Поширений та функціональний спектр методу інтерв'ю

Запис відповідей і остаточне оформлення матеріалів.

Існують різні способи  реєстрації даних інтерв’ю:

Це дослівний запис (у деяких випадках, щоб полегшити роботу інтерв’юеру, не відволікати його від бесіди, можливий поділ функцій: вдаються до допомоги асистента інтерв'юера, який веде докладний запис, але як правило, в бесіді інтерв'юер сам записує відповіді респондента), запис із пам’яті, запис бесіди з використаних технічних засобів (якщо є згода респондента);

Класифікація - коли відповіді  не записують, а, порівнюючи їх з наведеними зразками, оцінюють досліджувані факти.

У стандартизованому  інтерв’ю із закритими питаннями  інтерв’юер просто кодує відповіді за заздалегідь установленими кодами

Правила проведення інтерв'ю

Для успішного процесу  інтерв’ювання необхідно:

Досягнути прихильності людини.

Суть цього правила  полягає у вмінні налаштуватися  на людину, продемонструвати щирий  інтерес до її особи. Цю позицію слід зберігати протягом усього часу інтерв'ювання. Неприпустимим є повчальний тон, демонстрація зверхньої. Настільки ж небажана позиція знизу, яка виражається в бажанні будь-яким способом задобрити респондента. Правильною буде тільки рівноправна, партнерська позиція.

Успішність контакту можна визначити за такими ознаками схвалення: жвавість, зацікавленість погляду, вільні жести, розкутість пози, мало помітні  кивки головою, тепла інтонація  мови.

Успіху проведення інтерв'ю  часто заважає поспіх, або, навпаки, затягнутість, що призводить до втоми респондента і втрати головної лінії бесіди серед численних подробиць.

Ще один чинник, що перешкоджає - прагнення відшукати єдиновірне рішення. Респондент не може не відчувати  намагання загнати його в якусь «модель». У таких умовах він буде несвідомо перешкоджати вільному обміну інформацією.

Спостерігати за усіма  каналами сприйняття, слідкувати за емоційними реакціями.

Досвідчений фахівець має  розподіляти увагу між аудіальним, зоровим і чуттєвим каналами сприйняття, тобто слухати і одночасно спостерігати за респондентом, а також співпереживати йому. Досвід підтверджує загальновідомий психологічний факт, що невербальні сигнали несуть набагато більше інформації про особу людини, ніж семантика його слів.

За спонтанною емоційною  реакцією співрозмовника можна визначити, чи пішло питання, тобто, чи зрозуміле  воно, чи прийнятне для респондента. Якщо не пішло, то потрібно швидко переформулювати  питання або взагалі відмовитися  від нього.

Уникати альтернативних питань.

Альтернативними називаються  такі питання, які містять граматичну конструкцію «або - або». Наприклад: Ви охайна людина чи нечупара? Ви умієте керувати людьми чи намагаєтесь іти  на поступки? Типовими будуть дві реакції  на таке питання. Перша: я можу і так, і так. Друга: все залежить від ситуації.

Ні перший, ні другий тип  відповіді не дають інтерв’юеру  ніякої інформації. У той же час  негативним наслідком такого роду питань є виникнення у респондента неприємного  відчуття, що його заганяють в кут.

За потреби уточнювати відповіді респондента.

Необхідність цього  правила випливає з багатозначності  слів живої мови, залежності змісту висловлювання від контексту, а  також попереднього досвіду респондента.

Відмовитись від складних, надуманих питань.

Такі питання стимулюють фантазію і емоції респондента, замість того щоб звертати його до звичних життєвих реакцій. Ці питання зазвичай забирають багато дорогоцінного часу і психічної енергії, а діагностична віддача від них незначна.

Аналізувати як результати, так і хід кожного інтерв'ю.

Будь-яке хоч трохи  цікаве інтерв'ю треба, не відкладаючи, піддавати аналізу. Критичне ставлення  до своєї діяльності сприятиме більшій  об'єктивності інтерв’ювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  ІІ Соціологічне інтерв’ю та його методологія

2.1.Поняття  соціологічного інтерв’ю.

Достатньо розповсюдженою формою соціологічних опитувань  є інтерв'ю (англ. Interview). Найбільш характерна його особливість як специфічного виду опитування полягає в тому, що інтерв'юер (той, хто опитує) і респондент (той, кого опитують) зводяться обличчям в обличчя, що інформація, яка цікавить дослідника, міститься у відповідях індивіда на задане йому в усній формі запитаннях (згадайте хоча б телепередачу "П'ятий кут" українського телебачення).

  Інтерв'ю — це метод одержання необхідної інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди інтерв'юера з респондентом. Напрям бесіди визначається тією проблемою, яка цікавить інтерв'юера і є предметом прикладного соціологічного дослідження.

 Характер спілкування, ступінь контакту, взаємодії, взаєморозуміння інтерв'юера і опитуваної особи багато в чому визначають глибину і якість одержуваної інформації про той чи інший соціальний факт або явище. При проведенні інтерв'ю соціолог виходячи із ситуації і спостереження за поведінкою співрозмовника, може одержати ту інформацію, яку б він навряд чи одержав у випадку здійснення анкетування. Інтерв'юеру відводиться ведуча роль ініціатора в організації і проведенні бесіди, в той час як респондент виступає у ролі веденого, в ролі джерела інформації. Дослідник запитує, респондент відповідає, дослідник, оперуючи запитаннями, скеровує бесіду, респондент у своїх відповідях дотримується його.

 Широкою є сфера  застосування інтерв'ю:

 

• воно може бути використано  на ранній стадії дослідження з метою уточнення загальної проблематики і формулювання дослідницьких гіпотез;

 

• інтерв'ю часто використовується для розробки методики великих опитувань  — обстежень;

 

• воно може бути застосовано  в якості основного методу одержання  інформації при обмеженій або малій вибірці;

 

• інтерв'ю застосовують в якості додаткового методу отримання  інформації разом з анкетуванням, спостереженням і т. д.;

 

• на кінець, воно використовується в так званих контрольних дослідженнях для уточнення і перевірки даних, отриманих іншими методами.

 

За формою розрізнюють  декілька видів інтерв'ю:

 

• вільне інтерв'ю, коли, як правило, немає плану і завчасно сформульованих запитань. Його проводять  не інтерв'юери, а соціологи, які  самі визначають тему бесіди, формулюють запитання, їх послідовність, уточнюють тему і т. д. Таке інтерв'ю є незамінним методом на ранніх розвідувальних стадіях дослідження;

 

• глибинне інтерв'ю має  за мету отримати інформацію, яка засвідчує  не лише наявність того чи іншого соціального  факта, явища, але й пояснює причини появи даних фактів, явищ;

 

• фокусоване спрямоване інтерв'ю - вивчення громадської думки  відносно конкретної події, факту, ситуації;

 

• стандартизоване (формалізоване) інтерв'ю, коли формулювання запитань, їх порядок, кількість і перелік можливих альтернативних відповідей, їх кодування і форма запису передбачаються заздалегідь і суворо фіксуються в своїй одноманітності. Цей вид інтерв'ю - найбільш поширений, найчастіше його застосовують при переписі населення.

 

 Існують і інші  класифікації інтерв'ю. Так, в залежності від мети, їх ділять на:

 

• інтерв'ю думок і  відносин стосовно актуальних подій, явищ;

 

• документальне інтерв'ю  — мета відтворення яких-небудь минулих фактів, соціальних подій  шляхом опитування їх свідків, безпосередніх учасників.

 

 За типом суб'єктів,  що опитуються, виділяють інтерв'ю  з:

 

• відповідальною офіційною  особою;

 

• експертом;

 

• респондентом буквально  — представником певної групи  населення.

 

 За процедурою проведення  відрізняють такі типи інтерв'ю:

 

• панельне (повторне) інтерв'ю - спрямоване на вивчення трансформації відносин і думок якоїсь групи людей протягом певного проміжку часу (від декілька місяців до двох років);

 

• групове інтерв'ю  — запланована бесіда в колі сім'ї, групи студентів, виробничої бригади, в процесі якої дослідник прагне викликати дискусію;

 

• багаторазове інтерв'ю - один із варіантів повторного інтерв'ю  для всебічного і глибокого вивчення особистості респондента протягом тривалого проміжку часу;

 

• не спрямоване інтерв'ю  — різновид неформалізованого (вільного) інтерв'ю, виконує яскраво виражену психотерапевтичну функцію. Вся ініціатива ведення бесіди знаходиться в руках респондента. Завдання інтерв'юера — уважно вислуховувати висловлювання респондента на певні теми, що його хвилюють.

 

  На проведення інтерв'ю суттєвий вплив здійснюють такі чинники, як час і місце його проведення.

  Інтерв'ю на робочому місці респондента, як правило, є дуже незручним, відриває від справ, присутні відволікаючі моменти.

 Інтерв'ю за місцем  проживання респондента, в домашніх умовах, сприяє відвертій бесіді, невимушеності, не обмежене часом на осмислення запитань.

Інтерв'ю за спеціальним  місцем, куди респондент запрошується завчасно або безпосередньо перед  початком інтерв'ю, є найбільш зручним  для проведення бесіди - відсутній вплив "третьої особи".

  Важливий вплив на достовірність і повноту інформації, яку одержують за допомогою інтерв'ю, здійснює фактор часу. Якщо інтерв'юер прагне одержати інформацію у людини, яка тільки-но повернулась із нічної зміни або з тривалого відрядження, то можливості одержати об'єктивну інформацію будуть мінімальними, навіть якщо респондент завчасно був проінформований про мету і значення опитування. Час інтерв'ю має бути найзручнішим не для інтерв'юера, а для респондента.

 На сам процес інтерв'ю впливають також вік і стать його учасників. Результати інтерв'ю кращі, коли його учасники приблизно одного віку. В інтерв'ю з багатьма запитаннями, які мають за мету виявити ціннісні орієнтації опитуваного, доцільно, щоб інтерв'юер і респондент були однієї статі і приблизно одного віку. Взагалі ж жінкам — інтерв'юерам вдається, як свідчить соціологічна практика, одержувати більш щирі відповіді, ніж чоловікам.

 

 Для стимулювання  відповідей респондентів, одержання  найбільш повної і точної інформації існує чимало засобів, деякі застосовуються більшістю інтерв'юерів.

 

• Вираз згоди (уважний  погляд, хитання головою, усмішка, піддакування).

 

• Використання коротких пауз.

 

• Повторення основного  запитання.

 

• Часткова згода, наприклад: "Ви говорите, що... Проте деякі люди вважають, що... ".

 

• Прохання пояснити, наприклад: "Мені не зовсім зрозуміло, як... Чи не могли б Ви пояснити, що маєте  на увазі... ", "Отже, Ви щойно сказали, що... Уточніть, будь — ласка...".

 

• Уточнення за допомогою  неправильного повторення відповіді, наприклад:

 

*  — Ви зауважили,  що зазвичай виникають суперечки  в сім'ї з питань розподілу  домашньої праці?

 

*  — Ні, я сказав "іноді".

 

*  — Пробачте, я,  мабуть, не розчув.

 

• Вказівки на протиріччя у відповідях, наприклад: "Ви тільки що говорили, що... А тепер зазначили дещо інше. Можливо, я невірно Вас зрозумів?".

 

• Повторення останніх слів респондента (метод "луни"), наприклад, респондент говорить: "Я приймав  цей курс лікування протягом шести  місяців і не відчув полегшення". Інтерв'юер: "Ви не відчули полегшення?".

 

• Нейтральна вимога додаткової інформації, наприклад: "Це дуже цікаво, я хотів би знати більше про  шляхи раціонального використання Вами вільного часу. Чи не могли б  Ви розповісти про це дещо детальніше? "

 

• Вимога певної додаткової інформації, наприклад: "Чому Ви вважаєте саме так? Як Ви дійшли до цього висновку? Коли? "

Після будь-якого висловленого сумніву або незгоди і одержання  на них роз'яснення інтерв'юер  повинен висловити своє розуміння, згоду, схвалення: "Так, так, Ви праві. Зараз мені зрозуміло. Це дуже цікаво " і т. д. 

 Якщо в процесі  інтерв'ю одержано відповідь типу "не знаю", то перш за все  інтерв'юер повинен з'ясувати,  що криється за ним: а) чи  дійсно незнання; б) нерозуміння  змісту запитання; в) невміння  висловити свою думку; г) побоювання висловити це вголос; д) побоювання дати "неправильну" відповідь. В залежності від цього інтерв'юер повинен обрати оптимальну лінію поведінки.

 Реєструвати відповіді  треба зразу, в процесі інтерв'ю  (за допомогою диктофону, магнітофону). В кінці бесіди інтерв'юер може повернутися до деяких запитань, на які одержані неповні відповіді. На завершення інтерв'ю можна запросити респондента до участі в наступних соціологічних опитуваннях, подякувати йому за участь в соціологічному дослідженні.

 На завершення розмови  про інтерв'ю зауважимо, що  його успіх багато в чому  залежить від підготовки інтерв'юерів.  Вона передбачає:

 

• ознайомлення їх із загальними принципами вимірювання, роз'яснення  їм ролі і значення збору первинної  соціологічної інформації;

 

 • засвоєння інтерв'юерами  основних принципів поведінки  в процесі опитування;

 

• навчання їх техніці  інтерв'ювання;

 

• надання їм можливості пройти практику проведення інтерв'ю;

 

• набуття інтерв'юером  вміння ретельно аналізувати і оцінювати процедуру інтерв'ю.



 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Фокусоване групове інтерв'ю

 

                Фокусоване групове інтерв'ю — якісно-кількісний метод