Тривожність та страхи в підлітковому і юнацькому віці

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Київський національний лінгвістичний університет

Кафедра психології і педагогіки

 

 

 

 

 

 

Курсова робота на тему:

«Тривожність  та страхи в підлітковому і юнацькому  віці»

 

 

 

 

 

 

Студентки 324 групи

факультету германської  філології

відділення англійської  мови

Єпіфанової Дарії  Ігорівни

 

 

Науковий керівник:

кандидат філософських наук,

старший викладач Піркова О.Д.

 

 

 

Київ - 2011

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………….………………………………………………3

РОЗДІЛ  І. Теоретичні підходи до вивчення тривожності і страхів

                    в підлітковому і  юнацькому віці в психології……….……...…..…...7

1. Проблема тривожності в психології…………………………...……..7
2. Психологічні причини  виникнення тривожності …………...……...9
3. Визначення страху, його прояви та причини виникнення……..….12
4. Тривога і страх як два взаємопов’язаних поняття…………..……..17
5. Особливості прояву тривожності та страхів ………………..…...…19

РОЗДІЛ ІІ. Дослідження тривожності та страхів в підлітковому і юнацькому                                                    віці ………………………………..…………………………….…..….27

2.1. Характеристика методів і процедури дослідження…………………….27

2.2. Аналіз та інтерпретація отриманих результатів………………………..30

ВИСНОВКИ..............................................................................................................38

ДОДАТКИ…………………………………………………………………....….....40

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………....…….44

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У наші дні психологи самих різних напрямків визнають, що проблема тривоги стала сьогодні досить актуальною. Будь-які порушення збалансованості системи людина-середовище, нестача психічних або фізичних ресурсів індивіда для задоволення актуальних потреб, неузгодженість самої системи потреб, побоювання щодо свого майбутнього та багато інших проблем викликають тривогу.

У вітчизняній психології досліджень з проблем тривожності досить мало, і вони носять досить фрагментарний, прикладний, «службовий» характер. Порівняно велика кількість праць  була присвячена дітям 5-8 років (що багато в чому пов'язане з проблемою готовності до школи), а от досліджень тривожності у більш старших дітей та у підлітків явно недостатньо [18]. Тривожність найчастіше вивчається переважно в рамках певного віку, роботи ж, присвячені порівняльному прояву тривожності у різні періоди життя, поодинокі.

Вивчення тривожності  на різних етапах життєдіяльності індивіда важливо як для розкриття суті даного явища, так і для розуміння  вікових закономірностей розвитку емоційної сфери людини, становлення  емоційно-особистісних утворень [7]. Значення профілактики тривожності, її подолання важливо при підготовці дітей і дорослих до важких ситуацій (іспити, змагання та ін.), в опануванні нової діяльності.

Згідно з останніми  даними, сьогодні можна спостерігати збільшення кількості тривожних дітей, що відрізняються підвищеним занепокоєнням, невпевненістю, емоційною нестійкістю. Виявляються ознаки неблагополуччя, напруженості в контактах, страхи, тривога, регресивні тенденції.

В останні роки в порівнянні з попереднім періодом кількість дітей зі стійкою тривогою і постійними інтенсивними страхами, істотно збільшилася в нашій країні. Про зростання тривожності і страхів у дітей свідчать спеціальні експериментальні дослідження, згідно з якими кількість тривожних дітей серед школярів за останні 5 років збільшилася майже в п'ять разів [9].

В даній роботі ми також  приділяли увагу взаємозалежності тривожності і страху. Аналіз літератури показує, що дане питання розробляється в сучасних концепціях, а отже і теоретична та методична оснащеність досліджень у цій області зростає.

У той же час, можна стверджувати той факт, що точки зору багатьох вчених щодо даної проблематики багато в чому не співпадають. Основною трудністю в оцінці сучасних робіт з даної проблематики є те, що більшість дослідників визначають тривогу як складний особистісний процес з множинними компонентами, причому кожен фахівець прагне врахувати ті аспекти або компоненти, які випливають з його теоретичних побудов [25].

Так, одні автори трактують тривогу в рамках доступних спостереженню поведінкових ознак, інші - в рамках захисних механізмів, треті схильні пов'язувати її з минулими подіями, четверті визначають її як фізіологічну реакцію, як різновид афекту.

Загалом дану проблему досліджували багато авторів, серед них В. С. Мерлін,  Н. В. Імедадзе, Р. Мэй, К. Ясперс, З. Фрейд, Є. Савіна, Керол Ізард, М.Ливак, проводилися також практичні дослідження Дж. Тейлором, Ч. Д. Спілбергером, Ю. Щербатих, О. Івлевою та ін [11], [6], [24], [26].

У даній роботі вибір тривожності та страхів в якості об’єкту досліджень має дві цілі: наукову і практичну. Перша пов'язана з тим, що тривога і страхи - найбільш типова форма афективних і поведінкових порушень у підлітків та юнаків. Друга ціль обумовлена тим, що тривога і страхи є одними з найпоширеніших видів психічного неблагополуччя.

Актуальність проблеми зумовлена також тим, що аналіз механізмів і ролі тривожності і страхів у діяльності та поведінці дозволяє підійти до вирішення багатьох теоретичних і практичних проблем, пов'язаних з пізнанням закономірностей генезису та формування тривожних синдромів, а також визначити, можливі шляхи і способи психологічної допомоги.

 

 

Об’єкт дослідження: тривожність як особистісна властивість

Предмет дослідження: види особистісних страхів та тривожності в підлітковому та юнацькому віці

Ціль:

1. Виявити основні детермінанти та психологічні механізми виникнення і розвитку тривожності і страхів в підлітковому і юнацькому віці
2. Визначити та порівняти рівень тривожності в підлітковому та юнацькому віці
3. Виявити які види страхів переважають в підлітковому та юнацькому віці, провести порівняльну характеристику
4. Виявити наявність зв’язку між рівнем тривожності та інтенсивністю прояву страхів

Завдання:

1. На основі системного аналізу психолого-педагогічної літератури по проблемі дослідження розглянути механізм виникнення і розвитку тривожності і страхів в підлітковому і юнацькому віці
2. Порівняти прояви тривожності в підлітковому та юнацькому віці
3. Порівняти переважання певних видів страхів в підлітковому та юнацькому віці

Гіпотеза:

Види страхів та тривожність  мають свою динаміку, яка змінюється з віком. Так у підлітків рівень тривожності нижчий, ніж в юнаків. Це можна пояснити тим, що юність - це період прийняття відповідальних рішень, що визначають усе подальше життя людини: вибору професії й свого місця в житті, вироблення світогляду і життєвої позиції, супутника життя, створення своєї сім'ї; всі ці та багато інших факторів впливають на емоційний стан юнаків, таким чином, підвищуючи рівень тривожності.

Крім того, в юнацькому  і підлітковому віці переважатимуть соціальні страхи, такі як страх  відповідальності, страх перед екзаменами, майбутнього та ін., тобто такі, які  направлені на свою особистість, на своє положення в суспільстві як його повноцінного члена. 

Рівень тривожності перебуває  в безпосередній кореляції з  інтенсивністю вираження страхів: чим вищий рівень тривожності, тим  вищий середній показник інтенсивності  страху.

Метод:

1. Тестування

Методики:

1. «Опитувальник ієрархічної структури актуальних страхів особистості» Ю.Щербатих та Е.Івлєвої
2. «Визначення рівня особистої та ситуативної тривожності» Ч.Д. Спілбергера, Ю.Л.Ханіна

Вибірка:

• Учні 7-А класу, школи №258
• Студенти ІІІ курсу КНЛУ, спеціальність: філологія, психологія

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І.      Теоретичні підходи до вивчення тривожності і страхів в підлітковому і  юнацькому віці в психології

1. Проблема тривожності в психології

Проблема тривожності  набуває неабиякої актуальності, це позначується збільшенням кількості  досліджень, дисертацій, статей. Однак  в психологічній літературі  і досі не існує чіткого визначення цього поняття.

Так, Прихожан визначає тривожність  як переживання емоційного дискомфорту, пов'язане з очікуванням неблагополуччя, з передчуттям небезпеки. Розрізняють тривожність як емоційний стан і як стійку властивість, рису особистості або темпераменту. У вітчизняній психологічній літературі це розрізнення зафіксовано відповідно у поняттях «тривога» і «тривожність» [3]. Останній термін, крім того, використовується і для позначення явища в цілому.

За визначенням Р. С. Немова, «тривожність - постійно або ситуативно  проявляюча властивість людини перебувати в стані підвищеного неспокою, відчувати страх і тривогу в специфічних соціальних ситуаціях» [12].

Ролло Мей пропонує таке визначення тривожності  - це відчуття боязні в певній ситуації, коли під загрозою опиняється цінність, яка життєво важлива для існування індивіда. Це може бути загроза фізичному існуванню (загроза смерті) або ж існуванню психологічному (втрата свободи). Або ж небезпека може відноситися до ще якоїсь цінності, з якою людина ідентифікує своє існування (патріотизм, любов іншої людини, "успіх" і т.д) [15].

Таким чином, поняттям «тривожність»  психологи позначають стан людини, який характеризується підвищеною схильністю до переживання, побоювання і занепокоєння, що має негативний емоційний відтінок.

В останнє десятиліття зацікавленість вітчизняних психологів до вивчення тривожності істотно посилилася у зв'язку з різкими змінами в житті суспільства, які породжують невизначеність і непередбачуваність майбутнього і, як наслідок, переживання емоційної напруженості, тривоги. Разом з тим необхідно відзначити, що і сьогодні у вітчизняній психології тривожність досліджується переважно у вузьких рамках конкретних, прикладних проблем (шкільна, екзаменаційна, льотчиків-випробувачів, спортсменів, тривожність при психотерапії та ін.)

На психологічному рівні тривожність відчувається як напруга, занепокоєння, стурбованість, нервозність і переживається у вигляді почуттів невизначеності, безпорадності, безсилля, незахищеності, самотності, неможливості прийняти рішення і ін. На фізіологічному рівні реакції тривожності проявляються в посиленні серцебиття, почастішанні дихання, збільшенні хвилинного об'єму циркуляції крові, підвищенні артеріального тиску, зростанні загальної збудливості, зниженні порогів чутливості, раніше нейтральні стимули набувають негативне емоційне забарвлення [2].

Значна частина досліджень була присвячена встановленню корелятивних залежностей між тривогою і особистісними, інтелектуальними особливостями, деякими особливостями сприйняття (зокрема, сприйняття часових інтервалів), а також статтю, національністю і расою дітей, параметрами соціального, шкільного середовища і т. д. Так, наприклад, виявлений ​​прямий зв'язок між тривожнісю і крайніми значеннями когнітивного стилю «імпульсивність - рефлексивність».

Важливу групу досліджень становить вивчення функцій тривоги і тривожності . Дані, за невеликим винятком, свідчать про те, що тривога сприяє успішності діяльності у відносно простих для індивіда ситуаціях і перешкоджає і навіть веде до повної дезорганізації діяльності - в складних. Це описується в термінах теорії навчання[18].

Крім того, тривожність як сигнал про небезпеку привертає увагу до можливих труднощів, перешкод для досягнення мети, що наявні в певній ситуації, дозволяє мобілізувати сили і тим самим досягти найкращого результату. Тому нормальний (оптимальний) рівень тривожності розглядається як необхідний для ефективного пристосування до дійсності (адаптивна тривога). Надмірно високий рівень розглядається як дезадаптивна реакція, що виявляється в загальній дезорганізації поведінки та діяльності.

У руслі вивчення проблем  тривожності розглядається і  повна відсутність тривожності, що перешкоджає нормальній адаптації і так само, як і стійка тривожність, яка заважає нормальному розвитку і продуктивної діяльності. 

2. Психологічні причини  виникнення тривожності

Питання дослідження причин виникнення тривожності тривалий час  залишалося досить актуальним. Так, Фрейд зауважував, що "тенденція переживати об'єктивну тривогу "- вроджена якість дитини; на його думку, ця здатність є проявом інстинкту самозбереження.

Серед причин, що викликають дитячу тривожність, на першому місці, на думку Є. Савіної стоїть неправильне виховання і несприятливі відносини дитини з батьками, особливо з матір'ю. Більшість страхів передаються дітям несвідомо, але деякі страхи, точніше - побоювання, можуть свідомо культивуватися батьками в процесі виховання. У цілому, матері більш "успішно" передають дітям занепокоєння, тривогу, страхи, а батьки - підозрілість, сумніви в правильності своїх дій. Разом це і породжує тривожно-недовірливий спосіб реагування у дітей як базис виникнення страхів, побоювань і сумнівів [8].