Статева ідентичність і сексуальна поведінка в підлітковому віці

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. В умовах сучасного українського суспільства питання про формування особистості, становлення її ціннісно-смислової сфери, навичок цілепокадання та діяльного становлення до свого життя є актуальним та життєво важливим. Успішне функціонування та цінностями конкретної людини, яка здатна протиставляти соціуму свою волю та свої бажання, здатна захистити свої права та здійснювати свідомий життєвий вибір. Тому актуальності на сьогоднішній день набуває питання формування та розвитку особистості, становлення її ідентичності.

Ідентичність – це усвідомлення само тотожності, цілісності та неперервності в часі власної особистості. Це – серцевина, що забезпечує постійність особистості при змінах в оточуючому світі та при зміні власних поглядів, установок і можливостей.

Методологічні основи статевої ідентичності знаходять адекватне підґрунтя у вітчизняній психології: теоретико-експериментальне вчення        Б. Ананьєва про людину (вивчення статевих характеристик як індивідуальних властивостей індивіда і їх зв’язок із особливостями його соціальної поведінки), культурно-історична концепція Л. Виготського (залежність рівня розвитку від соціокультурної ситуації). Їм відповідають основні положення інтерпретаційних досліджень західних науковців (концепція соціальної ідентичної особистості Дж. Тернера, і Х. Теджфела, соціально-конструктивістський підхід).

Вибраний для дослідження підлітковий вік – це час, коли суб’єкт прагне розширити й уточнити зміст свого «Я». Цей віковий період є важливим етапом становлення статевої ідентичності, бо саме у цьому віці відбувається активне усвідомлення суті своїх ставлень до інших людей та самого себе, розширюється й уточнюється статеве самовизначення. Саме у підлітковому віці, як підкреслюється науковцями, відбувається становлення статевої ідентичності, яка є внутрішнім переживанням своєї статевої належності, набуттям гендерної ролі й уподібненням до неї, своєрідною єдністю статевого самоусвідомлення і поведінки. Підлітковий вік визначає подальший розвиток особистості, орієнтацію на справжні зразки Я- чоловіка і Я-жінки в нових змінних умовах, наповнення їх егалітарними цінностями, якими передбачено формування гендерної самосвідомості, статевої «Я-концепції» та статево-рольової ідентифікації.

Сучасні уявлення про сексуальну поведінку багато в чому визначаються тим моральним, соціальним і психологічним значенням, яке надавали йому попередні покоління. Як вказував Мішель Фуко в своїй роботі «Історія сексуальності», зростання еротичної свідомості в сучасних країнах Заходу супроводжувався наполегливими спробами його пригнобити, однак сьогодні ситуація кардинально змінилась. В наявності - всюдисуща присутність еротичних образів - прямих чи побічних, традиційних чи нетрадиційних. Сучасні підлітки знаходяться в дуже складній ситуації вимушених інтерпретацій нових текстів, іміджів і фактів, які пов'язані з сексуальною поведінкою. Нова й досить важлива тенденція в сексуальній сфері життя полягає в тому, що сексуально-еротична поведінка і мотивація до кінця емансипується від репродуктивної біології, пов'язаної з продовженням роду. Суспільна свідомість сприйняла той факт, що сексуальність не направлена лише на дітонародження, не має потреби у легітимізації і є самоцінною.

Підліткова соціальна спільність є особливою групою суспільства, яка займає маргінальну позицію в силу вікових особливостей та пов'язаної з ними невизначеністю статусу, несформованої життєвої позиції та ціннісно-нормативної системи. Намагаючись як можна скоріше перейти до статусу дорослих, підлітки некритично та спрощено сприймають інформацію про сексуальність особистості, а ліберальна сексуальна культура, характерна для сучасної реальності, сприяє цьому.

Дослідження сексуальної поведінки зображені у великій кількості праць і монографій таких вчених, як Е. Гідденс, М. Фуко, М. Кле, Ф. Райс, та інших. Українські вчені Л. Гридковець, Л. Сокурянська, О. Сечейко надають пріоритет вивченню сексуальних практик підлітків. До російських вчених, які здійснюють свою науково-дослідницьку діяльність у цій сфері, відносяться А. Антонов, В. Медков, Є. Омельченко, І. Кон, С. Голод, та інші.

 

Об’єкт дослідження – сексуальний розвиток в підлітковому віці.

Предмет дослідження – статева ідентичність і сексуальна поведінка в підлітковому віці.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальному дослідженні статевої ідентичності та сексуальної поведінки у підлітковому віці.

У відповідності з метою дослідження ставляться такі завдання:

1. Проаналізувати наукові джерела з вивчення сексуального розвитку підлітків.
2. Виявити психологічну характеристику і провідну діяльність підліткового віку.
3. Розглянути статеву ідентичність і сексуальну поведінку в підлітковому віці.
4. Провести експериментальне дослідження статевої ідентичності і сексуальної поведінки у підлітковому віці.
5. На основі результатів експерименту розробити практичні рекомендації щодо гармонійного сексуального розвитку підлітка.

        Методологічною основою дослідження стали вихідні положення теорії соціального навчання (А. Бандура); становлення пропріуму (Г. Олпорт); характеристики сексуальної активності у підлітковому віці (В. Каган); індивідуально-психологічні відмінності (В. Русалов); смислові варіанти інтимної близькості (І. Кон) тощо.

       

       Методи (методики дослідження):

• аналіз літератури з проблеми дослідження;
• спостереження;
• бесіди;
• анкетування (методика «Основні риси характеру в залежності від статі», методика «Ставлення учнів до допустимості сексуальних контактів»);
• тестування ( методика «Якими я уявляю чоловіка та жінку»);
• методи обробки даних.

        Теоретичне значення дослідження полягає у систематизуванні поглядів на структуру та етапи становлення ідентичності, здійсненні аналізу формування структурних компонентів ідентичності і сексуальної поведінки; розкритті особливостей становлення ідентичності і сексуальної поведінки у підлітковому віці.

        Практичне значення отриманих результатів. Дані дослідження можуть бути використані педагогами, психологами при роботі з підлітками для їх гармонійного сексуального розвитку, а також в процесі психодіагностичної роботи і при наданні психологічної допомоги.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ       ВИВЧЕННЯ СЕКСУАЛЬНОЇ ПОВЕДНКИ ПІДЛІТКА

 

 

1.1. Аналіз літератури за проблемою  дослідження сексуальної поведінки  підлітка у вітчизняній та  зарубіжній психології

 

Тривалий час вивчення проблематики сексуальної поведінки підлітків було табуйовано в психолого-педагогічних і соціологічних дослідженнях, проте соціальна гострота даної теми знову стимулювала звернення до неї психологів, медиків, соціологів, педагогів. Незважаючи на явний інтерес до самої проблеми сьогодні як і раніше гостро відчувається брак саме конкретних емпіричних даних, що характеризують особливості сексуальної поведінки в підліткової субкультури [34].

І. Кон зазначав, що статевий розвиток – це стрижень, навколо якого структурується самосвідомість підлітка. Він вважає, що суб'єктивна реакція підлітка на зміни, які відбуваються в період пубертатну, залежить як від соціальних умов розвитку (враховуючи і статеву освіту), так і від індивідуальних особливостей особистості. Однак усі ці фактори, на думку     І. Кона, майже не досліджені (особливо відносно хлопців) [4].

Хоча прояви сексуальності підлітка залежать від його індивідуальних особливостей, В. Каган виділяє загальні характеристики сексуальної активності у підлітковому віці, а саме:

1. Інтенсивність  статевого потягу надзвичайно  велика (період підліткової юнацької  гіперсексуальності). Після 17-18 років  спостерігається тенденція поступового  згасання сексуальної активності (у порівнянні з підлітковим  віком).

2. Сексуальна  активність має експериментальний  характер. Водночас за даними  І. Кона, пік експериментальної поведінки  припадає на 12-15 років.

3. Характерною  є розбіжність між необмеженими  еротичними уявленнями і фантазіями  з обмеженими можливостями їх  реалізації.

4. Вибух  пубертатної сексуальності відбувається  при вкрай непідготовленій свідомості [39].

В. Каган пов'язує це з відсутністю належного статевого виховання і просвіти на попередніх етапах розвитку дитини, і зазначає, що якщо дитина дістає інформацію про реальні сексуальні відносини лише у підлітковому віці, це викликає у неї крайні форми емоційного реагування – потрясіння, відчуття огиди і т.д.

Сексологічні дослідження доводять існування значних розбіжностей у сексуальній поведінці дівчат та хлопців-підлітків (Г. Васильченко). Ці відмінності зумовлені, з одного боку, біолого-фізіологічними та психологічними характеристиками, з іншого боку, вони мають соціальне походження [18].

За даним А. Гадасіної, хлопці насамперед мають потяг до фізичного контакту. Дівчата, навпаки, прагнуть душевного контакту, намагаються встановити емоційно теплі відносини.

Необхідно відзначити різну міру впливу біологічних і соціальних чинників на сексуальну активність дівчат і хлопців. За даними М. Клє, сексуальна поведінка дівчат більшою мірою залежить від соціальних та батьківських установок. Дівчата, як правило, поводяться більш обережно і схильні дотримуватись існуючих у суспільстві норм. Хлопці, навпаки, часто ігнорують прийняті норми і правила поведінки, а на їх сексуальну активність мають значний вплив біологічні та фізіологічні чинники. 
Говорячи про статеві відмінності сексуальної поведінки, необхідно враховувати, що їх не можна пояснити лише фізіологічними та психологічними особливостями статі. Вчені, які займаються дослідженням сексуальної поведінки, відзначають, що значна індивідуальна варіативність проявів сексуальності зумовлена нейрофізіологічними і психічними властивостями індивіда [28].

Водночас В. Русалов, розглядаючи історичні положення стосовно людської індивідуальності (співвідношення соціального і біологічного), виділив два принципово різних класи індивідуально-психологічних відмінностей, а саме:

1. Психодинамічний, або формальний рівень – темперамент та інші природозумовлені властивості індивіда – сенситивність, загальні здібності.

2. «Змістовний  рівень» – спрямованість особистості, відносини, моральні установки, інтереси, знання, вміння, навички тощо.

Виходячи з теорії В. Русалова про дворівневу структуру останньої. Наведена теорія структури особистості має, безпосереднє відношення до проблеми формування та проявів сексуальності, зокрема сексуальної поведінки. Психодинамічні властивості (формальний рівень) мають великий вплив на сексуальну поведінку, особливо у підлітковому віці, коли властивості змістовного рівня ще не зовсім сформовані й сталі. Водночас необхідно зауважити, що питання впливу психодинамічних властивостей на особливості сексуальної поведінки індивідів поки що не знайшло свого повного розкриття. Що стосується підліткового віку така інформація взагалі відсутня [35].

І. Кон описує 9 смислових варіантів інтимної близькості, і виділяє з них ті, що найбільш характерні для підліткового віку, а саме:

• засіб релаксації, зняття статевої напруги, задоволення фізіологічних потреб (особливо для хлопців);
• засіб пізнання, задоволення статевої допитливості;
• засіб самоствердження [31].

        Початок статевого життя часто приваблює підлітків як атрибут дорослості, і може бути крайнім вираженням мотиву емансипації.

А. Харчев і С. Голод вважають, що чим молодший вік, тим меншу роль відіграє любов як мотив початку статевого життя.

Отже, у підлітковому віці, коли цікавість до питань статі максимальна і відзначається напругою та набуває особистісного сенсу, статева та сексуальна поведінка значною мірою залежить від попереднього виховання та рівня поінформованості [41].

Багато авторів зазначають, що недоліки статевого виховання, його відокремленість від особливостей психосексуального розвитку дитини можуть призвести до деформації особистості. Д. Колесов і Н. Сельверова в результаті дослідження дійшли висновку, що за певних умов статеве виховання перетворюється на «дефектне». Дефектним слід вважати таке статеве виховання, яке прояви сексуального розвитку дитини спрямовує на хибний шлях, або пригнічує їх.

 

 

 

1.2. Психологічна характеристика  підліткового віку

 

Підлітковий вік – це один з найважливіших етапів життя людини. В ньому багато джерел і починань всього подальшого становлення особистості. Вік цей нестабільний, ранимий, важкий і виявляється, що він більше, ніж інші періоди життя, залежить від реальностей довкілля [23].

Загальна характеристика підліткового віку варіює в різних теоріях залежно від їх основної ідеї. Так, в психоаналізі домінують ідеї статевого дозрівання і пошуку ідентичності, в когнітивних теоріях – зростання розумових здібностей, в діяльнісному підході – змін провідної діяльності. Однак, всі ці і багато інших підходів об'єднує те, що в них існують загальні показники, які характеризують даний вік. Вони визначаються численними соматичними, психічними і соціальними змінами.

В підлітковому віці відбувається втрата дитячого статусу, хоч зберігаються нереалістичні уявлення про власні привілеї і статус дорослих. Такому становищу сприяють і суб'єктивні враження: різкі фізичні зміни, мрії та ідеали, які починають уявлятися вже менш реальними, кризові зіткнення з самим собою і сім'єю, почуття самотності та прагнення швидше досягнути статусу дорослої людини [18].