Синдром «професійного вигорання» як результат хронічного професійного стресу в педагогічних працівників

Є стереотипи, що перешкоджають  роботі педагога:

• про спокій (учитель  завжди повинен бути спокійним, врівноваженим).

• про стриманість (учитель  завжди повинен бути стриманий і  тримати дистанцію).

• про любов до всіх учнів (учитель повинен виявляти однакове ставлення до всіх учнів у класі).

• про необхідність приховування почуттів, які можна усвідомити і  контролювати.

• про педагогічну самопожертву, що виявляється в настанові вчителя  на повну віддачу роботі, прагненні  забути про всіх і жити тільки інтересами школи.

Така концентрація на професійній  діяльності веде до повної розгубленості  педагогів, що виходять на пенсію і  відчувають “екзистенціальний вакуум”.

Тому, щоб зберегти психічне здоров’я і в процесі роботи, і після її закінчення, учитель  початкових класів має зруйнувати міфи і бути людиною і на роботі. У  школі усе має бути по-справжньому, а не як у “Королівстві викривлених дзеркал”.

 

РОЗДІЛ ІІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

3.1. Діагностика синдрому «емоційного вигорання» вчителя

 

Синдром «емоційного вигорання» – добре знайоме явище в  школах. Постійна втома, емоційна спустошеність, відчуття відсутності соціальної підтримки, постійні докори учням і їхнім  батькам, невдоволення професією –  його прояви. За основу при складанні  питальника використовувалася методика К. Маслача та С. Джексона, призначена для вимірювання ступеня «емоційного вигоряння» в професіях типу «людина-людина».

Інструкція. Вам пропонується ряд тверджень, за кожним висловіть  свою думку. Для оцінки ступеня своєї  згоди з твердженням використовуйте шкалу:

+ 2 — «так»;

+ 1 — «швидше так»;

О — «не знаю»;

-1 — «швидше ні»;

-2 — «ні».

1. Іноді мені здається, що результати моєї роботи не варті тих зусиль, що я витрачаю.
2. Я впевнений, що моя робота потрібна людям.
3. Через утому чи напругу я приділяю своїм справам менше уваги, ніж потрібно.
4. Я вмію знаходити правильне рішення в конфліктних ситуаціях, що виникають при спілкуванні.
5. Я не відчуваю підтримки батьків своїх учнів.
6. Незважаючи на труднощі, інтерес до роботи зберігається, моя робота приносить мені багато радості.
7. Я відверто втомився від проблем, з якими доводиться мати справу на роботі..
8. Я часто радію, що моя робота приносить користь дітям.
9. Я помилився у виборі професії (займаю не своє місце).
10. Я звичайно виявляю цікавість до учнів і крім того, що стосується уроку.
11. У мене багато планів на майбутнє в моїй професії, і я вірю в їхнє здійснення.
12. Я постійно відчуваю підтримку в роботі від своїх колег.
13. Ранком я відчуваю втому та небажання йти на роботу.
14. Учням я приділяю багато уваги, але й одержую достатню віддачу від них.
15. Робота приносить мені усе менше задоволення.
16. Я б змінив місце роботи, якби була можливість.
17. Бувають дні, коли мій емоційний стан погано позначається на результатах роботи.
18. Я легко можу створити атмосферу доброзичливості та співробітництва в колективі.
19. Наша робота низько оцінюється суспільством, непрестижна.
20. Після роботи на якийсь час хочеться усамітнитися.
21. Моя робота погано на мене вплинула — притупила емоції, зробила нервовим.
22. Мої вимоги до якості виконуваної роботи вищі, ніж результат, якого реально досягаю в силу обставин.
23. Ситуація на роботі мені здається дуже важкою, напруженою.
24. Зазвичай я кваплю час: швидше б робочий день скінчився.
25. Під час роботи я відчуваю приємне пожвавлення.
26. Моє бажання навчити школярів не знаходить у них підтримки.
27. Мені здається, що я занадто багато працюю.
28. Останнім часом я став більш «холодним» до тих, з ким працюю.
29. Останнім часом мене переслідують невдачі.
30. Якби в мене була інша робота, я був би більш щасливий.
31. Я часто працюю через силу.
32. Завдяки своїй роботі я вже зробив у житті багато вартісного.
33. Працюючи з учнями, наче ставлю «екран», що захищає мене від негативних емоцій.
34. Після роботи я почуваю себе, як «вичавлений лимон».
35. Мені здається, що колеги все частіше перекладають на мене свої проблеми та обов'язки.

Бланк для відповідей:

1	8	15	22	29
2	9	16	23	30
3	10	17	24	31
4	11	18	25,	32
5	12	19	26	33
6	13	20	27	34
7	14	21	28	35

 

Нижче наводиться «ключ» до методики – перелічуються симптоми і відповідні номери тверджень (ознак).

Знак (-) перед номером  означає, що відповідь «так» (+) чи «ні» (-) треба замінити на протилежну. Далі підраховується алгебраїчна сума балів  у рядках. Чим вищий підсумковий  бал у рядку, тим вища виразність цього симптому «емоційного вигорання».

1. Незадоволеність собою: l, -8, 15, 22, 29.

2. Загнаність у клітку: -2, 9,16, 23, ЗО.

3. Редукція професійних  обов'язків: 3, -10, 17,24,31.

4. Редукція особистих  досягнень: -4,-11, -18, -25, -32.

5. Відсутність соціальної  підтримки: 5, -12, 19,26,33.

6. Емоційна спустошеність: -6,13,20,27,34.

7. Особистісна відчуженість (деперсоналізація): 7,-14, 21, 28, 35.

Опитувальник  «Психічне вигоряння»

(для вчителів  та вихователів)

Інструкція.

  В опитувальнику дані 22 твердження про почуття і переживання, які пов'язані з роботою. Якщо зазначене в опитувальнику почуття ніколи не виникало, то у відповіді ставиться 0 - ніколи. Якщо таке почуття з'являлося, слід вказати, як часто воно відчувалося. У цьому випадку поставити відмітку в графі відповідній частоті переживань: 0 - ніколи, 1 - дуже рідко, 2 - рідко, 3 - іноді, 4 - часто, 5 - дуже часто, 6 - завжди.

Лист для відповідей

П.І.Б. _______________________

Посада___________________

Вік ______________________

Пед. стаж ____________________

Твердження:

 Ніколи-0 балів

Дуже рідко-1 бал

Рідко-2 бали

Іноді-3 бали

Часто-4 бали

Дуже часто-5 балів

Завжди-6 балів

1. Я відчуваю себе емоційно  спустошеним.

2. До кінця робочого  дня я відчуваю себе як вичавлений  лимон.

3. Я відчуваю себе втомленим,  коли встаю вранці і повинен  йти на роботу.

4. Я добре розумію, що  відчувають мої вихованці, і  використовую це в інтересах  справи.

5. Я спілкуюся зі своїми  вихованцями без зайвих емоцій.

6. Я відчуваю себе енергійною  і надихнулася.

7. Я вмію знаходити  правильне рішення в конфліктних  ситуаціях.

8. Я відчуваю пригніченість  і апатію.

9. Я можу позитивно  впливати на продуктивність діяльності  своїх вихованців.

10.В Останнім часом  я стала більш байдужою по  відношенню до тих, з ким  працюю

11.Окружающіе швидше стомлюють  мене, ніж радують.

12.У мене багато планів, і я вірю в їхнє здійснення.

13.Я відчуваю все більше  життєвих розчарувань.

14.Я відчуваю байдужість  і втрату інтересу до багато  чого, що радувало мене раніше.

15.Бивает мені байдуже,  що відбувається з моїми колегами

16.Мне хочеться усамітнитися  і відпочити від всього і  від всіх.

17.Я легко можу створити  атмосферу доброзичливості та  співпраці при спілкуванні.

18.Я легко спілкуюся  з людьми незалежно від їх  статусу і характеру.

19.Я багато встигаю  зробити.

20.Я відчуваю себе на  межі можливостей.

21. Я багато зможу ще  досягти в своєму житті.

22.Бувает, що начальство  і колеги перекладають на мене  вантаж своїх проблем

«Ключ» опитувальника  «Психічне вигоряння»

Субшкала:

 Номер твердження 

Максимальна сума балів

Емоційне виснаження: 1, 2, 3, 6, 8, 13, 14, 16, 20 54

Деперсоналізація: 5, 10, 11, 15, 22 30

Редукція особистих досягнень: 4, 7, 9, 12, 17, 18, 19, 21 48

Обробка та інтерпретація  результатів проводиться таким чином: відповідно до «ключа» підраховуються суми балів з трьох субшкал і фіксуються в «Аркуші для відповідей». Інтерпретація результатів проводиться на підставі порівняння отриманих оцінок із середніми значеннями в досліджуваній групі або з демографічними даними.

 

Рівні «вигорання»

(дані американської  вибірки)

Субшкала: Низький рівень; Середній рівень; Високий рівень

Емоційне виснаження 0 – 16; 17 – 26; 27 і більше

Деперсоналізація 0 – 6; 7 – 12; 13 і більше

Редукція особистих досягнень 39 і більше; 38 – 32; 31 – 0

Емоційне виснаження:

- Наявність почуття втоми  і емоційної порожнечу, депресивного  настрою;

- У працівника відсутнє  бажання йти на роботу, він  фізично і психологічно не  здатний працювати повний робочий  день;

- З'являється дратівливість  і холодність по відношенню  до оточуючих людей;

- Можуть з'явитися симптоми  фізичного здоров'я (головні болі, безсоння).

Деперсоналізація:

- Спостерігаються порушення  відносин з іншими людьми;

- З'являються зайва конформність, почуття залежності;

- Підвищується негативізм, скепсис, а деколи і прояв  цинічності, дратівливості і нетерпимості  при спілкуванні до підлеглих,  вихованцям, клієнтам;

- Проявляється байдужість  до бід і проблем колег, своїх  вихованців і клієнтів.

Редукція особистих  досягнень:

- Зниження рівня самооцінки (низько оцінюють успіхи своєї  власної роботи і ступінь своєї  професійної компетентності;- Прояви  негативного ставлення до роботи;

- Зниження творчої активності  професіоналізму та продуктивності  його роботи;

- Незацікавленість у результатах  своєї праці, небажання вдосконалювати  свою професійну діяльність.

3.2. Корекція професійного вигорання

 

Психологічна  корекція синдрому професійного вигорання - процес усунення відхилень у психічному та особистісному розвитку, сприяючий гармонізації життя педагога і його взаєминам з іншими людьми. Як правило, цей вид психологічної діяльності вимагає від фахівця - психолога особливо високої професійної підготовки, тому що успішність роботи є наслідком правильно підібраних методів і результатом особистої взаємодії психолога та педагога, яке вимагає від фахівця винахідливості, проникливості, вміння довірливо спілкуватися.

Психологічна  діагностика - вивчення та оцінка психологом рівнів професійного вигорання педагогів і його складових: емоційне виснаження, деперсоналізації, редукції особистих досягнень. Мета діагностики - визначити програму корекції, перевірити ефективність роботи, визначити причинний проблематику.

Психічна саморегуляція - цілеспрямована зміна як окремих психофізіологічних функцій, так і в цілому психоемоційного стану, що досягається шляхом спеціально організованої психічної активності. Ця активність спрямована на управління своїм тілом і диханням, відновлення емоційно-енергетичного і психічного стану і здійснюється за допомогою природних або спеціально сконструйованих прийомів і способів саморегуляції.

Методика роботи заснована на відповідності застосовуваних методах і технік особливостям прояву вигорання у педагогів. У методику включені вправи з тілесно-орієнтованої терапії, позитивної психотерапії, ігрової терапії, арт-терапії, аутотренінгу, музикотерапії.

Тілесно-орієнтована  терапія (Лоуен, Райх, Фельденкрайз) - сукупність способів роботи з тілом, де головним процесом є процес допомоги людині в реставрації деформацій його особистісної структури. Тут існує два принципово різних напрямки: робота з тілом на мові тіла і робота з тілом на мові свідомості. Механізми ефективності впливів, що відносяться до першого напрямку, засновані на перерозподілі енергії. Механізми роботи з тілом на мові свідомості обумовлені ставленням до тілесних проявів як моделям різних патернів особистісного функціонування.

Робота з тілом на мові тіла включає такі методи, при яких здійснюється перерозподіл енергії  за рахунок цілеспрямованого впливу на м'язові блоки і затиски. Автор  вважає за необхідне використання в  програмі корекції синдрому професійного вигорання педагогів методу прогресивної м'язової релаксації по Джекобсону.

Мета методу: навчити довільного розслаблення напружених м'язових груп. Ефективність м'язової релаксації досягається за рахунок свідомого напруги поперечно-смугастих груп м'язів протягом деякого часу. В результаті фізичного впливу на м'язовий тонус відбувається довільне розслаблення напружених м'язів, що спричиняє за собою зняття підвищеного нервово-психічної напруги, вирівнювання емоційного стану, поліпшення самопочуття і настрою.

Самоаналіз м'язового  стану дозволяє виявити індивідуальні  «м'язові затиски» і цілеспрямовано їх розслабляти, змінюючи при цьому  емоційний стан. Грою «напружений - розслаблений» можна легко навчитися  знімати м'язові затиски.

Дана програма дозволяє навчати  вмінню довільно розслаблювати напружені  м'язи протягом усіх тренінгових занять.

Важливим методом психічної  саморегуляції в роботі з тілом  на мові тіла є дихальна гімнастика.

Мета методу: навчити управляти своїм диханням для ефективного впливу на тонус м'язів і емоційні центри. Дихальні техніки дозволяють розширити енергетичні можливості організму і його фізичну працездатність, знизити збудливість нервових центрів, сприяти м'язовому розслабленню - релаксації, поліпшення діяльності апарату дихання. Тренування дихального апарату заснована на управлінні дихальної мускулатурою, де важливе значення має ритм дихання. У стані напруги дихання стає поверхневим. Глибоке дихання заспокоює тіло. Заспокійливий ритм дихання полягає в тому, що кожен видих робиться вдвічі довше вдиху і має три фази: видих - пауза - вдих.