Страхування від нещасних випадків у Системі соціального захисту населення

 

 

 

ТЕМА:  СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ У 

СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ

 

 

1.Страхування  і його місце в управлінні  соціальними ризиками….3

2. Історія  розвитку страхування від нещасних  випадків………........6

3. Страхування від нещасних випадків як інструмент

      управління соціальними ризиками………………………………...9

          4.Іноземний досвід страхування  від нещасних випадків…………...16

5.Проблеми  та перспективи розвитку  системи

                 страхування від нещасних випадків……………………………...29

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………...32

 

1. Страхування  і його місце в управлінні  соціальними ризиками

Термін „соціальний  захист" („соціальна безпека") відповідно до термінології Міжнародної організації  праці (1, с. 2) означає захист, яким забезпечує суспільство своїх членів за допомогою системи економічних та соціальних заходів у разі настання причин, які спонукають значне зменшення або призупинення отримання заробітної плати. Цей термін вперше було застосовано у 1935 році у законодавчому акті США — Законі „Про соціальний захист", який суттєво стимулював розробку програм допомоги найбільш незахищеним верствам суспільства. Згодом він знайшов підтримку в Міжнародній організації праці.

В сучасній Україні  також дуже гостро стоїть питання  соціального захисту населення, в т.ч. від нещасних випадків (табл. 1.1.).

                                                                                                 Таблиця 1.1.

Кількість померлих в Україні від нещасних випадків, вбивств, самогубств та інших  зовнішніх дій

	2010	2011	2012
Всього померлих,тис.осіб, з них від:	71,2	73,6	75,3
Нещасних випадків,пов’язаних з транспортом	6,7	7,2	8,9
Випадкових  отруєнь	12,9	14,0	14,5
Самогубств	14,5	14,6	13,2
Випадкових  утоплень	5,2	5,3	5,1
Вбивства	6,3	6,4	6,2

 

Необхідно зазначити, що вперше найбільш чітка система соціального захисту працівників та її основна частина — соціальне страхування — була створена у період 1883-1889 років урядом Німеччини під керівництвом канцлера Бісмарка. Прикладу Німеччини наслідували інші країни, і вже у 30-их роках XX століття соціальне страхування вже широко поширилось у країнах Європи, Латинської Америки, США та Канади. Згодом соціальний захист населення став неодмінним атрибутом соціальної політики будь- якої цивілізованої держави. Його організація має на меті гарантувати забезпечення визначених стандартів рівня і якості життя населення на основі перерозподілу національного доходу на користь непрацездатних і незаможних громадян на принципах соціальної солідарності.

В даний час  Україна знаходиться в процесі реформування і створення соціальних інститутів, що мають важливе значення для побудови громадянського суспільства. На цьому шляху можна уникнути багатьох серйозних прорахунків і помилок, якщо використовувати весь накопичений світовий досвід організації соціального захисту населення.

Як показує  практика США, Японії, Великобританії, Німеччини та інших країн, чиї  системи соціального страхування  створювалися в умовах найтяжких  економічних криз, соціальні реформи  найбільш ефективні саме в той  час, коли вони супроводжують важливі економічні перетворення.

Ринкові перетворення в системі економічних відносин України прямо пов'язані з корінною зміною ролі та місця страхування  в системі управління ризиками суб'єктів  господарювання та населення. Одна з основних задач сучасного періоду проведення економічних реформ полягає у формуванні вітчизняного страхового ринку, здатного забезпечити безперервність суспільного відтворення, а також гарантувати соціальний захист населення в умовах зниження рівня державного соціального забезпечення і соціального страхування, кардинального реформування фінансової системи держави і демографічних змін у суспільстві. Гостроту питання формування сучасного страхового ринку України додає той факт, що його побудова, включаючи створення соціально-економічних основ страхування та державного нагляду і регулювання діяльності у сфері страхування, відбувається в умовах глобалізації світового страхового ринку, що охоплює усі без винятку національні системи страхування.

Ринкові перетворення базових економічних відносин у суспільстві, пов'язані, перш за все, з появою приватної власності, відособлених недержавних суб'єктів господарювання, можливістю приватного підприємництва Вони також стали причиною появи принципово нових майнових інтересів, розширення об'єктивного платоспроможного попиту на страхування і формування страхового ринку на принципах підприємницької ініціативи і системи державного нагляду та регулювання з метою забезпечення захисту інтересів споживачів страхових послуг.

Поява протягом останнього десятиліття значної кількості страхових організацій та страхових брокерів, розробка і прийняття спеціальних законів і законодавчих актів, спрямованих на регулювання відносин у сфері страхування, зростання показників отриманих страхових платежів, підтверджують той факт, що національна система страхування в результаті найважливіших перетворень системного характеру протягом останніх 10 років перетерпіла як кількісні, так і якісні зміни. Зокрема, кількість страховиків за станом на 31.12.2002 склала 338, загальний обсяг сплачених статутних фондів склав 1 550,5 млн. грн., власний капітал становить 3 176,9 млн. грн.

Це також  дозволяє зробити висновок про наявність  національного страхового ринку  як самостійного сегмента економіки  країни. Разом з тим ефективність страхових послуг, які пропонуються національному споживачу, — украй невелика. Частка страхової премії в загальному обсязі ВВП протягом останніх декількох років не перевищує 2,5%. Середній розмір страхової премії на душу населення складає лише 16 євро, що значно нижче середньостатистичних показників розвитку світового страхового ринку (у країнах ЄС відповідно 8,53% і 1341 євро). За експертними оцінками, лише близько 5% промислових об'єктів реально застраховані. Споживачі страхових послуг як і раніше в якості однієї з причин відмови від страхування називають „недовіру до страхових організацій", так само як і до більшості фінансових установ у державі. Частка страхового ринку України в сукупній страховій премії світового страхового ринку складає менш 0,1%.

Україна всі частіше заявляє  про включення у світовий поділ  праці, світовий фінансовий ринок, систему  міжнародної торгівлі товарами і  послугами. Частково вирішуються задачі вступу до Всесвітньої торгової організації, посилення ролі України як рівноправного економічного партнера в системі міжнародної виробничої, фінансової, технологічної інтеграції. Значною мірою ці процеси стосуються і вітчизняного страхового ринку та впливають на процеси його формування і визначення державної політики у сфері страхування.

Обмеженість вивчення міжнародного досвіду державного регулювання  страхового ринку, недосконалість системного формування всеосяжного та ефективного  страхового законодавства, а також  нерозуміння на державному і споживчому рівні суті страхування, форм і методів організації страхового захисту, привело до значного гальмування послідовного і зваженого підходу до проведення ринкових перетворень у сфері страхування.

Інтенсивна глобалізація світового страхового ринку має  різні форми свого прояву. Від  національних страхових ринків вона вимагає адаптації до нового режиму міжнародної торгівлі страховими послугами. Це також визначається процесами лібералізації страхового нагляду і дерегулюванням страхових ринків, і одночасно по-новому ставить задачу ефективної взаємодії в рамках світового ринку страхування. Аналіз причин, форм і тенденцій глобалізації світового страхового господарства дозволяє оптимально формулювати напрямки та економічні стимули для розвитку національного страхового ринку, що повинно бути одним з напрямків економічних реформ у країні, а також фактором збалансованої інтеграції України у світове страхове господарство.

Страхування від нещасних випадків — це ризикове страхування, яке, на відміну від накопичувального довгострокового страхування життя, передбачає страхову виплату лише в разі настання страхового випадку (у повному розмірі або певної її частини) Виплата страхової суми або повернення сплачених страхових внесків у разі закінчення строку дії договору страхування не передбачається.

Досвід страхування від нещасних випадків свідчить, що цей вид особистого страхування може здійснюватись у різних формах, але при цьому зберігається єдиний соціально-економічний зміст: управління соціальними ризиками. Відповідно до українського законодавства страхування від нещасних випадків може бути добровільним та обов'язковим.

Добровільне страхування  здійснюється на підставі договору між  страхувальником і страховиком, при цьому умови та порядок  проведення такого страхування визначаються відповідними правилами страхування, які погоджуються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

З метою захисту інтересів  не лише окремих страхувальників, а  й усього суспільства в цілому та його складових зокрема, обов'язкові види страхування запроваджуються  законами України та здійснюються в порядку та за умовами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Залежно від груп страхувальників  страхування від нещасних випадків поділяється на:

—  індивідуальне, де страхувальником  виступає фізична особа, яка укладає договір стосовно самої себе або іншої фізичної особи (за умови згоди цієї особи);

—   колективне,  де  страхувальником  виступає  юридична  особа  (підприємство або організація), яка укладає договір страхування  на користь своїх працівників. Сплата страхових платежів здійснюється за рахунок організацій, з якими застраховані особи перебувають у трудових або інших передбачених законом відносинах.

Удосконалення індивідуального  та колективного страхування від  нещасних випадків, яке здійснюється у добровільній формі, відбувається, насамперед, за рахунок розширення провідними страховими компаніями обсягів страхової відповідальності, категорій страхувальників і застрахованих осіб, підвищення рівня страхового забезпечення, а також платоспроможності страховиків.

Ефективна система страхування — одна з передумов забезпечення соціальної справедливості, створення і підтримки політичної стабільності в країні, задачами якого є також:

—  формування грошових фондів, з яких покриваються витрати, пов'язані  з підтримкою непрацездатних осіб, що не беруть участь у трудовому процесі;

— скорочення розриву в  рівні матеріального забезпечення непрацюючих і працюючих членів суспільства.

З огляду на особливу важливість страхування, його вплив на суспільні  процеси та державу, в багатьох країнах створюються системи соціального страхування, що дають можливість значної концентрації ресурсів у фондах соціального страхування та страхових компаніях і тим самим забезпечують надійним соціальним захистом населення країни.

Таким чином, соціальне страхування — об'єктивна необхідність, за якої, на визначеному етапі свого розвитку, суспільство бере під свій захист осіб, які у силу деяких причин не можуть працювати та одержувати кошти для нормальної життєдіяльності.

 

2. Історія розвитку  страхування від нещасних випадків

Історія виникнення страхування  від нещасних випадків походить від  далекого минулого. Ще в другому  тисячоріччі до нашої ери у  законах вавілонського царя Хаммурапі  передбачалось укладання угоди  між учасниками торгового каравану про спільне відшкодування шкоди, отриманої ким-небудь з них у шляху. За часів Середньовіччя ідея страхування від нещасних випадків була втілена в морському праві Висбі 1541 року, за яким вимагалось, щоб власник корабля страхував свого капітана від нещасних випадків. У Голландії вже в 1665 році існував табель винагороди за втрату солдатами найманого війська різних частин тіла. У XVIII столітті в Німеччині створювалися союзи взаємодопомоги на випадок перелому кінцівок, а вже у 1848 році в Англії у зв'язку з розвитком залізничного транспорту з'явилися перші поліси страхування від нещасних випадків. Насамперед, застрахованими були пасажири залізничних потягів. У 1849 році в Англії була заснована перша страхова компанія страхування від нещасних випадків на залізницях  У 1850 році виникло нове страхове товариство — АCCIDENTAL DEATH INSURANCE, яке страхувало від будь-яких тілесних пошкоджень у разі нещасного випадку.

В останній чверті XIX століття в розвинутих на той час європейських країнах було започатковано обов'язкове страхування робітників, зокрема: з 1871 року в Німеччині від хвороби, нещасного випадку та інвалідності, в Австрії від хвороби і нещасного випадку з 1887 року, в Італії, Угорщині, Норвегії і Швеції від нещасних випадків, у Франції від інвалідності з 1907 року.

Зародження  в Україні страхування від  нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності припадає на 90-ті роки XIX століття. У цей час було засновано Львівське товариство убезпечення „Дністер" у 1892 році. Незабаром і у південному регіоні України в 1899 році почало діяти Одеське товариство взаємного страхування фабрикантів та ремісників.