Теоретичні основи вивчення особливостей стресу та стресової поведінки

Згідно концепції Сельє, у більшості людей реакції на стрес є цілеспрямованими і адекватними. Але при такому розумінні відбувається виживання самого поняття стрес, яке якраз і позначає саме такий вплив на організм, по відношенню до якого у останнього з тих чи інших причин не може бути цілеспрямованих і адекватних реакцій. У цьому і полягає основна відмінність стресу від напруженої і важкої задачі, на яку, незважаючи на всю її тяжкість, людина, виконуючи її, реагує цілеспрямовано і адекватно.

Фази і компоненти стресу

Коли людина попадає у  стресову ситуацію і намагається  адаптуватися до впливу стресу, цей  процес, згідно з Г. Сельє, проходить  три фази:

1.Фаза тривоги. Це перша  стадія, що виникає з появою  подразника, що викликає стрес.  Наявність такого подразника  викликає ряд фізіологічних змін: у людини трохи піднімається  тиск, підвищується пульс. Змінюються  і психічні функції: підсилюється  порушення, вся увага концентрується  на подразнику, виявляється підвищений  особистісний контроль ситуації. Організм мобілізується для зустрічі  із загрозою. Відбуваються біологічні  реакції, які обумовлюють боротьбу  або втечу.

2. Фаза опору. Настає  у випадку, якщо фактор, що викликав  стрес, продовжує діяти. Тоді  організм захищається від стресу, витрачаючи «резервний»запас сил, з максимальним навантаженням на всі системи організму. Організм намагається опиратися загрозі або справлятися з нею, якщо загроза продовжує діяти і її не можна уникнути. Фізіологічні реакції перевищують норму, і це робить тіло вразливішим для інших стресорів. Наприклад, коли ви захворіли, то гостріше реагуєте на неприємності. Врешті-решт тіло адаптується до стресу і повертається до нормального стану.

3. Фаза виснаження - якщо  дія стресу продовжується і  людина неспроможна адаптуватися, це може виснажити ресурси  тіла. Вразливість до втоми, фізичні  проблеми призводять до хвороб  і навіть до загибелі організму.  Ті самі реакції, які дозволяють  опиратися короткочасним стресорам, - підсилення енергії напруження  м'язів, недопускання ознак болю, припинення травлення, підйом  тиску крові - за тривалої дії  шкідливі. Стрес може бути гострим  або приймати хронічний характер. Раніш вважалося, що провокатором  стресу можуть бути тільки  екстремальні ситуації. У цьому  випадку, ми маємо справу з  гострим стресом. Зараз, особливості  існування суспільства, зокрема  інформаційне перевантаження, є  причиною хронічних форм стресу. У наш час стрес прийняв  характер епідемії.[5, с.457]

Окремі стреси допомагають  людині боротися із комплексами (страх  спілкування, страх виступати перед  великою аудиторією і т.д.), дають  можливість зрозуміти, як поводити себе в тій чи іншій ситуації. Та й  взагалі, життя саме по собі - це великий  стрес, що складається з гігантської  кількості більш маленьких. І  ті люди, які не тікають від своїх  проблем, а вирішують їх, вчаться  лавірувати у великому об'ємі всіляких стресових ситуацій.

З психологічній точці  зору стан стресу включає специфічну форму відображення людиною екстремальної  ситуації і модель поводження як відповідну реакцію на це відображення.

Адаптація до стрессу

Адаптація - це динамічний та найважливіший процес у житті  людини, завдяки якому рухливі  системи живих організмів, незважаючи на мінливість умов навколишнього та внутрішнього середовища, підтримують  стійкість, необхідну для існування, розвитку і продовження роду.[3] Саме механізм адаптації, вироблений у результаті тривалої еволюції, забезпечує можливість існування організму в постійно мінливих умовах середовища. Завдяки процесу адаптації досягається збереження гомеостазу при взаємодії організму з зовнішнім світом. У цьому зв'язку процеси адаптації містять у собі не тільки оптимізацію функціювання організму, але і підтримку збалансованості в системі "організм-середовище". Процес адаптації реалізується кожного разу, коли в системі "організм-середовище" виникають значимі зміни, і забезпечує формування нового гомеостатичного стану, що дозволяє досягати максимальної ефективності фізіологічних функцій і поведінкових реакцій. Оскільки організм і середовище перебувають не в статичному, а в динамічній рівновазі, їх співвідношення міняються постійно.[13]Цей процес дозволяє індивідууму задовольняти актуальні потреби і реалізовувати пов'язані з ними значимі та поставлені цілі, забезпечуючи в той же час відповідність максимальної діяльності людини, його поведінки, вимогам середовища. Психічна адаптація є суцільним процесом, який, включає в себе ще два аспекти:

• оптимізацію постійного впливу оточуючих на індивідуум;

• встановлення адекватної відповідності між психічними і  фізіологічними характеристиками.

Так як стрес виник головним чином саме від сприйняття загрози, то його виникнення в певній ситуації може виникати з суб'єктивних причин, які пов'язані з особливостями  даної особистості.[10]

Взагалі, так як кожна  людина не схожа один на одного, дуже багато залежить від фактора особистості. Наприклад, у системі « людина-середовище» рівень емоційної напруженості зростає в міру збільшення розходжень між умовами, в яких формуються механізми суб'єкта, і тих які виникли знову. Таким чином, ті чи інші умови викликають емоційну напругу не в силу їх абсолютної жорсткості, а в результаті невідповідності цим умовам емоційного механізму індивіда.

1.2.Механізм виникнення  стресу

Причини виникнення стресу

За Сельє, "Щоб надати сенс нашому життю, ми повинні поставити перед собою складну і довготривалу задачу" [7, с. 389]. Людині слід прагнути до своєї мети, досягнення якої потребує напруженої роботи, відсутність же такої мети - один із найсильніших стресів, який викликає виразку шлунку, інфаркт, гіпертонію або просто стан, який призводить людину на нещасливе життя.

Таким чином, стрес може виникнути  в результаті певного соціального впливу.Засобом захисту від стресу в цьому випадку можуть бути соціальні перетворення і перебудова людських взаємин. Стресові умови можуть бути також наслідком вимог та обмежень, які роблять свій вплив на поведінку людини роботою і сімейними відносинами. Стрес може виникати під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників. Зовнішні чинники - це наші життєві зміни, все, що не знаходиться під нашим контролем, або ж перебуває в нашому житті. А внутрішні чинники – перебувають та народжуються в нашому розумі, по більшій частині вони народжені нашою уявою.[16]Усі ці причини можна розглянути в наведеній нижче таблиці 1.3

Таблиця 1.3.

Зовнішні причини стресу	Внутрішні причини стресу
Робота	Песимізм
Великі зміни в житті	Відсутність наполегливості
Фінансові проблеми	Нереалістичні очікування
Діти і сім’я	Нездатність прийняти невизначеність
Труднощі у взаємовідносинах	Негативний внутрішній діалог

 

Стрес може виникати не тільки у виробничих ситуаціях, але і в сімейних; не тільки в умовах одного сильного подразника, але і в умовах прояву дрібних, постійних негативних впливів, які викликають у людині стан тривоги, образи, небезпеки і загрози. При цьому стрес супроводжується самими різними реакціями людей від стану підвищеної активності до прямого догляду в себе. У прояві стресу мають значення індивідуальні відмінності людей. Немає двох людей, у яких прояви реакції на стрес були б зовсім однаковими, так як більша частина стресів проводиться самою людиною. Ще римський філософ Епіктет говорив, що "людей засмучують не події, а те, як вони на них дивляться" [6, с. 390]. Якщо вплив не проявляється як загроза або виклик, то воно не перетворюється в стрес - фактор, тобто велику роль відіграють когнітивні та афективні реакції, котрі відносяться до впливів.

Як людина реагуєте на стрес? Ознаки і симптоми стресу.

Психолог Конні Ліллас, щоб описати три найпоширеніші  способи реакції людей на стрес, призводить аналогію з водінням автомобіля[15]:

• Нога на газ - гнів і хвилювання. Людина напружена, надмірно емоційна і не може всидіти на місці.
• Нога на гальмо - замкнутість і пригніченість. Людина закриваєтеся від зовнішнього світу і показує дуже мало енергії та емоцій.
• Нога на обидві педалі - напруга і стриманість. Людина «гальмує» під тиском і не може нічого зробити. Вона виглядає паралізованою, але всередині  сильно схвильована.

Нижче в таблиці 1.4, приведено декілька основних ознак і симптомів, властивих людині, яка перебуває в стані стресу.[17]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Когнітивні симптоми стресу	Емоційні симптоми	Фізичні симптоми	Поведінкові симптоми
Постійна турбота	Примхливість	Біль та страждання	Проблеми зі спілкуванням
Безсоння,нічні кошмари,тривожні мрії	Дратливість або запальність	Часте сечовипускання	Азартні ігри або імпульсивні  покупки
Песимізм	Раптові напади паніки	Печія,біль у животі	Нервові звички
Проблеми з концентрацією  уваги	Неможливість розслабитися	Нудота та запаморочення	Вживання алкоголю,куріння, наркотики
Неорганізованість	Почуття самотності та ізоляції	Заїкання	Занадто довгий або короткий сон
Проблеми із запам’ятовуванням нової інформації	Депресія і відчуття нещастя	Часті застуди	Надлишки в їжі або  недоїдання
Недалекоглядність	Гнів,розчарування, ворожість	Тремтіння рук, ніг або  губ	Зниження продуктивності

Таблиця 1.4.

 

 

Дуже важливо, відразу звернути увагу на перші прояви симптомів стресу, так само дуже важливо не упустити момент, щоб стресова ситуація не перейшла в серйозні порушення, які буде виражатися непритомностями, істериками, депресіями та сильними головними болями. У випадку, якщо стрес вже переходить у хронічний процес, то протидіяти йому буде значно складніше, ніж запобігти його взагалі.

Ступені стресу

Чи завжди будь-які стреси шкідливі? Адже недарма існує погляд, який баче в стресах корисне явище, що активізує, загартовує людину, а не лише виснажує її.[9, с.132]

Існують різні ступені  стресу. Учені розрізняють три  таких ступені:

• Слабкий ступінь стресу вказує практично на його відсутність. Психічний стан при цьому майже не міняється, фізичних та фізіологічних змін не відзначається.
• При середньому ступені картина суттєво змінюється. Відбуваються відчутні зрушення у соматичному і психічному станах, характер цих змін приємний, позитивний. Спостерігається загальна мобілізація психічної діяльності, часто не притаманна людині у звичайних обставинах: зібраність, організованість, підвищена розумова працездатність, кмітливість, впевненість у собі, блискавична реакція, стійкість до перешкод, активізація мовленнєвої активності, загальна позитивна оцінка даного стану в цілому.
• Що стосується сильного або надмірного стресу, то тут картина зворотна. Людина у такому стані демонструє порушення та розлад основних фізичних, фізіологічних і психічних функцій, зростає кількість скарг на різного роду неприємні відчуття, дискомфорт. Погіршується свідомий контроль за виконанням діяльності, трапляються труднощі у зосередженні, запам'ятовуванні, мисленні, зростає кількість помилок, незвичних реакцій, неточності, посилюється роль автоматичних, стереотипних дій, які витісняють творчі, свідомі та довільні дії. Цей стан, безумовно, шкідливий і його треба якнайшвидше припинити.

1.3.Шляхи подолання  стресу

Найважливішим заходом, спрямованим  на боротьбу зі стресом, є психотерапія. Поради психотерапевтів пацієнтам  узгоджуються з рекомендаціями "розумної поведінки і спілкування", які  висунув Сельє "не ламати списів з - за дурниць, не дружити з" важкими ", нестриманими людьми, уникати нещирості  у спілкуванні, мати в житті інтереси, не нагнітати тугу, не створювати нескінченні  проблеми, частіше згадувати про  приємні події свого життя  і уникати неприємних ситуацій "[11,с.253].  За допомогою психотерапевта людина повинна прийняти відповідальність за те, щоб вести себе адекватно в стресовій ситуації, а так само змінити своє ставлення до стресорів; зрозуміти, які стресори впливають на нього. При цьому пацієнт може уникнути, зменшити або змінити стресову реакцію. Психологи і психотерапевти розділяють людей за типом поведінки на "думаючих" і "реагуючих" в стресових ситуаціях. Лише 15% людей спочатку думають, а потім діють, 75% - найчастіше впадають в паніку, поводяться нерозумно, неорганізовано на шкоду самому собі.[12, c.124]Наступна область психотерапевтичного впливу пов'язана з вибором модифікацій поведінкового стереотипа. Вона сприяє можливості свідомого зниження ступеня впливу на нього стресорів перш, ніж вони викличуть у нього стресову реакцію.Психотерапію можна розглядати як певне втручання проблему, яка перебуває в когнітивній або афективній сфері. Це,ніщо інше,як дозвіл внутрішнього конфлікту особистості, що найчастіше є причиною стресової ситуації. Стрес дозволяє зустріти виниклі труднощі у стані "бойової готовності" і пристосуватися до нових умов. При повторенні стресорів людина пристосовується до стресу, при цьому стресорні реакції слабшають. Це може означати, що в певних межах можна тренувати стресостійкість психіки. Можливості та потреби особистості до визначення стресових станів залежать від навчання, виховання, віку, захворювань і дії медикаментів.