Страхування від нещасних випадків у Системі соціального захисту населення

Колективне страхування  від нещасних випадків забезпечує страховим захистом групу чи декілька груп осіб. Можливий поділ груп за розмірами страхових сум, страхових платежів, роду занять. Існує ряд страхових ризиків, які мають свої особливості, зокрема:

-"страхування  від професійних нещасних випадків, крім нещасних випадків під час переміщення на роботу та з роботи", де забезпечується страховий захист лише на робочому місці під час професійно-виробничої діяльності;

—  „страхування від нещасних випадків з дорожнім ризиком", що охоплює, крім суто професійної діяльності, також ризики нещасних випадків під час переміщення на роботу та з роботи;

—  „страхування від непрофесійних нещасних випадків" поширюється тільки на випадки, що не охоплюються профспілкою і не знаходяться в професійній сфері (страхування від нещасних випадків у вільний час);

—  „страхування від нещасних випадків у відрядженнях", що забезпечує страховим захистом застраховану особу під час відрядження поза залежністю від того, який транспортний засіб використовується. При цьому, страховий захист починається з початком поїздки і закінчується у разі повернення з поїздки;

—  „звичайне дорожнє страхування від нещасних випадків" охоплює, як правило, звичайні поїздки у відпустку;

—   „спортивне страхування від нещасних випадків" захищає тільки, якщо нещасний випадок виник при спортивній діяльності. Дорожній ризик може бути одночасно застрахований при визначених передумовах;

— „шкільне страхування від нещасних випадків" пропонує страховий захист від нещасних випадків, що можуть виникнути в школі, інтернаті або санаторії. Одночасно може бути застраховано і дорожній ризик;

—  „повітряне страхування від нещасних випадків" передбачено спеціально для літаючого та нелітаючого персоналу авіакомпаній, спортивних льотчиків і парашутистів тощо;

— „динамічне страхування від нещасних випадків", яке передбачає, що чітко зафіксовані в договорі страхові суми будуть щорічно збільшуватися в розмірі відповідно до вимог пенсійного законодавства або на визначену ставку відсотка.

—  „страхування від нещасних випадків із прогресією", яке передбачає, що страхові виплати у випадку інвалідності здійснюються диференційовано, за якої тривала втрата працездатності складає від 1 % до 25 % із простої, більш 25 до 50 % з подвійної, більше ніж 50% з потрійної страхової суми.

—  „страхування від нещасних випадків з поверненням страхового внеску", що пропонує стандартний страховий захист і гарантує незалежно від страхових виплат страховика — виплату сплачених внесків (крім страхового податку та витрат на ведення справи) до погодженого моменту часу. У той час як строк дії договору страхування складає, як правило, 5-10 років, повернення страхового внеску здійснюється до більш пізнього погодженого договором строку.

Укладання договору страхування здійснюється за заявою страхувальника, яка, як правило, письмово складається на бланку страховика, і є підставою для укладання договору страхування.

Істотними умовами  договору страхування є:

— ім'я та адреса страхувальника;

— повні дані особи, яка повинна бути застрахована, якщо вони різні з даними страхувальника. При колективному страхуванні від нещасних випадків або безіменному страхуванні повинно бути точно визначено осіб або точний опис групи осіб, які повинні бути застраховані;

— початок і  закінчення договору страхування;

— розмір страхові суми та страхові ризики для бажаного страхового захисту;

— розрахунок страхової  виплати та порядок її виплати;

— інформація про  стан здоров'я застрахованої особи, якщо в рамках колективного страхування від нещасних випадків страхуються

значні групи  осіб, то від цих даних разом  можна відмовитися;

—  при можливості в заяві повинно бути зазначено  звільнення лікарів, влади чи страховиків  від обов'язку мовчання щодо застрахованої  особи, щоб від третіх осіб могли бути отримані наступні цілеспрямовані дані після нещасного випадку, якщо застрахована особа самостійно не може вже звільнити це третіх осіб від обов'язку мовчання;

— при можливості правове регулювання на випадок  смерті застрахованої особи.

За договорами страхування від нещасних випадків передбачаються різні види страхової виплати, зокрема:

— добові на лікарню у результаті нещасного випадку, що виплачуються в залежності від кількості днів, витрачених на стаціонарне лікарняне лікування, пов'язане з нещасними випадками. Ці виплати здійснюються у, погодженій між сторонами договору страхування, величині, яка обмежується одним роком чи 365 днями протягом двох років. Нові умови розширюють обмеження до більше, ніж двох років.

— гроші на видужання, що передбачає два варіанти:

а) за день стаціонарного  лікування — максимум чотири тижні (28 днів) — виплачуються гроші на видужання, крім добових на лікарню  в результаті нещасного випадку;

б) гроші виплачуються у зв'язку зі стаціонарним лікуванням в залежності від часу і страхової суми.

Для перших чотирьох тижнів передбачається подвоєння добових  на лікарню в результаті нещасного  випадку, у той час як інша форма  передбачає відшкодування тільки після  виписки з лікарні. Якщо застрахована особа не виживає під час стаціонарного лікування, то страхова виплата не здійснюється. Одна градація передбачає страхову виплату на видужання з 1-го по 10-й день — до 100 %, з 11-го по 20-й день — до 50 % і з 21-го по 100-й день — до 25 %. Пропонуються також інші градації.

— гроші за нещасний випадок, яке обмежене 60 днями перебування 76

а стаціонарному  лікуванні, проте пропонується не всіма  страховиками.

— добові, яке  передбачає, що протягом першого року після настання нещасного випадку  добові виплачуються за день тимчасової непрацездатності — після початку лікування — чи цілком у залежності від ступеня втрати працездатності. Величина страхового внеску залежить від того, чи повинна бути здійснена виплата добових з 1-го, 5-го, 29-го, 43-го чи з ще більш пізнього дня початку лікування, викликаного нещасним випадком;

— інвалідність, якщо протягом першого року після нещасного випадку з'ясовується, що застрахована особа залишиться непрацездатною (інвалідом) і це встановлюється лікарями не пізніше ніж трьох місяців після настання страхового випадку і вимога визнається дійсною, то відповідна страхова виплата здійснюється з урахуванням вимог лікаря або норм за Загальними умовами страхування від нещасних випадків.

— сума на випадок смерті, передбачає, що протягом першого року в результаті нещасного випадку застрахована особа вмирає, то виплачується страхова сума.

— перехідне відшкодування, яке виплачується, якщо застрахована особа із дня настання нещасного випадку більше шести місяців непрацездатен більш ніж на 50 %,

— витрати на лікування, де розрізняють додаткові та повні витрати на лікування. Незважаючи на те, що цей ризик охоплений у рамках особистого страхування, він відноситься до страхування майна. Відшкодовуються тільки витрати на необхідне медичне лікування, викликане нещасним випадком (але не витрати на курорт). Проте покриваються витрати на протези (перше виготовлення) протягом першого року після нещасного випадку навіть у межах погодженої максимальної страхової суми. Повні витрата на лікування можуть бути застраховані для осіб, у яких немає захисту по особистому страхуванню здоров'я від хвороб, а також обов'язково або добровільно застрахованих осіб у місцевій, виробничій або резервній касі.

Витрати на косметичні операції після нещасного випадку  не підпадають під поняття „витрати на лікування", проте можуть бути застраховані додатково.

— витрати на рятування, як правило, включаються в страхування від нещасних випадків в обмеженому обсязі безкоштовно. Відшкодовуються витрати на пошук і рятування потерпілих застрахованих осіб від нещасного випадку, за транспортування до лікарні або до місця проживання за умови можливого відшкодування з боку третіх осіб.

Страховим захистом також передбачається перевезення  загиблих застрахованих осіб під  час нещасного випадку до місця  проживання.

Перший Закон  про страхування від нещасного випадку на виробництві був прийнятий у Фінляндії ще в 1895 році, відповідно до якого була введена система, яка дуже схожа у цілому німецькій моделі. З часом у 1948 році, а далі впродовж наступних років до зазначеного закону неодноразово вносилися зміни та доповнення, причому протягом 1982-1994 років було здійснено його корінне реформування. Наслідком цього стало запровадження значної кількості різного роду компенсаційних виплат. У результаті чого, в даний час у Фінляндії застосовується так звана система загального права, відповідно до якої будь-яке захворювання, що може з високим ступенем імовірності бути доведене як отримане насамперед у результаті виконання трудових зобов'язань, може розглядатися як професійне захворювання.

У Фінляндії система страхування від нещасного випадку забезпечується 16 страховими компаніями. Питання страхування від нещасного випадку на виробництві для працівників сільського господарства забезпечується з залученням Фермерської організації соціального страхування. У країні також існує Державне казначейство, яке несе відповідальність за відшкодування шкоди по страхуванню від нещасного випадку для державних службовців, а також для найманих працівників, чиї роботодавці не виконують свої зобов'язання по виплаті страхових сум. При цьому, Державне казначейство не є страховою компанією, в повному розумінні цього слова, а органом державної влади.

Крім цього, відповідно до Закону про страхування  від нещасного випадку на виробництві (параграф 30а), Федерація організацій по страхуванню від нещасного випадку виступає як орган, що представляє всіх страховиків, які здійснюють діяльність по страхуванню від нещасного випадку. Кожна страхова компанія, що здійснює обов'язкове страхування від нещасного випадку у Фінляндії, зобов'язана бути членом Федерації організацій по страхуванню від нещасного випадку. Ця установа має законодавчо визначені повноваження щодо контролю за діяльністю страхових організацій в плані відповідності їхньої діяльності правовим нормам. Основна задача Федерації полягає у виробленні стандартів щодо страхових виплат з боку страхових компаній, а також у розробці правових норм для застосування відповідного законодавства. У складі Федерації діє Рад з питань відшкодування, до якої направляються всі питання та документи щодо кожного страхового випадку, а також пов'язані з відшкодуванням збитку, встановленим у законодавчому порядку.

Особлива увага  в цій країні приділяється розслідуванню  причин нещасних випадків. Зокрема, починаючи  з 1985 року, всі нещасні випадки на виробництві зі смертельним результатом у Фінляндії розслідуються за допомогою спеціальної системи розслідування. Зазначена система розслідування була заснована на підставі угоди між основними організаціями-роботодавцями. Мета запровадження цієї системи полягала в тому, щоб виявити фактори, загальні для всіх нещасних випадків зі смертельним результатом і на цій базі розробити способи їх запобігання. Кожне таке розслідування стало базуватися на певній моделі. Це у свою чергу забезпечило певну статистичну базу для аналітиків, які складають звіти по розслідуваннях. Безпосередньо, процес розслідування координуються Федерацією організацій по страхуванню від нещасного випадку. Результати таких розслідувань у багатьох випадках використовується при плануванні заходів щодо профілактики нещасних випадків на виробництві.

У 1998 році Федерацією організацій по страхуванню від  нещасного випадку було проведено  централізоване дослідження виробничого  травматизму.

Метою цього  дослідження було:

—визначити  причини виникнення нещасних випадків або професійного захворювання та їхні симптоми як можна точніше;

— представити  керівництву підприємств рекомендації, за допомогою яких можна було б  виявити причини виникнення та запобігти  небезпечним факторам виробничого  травматизму і професійним хворобам;

—вказати конкретно  по робочих місцях, як можна передчасно визначити можливі причини, що породжують травматизм і небезпечні ситуації;

—запровадити  на робочих місцях обов'язкове вивчення Закону про безпеку праці, необхідних дій по запобіганню травматизму, небезпечних ситуацій і професійних хвороб;

—збирати інформацію для реєстраційного журналу щодо заходів боротьби з травматизмом.

В наслідок чого у 1997 році урядовою групою з проблем  охорони праці був заснований реєстраційний журнал по травматизму, до якого стали вносити всі дані інспекторів про значні нещасні випадки та смертельні випадки.

Таким чином, основною задачею цього журналу стало  сприяння в боротьбі з нещасними  випадками на виробництві та розвиток цієї проблеми в рамках законодавства. Іншою задачею було використання пояснювальних записок як інструменту, що систематично б впроваджувався та удосконалювався на робочих місцях та в інспекторських комісіях. Це безумовно забезпечили розвиток статистики травматизму, яка використовується під час контролю та інспектування нещасних випадків. Зокрема, відповідно до Закону про страхування від нещасного випадку, страховики, що спеціалізуються на страхуванні від нещасного випадку, зобов'язані вести статистику за операціями страхування від нещасних випадках на виробництві і професійних захворюваннях, а також по сумах відшкодування, виплаченим у їхньому відношенні.

Така система  дозволяє Федерації організацій  по страхуванню від нещасного  випадку збирати та обробляти  статистичну інформацію за всіма  нещасними випадками на виробництві і випадками професійних захворювань. Ці дані Федерація щорічно видає у вигляді спеціалізованого бюлетеня, який надсилається для користування в роботі органам влади, науково-дослідним установам та страховикам, що входять до її складу.

Після економічної  кризи 1929-1933 років уряд США приступив  до загальнодержавних заходів у  соціальній сфері. Проте єдиної загальнонаціональної системи соціального страхування  в країні не існує. Вона утворюється  з різного роду соціальних програм, регламентованих федеральним законодавством, законодавством окремих штату, або спільно.