Статева ідентичність і сексуальна поведінка в підлітковому віці

        Ці методики, дають змогу різнобічно дослідити об’єкт курсової роботи.

       2.3. Психологічний та статистичний аналіз констатувального  експерименту

        Досліджування проводилося двічі (1.11, 13.11) на уроках «Людина і суспільство» у двох 10 і 11 класі. Кількість опитуваних становить 43 підлітка (хлопців – 21 , дівчат – 22).

        Першим етапом було проведення проективної методики «Якими я уявляю чоловіка та жінку».

        Аналіз творів школярів дозволив виділити 6 тем, в яких певною мірою виявлялось розуміння ними маскулінності і фемінності:

1. Особливості  зовнішнього вигляду.

2. Трудова діяльність, якості, пов’язані з роботою.

3. Ерудованість, інтелектуальні особливості, інтереси.

4. Традиційне  розуміння жіночості і чоловічих  рис.

5. Сімейно-побутова  сфера, опис особи чоловічої статі  як батька, чоловіка; жінки – як дружини, матері.

6. Міжстатеві  стосунки.

        Всі перераховані теми відображають головні сфери життєдіяльності людини – сім’я, робота, спілкування, в яких проявляються її психологічні особливості, якості особистості та стиль поведінки.

        Щодо традиційного розуміння чоловічих рис, то респондентами були зазначені наступні: хоробрість, відважність, розсудливість, комунікабельний, рішучість, дотепність, цілеспрямованість, порядність, освічений. Традиційне бачення жіночості можна простежити на таких характеристиках: привітна, приємна, розумна, вихована, цілеспрямована, начитана, комунікабельна, інтелігентна. Варто також зазначити, що шкідливі звички є негативною рисою образу сучасної людини, про це засвідчили 60% опитуваних.

        У відповідях цікаво простежується тенденція до фемінізації («розкріпачення жінок»), насамперед в інформації, яка стосується трудової діяльності. 45% респондентів жіночої статі наголосили на тому, що жінка обов’язково повинна мати роботу (в ідеалі – високооплачувану з перспективою кар’єрного росту), для того, щоб забезпечити собі належний рівень життя. Маскулінізація (23%) жінок також яскраво простежується у думках про те, що жінка має бути мужня, сильна духом, мати вольовий характер, оскільки бажання покластися на чоловіка можуть не виправдатись.

        Щодо вимог до зовнішнього вигляду, то, на думку переважної більшості респондентів, жінка має слідкувати за собою, бути охайною, елегантною, доглянутою, слідкувати за модою. Еталон чоловічої краси включає такі необхідні компоненти: врода, спортивна фігура, стильний одяг.

        Стосовно сімейно-побутової сфери, то у відповідях респондентів прослідковується стереотипне зображення: чоловік – голова сім’ї, який має роботу, дбає про родину (30%); жінка – гарна дружина та турботлива матір (45%). Але поряд з цим було відзначено, що домашньою працею має опікуватись не лише дружина, а й чоловік (25%). Водночас дружина не повинна обмежувати себе лише виконанням роботи по господарству і піклуванням про домашнє вогнище, вона має досягати успіхів і на робочому місці, прагнути до самовдосконалення, про це засвідчили 40% опитуваних.

        Висновок: У поглядах на жіночність і чоловічість проявилися відмінності позитивних і негативних еталонів маскулінності і фемінності. Негативний еталон – конкретний образ того, якими якостями не повинні володіти сучасний чоловік (не зловживає алкоголем, наркотиками, не застосовує фізичну силу проти жінки) та жінка (не палить). Зіткнення двох образів породжує конфліктну систему вимог: ідеалізованих і невизначених, з однієї сторони, і надзвичайно низьких, обмежених виконанням елементарних норм поведінки – з іншої. Ця конфліктна система вимог може негативно вплинути на формування адекватних уявлень про фемінність-маскулінність і в кінцевому результаті викривити нормальний процес становлення психосексуальної ідентичності.

        Другим етапом було анкетування на тему: «Основні риси характеру в залежності від статі».   

        Процедура обробки результатів полягала у визначенні середніх показників оцінок вираженості кожної якості у хлопців і дівчат окремо. Ці показники наводяться в таблицях [див. табл. 2.1 і 2.2].

        Як видно з таблиці 2.1, хлопці схильні визнати рівність за вираженістю таких рис, як амбіційність і вірність у коханні, тоді як усі інші характеристики розглядаються як більш характерні для хлопців, причому за такими показниками, як інтелект, воля і конфіденційність, різниця середніх показників досягає двох балів.

        Згідно з даними таблиці 2.2, для дівчат характерна більш зважена оцінка відмінностей між статями. На їх думку, дівчатам у дещо більшій мірі, ніж хлопцям, притаманні амбіційність і вірність у коханні, але дівчата дещо поступаються за такими показниками, як кар'єризм, соціальний статус і вольові характеристики. Дівчата визнають, що істотно поступаються хлопцям за такою характеристикою, як конфіденційність.

        Моє дослідження зафіксувало взаємне визнання переваги хлопців у таких галузях, як кар'єризм, соціальний  статус, вольові характеристики хоча, хлопці оцінюють цю різницю як більш значиму, ніж дівчата. Разом із тим дослідження виявило згоду між статями, що хлопці і дівчата максимально відрізняються за конфіденційністю. Саме на цю характеристику найчастіше вказували респонденти, як на характеристику, за якою хлопці і дівчата відрізняються найбільше.

        Висновок: Цей етап дослідження дав змогу зафіксувати на рівні міжособистісних установок факт наявності збігання поглядів між статями на характер відмінностей між хлопцями і дівчатами. Його результати узгоджуються з результатами попередніх методик, що підтверджує достовірність отриманих даних. Цікавим отриманим результатом дослідження виявилася тенденція до переоцінки хлопцями власних рис на фоні недооцінки володіння ними дівчат. Ставлення дівчат є більш урівноваженим і справедливим.

        Третій етап, анкетування «Ставлення  учнів до допустимості сексуальних  контактів». При дослідженні особливостей сексуальної поведінки підлітків можна позначити два аспекти. Один стосується розгляду дотримання культурної вікової норми: допустимість / неприпустимість вступу в статеві зв'язки в підлітковому віці. Інше пов'язане зі стилями сексуальної поведінки. Ці два аспекти ми і розглянемо в даному розділі.

       У таблиці  «Ставлення учнів до допустимості сексуальних контактів у їх віці» наведено розподіл відповідей учнів на це питання [див. табл. 2.3].

        Як видно з наведених у таблиці даних, практично кожен шостий підліток (15,9 %) вказав на те, що у нього є досвід сексуальних відносин. Інші ж (і таких переважна більшість) не мають подібного досвіду. При цьому безумовно приймають вікову обмежувальну норму і слідують їй («Сексуальні контакти неприпустимі в моєму віці, і я не веду статеве життя») в цілому трохи більше третини (36,2 %). У даному випадку важливо звернути увагу на те, що частка таких відповідей істотно вище серед дівчат, ніж серед юнаків, відповідно: 41,9 % і 29,6 % ( р = .00001).

        Іншими словами, заборонна норма на вступ у статеві контакти в підлітковому віці в «жіночої» підліткової субкультури виявляється більш дієвою. У той же час явно відкидає дану норму і не слідкує їй («Я вважаю, що сексуальні контакти абсолютно природні в моєму віці і веду статеве життя») приблизно кожен десятий - 12,2 %. Причому кількість таких відповідей у юнаків в два рази вище, ніж у дівчат, відповідно: 16,1 % і 8,8 % (р = .00001). Таким чином, ми можемо зробити висновок про те, що в підлітковому середовищі виразно проявляються гендерні відмінності щодо прийняття вікової норми, яка забороняє статеві зв'язки, і прямування їй. У той же час число школярів, які фіксують наявність конфлікту між прийняттям норми заборони і поведінкою, однаково як серед юнаків, так і серед дівчат. Третина школярів вже не приймають заборонної норми, проте на рівні поведінки вони слідують їй («Сексуальні контакти припустимі в моєму віці, але сам (а) не веду статеве життя»). Паралельно з цим відносно невелика частина школярів (3,7 %) фіксує наявність у себе конфліктної ситуації щодо порушення культурно заданої обмежувальної норми на вступ у сексуальні відносини («Я розумію, що в моєму віці ще рано вступати в сексуальні відносини, але тим не менш веду статеве життя»).

        Найбільш ж явно про переоцінку значущості заборонної норми свідчить вікова динаміка вибору варіанти відповіді: «Я вважаю, що сексуальні контакти абсолютно природні в моєму віці, і веду статеве життя». Частка тих, хто веде статеве життя і не відчуває негативних переживань, пов'язаних з порушенням вікової норми, серед юнаків зростає з 15,2 % у 10-му класі, а в 11-му їх число досягає вже 39,4 % (р = .00001). Серед дівчат вікова тенденція дещо інша: відмова від дотримання обмежувальної норми виявляється не настільки явним як у юнаків, і різке збільшення числа тих, хто вступив у сексуальні відносини, виявляється пізніше. У 10-му класі частка дівчат, які ведуть статеве життя і вважають це нормальним, становить 4,7 % , а в 11-му їх число зростає до 22,8 % (р = .0002).

        Особливий інтерес, на мій погляд, представляє вибір варіанта відповіді, який визначає виражену конфліктну ситуацію неузгодженості між прийняттям заборонної норми і поведінкою: «Я розумію, що в моєму віці ще рано вступати в сексуальні відносини, але проте веду статеве життя».

        З віком в цілому збільшується частка підлітків, які переживають ситуацію вступу в статеві зв'язки як порушення норми. Разом з тим представляється доцільним розглянути отримані дані щодо іншого параметра. Так, особливий інтерес представляє оцінка виборів даного варіанту відповіді не стільки від загальної вибірки школярів, скільки від підвибірки тих, хто вказав, що веде статеве життя. При такому аналізі вікова динаміка вибору цього варіанту відповіді виглядають істотно інакше. Наприклад, серед хлопчиків - десятикласників, ведуть статеве життя, більше половини (58,8 %) фіксують переживання конфлікту внаслідок порушення ними вікової норми. В 11-му класі їх число скорочується до 29,3 %. Іншими словами, серед юнаків, веде статеве життя, сама «конфліктність» порушення вікової норми до старших класів послідовно знижується. У дівчат у 10-му класі фіксують переживання конфлікту 12,5 %, в ​​11-му їх частка різко зростає і становить вже 38,6 %. Однак у більш старшому віці (11- й клас), коли заборонна норма втрачає свою «безумовність», число тих, хто переживає конфлікт, пов'язаний з її порушенням, знижується. Іншими словами, до старшого шкільного віку соціальна норма заборони на вступ підлітків у сексуальні відносини втрачає свою актуальність і, по суті, втрачає свою обмежувальну функцію.

        Від розгляду питання про дотримання вікової обмежувальної норми на вступ у сексуальні відносини перейдемо до аналізу стильових особливостей сексуальної поведінки. У даному випадку виділимо такі індикатори, як регулярність/нерегулярність ведення статевого життя та наявність постійного сексуального партнера. З цією метою респондентам ставилося спеціальне питання, що передбачає такі варіанти відповідей: «Я веду статеве життя регулярно, і у мене є постійний партнер», «Я веду статеве життя регулярно, але у мене немає постійного партнера», «Я веду статеве життя епізодично з постійним партнером»,«Я веду статеве життя епізодично, але з різними партнерами»; « Нині я не веду статевого життя, але сексуальний контакт був» і «Я взагалі не мав (а) статевих контактів».

        Слід зазначити, що переважна більшість учнів (78,9 %) вказали, що вони «взагалі не мали статевих контактів». Відповідно приблизно кожен п'ятий підліток (21,1 %) веде статеве життя. Ці дані схожі з результатами, отриманими нами при відповідях на попереднє питання, що певною мірою підтверджує достовірність відповідей респондентів.

        Оскільки запропоновані респондентам питання безпосередньо орієнтовані на виявлення стильових особливостей сексуальної поведінки, то важливо проаналізувати відповіді на нього саме тих школярів, які мають досвід сексуальних відносин. Розподіл відповідей серед підлітків, які ведуть статеве життя, представлено в таблиці «Відповіді школярів на питання про стильові особливості їх сексуальної поведінки (% від числа підлітків, які вказали, що вони мають досвід сексуальних відносин)» [див. табл. 2.4].

        Як видно з таблиці, серед школярів, що мають досвід сексуальних відносин, майже кожен другий (46,5 %) не веде статевого життя, хоча певний досвід у них є. На цю цифру слід звернути особливу увагу, оскільки вона показує, що для значного числа підлітків сам вступ у статевий зв'язок обмежується, по всій видимості, лише одиничним прецедентом. На жаль, матеріали дослідження не дають можливості більш детально розглянути характер сексуальної поведінки і сексуального досвіду у цієї групи підлітків, наприклад, чи був сексуальний контакт пов'язаний з примусом, згвалтуванням , здійснений чи внаслідок втрати самоконтролю і т. д. Тому в даному випадку сама відповідь про досвід сексуальних відносин, мабуть, можна розглядати лише як позначення сексуального дебюту. Це підтверджує, зокрема, і більш детальний аналіз вікової динаміки фіксації даного варіанта відповіді юнаками та дівчатами. У міру дорослішання від 10-го до 11-го класу число підлітків, які відзначають наявність поодиноких сексуальних контактів, істотно знижується: у юнаків в 10-му класі 57,1 % , а в 11-му - 42,3% (р = . 006), у дівчат відповідно 54,3 % і 36,9 % (р = .02).

        Наведені в таблиці дані дозволяють виявити чіткі відмінності між відповідями юнаків і дівчат. Так, ми бачимо, що дівчата більшою мірою орієнтовані на підтримку сексуальних відносин («регулярних» або «епізодичних») саме з постійним партнером. Сумарна частка орієнтованих на постійного партнера серед дівчат становить 45,0%, а серед юнаків - 19,7 %   (р = .0006). Для юнаків ж, навпаки, більш характерна орієнтація на сексуальні зв'язки з різними партнерами - 31,1 %; серед дівчат таких 12,5 % (р = .05). Це дозволяє зробити висновок про те, що вже в підлітковому віці досить виразно проявляються традиційні установки щодо «чоловічої і жіночої поведінки» у сфері сексуальних відносин: полігамія і моногамія.