Сутність поняття уваги у психологічній літературі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                     Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….. 3

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ УВАГИ ЯК ПСИХІЧНОГО             

                 ПРОЦЕСУ…………………………………………………………… 6                

       1.1. Сутність  поняття уваги у психологічній  літературі……………..6

       1.2. Класифікація  видів уваги………………………………………… 12

                1.3. Взаємозв’язок уваги з іншими психічними процесами………... 21

                Висновки до першого розділу..…………………………………….. 24

 

Розділ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ……………………26

               2.1. Аналіз та обґрунтування методів дослідження…………………..26

             2.2. Проведення емпіричного дослідження……………………………28

           2.3. Інтерпретація та узагальнення результатів дослідження………..29                              

           Висновки до другого розділу…………………………………………30

ВИСНОВКИ.........................................................................................................32

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.............................................33

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….35

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                 

                                               Вступ

 

Актуальність дослідження. Проблема вивчення уваги є актуальною, як у теоретичному  так і практичному аспектах (Ланге Н.Н.,1989; Максименко С.Д.,1996; Узнадзе Д.М.,1966 та ін.).

Увага – один із тих пізнавальних процесів людини, відносно суті і права на самостійний розгляд яких серед психологів і дотепер немає згоди, хоча дослідження її ведуться постійно.

Одне вчення стверджує, що як особливого, незалежного процесу  уваги не існує, що вона виступає лише як сторона або момент будь-якого  іншого психологічного процесу або діяльності людини. Інші вважають, що увага є цілком незалежним психічним станом людини, специфічним внутрішнім процесом, що має свої особливості, що не зводяться до характеристик інших пізнавальних процесів.

 Увага займає особливе положення, вона включена до решти психічних процесів, виступає як їх необхідний момент, і відділити її від них, виділити і вивчати в "чистому вигляді" не представляється можливим. Це сторона всіх пізнавальних процесів свідомості, і при цьому та їхня сторона, у якій вони виступають як діяльність, спрямована на об'єкт. В увазі знаходить своє загострене вираження зв'язок свідомості із предметом; чим активніше свідома діяльність, тим виразніше виступає об'єкт; чим більш чітко виступає у свідомості об'єкт, тим інтенсивніше й сама свідомість. Увага - прояв цього зв'язку свідомості й предмета, що у ньому усвідомлюється. Говорити про увагу, її наявність або відсутність можна тільки стосовно до якої-небудь діяльності практичної або теоретичної. Людина уважна, коли спрямованість її думок регулюється спрямованістю її діяльності, і обидва напрямки при цьому збігаються.                                                                                                

Проблема вивчення уваги є предметом численних досліджень (Бродбент Д.Е., Добринін Н. Ф., Ланге М.М., Павлов І.П., Ухтомский А.А., та ін.). Вчені висували безліч теорій уваги, але не дивлячись на значну кількість досліджень, проблема уваги не стала менш значущою. Як і раніше продовжуються суперечки про природу уваги.

Мета дослідження: розглянути увагу як психічний процес.

Завдання дослідження:                                                                                                               1. Аналіз літератури щодо досліджуваної проблеми.                                                                                                          2. Розкрити види уваги, як  психічного процесу.                                                                         3. Узагальнити взаємозв’язок уваги з іншими психічними  процесами.

4. Провести  експериментальне дослідження та проінтерпретувати здобуті результати.

5. Узагальнити здобуті  дані.    

Об’єкт дослідження: увага як психічний процес.     

Предмет дослідження: психологічні  особливості вивчення  уваги, як психічного процесу.       

Методи дослідження:                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       Теоретичні: аналіз наукової літератури; емпіричні: тестування, анкетування, статистична обробка.                                                                                  

 З урахуванням мети та завдань нашого дослідження, нами були використані наступні методики: «Тест Мюнстерберга» (Г.Мюнстерберг, 1927), «Розстановка чисел» (див. 13 с. 279).       

 Етапи дослідження:         

 На першому етапі нами здійснювалась теоретична робота, узагальнювалась література з досліджуваної проблеми, розкрито закономірності процесу уваги як психічного процесу.    

 На другому етапі безпосередньо проводилось експериментальне дослідження.         

 На третьому етапі було здійснено узагальнення наслідків результатів дослідження.           

База дослідження: базою дослідження виступив державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», Приморського району м. Одеси. В експерименті приймали участь студенти другого курсу факультету практичної психології.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             

 Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, шести підрозділів, висновків, списку літератури, який вміщує двадцять шість джерел та додатків. Загальний обсяг роботи зіставляв 39 сторінок, у роботі наведено дві таблиці.

 

 

                                                                                                                                                                                 

                                    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        

 

   

 РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ УВАГИ ЯК ПСИХІЧНОГО             

                                                  ПРОЦЕСУ                

 

1.1.   Сутність поняття уваги у психологічній літературі

 

Увага представляє собою психологічний феномен, відносно якого до цього часу серед психологів немає єдиної думки. З одного боку, у психологічній літературі розглядається питання про існування уваги як самостійного психічного явища. Так, деякі автори стверджують, що увага не може розглядатися як самостійне явище, оскільки вона в тій чи іншій мірі присутня в будь-якому іншому психічному процесі. Інші навпаки, відстоюють самостійність уваги як психічного процесу.

З іншого боку, існують розбіжності в тому, до якого класу психічних явищ слід віднести увагу. Одні вважають, що увага - це пізнавальний психічний процес. Інші пов'язують увагу з волею і діяльністю людини, грунтуючись на тому, що будь-яка діяльність, у тому числі й пізнавальна, неможлива без уваги, а сама увага вимагає прояву певних вольових зусиль [9;354].

Увага забезпечує успішну й чітку роботу нашої свідомості. Кожний пізнавальний процес є єдність образу й діяльності. Увага свого особливого змісту не має, вона проявляється усередині сприйняття, мислення. Вона - сторона всіх пізнавальних процесів свідомості, і при цьому та їхня сторона, у якій вони виступають як діяльність, спрямована на об'єкт [17;79].

Представники англійської  асоціативної психології поняття “увага”  не включали до системи психології як науки. Зосередженість вони тлумачили  як асоціацію уявлень.

 Представники інтроспективної психології (Вундт В.М., Тітченер Е.Б. та ін.) в увазі вбачали лише внутрішній суб’єктивний бік. На їхній погляд, увага – це стан свідомості, що характеризується ясністю, чіткістю, інтенсивністю наявного в ній змісту чи процесів. В.Вундт, наприклад, виходячи з такого розуміння, обстоював апперцептивно-волюнтаристську теорію уваги. Увага – це фіксаційна точка свідомості, найясніше її поле, зумовлене переходом змісту свідомості із зони перцепції до зони апперцепції, яка, на думку В.Вундта, являє собою особливу психологічну активність, що є проявом невідомої нам внутрішньої сили [14;67].

Як відомо, американський психолог Е.Тітченер розумів увагу як сенсорну якість, яка визначає особливий стан відчуття у свідомості.

Але, наприклад, представник фізіологічного напрямку в психології Т.Ціген пояснював увагу не суб’єктивними етапами, а боротьбою відчуттів і неусвідомлюваних уявлень за фіксаційну точку свідомості явлення, що перемагає, стає усвідомленим, домінуючим. Отже, увага – це стан усвідомлення уявлення. Зміна уявлень є перехід уваги з одного уявлення на інше. Акт зосередження виникає в результаті асоціативних імпульсів відчуттів, які залежать від інтенсивності, ясності, сили супровідного, емоційного тону.

Інший представник, а саме французький психолог Г.Рібо, як і І.Сечєнов, стверджував, що увага – це не духовний акт, що діє приховано. ЇЇ механізм руховий, тобто такий, що діє на м’язи у формі затримки. На думку Г.Рібо, людина, яка не вміє керувати м’язами, нездатна до уваги.

Представники біхевіоризму (Павлов І.П.; Толмен Е.Ч.; Уотсон Дж.Б. та ін.), розглядаючи психологію як науку про поведінку, у своїй системі психології розглядають увагу лише як орієнтацію поведінки, як установку організму щодо зовнішніх стимулів [19;240].

У сучасній літературі існують різноманітні визначень поняття уваги. Наприклад, увага – процесс і стан настройки суб'єкта на сприйняття пріоритетної інформації та виконання поставлених завдань [3;74].

Увага - спрямованість і зосередженість свідомості людини на певних об'єктах при одночасному відволіканні від інших [4;110].

Історично увагу прийнято визначати як спрямованість і  зосередженість свідомості на певних об'єктах. Це визначення носить на собі відбиток тієї епохи, коли психологія була “наукою про свідомість”. Сьогодні визначати увагу через свідомість не зовсім коректно, оскільки сама свідомість є ще більш неясним психічним феноменом, що трактується психологами зовсім по-різному, так само як і увага [23;157].

Правильне рішення проблеми уваги полягає в тому, щоб спробувати поєднати і врахувати різні точки зору, тобто побачити в увазі і сторону процесів і явищ, і щось самостійне, незалежне від них. Це означає стати на точку зору, згідно з якою уваги як окремого процес не існує, але є цілком особливий стан, що характеризує всі психічні процеси в цілому.

У наші часи загальноприйнятим  можна вважати таке визначення:

Увага - це спрямованість  і зосередженість свідомості на якому-небудь реальному або ідеальному об'єкті, що допускає підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної або рухової  активності індивіда.

Завдяки дослідженням І.Сечєнова, І.Павлова, О.Ухтомського, В.Бехтерева, П.Анохіна та ін. сформувалося уявлення про провідну роль кори великих півкуль у системі нейрофізіологічних механізмів уваги.

В психології прийнято виділяти наступні критерії уваги:

Зовнішні реакції - моторні, пізно-тонічні, вегетативні, що забезпечують умови кращого відтворення сигналу. До них відносять поворот голови, фіксації очей, міміка й поза зосередження, затримка подиху, вегетативні компоненти орієнтовної реакції.

Зосередженість на виконанні  певної діяльності. Цей критерій є  основою для “діяльністних” підходів щодо вивчення уваги. Він пов'язаний з організацією діяльності й контролем  за її виконанням.