Страхи дітей молодшого шкільного віку

На основі отриманих результатів можна скласти такий графік:

 

 

 

 

 

Умовні позначення:

% - кількість дітей.

Страх:

1. Жахи

2. Комахи, тварини

3. Вогонь, пожежа

4. Смерть

5. Темрява

6. Кров, уколи, лікарі

7. Школи, вчителі, двійки

8. Індивідуальні страхи

Таким чином за допомогою цього графіку ми можемо бачити, що найбільше діти цього класу бояться тварин та комах. Трохи менше - вчителів, поганих оцінок, школи. жахів, вогню, пожежі, крові, лікарів - однаково. Найменше бояться темряви. У одного з учнів виявили індивідуальний страх, це виявився страх сну.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Профілактика та корекція дитячих страхів

Дошкільний вік — період, коли в дитини починає формуватися мораль та образ власного "Я", виникає потреба осягнути явища суспільного життя, розібратися у взаєминах між людьми. Малюк так чи інакше потрапляє у світ нових емоцій і почуттів, стикається з життєвими ситуаціями, які часто не може пояснити. І як наслідок — виникнення страхів.

Перші емоційні реакції, близькі за формою до почуття страху, виникають у дітей уже на першому році життя (Ч. Дарвін. В. Штерн, С. Айзенк). Це, наприклад, страх перед незнайомими людьми. Але здебільшого страхи починають зароджуватися в малюка в період адаптації до перебування в дошкільному закладі. Відомий психолог А. Бодальов зазначав, що від семи місяців і до двох років на дитину як чинник впливає її вступ до дитсадка, що й призводить до виникнення неусвідомлених і невмотивованих страхів.

Бесіди з батьками дітей раннього віку — вихованців різних дитсадків м. Сум — показали, що діти можуть боятися (по спадній): вигаданих істот, лишатися самим удома, тварин, висоти, транспорту, лікарні, крові, уколів, фізичного та словесного покарання, темряви, незнайомих людей, страшних снів, дитсадка, стуку в двері, заходити в річку.

Проте малята ще не здатні усвідомлювати такі почуття як страх. Розуміння цього з'явиться лише в старшому дошкільному віці. Страх стає більш складним почуттям, набуває різних форм і видів. Урізноманітнюються об'єкти, що його викликають, розширюється сфера проявів. Дитина соціалізується, починає орієнтуватися на громадську думку і як наслідок цього — боїться осуду колективу, відчуває страх бути не прийнятою у гру, страх самотності. Новоутворенням старшого дошкільного віку є також переживання страху за іншу людину (близьких дорослих, друзів тощо).

Усвідомивши свій страх, дитина починає з ним боротися. І що гостріша ця боротьба, то сильніше почуття задоволення від перемоги над собою. Це, зрештою, зміцнює в дитини моральні основи. Отже, у соціальному розвитку людини страх є одним із засобів виховання.

Проте не варто перебільшувати виховну цінність цього почуття. Дехто з дорослих помилково вважає, що почуття страху сприяє формуванню в дитини слухняності, що страх — швидкоплинне переживання, яке не завдає малюкові великої шкоди. Тому й сьогодні застосовуються як дисциплінарний метод фізичне й моральне покарання дитини. На це зауважимо: через часте переживання страхів у дитини може відбуватися емоційна адаптація — звикання, і як наслідок — зниження вразливості, байдужість до того, що раніше засмучувало й лякало. Тож наголошуємо ще раз — залякування згубне для психіки дитини.

Наявність у дитини будь-яких страхів — перший симптом того, що вона зазнає великого внутрішнього напруження, що не може впоратися з власними емоціями та труднощами. Нервова система дошкільняти ще слабка, самостійно йому важко подолати страхи. Тут має допомогти дорослий. І батьки дитини, і працівники дитсадка повинні знати, як поводитися в тій чи іншій ситуації, щоб, по-перше, не допустити виникнення страхів, по-друге, не поглибити їх та не розвинути нові.

Поради щодо профілактики виникнення страхів у дітей. (додатки 1, 3, 4)

 

Корекція страхів

Упродовж життя люди часто зустрічаються з емоціями страху, які засновані на інстинкті самозбереження і мають захисний характер. У дітей молодшого шкільного віку спостерігаються навіяні та біологічно обумовлені страхи.

Страх — це емоційно насичене відчуття неспокою, що виникає у відповідь на реальну чи уявну загрозу для життя та благополуччя.

Джерелом навіяних страхів стають дорослі, які оточують дитину. Вони мимоволі заражають її страхом, підкреслено емоційно вказуючи на наявність небезпеки: «Не лізь — упадеш», «Не чіпай — укусить», «Не бери — обпечешся» тощо. Поки дитина маленька, їй не зрозуміло, в чому полягає загроза, але вона вже розпізнає сигнал тривоги, і, природно, у неї виникає реакція страху як регулюючий механізм поведінки. Але якщо залякувати «без потреби», про всяк випадок, то дитина повністю втрачає спонтанність у поведінці та впевненість у собі. Тоді страхи починають розмножуватися без будь-яких обмежень, дитина може стати напруженою, скутою і надмірно обережною, що призводить до формування внутрішніх комплексів.

Молодший шкільний вік — це вік, коли перехрещуються інстинктивні та соціально  опосередковані страхи. Провідним страхом молодших школярів є страх бути не тим, про кого добре говорять, кого поважають, цінують і розуміють, тобто не відповідати соціальним вимогам. У цьому контексті можуть виявлятися і «шкільні страхи». Діти в такому віці також схильні до страху стихії — природних катаклізмів: грози, повеней, ураганів, землетрусів. Він не випадковий, оскільки відображає особливість, притаманну цьому віку: певне магічне мислення — схильність вірити в «таємничі» явища, передбачення і забобони. Це вік, коли одні діти просто обожнюють історії про вампірів, привидів, драконів, а інші їх панічно бояться.

Такі страхи відображають своєрідну магічну спрямованість, віру в незвичайне і страшне. Ця віра вже сама по собі є природним тестом на навіюваність як характерну рису молодшого шкільного віку.

Страхи, зумовлені особливістю віку, можуть стати істотною проблемою для підростаючої особи, перетворюючись на нав’язливу фобію або просто у тривалу тривожність.Найчастіше страхи активізуються у дитини вночі й завдають незручності їй та її сім’ї.

У зв’язку з необхідністю профілактики «явища загострення» були розроблені та проведені заняття, мета яких — допомога дітям в усвідомленні власної боязні, страхів і в їх подоланні.

Розробки занять «Де живуть страхи?» та «Як приручити нічні страхи?» розраховані на дітей 7—9 років.

Тривалість кожного заняття — 40 хв.

Унаслідок занять діти під час колективної роботи розробляють поради для приручення нічних страхів, учаться контролювати свої емоції, за допомогою малюнкової методики відпрацьовують «приручення страхів». Після проведених занять спостерігався певний терапевтичий результат: у дітей знизилася загальна тривожність і частота виникнення нічних страхів. Це було вияв лено внаслідок зіставлення даних первинної діагностики загальної тривожності й повторної діагностики після проведення занять.

Про зниження виникнення нічних страхів повідомляло анкетування, проведене з батьками дітей, які брали участь у заняттях.

Для посилення ефективності занять необхідно після їх проведення на батьківських зборах отримати від батьків зворотний зв’язок із цього питання (анкетування) — батьки мають озвучити, чи менше їхні діти почали боятися.

Доречне також психологічне консультування батьків із питання допомоги дітям у подоланні страхів. (додатки 4, 5)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Життя без емоцій неможливе. Емоції, стверджував Ч.Дарвін, з'явились в процесі еволюції як засіб, за допомогою котрого живі істоти встановлюють важливість тих чи інших умов для задоволень потреб. Одним з емоціональних станів дітей молодшого шкільного віку є страх. Поняття страху розроблялось багатьма ученими. Відомий фізіолог І.П.Павлов вважає страх проявом природного рефлексу, пасивно-захисною реакцією з легким гальмування кори великих півкуль. Страх оснований на інстинкту самозбереження. Має захисній рефлекс та супроводжується певними фізіологічними змінами вищої нервової діяльності, проявляється на частоті пульсу та дихання, показниках артеріального тиску, виділенням травного соку. Найбільш повною можна вважати класифікацію А.Захарова.

Відомо, що страх є причиною багатьох порушень здоров'я в фізико-психічній сфері і тим самим - причиною багатьох захворювань: нервових порушень в фізичному та духовному розвитку, болі в животі, головні болі. Страх також впливає й на розвиток дитини як особистості, спостерігається підвищена агресивність, порушення сну, емоціональне гальмування, депресивні стани. Мислення втрачає свою гнучкість, стає скованим безкінечними небезпеками, передчуттями та ваганнями. Зменшується пізнавальна активність, цікавість.

В психолого-педагогічній літературі пропонується багато різноманітних методик по корекції та профілактиці дитячих страхів. В своїй роботі я склала комплекс корекційних та профілактичних методик.

В молодшому шкільному віці страхи добре піддаються психологічному впливу. Якщо в цьому віці ще не сформовано вміння оцінювати свої дії з соціальної точки зору, то зробити це буде досить тяжко. Так як найкращий вік для формування відчуття відповідальності - дошкільний. З початком шкільного життя це відчуття лише підсилюється і в деяких випадках набуває видимого характеру - в оцінках.

Страх є найбільш небезпечною емоцією. З віком у дітей змінюються мотиви поведінки, відношення до навколишнього світу, дорослим, одноліткам. І від того чи зможуть батьки та вчителі вловити ці зміни, зрозуміти їх, і змінити своє відношення, буде залежати той позитивний емоціональний контакт, котий є основою нервово-психічного здоров'я дитини.

Проведений експеримент показав, що діти молодшого шкільного віку мають велику кількість страхів, особливо яскраво з яких проявляється страх тварин, комах та страх школи, двійок, вчителів. На відміну від дітей дошкільного віку діти молодшого шкільного віку бояться не тільки того що загрожує їхньому життю, а й того що загрожує соціальним відносинам, контактам.

 

Закінчення

Нелегко знайти людину, котра б ніколи не відчувала страху. Тревога й страх - такі ж емоціональні невід'ємні прояви в нашому психічному житті, як і радість, захоплення, злість, здивування, сум. Але при через мірній піддатливості страхам, залежно від них змінюється поведінка людини.

Дитячі страхи, якщо правильно до них ставитись, розуміти причини їх появи частіш за все зникають безслідно. Якщо ж вони хворобливо загострені або зберігаються достатньо довгий час, тоді це свідчить про неблагополуччя, фізичну та нервову ослабленість дитини. Для того щоб вплинути на дитину, допомогти їй звільнитись від страху, вчителям необхідно знати, що таке страх, яку функцію він виконує, як виникає та розвивається, чого більш за все бояться діти і чому.

Багато страхів в підлітковому віці являються розвитком дитячих страхів, але проявляються ці страхи вже на новому рівні та в новому вигляді. Тому чим раніше почата робота по переборенню та попередженню страхів, тим більша вірогідність відсутності їх в підлітковому віці.

Дитячі страхи заслуговують найуважнішого вивчення та найбільш раннього усунення з метою попередження появи неврозів як психічного захворювання дитини

 

 

 

 

 

Список литературы

1. Большой толковый психологический  словарь. / Перевод с англ. Ребер  Артур. - М.: АСТ, Вече, 2001. - 560 с.

2. Вайзман Н. Реабилитационная  педагогика - М., 1996. - 247 с.

3. Введение в психологию. / Под. ред. А.В. Петровского. - М.: Академия, 1998. - 576 с.

4. Гонкова-Ямпольская Р.В., Черток Т.Л. Воспитателю о ребенке  школьного возраста - М.: Просвещение, 1987. - 187 с.

5. Ежкова Н. Развитие  эмоций в совместной с педагогом  деятельности: Эмоциональное развитие  детей школьного возраста // Дошкольное воспитание. - 2003. - №1. - С.20-27.

6. Захаров А.И. Как преодолеть  страхи у детей. - М.: Педагогика, 1986. - 112 с.

7. Захаров А.И. Как предупредить  отклонения в поведении ребенка. - М.: Просвещение, 1993. - 115с.

8. Изард К.Э. 0. - 464 с.

9. Изгард К. Эмоции человека. - М.: Просвещение, 1980. - 320 с.

10. Климанова Ю. Нарисуй  свой страх: Детские страхи. // Семья  и школа. - 1999. - № 9. - С. 22 - 24.

11. Клайн В. Как подготовить  ребенка к жизни. - М., 1991. - 134 с.

12. Краткий психологический словарь. / Сост. Л.А. Карненко. Ред. А.В. Петровский, М.Г. Ярошевский. - М.: Политиздат, 1985. - 431 с.

13. Крутецкий В.А. Психология. Учебник для учащихся пед. училищ. - М.: Просвещение, 1980. - 352 с.

14. Основы центр «Академия», 2003. - 480 с.

15. Популярная психология: Хрестоматия: Учеб. пособие для студ. пед. институтов. / Сост. В.В. Мираненко. - М.: Просвещение, 1990. - 399с.

16. Рогов Е.И. Настольная  книга психолога. М.: Гуманитарный  издательский центр ВЛАДОС, 1998. - 384 с.

 

 

 

Додатки

додаток 1

ПОРАДИ БАТЬКАМ:

Дорослі мають приділяти такій дитині особливу увагу. Слід пам’ятати такі правила.

1. Доручення до тривожної дитини мають відповідати віку.

2. Підтримуйте її, говорить про свою впевненість у тому, що дитина зможе виконати завдання.

3. Не порівнюйте успіхи дитини з успіхами інших дітей, дуже важливими є оптимістичні прогнози на завтра.