Страхування від нещасних випадків у Системі соціального захисту населення

 

Становлення середнього класу  повинно здійснюватися за рахунок  забезпечення належного страхового захисту та підтримки держави у цих питаннях подальшого розвитку вітчизняного страхового ринку. Цьому повинна сприяти активна політика доходів. Подолання диспропорцій, які утворилися, має здійснюватися не шляхом штучного обмеження верхнього рівня доходів, а навпаки, їх легалізації та виведення з тіні, розширення прошарку людей, які страхують майнові інтереси, пов'язані зі життям, здоров'ям та працездатністю себе, своїх близьких і рідних. Стимулювання населення до страхування повинні стати одним із принципових пріоритетів соціальної політики держави.

Дійсно, травматизм у наш  час придбав масштаби дійсної  епідемії. Щорічно в Україні одержують  травми близько 100 тисяч осіб, у тому числі на виробництві та на автошляхах щороку гине біля дев'яти тисяч чоловік, залишаючи у скрутному матеріальному стані свої родини (табл. 4).

Залишається небезпечною  ситуаціях на дорогах України  у зв'язку з порушенням правил руху нетверезими водіями автотранспортних засобів, пішоходами та іншими учасниками руху. За 2012 рік з вини осіб у стані алкогольного сп'яніння скоєно 3,1 тис. дорожньо-транспортних пригод, або кожна 9, внаслідок чого загинуло 390 осіб (6,5 % загальної кількості загиблих) та поранено 3,5 тис. осіб (9 %) загальної кількості поранених.

                                                                                               Таблиця 4.

Дорожньо-транспортні  пригоди на дорогах і вулицях  України

	2010	2011	2012
Дорожньо-транспортні  пригоди,тис	34,6	33,3	34,5
в т.ч. зі смертельним  наслідком	4,7	33,3	34,5
Потерпілі у  дорожньо-транспортних пригодах, тис. осіб	43,5	41,8	44,2
загинуло	5,2	5,4	6,0
поранено	38,3	36,6	38,2
Дорожньо-транспортні  пригоди, які скотись в населених  пунктах, тис. з них:	25,8	24,3	30,9
загинуло, тис. осіб	2,9	3,0	3,4
поранено, тис. осіб	28,7	27,3	27,5

 

За даними Всесвітньої  організації охорони здоров'я, смертність у результаті нещасних випадків в  даний час займає третє місце  після серцево-судинних і онкологічних захворювань. Але якщо від хвороб вмирають головним чином люди похилого віку, то від нещасних випадків люди гинуть у самому розквіті сил. Середній вік загиблих від травм і отруєнь складає 44 роки. Статистика свідчить, що травматизм — найбільш розповсюджена причина смерті людей у віці до 40 років. Щороку лише від пожеж в Україні гине біля 3,5 тис. осіб, у т.ч. біля 130 дітей .

Щоб надійно  захистити населення та забезпечити  йому реальну допомогу, у всіх розвинутих країнах, у випадку одержання  людиною травми, крім державної допомоги, існує система страхових виплат за рахунок фондів, які формуються на підприємствах, у закладах соціального забезпечення та страхових компаніях.

З загальноекономічних розумінь очевидно, що і у питаннях соціального  захисту необхідна певна конкуренція, яка б стимулювала страховиків  та змушувала їх постійно удосконалювати методи та форми надання страхових послуг. Певний час у нашій країні при нестабільній економічній і політичній ситуації довірити цей соціально значимий вид страхування недержавним страховим компаніям було дуже ризиковано. Але з часом у питаннях забезпечення страхових виплат у разі настання нещасних випадків із застрахованими особами страхові компанії довили свою платоспроможність та ефективність. Лише за останні роки десятки тисяч громадян України отримали реальну допомогу від страхових компаній. Тому не дивно, що

все частіше профспілки під  час укладання колективних договорів  на підприємствах різної форми власності  вимагають страхування працівників  від нещасних випадків. І це не дивно, що для працівника усе більшого значення набуває соціальний пакет, який йому зможе гарантувати роботодавець.

Тому кожен  поважаючий себе роботодавець здійснює колективне страхування від нещасного  випадку за рахунок коштів підприємства, тим самим стимулює не тільки мотивацію  працівників до праці та зменшення  соціально-психологічного дискомфорту. Але і створює додаткові інвестиційні кошти в економіку держави через систему страхування. З економічної точки зору, такий підхід дозволяє значно знийти навантаження на соціальні фонди підприємства, тому що додаткові (і досить суттєві) кошти по страховому забезпеченню працівників відшкодовує вже страхова компанія. Ці кошти, разом з виплатами за лікарняним листом, дозволяють значно прискорити реабілітацію і якнайшвидше видужання працівників, які одержали травму, або підтримати сім'ю загиблого.

У зв'язку з цим, державі варто активніше сприяти  розвитку цієї моделі соціального захист населення, а страховикам — удосконалювати умови та порядок надання таких  послуг, оскільки переваги його здійснення на вітчизняних підприємствах різної форми властивості очевидні.

Що ж до працівників, то отримання надійного соціального  пакета ніколи не буває зайвим, а  навпаки, для нього немає нічого важливішо-о ніж здоров'я, і він  скоріше піде на роботу з меншою зарплатою, але великим обсягом  соціальних гарантій.

Таким чином, роботодавець при розумному поєднанні обсягу соціальних гарантій і рівня заробітної плати може значно заощадити оборотні кошти та безперечно виграти у конкурентній боротьбі на ринку праці.

Розглядаючи страховий  захист як систему управління соціальними ризиками, логічно визначати в якості її основних ланок методи пер-ерозподілу національного доходу з метою компенсації чи запобігання соціального збитку. Критерієм їхньої класифікації послужив характер перерозподілу доходів. У зв'язку з цим можна виділити три механізми управління соціальним ризиком:

—  поглинання ризику — пряма фінансова компенсація  наслідків соціальних ризиків у  залежності від їхньої ваги і встановлених розмірів соціальних гарантій;

—  розподіл ризику — страхування, що забезпечує компенсацію ризику пропорційно участі кожної людини у формуванні засобів соціального захисту;

—  попередження ризику — зниження чи усунення дії  ризику за рахунок збереження і підтримки  досягнутого трудового доходу, як основного джерела сукупного  доходу.

При прямому фінансуванні соціальних ризиків перерозподіл доходів здійснюється поза залежністю від індивідуального внеску в створення національного доходу. При страхуванні перерозподіл доходів відбувається у відповідності як з ризиком, так і з індивідуальним доходом. Захист трудового доходу обмежує участь у перерозподілі з метою попередження значного зниження доходу у випадку настання ризику. Структура страхового захисту, як системи управління соціальними ризиками, представлена в таблиці 5.

                                                                                        Таблиця 5.

Класифікація  методів управління соціальними  ризиками

Рівень  управління соціальними ризиками	Метод управління соціальними ризиками
	Пряме фінансування	Страхування	Політика  доходів
Держава	Державне соціальне  забезпечення	Соціальне страхування	Податкові пільги, що компенсують соціальні ризики, установлення розміру мінімальної  оплати праці
Підприємства  різної форми власності	Корпоративне  соціальне забезпечення, благодійність	Особисте страхування  в колективній формі	Податкові пільги для юридичних осіб за умови використання доходу на соціальні цілі
Сім'я (домашнє господарство)	Особисті заощадження	Особисте страхування  в індивідуальній формі	Податкові пільги для громадян, що використовують доход на індивідуальний захист від соціальних ризиків

 

. Методи, які використовуються в соціальному захисті розрізняються також рівнем захисту, яким вони забезпечують населення. Як правило, держава надає мінімальні гарантії, колективна взаємодопомога забезпечує рівень життя, що відповідає соціально-трудовому статусу людини, а індивідуальний захист підтримує досягнутий рівень добробуту і навіть забезпечує його зростання. Загальна закономірність така, що ступінь соціального захисту прямо пропорційний ступеню індивідуальної фінансової участі та обернено пропорційний рівню перерозподілу доходів.

У залежності від  співвідношення використовуваних методів  можна виділити різні моделі соціального  захисту.. У країнах ЄС у цілому домінують обов'язкові форми соціального захисту, основу яких складає соціальне страхування. Але вже три держави вийшли за рамки традиційної моделі соціального захисту, це: Великобританія, Нідерланди і Франція. Проте, моделі, орієнтовані на розвиток колективних і індивідуальних форм соціального захисту, у даний час покликані не замінити, а доповнити її обов'язкові елементи

 Реальність  така, що соціальне страхування  залишається найбільш розповсюдженим  і вагомим елементом системи  соціального захисту населення  більшості держав. Обсяг коштів, що щорічно проходять через соціальне страхування в країнах ЄС, у 2 рази перевищує асигнування державного бюджету та у 3 рази — щорічні надходження на додатковий захист.

Отже, досвід розвинутих країн  з питань управління соціальними ризиками та сьогоднішній рівень соціального захисту населення України вимагають системного і всебічного дослідження закономірностей розвитку світового страхового ринку, вивчення процесів глобалізації міжнародної системи страхування з метою глибокого розуміння принципів комерційного страхування, створення економічних і правових умов для ефективного розвитку національного страхового ринку, вироблення збалансованого підходу, що дозволяє поєднати національні інтереси і реальності сучасного періоду розвитку світового страхового ринку.

         

 4.Іноземний досвід страхування від нещасних випадків

Виникнення  та розвиток інституту соціального  захисту за допомогою механізму  страхування обумовлено рядом причин. У кінці XIX століття суди Німеччини були переповнені позовами працівників до своїх роботодавців у зв'язку із втратою працездатності на виробництві. Крім цього, більшість із невеликих підприємств не мали фінансової можливості вчасно здійснити компенсаційні виплати потерпілим від нещасного випадку працівникам.

В наслідок чого, в цій  країні було започатковано дві можливості забезпечити захист людини від ризиків  нещасних випадків, зокрема в рамках державного соціального страхування  від нещасних випадків та індивідуально  через систему комерційного страхування.

Система страхування працівників на випадок втрати працездатності у зв'язку із нещасними випадками на виробництві в Німеччині встановлена законодавчо і є обов'язковою. Зокрема, при соціальному страхуванні від нещасних випадків передбачається, що страхові виплати здійснюються, якщо тілесна шкода настає унаслідок нещасного випадку в зв'язку з професійно-виробничою діяльністю.

Перелік послуг соціального  страхування значний і охоплює  витрати на лікування хвороб, виплату  пенсії чи лікарняних, професійне соціальне  забезпечення, кошти, які видаються на поховання, чи пенсію при втраті годувальника. Страхові платежі за соціальне страхування від нещасних випадків вносяться директором школи або роботодавцем, якщо немає як виключень щодо добровільної приналежності до профспілки.

Договір особистого страхування  від нещасних випадків, як правило, передбачає страховий захист всіх нещасних випадків у житті застрахованої  особи, а також за згодою сторін можуть включатися професійні захворювання або  шкода протезам.

На противагу, послуги особистого страхування від нещасних випадків здійснюються у вигляді страхових виплат, де у залежності від застрахованих ризиків перелік послуг може бути розширений. Зокрема, відповідно до потреб застрахованої особи наступні ризики можуть бути застраховані всі разом або окремі їхні комбінації: добові на час перебування у лікарні через нещасний випадок; гроші на видужання (лікування, відновлення здоров'я); виплата на випадок смерті або отримання інвалідності; витрати на лікування, викликані нещасним випадком; витрати на косметичні операції; витрати на рятування. У той час як інвалідність може бути застрахована й окремо, інші ризики страхуються тільки у зв'язку із ризиком інвалідність. Страховий захист пропонується:

— окремим особам або  групі осіб, в т.ч. з визначенням імені або без нього;

— коротко або довгостроковий;

— від усіх нещасних випадків;

— від нещасних випадків особливої діяльності або за особливих  обставин, у даному випадку з включенням дорожнього ризику чи без.

Основу договору страхування  від нещасних випадків складають: заява страхувальника; страховий поліс; Загальні умови страхування від нещасних випадків; погоджені особливі умови; застереження; типові угоди.

Страхові платежі за особистим  страхуванням від нещасних випадків розраховуються на основі страхових тарифів. Страхові виплати здійснюються застрахованій особі, а у випадку її смерті — визначеній до страхового випадку або при укладанні договору страхування особі або спадкоємцю за законом. Виключення складає договір страхування від нещасних випадків на користь третіх осіб за власний рахунок. Письмова згода застрахованої третьої особи також потрібна у випадку, якщо передбачається, що страхова виплата безпосередньо виплачується страхувальнику.