Годівдя молодняку свиней на відгодівлі 71-110 кг

 

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ І ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

ФАКУЛЬТЕТ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА, ПЕРЕРОБКИ

І МАРКЕТИНГУ  ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА

 

 

КАФЕДРА ГЕНЕТИКИ, РОЗВЕДЕННЯ ТА ГОДІВЛІ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ  ТВАРИН

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ «ГОДІВЛЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН»

на тему: «Годівдя молодняку свиней на відгодівлі 71-110 кг»

ВАРІАНТ №86

 

 

 

 

Виконала:

студентка 2 курсу 4 «А» групи

факультетуветеринарноїмедицини

Кушнірук Юлія Андріївна

Перевірив:

Доцент кафедри генетики,

розведення та годівлі с/г тварин

Котець Г.І..

 

 

 

Одеса – 2015

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1

 Відгодівля свиней (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

1.1 Типи відгодівлі тварин і їх раціони

1.2 Склад рекомендованих преміксів  і комбікормі

 

РОЗДІЛ 2

КОРМОВА БАЗА

2.1. Характеристика кормової бази свиней

2.2. Розрахунок енергетичної поживності кормів в енергетичних кормових одиницях (ЕКО)

2.3. Характеристика комбікормів, які використовуються в годівлі свиней

 

РОЗДІЛ 3

НОРМОВАНА ГОДІВЛЯ РІЗНИХ СТАТЕВОВІКОВИХ ГРУП СВИНЕЙ

3.1. Годівля кнурів-плідників (теоретичні основи годівлі, склад і поживність раціону годівлі, його структура і аналіз)

3.2. Годівля свиноматок холостих і першого періоду поросності (теоретичні основи годівлі, склад і поживність 1 кг комбікорму, його структура і аналіз)

3.3. Годівля свиноматок другого періоду поросності і підсисних (теоретичні основи годівлі, склад і поживність 1 кг комбікорму, його структура і аналіз)

3.4. Годівля поросят живою  масою 6-12 кг і 12-20 кг (теоретичні основи  годівлі, схема годівлі, склад і поживність 1 кг комбікорму, його структура і аналіз)

3.5. Годівля поросят живою масою 20-40 кг (теоретичні основи годівлі, склад і поживність 1 кг комбікорму, його структура і аналіз)

3.6. Годівля молодняку свиней на відгодівлі живою масою 40-70 кг (теоретичні основи годівлі, склад і поживність 1 кг комбікорму, його структура і аналіз)

3.7. Годівля молодняку свиней на відгодівлі живою масою 71-120 кг (теоретичні основи годівлі, склад і поживність 1 кг комбікорму, його структура і аналіз)

3.8. Годівля ремонтного молодняку свиней (теоретичні основи)

 

ВИСНОВКИ

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

 

ВСТУП:

Основою розвитку тваринництва і підвищення його продуктивності є організація повноцінної годівлі, створення стабільної кормової бази, науково обґрунтованої системи оптимізації структури виробництва кормів і поліпшення їх якості.

Повноцінна (збалансована за вмістом енергії, поживних, мінеральних і біологічно активних речовин) годівля дозволяє реалізувати генетичне зумовлений рівень продуктивності тварин і є надійною основою профілактики захворювань обміну речовин і ефективного їх лікування.

Повноцінна годівля сільськогосподарських тварин повинна бути нормованою. Тільки за такою умовою вони здатні на максимальну продуктивність при позитивному балансі поживних речовин в організмі і мінімальних витратах кормів. Одержання високої продуктивності при найменших витратах кормів – основа раціональної годівлі тварин.

Правильно організувати годівлю сільськогосподарських тварин можна лише після врахування деталізованої потреби всіх вікових і виробничих груп в енергії, поживних, мінеральних та біологічно активних речовинах, знаючи склад і поживну цінність кормів.

Наукові досягнення з годівлі с.-г. тварин, які впроваджуються у виробництво – необхідна умова розвитку тваринництва і підвищення рівня виробництва повноцінних продуктів харчування і сировини для промисловості.

Метою написання курсової роботи є поглиблення знань з організації нормованої годівлі свиней і засвоєння особливостей нормованої годівлі свиней, характеристика кормової бази свиней, розробка раціонів, комбікормів, кормових сумішей, визначення структури та їх аналіз для всіх статевовікових груп свиней.

 

1.1.Типи відгодівлі тварин  і їх раціони.

При відгодівлі свиней за короткий термін потрібно одержати найбільшу кількість високоякісної продукції при найменших витратах корму. На результати відгодівлі впливають такі фактори: вік свиней, поставлених на відгодівлю, кількість і якість кормів, підготовленість тварин до відгодівлі. Розрізняють такі типи відгодівлі свиней: м'ясну та її різновид — беконну і відгодівлю свиней до жирних кондицій.

Вік свиней — один із вирішальних факторів, за яким визначають тип відгодівлі: молоді свині дають м'ясну тушу з меншою кількістю сала, ніж дорослі, і на приріст живої ваги витрачають менше корму. Чим більше свині з'їдають повноцінних кормів, тим швидше вони досягнуть забійної кондиції, при цьому скорочується період відгодівлі й знижуються витрати кормів. Для свиней сального типу з 6—7 місяців різко збільшуються витрати корму на 1 кг приросту у зв'язку з відкладенням жиру, а для м'ясних свиней — пізніше на 2—3 місяці.

Під час годівлі свиней необхідно враховувати не тільки кількість кормових одиниць, а й вміст білка в раціоні, мінеральних речовин.

На відгодівлю впливає якість корму. При меншій кількості протеїну в кормі молоді свині нарощують більше сала і менше м'яса, і навпаки. Корми, багаті на легкоплавкі жири (макуха, кукурудза, соя тощо), згодовують свиням у невеликих кількостях, так як вони знижують якість м'яса і сала. Негативно впливають на якість свинини і водянисті корми — меляса, жом і картопляні жмаки. При недостатній кількості мінеральних речовин і вітамінів збільшується термін відгодівлі свиней до потрібної кондиції.[2]

Свині беконні відгодовуються на спеціальних кормах. Для цього типу відгодівлі потрібні скороспілі свині білої масті з довгим тулубом (порода ландрас, естонська беконна і помісі від цих порід). У віці від 6 до 8 міс. їх жива маса повинна становити 70—100 кг, при середньодобових приростах 500—600 г. Остисті відростки спинних хребців прощупуються, але не виступають; довжина тулуба від голови до кореня хвоста — не менше 100 см, сало тверде, завтовшки від 1,0 до 2,0 см. Самці повинні бути кастровані не пізніше 2-місячного віку. Відгодівлю на бекон доцільно починати у віці 2,5—3 міс. з живою масою тварин 25—30 кг.[4]

Найкращий бекон можна одержати при згодовуванні молодим свиням ячменю, пшениці, жита, гороху та сочевиці. З соковитих кормів добрими є морква, цукрові й напівцукрові буряки, гарбузи і картопля. Найякісніший бекон одержують при введенні до раціону збираного молока. При беконній відгодівлі не рекомендується згодовувати водянистих кормів і відходів домашньої кухні, так як вони зумовлюють м'якість свинини.[4]

Свині м 'ясні — тулуб недостатньо округлий, лопатки і окости розвинуті задовільно, причому лопатки дещо виділяються, остисті відростки спинних хребців можуть прощупуватись, товщина сала від 1 до 3 см, жива маса 70—150 кг і більше. До цієї категорії відносять добре вгодованих молодих свиней (підсвинків) від 20 до 70 кг.

За останні роки помітно зріс попит населення на менш жирну свинину. На м'ясну відгодівлю треба ставити поросят у 2—2,5 місяці з живою масою 15—16 кг.[3]

У перший період відгодівлі (до живої маси 70 кг), коли відбувається інтенсивний приріст м'яса, більшу частину раціону повинні становити корми, багаті на білок: концентровані корми 60—70 %, в т.ч. тваринного походження 8—10 % за поживністю, решта — соковиті і грубі.

В останній період відгодівлі (від 70 до 150 кг) у раціоні необхідно збільшити кількість соковитих кормів, кількість коренеплодів і картоплі можна довести до 40—50 % від загальної поживності раціону, концентровані 40—55 %, інші корми 10—15 %. Вимоги до якості кормів менші, ніж при відгодівлі на бекон. Для цієї відгодівлі можна використовувати кухонні відходи у перший період відгодівлі, питому вагу кукурудзи довести до 50—60 %.

Свині і підсвинки, які не відповідають вимогам, встановленим для м'ясних свиней, належать до худих.[3]

Відгодовувати вигідно тільки поросят, які здорові, мають добрий апетит і швидко ростуть. Вже в підсисний період поросят необхідно привчати до поїдання об'ємних кормів, що сприяє кращому розвитку органів травлення, внаслідок чого молодий організм максимально використовуватиме поживні речовини раціону. У 3—4-місячному віці з відлучених поросят відбирають ремонтний молодняк для розмноження, а не ремонтний переводять на відгодівлю.

Раціон двічі на місяць переглядають та коригують, орієнтуючись при цьому на результати контрольного зважування свиней.

З метою одержання свинини високої якості для консервування і виготовлення окостів, грудинки, корейки, високосортних ковбас застосовують м'ясо-сальну відгодівлю.

На м'ясо-сальну відгодівлю найдоцільніше ставити підсвинків скороспілої породи у віці 4 місяців з живою масою не менше 35— 40 кг. Закінчувати відгодівлю у 8,5—11 місяців при досягенні живої маси 130—160—180 кг (залежно від породи і умов годівлі).[2]

Кондицію визначають після забою свиней за товщиною сала (не менше 3 см). Перший період відгодівлі починається з 4-міс. віку підсвинків і триває, доки жива маса свиней не досягне 110—120 кг. У цей період необхідно добитись найбільшого добового приросту, максимально використовуючи в раціоні соковиті й грубі корми, не звертаючи уваги на вплив кормів на якість свинини. Проводять щоденно моціон протягом 1,5—2 годин, тоді підсвинки краще ростуть і завчасно не жиріють. Прирости повинні складати 650—700 г, а в останні два тижні 550—600 г, що свідчить про закінчення відгодівлі. На смакові якості м'яса і сала впливають корми, які свині одержують в останній період відгодівлі. Корми, що негативно впливають на смак м'яса і сала (рибне борошно, меляса, висівки, овес), необхідно згодовувати тільки в перший період відгодівлі.

Свині жирні — форми тулуба округлі, спина широка; остисті відростки спинних хребців не прощупуються, товщина сала над остистими відростками між 6 і 7 грудними хребцями без товщини шкури — понад 3,0 см.[2]

Мета сальної відгодівлі — за короткий термін одержати важких відгодованих свиней з високим виходом сала.

Забійний вихід повинен бути не нижче 80 %, кількість сала в туші — не менше 50 %, шар підшкірного жиру у хребтовій частині — понад 7 см. Для відгодівлі на сало придатні свині старше 2 років, що перестали вже рости і добре нарощують жир. Для сальної відгодівлі використовують вибракуваних дорослих свиноматок і кнурів. Але можна відгодовувати і молодих маток віком 1,5 року, яких не використовують для одержання поросят.[1]

Відгодівля на сало триває від 3 до 4 міс., не більше, оскільки подальше утримання призводить до збільшення витрат кормів на одиницю приросту живої маси. Відгодівлю свиней закінчують, коли їхня початкова маса збільшиться на 60—80 %, витрати кормів 7—8 корм. од. на 1 кг приросту.

Свині повинні мати сальну кондицію і важити не менше 150— 200 кг. Сальну відгодівлю поділяють на 2 періоди, що тривають по 1,5—2 місяці. У перший період згодовують більше картоплі і буряків, до раціону можна вводити кукурудзу у розмеленому вигляді (до 80 % від загальної кількості комбікормів). Корми необхідно згодовувати у вигляді густої каші, вареної або запареної картоплі.

В останні місяці відгодівлі норму кукурудзи необхідно зменшити, поповнивши їх ячменем, просом та іншими кормами, що поліпшують якість сала.[1]

1.2.Склад рекомендованих  преміксів  і комбікормі

Комбінований корм (Комбікорм) — це однорідні суміші очищених, змелених і спеціально підготовлених кормів і кормових джерел, які приготовані за науково обґрунтованими рецептами і призначені для згодовування окремим видам, виробничим і статевим групам тварин. При цьому вони забезпечують максимальну конверсію поживних речовин в якісну продукцію тваринництва.[1][3]

Промисловість виготовляє комбікорми чотирьох видів: повнораціонні, комбікорми-концентрати, комбікорми-добавки та премікси.[2]

Премікс (від лат. Prae — вперед, попередньо і лат. Misceo — змішую) — технологічне поняття, що означає попередньо змішані сухі компоненти, дозовані в мікрокількостях. Премікси застосовуються в технологічних процесах, де використовується попередне сухе змішування компонентів для вирішення проблеми нерівномірності змішування. Області використання преміксів — комбікормова, харчова, гумотехнічна, полімерна та ін. промисловість.

У технології виготовлення кормів, премікс — це однорідна суміш подрібнених до необхідної крупності біологічно активних речовин (вітамінів, кормових форм мікроелементів, амінокислот, ферментів та інших препаратів біологічноактивних речовин) та наповнювача, яка виробляється за науковообгрунтованимирецептами і застосовується для збагачення кормів, кормосумішей, білково-вітамінних добавок та інших кормових добавок.[1] 
Розрізняють: вітамінні, мінеральні, вітамінно-терапевтичні, вітамінно-мінеральні премікси та інші.[4]

Одним з головних завдань сільського господарства є збільшення виробництва продуктів тваринництва. Успішне виконання його пов'язане з організацією науково обгрунтованої годівлі сільськогосподарських тварин шляхом застосування комбікормів, які забезпечують найбільшу ефективність використання наявних в них поживних речовин. Практика останніх років довела економічну доцільність промислового виробництва білково-вітамінно-мінеральних добавок (БВМД), призначених для приготування комбікормів в господарствах з різними формами власності на власному зерні фуражних культур. Найраціональнішим засобом збагачення комбікормів і БВМД біологічно активними речовинами є використання преміксів. Премікси виробляють на спеціалізтрованих підприємствах (в цехах), що обумовлено специфічністю фізичних і хімічних властивостей біологічно активних речовин, високою точністю їх дозування і отриманням гомогенної суміші. Вони вводяться до складу комбікормів в кількості 1% (для преміксів з наповнювачем кормолізіном — до 1,5%), а до складу зернових сумішей — 1-5% за вагою.