Тривожність та страхи в підлітковому і юнацькому віці

4. Тривога і страх як два взаємопов’язаних поняття

Страх і тривога, на думку  одних авторів, мають лише кількісні  відмінності, а на думку інших  – відрізняються принципово, як по своїм механізмам, так і по способу реалізації. Так, психотерапевт  М.Ливак вважає, що тривога – це емоція, яка виникає при загальній  оцінці ситуації як несприятливої, загрозливої. Якщо джерело тривоги усунути  не вдається, тривога переходить в  страх. Таким чином, на його думку, страх -  це результат тривоги і процесу  осмислення.

Однак, відомий спеціаліст в області психології емоцій, Керол  Ізард, навпаки, вважає, що первинною  і самостійною емоцією є страх, а тривога представляє собою  комбінацію кількох емоцій, однією з яких є страх, а іншими її компонентами є почуття вини, смутку та сорому [6].

Мей вважає, що   для розуміння страху слід перш зрозуміти проблему тривоги. Він стверджує, що здатність організму реагувати на небезпеку, яка загрожує його життєдіяльності і його цінностям, у своїй  загальної та первинній формі проявляється як тривога. Далі, коли розвиток нервової системи і психологічних процесів дозволяє організму розрізняти конкретні об'єкти небезпеки, захисна реакція може стати специфічною, така диференційована реакція на конкретну небезпеку називається страхом. Таким чином, тривога є базовою, більш глибокою реакцією, тобто більш ширшим поняттям, а страх - це прояв тієї ж здатності, однак вже в специфічно об'єктивній формі [11].

Загалом, тривогу прийнято визначати як стан  занепокоєння, передчуття небезпеки. Найбільш часто  тривога проявляється в очікуванні якоїсь події, яку важко прогнозувати і яка може загрожувати неприємними  наслідками для індивіда. Тривога  в більшій мірі властива людям  з розвиненим почуттям власної  гідності, відповідальності, обов'язку.

Страх заснований на інстинкті  самозбереження, має захисний характер і супроводжується певними фізіологічними змінами вищої нервової діяльності, що відображається  на частоті пульсу та дихання, показниках артеріального  тиску, виділення шлункового соку.

Отже, якщо страх – афективне (емоційно загострене) відображення у  свідомості конкретної загрози для  життя і благополуччя  індивіда, то тривога - це емоційно загострене відчуття майбутньої загрози. Страх і тривога  як відносно  епізодичні реакції  мають свої аналоги в формі  більш стійких психічних станів: страх - у вигляді остраху, боязні, тривога - у вигляді тривожності [22], [6].

Спільною  основою всіх цих реакцій і станів являється  почуття хвилювання. Воно в залежності від психічної структури особистості  індивіда, від його життєвого досвіду, взаємовідносин з батьками і однолітками  може набувати значення як тривоги, так  і страху. Якщо індивід знаходиться  в стані невизначеного хвилювання, причин якого він не може знайти, він відчуває тривогу, а людина, яка  боїться певних об’єктів або думок, відчуває вже не тривогу, а страх.

Страх можна також розглядати як вияв тривоги в конкретній формі, якщо передчуття не пропорційні небезпеці  і тривога приймає затяжний характер. В деяких випадках страх являє  собою своєрідний клапан для виходу тривоги, яка приховується за ним. Якщо індивід починає боятися самого факту виникнення страху, то тут яскраво виражається високий, позамежовий рівень тривоги, оскільки він боїться, а точніше, побоюється вже того, що може навіть посередньо загрожувати його життю і благополуччю [16].

Тривога, на відміну від  страху, - не завжди є негативним відчуттям, вона може проявитися і у вигляді  радісного хвилювання, хвилюючого  очікування. Крім того, було встановлено, що в деяких ситуаціях тривога  може бути корисною для індивіда, вона несе в собі певні адаптивні функції, попереджуючи про зовнішню чи внутрішню  загрозу, «підказує» організму, що варто  прийняти необхідні заходи для попередження небезпеки чи пом’якшення її наслідків. Ці заходи можуть бути усвідомлені (наприклад  підготовка до екзамену) чи, переважно, несвідомі (захисні механізми) [11].

Для виявлення рівня тривожності  в 1953 році проводилися дослідження  американським вченим Дж. Тейлором, ним був розроблений тест, який складався з ряду стверджень. Результати дослідження показали, що існує два  типи тривоги, перший тип – як більш-менш стійка риса особистості (особистісна  тривожність) і другий тип – як реакція індивіда на загрозливу ситуацію (ситуативна тривожність). І хоча ці два типи тривоги представляють  собою цілком самостійні категорії, все ж між ними існує зв'язок. Особистісна тривожність визначається типом вищої нервової діяльності, темпераментом, характером, вихованням і набутими стратегіями реагування на зовнішні фактори. Ситуативна тривожність  більше залежить від поточних проблем  і переживань, так перед відповідальними  подіями в житті, вона значно вища, чим зазвичай. Детальніше ми розглянемо цей аспект в емпіричній частині  нашої роботи.

Таким чином, ми дійшли висновку, що тривога -  реакція на невизначений, часто невідомий сигнал, а страх - відповідь на конкретний сигнал небезпеки. Однією з основних відмінностей між  страхом і тривогою є те, що джерело  першого зазвичай усвідомлюється індивідом  і носить цілком конкретний характер, тоді як джерело тривоги не усвідомлюється і не піддається логічному поясненню. Однак в страхові і тривозі  є спільний емоційний компонент  в вигляді почуття хвилювання [5].

5. Особливості прояву тривожності та страхів

Розглядаючи підлітковий  та юнацький вік з точки зору   їх взаємозв'язку з тривогою і страхами не можна не зупинитися на ключових особливостях, параметрах даного періоду  життя, а конкретно на соціальній ситуації розвитку, психологічних особливостях, та новоутвореннях. Звертаючи увагу  на дані аспекти, можна отримати більш  повну картину причин виникнення та розвитку тривожності та страхів  в підлітковому та юнацькому віці.

Особливості прояву тривожності та страхів у підлітковому віці

Розглядаючи підлітковий  вік та  його взаємозв'язок з тривогою і страхами не можна не зупинитися на ключових особливості, параметрах даного періоду життя, а конкретно на соціальній ситуації розвитку, психологічних  особливостях, передумовах та новоутвореннях.

Підлітковий вік - відповідальний період в становленні світогляду, системі відношень, захоплень і  соціальної спрямованості. Підліток, з  одного боку, прагне зберегти свою індивідуальність, бути собою, а з іншого - бути разом  з усіма, належати групі, відповідати  її цінностям і нормам. Потреба  бути собою - це і прагнення до вдосконалення  свого "я", що невіддільне від  неспокою, тривоги, страху бути не собою, тобто стати кимось іншим [17].

Найчастіше страх бути не собою означає страх зміни. Тому емоційно чутливі, вразливі підлітки бояться не тільки психічного, а  й фізичного каліцтва, що іноді  виявляється у нетерпимості до фізичних недоліків інших людей або  в нав'язливих думках про власну "потворну" фігуру, "некрасиві" риси обличчя і т. п .

Крім того, підлітковий  вік характеризується бурхливими змінами  в анатомії і фізіології підлітка. У ході перебудови організму підлітка може виникнути відчуття тривоги, підвищена  збудливість, депресія. Почуття тривоги  при тривалому і інтенсивному повторенні може стати рисою особистості - тривожністю. З'являються такі почуття  у підлітків, як незграбність, ніяковість, стурбованість зовнішнім виглядом, зростом.

Також у підлітка з'являється  необхідність власної позиції, незалежності від впливу дорослих, відбувається інтенсивна саморефлексія, яка при повторних невдачах в чому-небудь може викликати у підлітка тривожність як особистісне утворення [4].

Виражена нерівномірність  дозрівання органічних систем у підлітка в цей період призводить до підвищеної стомлюваності, дратівливості, занепокоєння, негативізму, збудливості, в деяких випадках до появи девіантної поведінки.

У підлітковому віці починає  формуватися нове коло інтересів. Виготський поділяв їх на чотири групи, але безпосередньо до теми тривожності варто віднести лише одну з чотирьох груп інтересів - це "домінанта романтики", цілком і повністю відноситься до прагнення до ризику, героїзму, тяги до невідомого, що, знову ж таки, є можливою причиною появи у підлітків тривожного стану.

Криза підліткового віку на відміну від інших є більш затяжною і гострою, тому що в зв'язку з швидким темпом фізичного та розумового розвитку у підлітків виникає багато таких актуально діючих потреб, які не можуть бути задоволені в умовах недостатньої соціальної зрілості школярів цього віку. У цей критичний період депривація потреб виражена дуже сильно, а джерелом депривації стають не тільки зовнішні заборони, хоча й вони мають місце, але і внутрішні заборони, що накладаються підлітком на самого себе [14]. Отже, внутрішні заборони можуть перерости у внутрішні конфлікти, враховуючи всю складність даної підліткової кризи. А внутрішні конфлікти є ні чим іншим, як прямою причиною появи підвищеної тривожності у підлітків, як відзначала А.М. Прихожан [17].

Тривожність розвивається внаслідок наявності у підлітка внутрішнього конфлікту, який може бути викликаний: суперечливими вимогами що висуваються батьками з одного боку, та вимогами, висунутими школою з іншого; часто завищеними вимогами батьків по відношенню як до навчальної діяльності, так і до вільного часу підлітка; негативними вимогами, які принижують підлітка, ставлять його в залежне становище, обмежують його права і свободу вибору.

Тривожність підлітків багато в чому залежить від рівня тривожності дорослих, які його оточують. У доброзичливих сім'ях діти менш тривожні, ніж у сім'ях, де часто виникають конфлікти. Тривога зростає і після розлучення батьків. Ще однією вагомою причиною тривожності у підлітка є авторитарний тип батьківського виховання.

Зміст страхів і тривог у підлітків неодноразово вивчався в психології, соціології, педагогіці і медицині. У дослідженнях виділено ряд страхів і тривог, типових для дітей різного віку, і хоча тут відзначаються культурні, національні відмінності, одночасно виявляється і певна подібність. Проблема вивчення змісту страхів і тривог тісно переплетена з вивченням тих типів реальних ситуацій, які найбільшою мірою викликають тривожність у дітей різного віку. У підлітковому віці прикладом таких ситуацій є відповідь біля дошки, написання контрольної роботи, іспит [5].

Підлітки найбільше побоюються глузувань, власних невдач, а також  війни, хвороби і смерті батьків. У підлітків виражені також страхи нападу і пожежі, у хлопчиків, до того ж, страхи захворіти, у дівчаток - стихії і замкнутого простору. Всі  перераховані страхи носять переважно  характер побоювань і так чи інакше пов'язані зі страхом смерті, нагадують  про нього підкресленим і певним чином сфокусованим інстинктом самозбереження. У дівчаток підлітковий вік більше насичений страхами, ніж у хлопчиків, що відображає їхню схильність до страхів взагалі.

Взагалі всі страхи можна умовно розділити на природні та соціальні. Природні страхи основані на інстинкті самозбереження і крім страху своєї смерті і смерті батьків включають страхи чудовиськ, примар, тварин, темряви, транспорту, стихій, висоти, глибини, води, замкнутого простору, вогню, пожежі, крові , уколів, болю, лікарів, неочікуваних звуків і т. д. Соціальні страхи - це страхи самотності, якихось людей, покарання, не встигнути, спізнитися, не впоратися з чимось, бути не собою, осуду з боку однолітків і т. д.

Спеціальний опитування підлітків 10-16 років показали явну перевагу природних страхів у 10-12 років і соціальних - в наступні роки, з максимальним наростанням в 15 років. Ми бачимо своєрідний перехрест розглянутих страхів у підлітковому віці - зменшення інстинктивних і збільшення міжособистісно обумовлених страхів [26].

Наростання тривожності  і соціальних страхів є одним  з критеріїв формування самосвідомості у підлітків, підвищення чутливості в сфері міжособистісних відносин.

Підводячи підсумок, слід сказати, що аж до старшого підліткового віку, наявність тривоги має швидше  негативний характер, тільки зі старшого підліткового віку, тривога набуває мобілізуючу, якщо можна сказати, стимулюючу функцію.

Особливості прояву тривожності та страхів у юнацькому  віці

Юність - це період прийняття  відповідальних рішень, що визначають усе подальше життя людини: вибору професії й свого місця в житті, сенсу життя, вироблення світогляду І життєвої позиції, супутника життя, створення своєї сім'ї.

Найважливішим психологічним  процесом юнацького віку є становлення самосвідомості і стійкого образу своєї особистості, свого "Я". Головна особливість юнацького віку - це усвідомлення власної індивідуальності, неповторності і несхожості на інших. Як наслідок цього усвідомлення, може виникнути внутрішня напруженість, що породжує почуття самотності. Це почуття посилює потребу в спілкуванні і одночасно підвищує його вибірковість [7].

Величезну роль в юнацькі  роки відіграє дружба. Вона виступає іноді  як своєрідна форма психотерапії, дозволяючи молодій людині висловити  свої почуття і отримати підтримку, необхідну для самоствердження. Рівновага внутрішнього світу індивіда  порушується в ці роки і необхідністю самовизначення. Прийняття рішення  про вибір спеціальності означає  разом з тим і відмову від  багатьох інших видів діяльності. Зробити цей відповідальний крок дуже важко, оскільки будь-яке рішення  пов'язане з відмовою від інших  можливостей – пов’язане з  самообмеженням, що, у свою чергу, породжує внутрішню напруженість, тривожність.

Зміна соціальних відносин у юнацькому віці викликає значні труднощі, а зміна звичних умов навчання, високі вимоги до самостійної  роботи студентів у середніх та вищих  навчальних закладах актуалізують тривожний  стан [12].

У юнаків виникає сильна залежність від думки інших, очікування несприятливої ​​оцінки, незалежно від того, реальне це несхвалення або уявне. Тривожні переживання викликаються невідповідністю особистісних очікувань з оцінкою думки групи, дорослих та однолітків. Розбіжність між самооцінкою і оцінкою оточуючих, передбачувана втрата поваги з боку авторитетних для юнака людей приводять до невпевненості та посилення почуття тривоги.

Варто також зауважити, що в юнацькому віці, як і в підлітковому, можна спостерігати переважання  соціальних страхів над біологічними. Серед безлічі соціальних страхів, які спостерігаються в юнацькому  віці, можна виділити такі найбільш поширені [5]: