.: Знання, 1998.- 321с.- 2002.- №3.- С. 25-27.
14. Основы страховой деятельности: Учебник/ Отв. ред. Т.А.Федорова.- М.: БЕК, 2002.- 768с.
15. Ротова Т. А., Руденко Л. С. Страхування: Навчальний посібник. — К: КДТЕУ, 2001. — 400 с.
16. Страхование: Учеб. для вузов / Шахов В.В. — М., 2001. — 311 с.
17. Страхування. Навч.-метод, посібник / За заг. ред. О.О. Гаманкової. - К.: КНЕУ, 2000.—120с.
18. Страхування: Навч. посіб. для ВНЗ. Рекомендовано Мін. освіти і науки України / Александрова М.М. — К., 2002. — 298 с.
19. Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред. С.С.Осадець. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.:КНЕУ,2006. – 599 с.
20. Мигунова Т. И чтобы страховка не подвела // Бизнес-консультант.- 2004.- №2(10). – с.35 – 37.
21. Миронов А.А., Таранов А.М., Чейда А.А. Страхование. – М.: Наука, 2007.– 312 с.
22. Модель фінансового забезпечення загальнообов’язкового державного пенсійного страхування / Розроблено за рішенням Координаційного комітету з питань здійснення пенсійної реформи та за підтримки Світового банку. – К., 2003. – с. 12.
23. Новіков В.М. Організація і розвиток соціальної сфери (зарубіжний і вітчизняний досвід). – К: Інститут економіки НАН України, 2000. – 246 c.
24. Нонко В. Іноземний досвід  страхування // Страхова справа. - 2001. - № 3. - С.67-70.
25. Перепечаенко Т.О. Страховании финансовых рисков. // Журнал “БИЗНЕС”. – 2003. - №48 (515).
26. Роік. Г. А. Вимоги Міжнародної асоціації органів нагляду за страхуванням: Стандарти нагляду щодо ліцензування // Страхова справа. — 2002. — №1. — с. 69-72.
27. Самойловский А. Л. Основы государственного надзора за страховой деятельностью в Украине // М.: Финансы. — 2000. — № 6. — с. 50-53.
28. Слюсаренко О. О. Концептуальні засади державної політики розвитку особистого страхування // Страхова справа. — 2002. — № 2. — с. 2-7.
29. Слюсаренко О. О. Нормативно-правове та кадрове забезпечення страхового ринку // Страхова справа. — 2002. — № 3. — с. 13.
30. Страховий бізнес України  -  (Керівник С.Подий), - Видавництво “Логос”, 2001.
31. Общественные науки и здравоохранение / ред. Смирнова И.И.– М.–105 с.
32. Осадець С.С. Страхування: Підручник.– К.: КНЕУ, 2006 – 512 c.
33. Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року, схвалено  Указом Президента України  від 24.05.2000 р. № 717/2000 // www.rada.gov.ua
34. Офіційний сайт Всесвітньої Організації Охорони здоров’я //www.who.int
35. Офіційний сайт Державного комітету статистики України // www.ukrstat.gov.ua
36. Офіційний сайт Міністерства охорони здоров’я України // www.moz.gov.ua
37. Офіційний сайт Міністерства праці та соціальної політики  Україні //www.minpraci.gov.ua
38. Офіційний сайт Міністерства фінансів України // www.minfin.gov.ua