Тривожність та страхи в підлітковому і юнацькому віці

1. Страхи керівництва і підпорядкування. Страх перед начальником, викладачем, деканом, вчителем  є типовим різновидом соціальних страхів. Особам, у яких наявний даний вид страху, спочатку слід підвищити власну самооцінку, що додасть почуття власної гідності та зменшить відчуття страху.
2. Страх відповідальності. Він може проявлятися у страху відповідальності за доручену справу, сім'ю, своїх підлеглих. Сутність цього страху полягає в тому, що, приймаючи якесь важливе рішення, людина бере на себе відповідальність за його наслідки. Медичні дослідження показують, що даний страх впливає на розвиток серцево-судинних захворювань.
3. Страхи  невдач. Страх невдачі пов'язаний з побоюванням зазнати невдачі в кар'єрі, бізнесі, навчанні або особистому житті. До цієї групи відноситься широко розповсюджений серед студентів страх перед іспитами. До групи страхів перед невдачами входить страх починання. Це досить поширений страх, який лякає людину тим, що вона розпочне щось нове, яке обернеться невдачею.
4. Страх успіху. Він властивий для не зовсім впевнених у собі людей, які примирилися зі своїм становищем і в глибині душі бояться, що у випадку успіху їм доведеться брати на себе нову відповідальність, докладати додаткових зусиль і утримувати завойовані позиції.
5. Страхи близьких соціальних контактів. Страх самотності особливо гостро відчувають люди, яким психологічно важко бути одним. Сюди ж відноситься страх втрати близької людини. Юнаки, у яких  присутній даний  вид  страху, ухиляються від емоційних контактів зі своїм оточенням, що призводить  до посилення егоцентризму і все більшої ізоляції.
6. Страхи оцінок. Страх оцінок може приймати дві протилежні форми: боязнь негативних оцінок з боку оточуючих, і страх перед неувагою з боку інших людей. Близьким до цього страху є острах осуду з боку оточуючих, де на перший план у свідомості виходить не кінцевий результат діяльності, а реакція найближчого соціального оточення. До цієї ж групи відноситься страхи говорити в оточені малознайомих людей  [9].

Найпоширенішим страхом  в юнацькому віці є страх невдачі, який являє собою узагальнений, інтегральний страх перед негативними наслідками неналежного виконання певного  виду діяльності. Страх невдачі тісно  пов’язаний з мотивацією діяльності. Особи з високим страхом невдачі  мотивовані не на досягнення успіху, а на уникнення невдач, тобто уникання того виду діяльності, що може призвести до цієї невдачі.

Таким чином, ми можемо зробити  висновок, що юнацький вік-це усвідомлення власної індивідуальності, неповторності  і несхожості на інших. Як наслідок цього усвідомлення, може виникнути  внутрішня напруженість, тривога. Крім того, для юнацького віку характерно також наявність страхів, причому на даному віковому етапі соціальні страхи, такі як страх невдач, оцінки, відповідальності, переважають.

Таким чином, тривожність - це  стан людини, який характеризується підвищеною схильністю до переживання, побоювання і занепокоєння, що має негативний емоційний відтінок [3]. Крім того, певний рівень тривожності в нормі властивий всім людям і є необхідним для оптимального пристосування людини до дійсності. Наявність тривожності як стійкого утворення – свідчить про порушення в особистісного розвитку. Вона заважає нормальній діяльності та повноцінному спілкуванню.

На психологічному рівні тривожність відчувається як напруга, занепокоєння, стурбованість, нервозність і переживається у вигляді почуттів невизначеності, безпорадності, безсилля, незахищеності, самотності, неможливості прийняти рішення.

Багато психологів приділяли  увагу вивченню взаємозв’язку тривожності  та страху. Причому, на думку одних авторів, вище згадані поняття мають лише кількісні відмінності, а на думку інших – відрізняються принципово, як по своїм механізмам, так і по способу реалізації. Однак в результаті аналізу літератури, ми дійшли висновку, що тривога -  реакція на невизначений, часто невідомий сигнал, а страх - відповідь на конкретний сигнал небезпеки. Однією з основних відмінностей між страхом і тривогою є те, що джерело першого зазвичай усвідомлюється індивідом і носить цілком конкретний характер, тоді як джерело тривоги не усвідомлюється і не піддається логічному поясненню. Однак в страхові і тривозі є спільний емоційний компонент в вигляді почуття хвилювання [21].

В даному розділі ми також  проаналізували причини виникнення страхів та тривожності і виявили, що вони багато в чому залежать від  рівня тривожності дорослих, які  його оточують, від особливостей стилю  виховання, особливостей взаємовідносин в сім’ї, особливостей спілкування  з однолітками, умовами проживання [14]. Крім того, тривожність може розвиватися внаслідок наявності у індивіда внутрішнього конфлікту, який може бути викликаний суперечливими вимогами що висуваються батьками з одного боку, та вимогами, висунутими школою з іншого; часто завищеними вимогами батьків по відношенню як до навчальної діяльності, так і до вільного часу підлітка.

Тривожність має яскраво  виражену вікову специфіку, для кожного  вікового періоду існують певні  області, об'єкти дійсності, які викликають підвищену тривогу більшості  дітей незалежно від наявності  реальної загрози або тривожності  як стійкого утворення. У дітей раннього віку тривожність породжується розлукою з матір'ю, у віці 6-7 років головну  роль відіграє адаптація до школи, у  молодшому підлітковому - спілкуванні  з дорослими (батьками і вчителями), в юності - ставлення до майбутнього  і проблеми, пов'язані з відносинами  статей [2].

Важливо відмітити і той  факт, що починаючи зі старшого підліткового віку тривога набуває мобілізуючу, якщо можна сказати, стимулюючу функцію, тобто набуває позитивного характеру для життєдіяльності індивіда.

Також ми провели теоретичний  аналіз особливостей прояву страхів  у підлітковому і юнацькому віці. Було виявлено, що як в підлітковому, так і в юнацькому віці переважають соціальні страхи, зокрема підлітки найбільше побоюються глузувань, власних невдач, страхи відповідати, страх перед екзамнами. Тоді як у юнаків можна спостерігати такі страхи, як страх відповідальності, оцінок з боку ровесників, авторитетних людей, страх невдач, страх змін та багато інших. Ми звернули увагу і на те, що у дівчаток спостерігається кількісно більше страхів, ніж у хлопчиків.

РОЗДІЛ ІІ. Дослідження тривожності та страхів в підлітковому та юнацькому віці

1. Характеристика методів і процедури дослідження

Цілю нашого дослідження було виявлення рівня тривожності та домінуючих видів страхів в підлітковому та юнацькому віці та проведення порівняльної характеристики,  а також визначення наявності зв’язку між рівнем тривожності та інтенсивністю прояву страхів

Завданням нашого дослідження було:

1. Проведення порівняльно-експериментального дослідження щодо особливостей прояву тривожності в підлітковому та юнацькому віці
2. Проведення порівняльно-експериментального дослідження з метою визначення переважання певних видів страхів в підлітковому та юнацькому віці
3. Виявлення наявності зв’язку між рівнем тривожності та інтенсивністю прояву страхів

Основне припущення дослідження: Види страхів та тривожність мають свою динаміку, яка змінюється з віком. Так у підлітків рівень тривожності нижчий, ніж в юнаків. Це можна пояснити тим, що юність - це період прийняття відповідальних рішень, що визначають усе подальше життя людини: вибору професії й свого місця в житті, вироблення світогляду і життєвої позиції, супутника життя, створення своєї сім'ї; всі ці та багато інших факторів впливають на емоційний стан юнаків, таким чином, підвищуючи рівень тривожності.

Крім того, в юнацькому  і підлітковому віці переважатимуть соціальні страхи, такі як страх  відповідальності, страх перед екзаменами, майбутнього та ін., тобто такі, які  направлені на свою особистість, на своє положення в суспільстві як його повноцінного члена. 

Рівень тривожності перебуває  в безпосередній кореляції з  інтенсивністю вираження страхів: чим вищий рівень тривожності, тим  вищий середній показник інтенсивності  страху.

Дослідження  проводилося  на 2 етапах: на першому етапі визначалися  ситуативна та особистісна тривожність  підлітків та юнаків; на другому  – діагностувався  рівень інтенсивності  страхів та види домінуючих страхів  у підлітковому та юнацькому  віці.

В нашому дослідження брали  участь 20 учнів 7 – А класу, школи  №258, віком від 12 до 14 років; та 20 студентів ІІІ курсу Київського національного лінгвістичного університету, англійського факультету, за спеціальністю філологія; психологія, віком від 18 до 20 років.

Тож, на першому етапі  ми використовували методику для визначення ситуативної та особистісної тривожності, розроблену Ч. Д. Спілбергером.

Даний опитувальник складається з 40 тверджень. Двадцять запитань опитувальника дає змогу визначити рівень ситуативної тривожності. Наступні ж двадцять запитань визначають рівень особистісної тривожності. За допомогою даної методики ми можемо визначити який саме рівень тривожності характерний для даної особистості: низький, помірний чи високий [13].

Під особистісною тривожністю  розуміється стійка індивідуальна  характеристика, яка відображає схильність суб'єкта до тривоги і передбачає наявність у нього тенденції  сприймати деякі ситуації як загрозливі, відповідаючи на кожну з них певною реакцією. Як схильність, особистісна тривожність активізується при сприйнятті певних стимулів, що розцінюються людиною як небезпечні для самооцінки, самоповаги.

 Ситуативна або реактивна тривожність як стан характеризується суб'єктивно пережитими емоціями: напругою, занепокоєнням, заклопотаністю, нервозністю. Цей стан виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію і може бути різним за інтенсивністю та динамічністю в часі [21].

Вимірювання тривожності, як властивості особистості, дуже важлива, оскільки багато в чому обумовлює  поведінку суб'єкта. Певний рівень тривожності − природна й обов'язкова особливість активної діяльності особистості. У кожної людини існує свій оптимальний, або бажаний, рівень тривожності − це так звана корисна тривожність. Оцінка людиною свого стану в цьому відношенні є для нього суттєвим компонентом самоконтролю та самовиховання.

На другому етапі ми використовували «Опитувальник ієрархічної структури актуальних страхів особистості», розроблений Ю. Щербатих та О. Івлевою.   

  В опитувальнику дається  опис 24 актуальних страхів. Досліджувані  повинні визначити інтенсивність  прояву перелічених страхів та позначити їх на шкалі від 1 до 10. Цілю даної методики є визначення інтенсивності переживання страхів,  а  також виявлення тих страхів, які є домінуючими на певному віковому етапі [26].

Бали, набрані по першим 24 питанням, сумуються, утворюючи «інтегральний  показник страху» (ІПС), який відображає сумарний рівень актуальних страхів  індивіда.

В даній методиці описуються наступні страхи:

1. Страх павуків та змій
2. Страх темряви
3. Страх психічних захворювань
4. Страх хвороби близьких людей
5. Страх злочинності
6. Страх начальства
7. Страх змін в особистому житті
8. Страх відповідальності
9. Страх перед старістю
10. Страх хвороб (хвороб серця)
11. Страх бідності
12. Страх невідомості
13. Страх екзамену
14. Страх перед пониженням свого соціального статусу
15. Страх смерті
16. Страх замкнених просторів
17. Страх висоти
18. Страх перед конкретними подіями в майбутньому
19. Страх пов'язаний з можливою втратою чи хворобою близьких
20. Страх захворіти
21. Сексуальні страхи
22. Страх самовбивства
23. Страх публічних виступів
24. Страх своєї агресії по відношенню до близьких людей

2.2. Аналіз та  інтерпретація отриманих результатів

На першому етапі дослідження  було використано шкалу  ситуативної та особистісної тривожності, розроблену Ч. Д. Спілбергером, за допомогою якої ми визначили рівень тривожності у кожного опитаного студента.

Після проведення тесту результати опитування були підраховані та класифіковані  відповідно по трьом шкалам:

• до 30 - низька тривожність;
• 31-45 - помірна тривожність;
• 46 і більше - висока тривожність.