Статева ідентичність і сексуальна поведінка в підлітковому віці

Д. Фельдштейн показав, що підлітки прагнуть ствердити і розкрити себе в реальних відносинах суспільно корисної діяльності. У зв'язку з перебудовою державної системи з 1991 року, потреба в суспільно корисній діяльності не зникла – вона є потребою віку і прямо не залежить від державної системи [43].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ  1

 

        Результати сучасних наукових здобутків (І. Кон, М. Кле, Т. Юфєрєва,          X. Ремшмідт) з проблеми динаміки статевої поведінки та установок підлітків вказують на те, що сексуальність стає досягненням їх самосвідомості і включається в підлітковий досвід. Різні лінії аналізу засвідчують, що сексуальний досвід послідовно набувається підлітками протягом перехідного віку і будується під впливом змінних соціальних норм.

        Сексуальна поведінка підлітків — це поведінка пошуку смислу сексуальних символів. Адже в період пубертату підліток починає засвоювати значення сексуальних жестів і випробовувати ті стратегії поведінки, які стають своєрідним «місцем зустрічі» уявного сексуального життя і проявів еротизму в міжособистісних взаємодіях. У цілому, сексуальний розвиток підлітків є динамічним процесом, який призводить їх до набуття і ускладнення вмінь виражати еротичний зміст через соціальну поведінку.       Основним змістом підліткового віку є перехід від дитинства до дорослості. На всіх напрямах, відображаючи цей процес, відбувається становлення якісних новоутворень внаслідок перебудови організму, трансформації взаємин з дорослими та ровесниками, освоєння нових способів соціальної взаємодії, змісту морально-етичних норм, розвитку самосвідомості, інтересів, пізнавальної і навчальної діяльності. Залежно від конкретних соціальних умов, культури, традицій виховання, перехідний вік може мати різний зміст.

        Підлітковій вік традиційно вважається переходом від дитинства до дорослості. Усе, що стосується розвитку, якісно перебудовується, виникають і формуються нові психологічні утворення.

        Нині думки психологів стосовно труднощів у вихованні підлітків в принципі однакові. Їх можна узагальнити так: конфлікти і труднощі в цьому періоді не обов’язкові, вони породжуються неправильним вихованням, але все ж спостерігаються нерідко.

 

 

РОЗДІЛ  2.  ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ  І  СЕКСУАЛЬНОЇ  ПОВЕДІНКИ  У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

 

 

        2.1. Статева ідентифікація і сексуальна поведінка в підлітковому віці

 

       У пубертатному періоді настає завершальний етап статевої ідентифікації – формування психосексуальних орієнтацій.

      За відсутності порозуміння в сім'ї підліток тільки у неформальній групі може здобути цікаву для нього інформацію, обговорити проблеми, які його хвилюють. Потреба в самоствердженні і самовираженні реалізується або в організованих колективах, де керівник стає старшим товаришем, або у неформальних групах [50]. У цьому процесі відбувається формування ідеалів поведінки, міжстатевого спілкування, еталонів мужності й жіночості. Цей період легше переносять підлітки, у яких швидше формується образ, що передбачає атлетичну статуру, самоконтроль, готовність до ризику (хлопчики) і зовнішню привабливість, плаксивість, готовність іти на жертви (дівчатка). Складніше відбувається формування статевої ідентичності в підлітків, яким важко засвоїти стереотипи ролі чоловіка і жінки. Хлопчик-підліток, який цікавиться балетом, а не футболом, дівчинка, здатна далеко штовхнути ядро, можуть без жодних підстав отримати неприємне прізвисько, якщо вони не доведуть власної мужності чи жіночності [46].

       Особливістю цього етапу є формування психосексуальних орієнтацій, які надалі обумовлюють вибір об'єкта потягу (людина, тварина, фетиш) з його індивідуальними особливостями (статева належність, зовнішній вигляд, будова тіла, поведінка тощо).

       На початку або в середині підліткового періоду розвиток статевої поведінки значною мірою мотивується не статевим потягом, а уявленнями про те, як слід себе поводити, бажанням бути адекватно сприйнятим в актуальному оточенні. Підлітки  «доводять» свою належність до чоловічої чи жіночої статі, демонструючи стандартну гетеросексуальну поведінку, ведучи мову про секс, як досвідчені люди. Наприклад, однолітки підозріло ставляться до 16-річного хлопця, якщо в нього ніколи не було подружки або він не притискався до партнерки під час танців, чи не висловлюється з приводу еротичних фотографій у журналі. А 16-річна дівчинка, яка не ходить на побачення, може бути об'єктом глузування як «нікому не потрібна». Негативне ставлення до неї може бути ще сильнішим, якщо вона одягається не так, як «належить» дівчинці, чи надмірно акцентує на своїй несексуальній поведінці [36].

       У пубертатному віці статевий потяг у хлопців і дівчат нерідко спрямовується на представників своєї статі. Однак випадки гомосексуального статевого спілкування між підлітками необов'язково переростають у гомосексуалізм. Більшість із них не вважає себе гомосексуалістами і, стаючи дорослими, не набуває гомосексуальної орієнтації. У декого розвивається почуття провини через сексуальний зв'язок з особою своєї статі [3].

       Підлітки, які відчувають у собі гомосексуальні схильності, але не бажають ставати гомосексуалами, можуть поводитися по-різному. Одні з них намагаються підтвердити нормальну сексуальну орієнтацію, вступаючи в сексуальні стосунки з особами протилежної статі. Інші або взагалі стороняться статевих контактів, або розглядають свій гомосексуальний потяг як тимчасове явище, сподіваючись, що він з часом зникне. Деякі підлітки (не в нашому суспільстві) звертаються до лікаря і психолога. Є підлітки, які, інтуїтивно відчувши свою гомосексуальну спрямованість, долають пов'язаний з цим дискомфорт – спілкуються з гомосексуалістами, читають відповідну літературу, тобто приймають гомосексуальність як позитивне явище [8].

       За даними дослідників, відчуття себе гомосексуалістом ускладнює нормальний психосексуальний розвиток у пубертатному періоді. Це спричинено відсутністю правил, якими міг би керуватися підліток, у якого виникла така проблема. Статевий розвиток підлітків із гомосексуальною орієнтацією значною мірою залежить від досвіду. За помилки вони часто розплачуються хворобами, громадським осудом чи бойкотом. Можливо, тому сексуальні стосунки з особами своєї статі в підлітковому віці часто є нерегулярними, їх гомосексуальні нахили проявляються частково, а регулярне статеве життя починається десь у 20 років чи пізніше. Підлітки, які не приховують своєї гомосексуальної орієнтації, часто відчувають вороже ставлення до себе однолітків, можуть стати об'єктами гомофобії [10].

        Підлітковий період – це час експериментів, коли інтенсивність сексуальної поведінки (як самостимуляції, так і інтимних відносин ) зростає.

         Хоча діти з дитинства осягають статево-рольові стереотипи, пік статево-рольових відмінностей часто доводиться на підлітковий період. Одним з проявів цих статево-рольових приписів є подвійний сексуальний стандарт, який може вплинути на все по дальнє сексуальне життя як чоловіка, так і жінки. А сексуально розвинуті підлітки найчастіше приймають на себе весь тягар цих полярних установок суспільства [34].

        Для пояснення подвійного сексуального стандарту і відмінностей в статевій поведінці чоловіків і жінок запропоновано дві теоретичні точки зору. Згідно еволюційної психології, статеві відмінності в сексуальній поведінці – продукт еволюції людини, оскільки це поведінка тісно пов'язане з репродуктивною функцією. Оскільки чоловіки мають більшу потенційну репродуктивність (вони фертильні 365 днів у році протягом більшої частини свого життя) порівняно з жінками, для них буде більш сприятливо осіменити безліч жінок, щоб максимально підвищити шанси виживання їх потомства.

        Теорія соціального навчання дає альтернативне пояснення подвійного сексуального стандарту. З точки зору цієї теорії жінки часто піддавалися покаранню (осуду або ізоляції з боку одноліток) за сексуально-вільну поведінку. Чоловіки ж, як правило, винагороджуються за подібну поведінку, стаючи об'єктами похвали з боку ровесників [21].

        Щоб оцінити ступінь впливу подвійного стандарту на сексуальну поведінку підлітків, розглянемо деякі з можливих його наслідків. Для юнаків у центрі сексуальної поведінки може бути «сексуальне підкорення» дівчат. Неагресивним і сексуально недосвідченим підліткам часто навішують різко негативні ярлики. З іншого боку, однолітки нерідко забезпечують соціальне підкріплення стереотипно «чоловічих» якостей і вчинків. Наприклад, прославляється агресивна і незалежна поведінка. Для деяких молодих людей розповісти товаришам про свої інтимні походеньки важливіше, ніж сам статевий акт [9].

        Для жінок характерні зовсім інші думки і очікування. У багатьох дівчат виникає дилема. Вони можуть навчитися здаватися сексуальними, щоб залучати чоловіків, але разом з тим нерідко відчувають змішані почуття щодо власної сексуальної поведінки. Дівчина боїться, що якщо вона відмовиться від сексу, бойфренди втратять до неї інтерес і перестануть з нею зустрічатися. Але погодившись на секс, вона боїться, що отримає репутацію доступної дівчини.

        Дилема подвійного стандарту часто далеко виходить за рамки сексуальної поведінки.

        Дівчата також починають визначати свою «цінність» за досягненнями їх бойфрендів (а не за власними). Надівши подаровану молодим чоловіком куртку, дівчина отримує більш високий статус, ніж надівши таку ж, зароблену самостійно. Навіть її здібності можуть розглядатися як прості схильності, а не як цінні якості [15].

        Дуже часто засоби масової інформації: газети, журнали, телебачення, і погляди суспільства дезорієнтують підростаюче покоління. Лояльне ставлення до представників сексуальних меншин, яке має бути в розвиненому людському суспільстві, розцінюється частиною підлітків як заклик до слідування. Пропаганда сексу для підлітків зі сторінок журналів і екранів телевізорів, призводить до того, що гетеросексуальні відносини позбавлені ореолу «забороненого плоду», романтичності і трепету першого кохання, набувають наліт буденності і стандартності [49].

        У таких умовах основою для формування правильного сексуальної поведінки є сім'я. Саме батьки повинні прищепити підлітку гордість і зорієнтувати його на створення сім'ї. Завдання батьків полягає в тому, щоб пояснити дитині, що приводом для будь-яких сексуальних відносин може бути тільки його бажання. Адже дуже багато дівчат не відчувають великого сексуального бажання і непереборного потягу до свого першого сексуального партнера, а вирішуються на цей крок під впливом зовсім інших факторів, що не мають до сексу прямого відношення [31]. Ніякі вмовляння молодої людини, глузування над невинністю (останнім часом досить часті серед підлітків), оглядки на подруг або друзів, які, за їх словами (є найчастіше хибними), давно вже займаються сексом, не можуть бути причиною початку сексуальних відносин.

        Поняття «любов», абсолютно забуте засобами масової інформації, існує, і пояснити і довести це підліткові своїм прикладом можуть люблячі батьки. І, зрозуміло, саме вони, а не друзі – ровесники повинні просвітити його відносно небезпек ранніх сексуальних зв'язків.

 

 

        2.2. Дослідження соціально-психологічних  особливостей статевої ідентичності  і сексуальної поведінки в  підлітковому віці

     

        Для проведення емпіричного дослідження  ми вважали доцільним використовувати  наступні методики:

       1. Проективну методику «Якими я уявляю чоловіка та жінку».

       Проективна методика - загальний термін, позначає будь-який тест, прийом або набір процедур, розроблених для того, щоб одержати по можливості найбільш повну та достовірну інформацію про особистість людини, надаючи обстежуваному індивіду можливість реагувати будь-яким, нічим не обмеженим способом на неструктуровані або неоднозначні стимули, «пластичні» об'єкти або ситуації. Ця методика відноситься до тих методик, які базуються на припущенні про те, що в інтерпретаціях оповідань чи картинок виявляються базові моделі потреб людини. Її завдання дослідити уявлення підлітків про мужність і жіночість. В інструкція до неї, запропоновано протягом 20 хвилин написати короткий анонімний твір  на тему: «Якими я уявляю справжніх чоловіка та жінку». В результаті чого можна виділити теми в яких певною мірою виявляється розуміння школярами маскулінності і фемінності [41].

2.  Анкетування «Основні риси характеру в залежності від статі».

        Анкетування - одне з основних  технічних засобів конкретного  соціального дослідження, застосовується  у соціологічних, соціально-психологічних, економічних, демографічних  та інших дослідженнях. У процесі анкетування кожній особі з групи, обраної для анкетування, пропонується відповісти  письмово на запитання, поставлені у формі опитувального листа - анкети. За формою питання анкета закрита. За змістом, питання суб’єктивні (які виявляють соціально-психологічну установку опитуваного, його ставлення до умов свого життя і певних подій). Відповіді на питання носять анонімний характер. Головною метою цієї методики є встановлення наявності (або відсутності) одностайності думок хлопців і дівчат щодо основних характеристик чоловіків і жінок. В анкеті пропонується вказати вік і стать респондента і дається наступна інструкція: У цій таблиці слід окреслити ту цифру, яка, на Вашу думку, відповідає інтенсивності прояву даної ознаки у хлопців і дівчат. 1, 2 – слабкий прояв; 3, 4, 5 – середній прояв; 6, 7 – сильний прояв ознаки. Для оцінювання пропонувалися такі характеристики: інтелект, соціальний статус, воля, конфіденційність, вірність у коханні, кар'єризм, амбіційність. В анкеті пропонувалося дати відповідь на питання: «За якою ознакою, на Ваш розсуд, хлопці і дівчата відрізняються сильніше?» [2].

3.  Анкетування «Ставлення учнів до допустимості сексуальних контактів».

У ході дослідження учням ставляться запитання про те, як вони відносяться до допустимості сексуальних контактів у їх віці. При цьому пропонуються чотири різні варіанти відповіді. Перший дозволяє виділити групу підлітків, які орієнтовані на прийняття вікової норми і проходження їй як на поведінковому, так і на когнітивному рівні. Позиція цієї групи може бути сформульована таким чином: «Я вважаю, що сексуальні контакти неприпустимі в моєму віці, і не веду статеве життя». Другий варіант направлений на виявлення підлітків, які не вважають, що дана норма «безумовна», проте слідують їй на поведінковому рівні: «Я вважаю, що сексуальні контакти цілком припустимі в моєму віці, але сам (а) не веду статеве життя». Третій варіант відповіді дозволяє визначити тих, хто переживає ситуацію сексуальних відносин як конфліктну. Цю групу складають підлітки, які беруть заборонну норму на когнітивному рівні, але порушують її на поведінковому: «Я розумію, що в моєму віці ще рано вступати в сексуальні відносини, але проте веду статеве життя». І, нарешті, четвертий варіант відповіді дозволяє виділити тих підлітків, хто не знаходиться в конфліктній ситуації: «Я вважаю, що сексуальні контакти абсолютно природні в моєму віці, і веду статеве життя» [2].