Поширений та функціональний спектр методу інтерв'ю

План

Вступ……………………………………………………………………………..2

Розділ І. Поняття та види інтерв’ю………………………………………3

1.1.  Інтерв’ю як метод одержання первинної соціологічної інформації………………………………………………………………………3

1.2.  Основні особливості інтерв'ю.  Переваги та недоліки

  інтерв’ювання………………………………………………………………….4

1.3. Види інтерв’ю…………………………………………………………….6

1.4. Процедура та правила проведення  інтерв’ювання…………………. 9

Розділ  ІІ Соціологічне інтерв’ю та його

  методологія …………………………………………………………………..14

2.1.Поняття  соціологічного інтерв’ю……………………………………..14

2.2. Фокусоване групове інтерв'ю……………………………………………21

2.3. Методи інтерв’ю …………………………………………………………23

Висновок…………………………………………………………………………41

Список  використаної літератури……………………………………………43

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Інтерв’ю є одним  з найбільш дієвих методів прикладних досліджень у соціології, психології та ряді інших наук, що стосуються дослідження суспільства та одним з основних методів збору первинної соціологічної інформації. Саме тому цей вид усного опитування вимагає ґрунтовного вивчення та аналізу. Власне, дана робота і містить обширний систематизований виклад найвагоміших характеристик та структур інтерв’ю, котрий даватиме читачу ознайомитися з основними його ознаками, елементами, та практичним застосуванням. Спрямований на визначення суті і різновидів інтерв’ю як підвидів опитування, цей реферат відображає і розкриває їх актуальність та важливість у соціології для процесу отримання даних будь-якого характеру.

Ще одним напрямом дослідження у даній роботі є аналіз дієвості цього методу та розгляд проблем, що виникають в ході його практичного застосування.

Метою та завданням мого реферату є чітке формулювання саме дефініції інтерв’ю, його ознак, висновків стосовно методології і технологій інтерв'ю, та, взагалі, значення інтерв’ю, як соціологічного способу збирання первинної інформації, для вивчення, аналізу і систематизації соціальних фактів, виявлення зв’язків, залежностей між соціальними явищами і процесами, формування на основі зібраної інформації нових знань та інших завдань соціологічних досліджень.

1.1.  Інтерв’ю як метод одержання первинної соціологічної інформації

 

Слово «інтерв’ю» з точки  зору журналістики, соціології, психології та інших наук можна тлумачити  у двох значеннях: широкому і вузькому. У журналістиці інтерв’ю - жанр публіцистики, бесіда журналіста, з одним або кількома особами, що проводиться у вільній манері для з'ясування нових відомостей, встановлення відсутніх подробиць, визначення чиєїсь позиції, поглядів на певні події, а в науці - це спосіб наукового пізнання із залученням знань сторонніх людей, подальшою статистичною обробкою.

У другому значенні термін «інтерв’ю» становить цінність як метод збору інформації у науці  і дана робота присвячена висвітленню  поняття «інтерв’ю» саме з цієї точки зору.

У соціології інтерв’ю (від англ. interview — зустріч, бесіда, обмін думками) — різновид усного опитування, який відбувається за певним планом та ґрунтується на безпосередньому контакті спеціально навченого реципієнта з респондентом.

Інтерв’ю це не просто побутова розмова, це цілеспрямована бесіда, з’ясування важливих відомостей, нових даних. Воно, на відміну від іншого спілкування, не може протікати стихійно, як наприклад, розмова двох друзів дорогою до школи.

Варто зазначити, що в  інтерв’ю чітко закріплені і нормовані ролі співрозмовників; завданням соціологічного дослідження встановлені і задані цілі. Стосовно суб’єктного складу, то тут можна говорити про двох дійових осіб, дві сторони процесу інтерв’ювання: респондент і інтерв’юер.

Респондент (англ. respond –  відповідати) – особа, яка є джерелом, комунікатором соціальної інформації під час опитування.

Інтервю’ер - той, хто  проводить інтерв’ю; людина, яка  перебуває у безпосередній взаємодії  з респондентом з метою одержання від нього інформації.

 

1.2.  Основні особливості інтерв'ю. Переваги та недоліки інтерв’ювання

 

Особливості інтерв'ю  зумовлені використанням його в  проблемних, дослідженнях, при вивченні громадської думки, телефонних опитуваннях, контрольних і вибіркових опитуваннях, опитуваннях експертів.

У інтерв’ю як методу одержання первинної соціологічної інформації є такі основні особливості:

Воно допомагає одержати глибинну інформацію про думки, погляди, мотиви, уявлення респондентів.

Дає змогу вести спостереження  за психологічними реакціями респондентів.

Особистий контакт соціолога і респондента забезпечує більш серйозне ставлення респондента до опитування.

Якщо розглядати переваги інтерв’ю перед іншими способами  опитування, то можна виділити такі:

Майже повна відсутність  питань, котрі залишаються без  відповідей.

Можливість у будь-який момент уточнити відповідь.

Є можливість більш повного  спостереження поведінки респондента, фіксування як його вербальних, так  і невербальних реакцій.

Обсяг інформації повний і глибокий.

Стосовно недоліків, то при інтерв’юванні наявні специфічні труднощі, що виникають при використанні інтерв'ю як методу збору даних:

Складність налагодження психологічного контакту з кожним респондентом.

Нетерплячість респондентів, їх страх перед спілкуванням з  незнайомими людьми.

Значні матеріальні  й часові затрати, мала оперативність даного способу.

Трудомісткість підготовки і тренінгу інтерв'юерів, контролю якості їх роботи.

Проблеми забезпечення анонімності.

 

 

 

 

1. 3. Види інтерв’ю

 

Класифікація інтерв'ю – це виділення за певною підставою різних видів інтерв'ю.

Залежно від ступеня свободи  реципієнта (інтерв’юера) інтерв’ю поділяється  на неспрямоване і спрямоване.

Не спрямоване - в якому подається  максимум свободи вести спонтанну  розмову з тем, вибраних респондентом.

Спрямоване - в якому інтерв’юер задає ретельно підготовлені завчасно питання.

Залежно від ступеня стандартизації інтерв’ю поділяють на:

Вільне - бесіду, що триває кілька годин  за загальною програмою, але без  жорсткої деталізації. Інтерв’юер може задавати запитання, які вважає за необхідні, у будь-якому формулюванні та послідовності; вільне інтерв’ю характеризується великою гнучкістю.

Напівстандартизоване (фокусоване) –  інтерв’ю, яке концентрується на дослідженні  визначених аспектів якоїсь особливої  події чи ситуації, що переживається  респондентом.

Стандартизоване - яке проводять  за детально розробленим планом, що конкретизує зміст, послідовність  запитань і варіанти можливих відповідей, у ході якого використовується опитувальний листок з чітко визначеним порядком і формулюванням питань з метою одержання максимального зіставлення, порівняння даних, зібраних різними інтерв’юерами. Відповіді суворо фіксуються. Забезпечує більшу порівнянність інформації та швидкість її опрацювання. Крім того, перевагою стандартизованого інтерв’ю є можливість залучити до його проведення осіб без спеціальної соціологічної підготовки. Соціологічні служби розробляють опитувальні листки, користуючись якими працівник будь-якого виробничого підрозділу може зібрати необхідну інформацію.

Залежно від способу спілкування  інтерв’юера й респондента інтерв’ю може бути особистим і опосередкованим.

Особисте - інтерв’ю, яке проводиться в умовах безпосередньої соціальної взаємодії з респондентом.

Опосередковане інтерв’ю - застосовуються такі технічні засоби, як телефон, магнітофон, телебачення.

Залежно від жорсткості поведінки  інтерв’юера інтерв’ю буває:

 М’яким - коли інтерв’юер намагається  досягти довіри опитуваного, демонструє  повагу до нього. М'яке інтерв'ю передбачає ввічливе поводження з опитуваним, вживання всіляких етикетних правил і формул.

І жорстким - коли інтерв’юер веде себе дещо зухвало. Йому дозволяється грубо перебивати респондента, ловити його на протиріччях, задавати уточнюючі запитання, чинити психологічний тиск. Цей метод ведення інтерв'ю нагадує тактику поведінки слідчих при допиті обвинувачуваних і рідко використовується у світовій соціології.

Найпоширеніший стиль ведення інтерв'ю знаходиться десь посередині і нагадує ділові переговори двох партнерів, що поважають свої і чужі права.

За кількістю респондентів виділяють:

Індивідуальне, або особисте - інтерв'ю (бесіда тет-а-тет інтерв'юера з одним опитуваним в довірливій обстановці за відсутності сторонніх спостерігачів).

Групове інтерв'ю - бесіда одного інтерв'юера, який в цьому випадку називається модератором, з кількома людьми для з'ясування колективної думки, встановлення загальної точки зору на предмет.

За частотою проведення інтерв’ю може бути:

Одноразовим – проходить  один раз.

 І багаторазовим (панельним) - панельне інтерв’ю передбачає  збирання інформації від тих самих осіб за допомогою тих самих запитань кілька разів через певні проміжки часу з конкретною пізнавальною метою: перевірити зміну думок досліджуваних осіб щодо проблеми або виявити нові елементи в їхній свідомості та поведінці.

Залежно від його глибини інтерв’ю буває глибинним (тривалим) та поверховим (короткочасним).

Поверхове - інтерв’ю може бути сфокусоване  на одержання інформації про певні  аспекти якоїсь особливої ситуації або події, яку пережив респондент.

Глибинне інтерв’ю є інтесивним і докладним. Воно має за мету з’ясування причин соціальної поведінки, установок, мотивів тощо.

Ще один критерій – за цільовим призначенням.

Діагностичне - використовується психіатром для того, щоб глибше пізнати внутрішні мотиви поведінки, риси особистості, розлади, симптоми хвороби. інтерв'ю соціологічний бесіда респондент

Клінічне - використовується як метод терапевтичної бесіди з пацієнтом з метою надати йому психологічну допомогу, наприклад, позбутися нав'язливої ідеї. У подібній бесіді психолог цікавиться вже не тільки явним, але і прихованим (свідомо чи несвідомо) змістом відповідей людини, а також їх контекстом: тоном розмови, мимовільними запинаннями, застереженнями або жестами, які, здатні повідомити безліч додаткових відомостей про поведінку пацієнта. У соціології вони використовуються рідко (якщо не звертатися до клінічної соціології). Взагалі клінічне інтерв’ю спрямоване не стільки на отримання інформації, скільки на те, щоб дати можливість респонденту розповісти про свої неприємності, відчути свою значимість, допомогти розібратися в самому собі, досягти самопорозуміння.

Ще одним додатковим критерієм класифікації виступає місце  проведення інтерв'ю. Виділяють такі його різновиди:

Інтерв'ю за місцем проживання. У домашній обстановці людина в своєму розпорядженні має велику кількість часу. У звичних умовах вона охочіше відповідає на гострі питання, питання, які потребують висвітлення інформації про негативні факти та явища. Бесіда набуває менш офіційного характеру, ніж в службовому приміщенні. Домашня обстановка налаштовує на досить тривале інтерв'ю з високим ступенем концентрації на питаннях опитування. Для маркетолога цей спосіб цінний ще й тим, що легко встановлюються довірливі відносини, можлива демонстрація зразків товару, рекламних матеріалів і т.п.

Інтерв'ювання відвідувачів магазинів. Відвідувачі магазину опитуються інтерв'юером в приміщенні магазину або можуть запрошуватися для  інтерв'ю в офіс. За допомогою  даного методу без використання спеціальних  методичних підходів важко забезпечити  репрезентативність результатів опитування і вдумливе відношення респондентів до встановлених питань.

Інтерв'ю за місцем роботи, наприклад в офісі. Інтерв'ю за місцем роботи, занять, може проходити  в службовому приміщенні. Для багатьох категорій респондентів саме трудова обстановка є більш звичною, природною і привабливою для продуктивного обміну думками. Цей вид опитування найбільш доцільно застосовувати, коли вивчаються виробничі або навчальні колективи, а предмет дослідження пов'язаний з трудовою або економічною тематикою. Перевага виробничого середовища полягає в тому, що навколо знаходяться предмети, які активізують свідомість в необхідному напрямку, можуть підказати або нагадати щось важливе. У маркетингу подібні інтерв'ю використовуються зазвичай при зборі інформації про продукцію виробничо-технічного та офісного призначення.

Існують і інші місця  для проведення інтерв’ю, наприклад  – офіс компанії, що проводить інтерв’ювання  тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

1.4. Процедура та правила проведення інтерв’ювання

Процедура інтерв’ю

 

Процедура інтерв'ю передбачає:

- Вибір об'єкта (тобто особи, з якою слід проводити інтерв'ю).

- Залежить від цілей і направленості інтерв’ю.

- Визначення місця і часу проведення інтерв'ю.

Визначення місця і часу проведення інтерв'ю або задається заздалегідь соціологом в програмі дослідження, або здійснюється інтерв'юером «на місці», виходячи з конкретної ситуації. При цьому дуже важливо, щоб були забезпечені, за можливістю, однакові умови місця і часу проведення інтерв'ю для всіх опитуваних. Взагалі воно визначається предметом дослідження. Питання, зв’язані з проблемами побуту, сім’ї та вільного часу, ліпше з’ясовувати в домашніх умовах, а виробничі — на підприємстві. Опитування не варто проводити в присутності сторонніх осіб, особливо з адміністративного персоналу.

Бесіда з респондентом.

Обов’язково необхідним є вступне слово. Вступне слово  інтерв’юера має бути коротким, обґрунтованим і впевненим: він  називає організацію, яка проводить  дослідження, чітко окреслює його мету, використовуючи зрозумілу для респондентів термінологію, запевняє їх у анонімності опитування (якщо це необхідно). Вступне слово і перші запитання мають велике значення для встановлення контакту з респондентом. Щоб пом’якшити ефект інтерв’юера (так називається в соціології викривлення у відповідях респондентів, що зумовлені впливом з боку інтерв’юера), інтерв’юер має додержувати нейтралітет, не проявляти свого ставлення до предмета дослідження, але для підтримування контакту постійно виявляти увагу та інтерес до особистості респондента, сприяти створенню дружньої атмосфери. У процесі інтерв’ю не слід запитувати про те, про що можна дізнатися з документації. Наприклад, перед проведенням інтерв’ю щодо організації роботи з адаптації молодих робітників вивчають статистичну звітність з інформацією про адаптацію цих робітників, мотиви їхнього звільнення, організацію наставництва, а лише після цього проводять інтерв’ю.