Синдром «професійного вигорання» як результат хронічного професійного стресу в педагогічних працівників

Дуже ефективна в роботі аутогенне тренування по методу Шульца.

Мета методу: навчити прийомам самонавіювання в стані релаксації для підвищення загальних адаптаційних здібностей організму, уваги, мислення. Даний метод дозволяє зняти емоційну напругу, підвищити психофізіологічні резерви організму, долати стресові стани. Аутотренінг нормалізує основні фізіологічні функції організму і регулює обмінні процеси. За допомогою аутотренінгу практично кожна людина може навчитися розслаблятися, регулювати емоційний стан. При значному розслабленні поперечно-смугастої мускулатури виникає особливий стан свідомості, що дозволяє шляхом самонавіювання впливати на різні, в тому числі і довільні, функції організму. Уявне повторення формул самонавіювання повинно проводитися спокійно, без зайвої концентрації уваги та емоційного напруження. Сприятливий емоційний фон можна створити за допомогою формул самонавіювання в поєднанні з дихальними вправами.

У даній програмі пропонується перша (початкова) ступінь аутотренінгу, що включає основні формули самонавіювання: викликання відчуття тяжкості,тепла, регуляція  ритму серцевої діяльності, регуляція  дихання, вплив на органи черевної порожнини, викликання відчуття прохолоди в  області чола, вихід із стану релаксації. Аутотренінг також як м'язова  релаксація і дихальна гімнастика повторюється кожне тренінгове заняття. Для освоєння прийомів аутотренінгу важливі систематичність і регулярність, тому учасникам тренінгу дається домашнє завдання: повторювати формули самонавіювання щодня перед сном.

Медитація відноситься до вищого ступеня аутогенного тренування і в даній програмі так само має місце.

Мета методу: тренування процесів уяви і нейтралізація афективних переживань. Метод дозволяє знімати емоційну напругу, зупиняти потік думок. Медитація - це стан, при якому досягається вищий ступінь концентрації уваги або ж, навпаки його розосередження. Використання медитації призводить до формування внутріпсихічних бар'єрів, які можуть дезактивувати дії негативних подразників, позитивної перебудови і зміцненню психічних функцій, пов'язаних з емоційно-вольовою сферою людини. Загальні символічні образи, характерні для більшості людей. Вони базуються в несвідомому, і опрацювання їх дозволяє змінити образ, і, відповідно картину світу. Можна використовувати самі різні модифікації медитацій, важливо розуміти, які з них будуть ефективними в умовах, що склалися тренінгу. У програмі автором використовуються прості для розуміння медитації на образі «Роза» і «На березі моря».

Візуалізація як спосіб використання образів також застосовується в тренінгових заняттях. Використання візуалізації пов'язано з активним впливом на центральну нервову систему уявлень і чуттєвих образів. Безліч наших позитивних відчуттів ми не запам'ятовуємо, але якщо пробудити спогади і образи, з ними пов'язані, то можна пережити їх знову, і навіть посилити. Образи, уява відкривають нам доступ до потужних підсвідомим резервам психіки.

Таким чином, використання різних методів і технік тілесно-орієнтованої терапії, аутотренінгу і медитацій  дозволяє провести корекцію різних станів при прояві синдрому професійного вигорання  педагогів і створити мотивацію  на застосування технік саморегуляції  в подальшому житті.

Позитивна психотерапія (створена Н. Пезешкіаном в 1996) заснована на розгляді людини як особливої ​​цінності, центрується на позитивних аспектах життя людини, його ресурсах, необхідних для вирішення проблеми.

Позитивна психотерапія орієнтована  на гармонізацію життя людини. У  програмі використаний метод роботи з ресурсами людини.

Мета методу: навчить знаходити ресурси при вирішенні різних проблем. У даній програмі автор використовує техніки «Фокусування на винятках і прогресі» (впр. «Ловець блага») і «Розподіл заслуг» (впр. «Я володію, знаю, вмію»), «Обмін особистим досвідом». Важливо відзначити, що з даним методом можна імпровізувати, спираючись на власну інтуїцію. Наведені техніки не тільки сприяють просуванню у бік вирішення проблем, але і працюють на створення сприятливої ​​атмосфери тренінгу, підвищення самооцінки.

Важливим в роботі є  використання методів арт-терапії. Арт-терапія виникла як напрямок в середині ХХ століття, але використовується як вільне малювання з найдавніших  часів. Термін арт-терапія ввів у  вживання в 1938 р. Андріан Хілл.

Мета методу: гармонізувати внутрішній стан індивіда, відновити його здатності знаходити оптимальне, сприяюче продовженню життя стан рівноваги.

Арт-терапія - це метод розвитку та зміни свідомих і несвідомих сторін психіки особистості за допомогою різних форм і видів мистецтва. Арт-терапія являє собою процес динамічної комунікації, здійснюваної за допомогою символічного «мови» образів. Символи виступають в якості мосту, що з'єднує свідомі і несвідомі елементи психічного життя людини, чим досягається інтегрованість між цими елементами, а це, в свою чергу, створює багато позитивні корекційні та розвиваючі ефекти.

У програмі використовуються активні і пасивні форми арт-терапії. Активна форма - ізотерапія. Кожен учасник створює проективний малюнок (впр. «Портрет»). Дана вправа дає можливість учасникові тренінгу вільно висловити свої почуття і потреби, перетворити свої внутрішні конфлікти в візуальні форми, дозволяє виявити і «опрацювати» утруднення в спілкуванні, емоційні проблеми. При аналізі проективного малюнка, який проводиться після виконання вправи, увага звертається на зміст, способи вираження, колір, форму. Проективний малюнок не тільки самопізнання, але й взаєморозумінню і активізації групового процесу.

Пасивною формою арт-терапії  виступає музикотерапія, яка являє собою звичайне прослуховування музичних творів під час активних тренінгових вправ і під час релаксації. Музика на заняттях звучить як фон і використовується для посилення релаксації, створення образів, спокою, умиротворення. На тренінгах використовується трофотропна музика, де переважає мінорний ряд, легато, ніжність і співучість мелодії, присутня гармонійність. Автор багато років підбирав і апробував на тренінгах саморегуляції для дорослих різні музичні твори, як класичні так і сучасні інструментальні. У дану програму включені інструментальні твори, які, на думку автора, найбільш ефективні в досягненні мети тренінгів. Це інтрументальні балади (Гойя, Ласт, Глаудерман, Гарсія, Руді та ін) і релаксаційні твори зі звуками природи.

Використання музичної терапії  на тренінгових заняттях по корекції синдрому професійного вигорання педагогів сприяє реакції на почуття, гармонізації та стабілізації емоційної сфери, розвиває комунікативні та творчі можливості, забезпечить ефективні канали зв'язку з тілесною сферою і різними рівнями свідомості.

Елементи ігрової терапії також можуть бути використані в роботі психолога з корекції синдрому професійного вигорання педагогів.

Мета психогимнастики: створити умови для зняття напруги в групі, для емоційного єднання групи, формування групової згуртованості, для продуктивного і комунікативної взаємодії.

Апробувавши програму корекції синдрому професійного вигорання педагогів, автор використовував різні психогімнастичні вправи, оскільки їх вибір сьогодні величезний. У даній програмі представлені вправи: «Давайте познайомимося», «Здрастуй, я хочу тобі сказати», «Подарунок», «Лист другу» як найбільш вдалі і мають значні ефекти. Можна використовувати самі різні психогімнастичні вправи, покладаючись на власний досвід та обставини, що склалися на тренінгу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Кажуть, що досвід – учитель, який дуже дорого бере за уроки, але  ніхто не навчить краще за нього. Справді, ми дорого розплачуємося за помилки, прорахунки, невдачі. А їх не можна уникнути. Тому кожен вчитель, з перших же днів навчання, намагається  навчити, як робити менше помилок, зазнавати  менше невдач і робити це не лише в прикладах та задачах.

“Працю вчителя, – як слушно підкреслював В.О.Сухомлинський, – ні з чим не можна порівняти, ні зіставити. Ткач уже через годину бачить плоди своєї роботи. Сталевар через кілька годин радіє з вогненного потоку металу. Хлібороб, сіяч через кілька місяців милуються колосками і жменею зерна, вирощеного в полі… А вчителеві треба працювати роки, щоб побачити предмет свого творіння, буває, минають десятиріччя і ледве-ледве починає позначатися те, що ти замислив. Нікого так часто не відвідує почуття незадоволення, як учителя, ні в якому ділі помилки і невдачі не ведуть до таких наслідків, як у вчительському. Учитель зобов’язаний – перед суспільством, перед твоїми батьками – працювати тільки правильно, тільки добре, кожна крихта твоєї людської краси – це його безсонні ночі, сивина, неповоротні хвилини його особистого щастя – так, вчителеві часто буває ніколи подумати про себе, бо він змушений думати про інших, і це для нього не самопожертва, не покірливе підкорення долі, а справжнє щастя особистого життя”.

Але на сьогоднішній час  з’явився і вже дуже поширився  синдром “емоційного вигорання” – добре знайоме явище в школах. Постійна втома, емоційна спустошеність, відчуття відсутності соціальної підтримки, постійні докори учням і їхнім батькам, незадоволення професією – його прояви.

Можливо, в цьому винне  підростаюче, сучасне молоде покоління.

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Антонова Л.Г. Педагогический дневник и личность учителя: Пособие для учителя. – М.: Флинта Наука, 1998. – 88 с.
2. Гокоболин Ф.Н. Книга об учителе. – М.: Просвещение, 1965. – 260 с.
3. Гордин Л.Ю. Организация классного коллектива. – М.: Просвещение, 1984. – 175 с.
4. Елканов С.В. Профессиональное самовоспитание учителя: Кн. Для учителя. – М.: Просвещение, 1986. – 144 с.
5. Загвязинский В.Л. Педагогическое творчество учителя. – М.: Просвещение, 1987. – 159 с.
6. Зазюк І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії. – К.: Радянська школа, 1984. – 96 с.
7. Кондратенков А.В. Труды и талант учителя. Встречи. Факты. Мысли. – М.: Просвещение, 1989. – 206 с.
8. Синдром «професійного вигорання» та професійна кар’єра працівників освітніх організацій: гендерні аспекти. / За ред. С.Д. Максименка, Л.М. Карамушки, Т.В. Зайчикової – К., 2006. – 365 с.
9. Мазур П.І. Роздуми про сучасного вчителя. – К., 1991. – 131 с.
10. Модель професійної компетентності педагога (Рівн. ін-т. підвищ. кваліфікац. пед. кадрів) : Уклад.: Н.Ю.Новоселецький. – Рівне, 1996. – 356 с.
11. Профессия учитель. /Под ред. Онуленкина и др. АНН. - М.: Педагог., 1990. – 191 с.
12. Станіслав Ствах. Скрикінг шкільного життя. – Тернопіль: Підручники & посібники, 2002. 78 с.
13. Світлана Укісет. Секрети твого успіху. – Тернопіль: Підручники & посібники, 1998. – 79 с.
14. Стапанишин Б.І. Професійне спрямування навчально-виховного процесу педагогічного вузу. – Рівне, 1999. – 112 с.
15. Чорнокозова В.М., Чорнокозов І.І. Етика вчителя. – К.: 1996. – 76 с.
16. Осійчук О. Людина починається з душі //Сільська школа України. – №8-9 (44-45) 03.2003.