Психологічна готовність дітей вступу до школи

6. Хто ходитиме на батьківські  збори і братиме участь у  шкільному житті дитини. 

Від того, як вдається батькам домовитися у цих і багатьох інших питаннях, залежить успішність переживання родиною цього етапу життєвого циклу. 

Величезну роль у розвитку навчальної й пізнавальної мотивації відіграє здатність учителя підтримати ті приподні потреби, які має першокласник за рахунок включення гри в навчальний процес, опори на уяву дитини, її здатність фантазувати. Діти відгукуються на те, що їм доступно, що приносить задоволення й радість. Це й створює позитивну мотивацію навчання, полегшуючи дитині перехідний період. Дитина повинна розуміти, що учитися – це одержувати знання, розвивати здібності, набувати практичних навичок, займатися осмисленою роботою.Учитися потрібно не заради оцінок, а для одержання нових знань. Тільки в цьому випадку малюк докладає зусиль, активно набуває корисних навичок й розвиває свій інтелект. 

Одне з першочергових завдань сім’ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Для цього необхідно сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.

Значне місце в родинному вихованні має зайняти процес налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання. Батькам слід пам’ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; необхідно переконувати його, що навчання в школі – це серйозна праця, у результаті якої він пізнає багато нового.

Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання в неї почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей); формування моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.

Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може зразу успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду – знань, умінь, навичок, звичок. Безсумнівно, згодом кожна дитина навчиться читати і рахувати, але до моменту вступу до школи їй важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність до навчання.

Оскільки формування шкільної зрілості, як і загалом увесь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності психічного розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої вразливості.

Тож можна запропонувати батькам займатися з дитиною дома,використовуючи дидактичний матеріал, різні розвиваючі ігри.

Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує на осуд, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.

Існує термін "шкільна фобія", тобто страх у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Таке трапляється, коли дитина хвороблива, тоді, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.

Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюючи в неї "навчальну фобію". У дитини виникає невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

Дуже важливо піклуватись про створення для дитини ситуації з гарантованим успіхом. Можливо, це потребуватиме від батьків певної зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.

Лікарі-педіатри відзначають різке зростання в дітей таких захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно знаходяться у стресових ситуаціях. Те, що є буденним для дорослого, може спричинити стрес у дитини, якщо дорослий не може або не бажає створювати для ще незміцнілого організму спеціального режиму. Сучасна література і практичний досвід психологів указує на велику кількість випадків, коли погіршення і психічного, і фізичного здоров'я дитини пов'язано тільки з тим, що дорослі водять дитину з собою по місцях масового скупчення людей.

Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина – це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями. Все це не минає безслідно – у дитини з’являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник їхніх сварок, у дитини можуть з'явитися невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які будуть блокувати розвиток у дитини її таланту.

Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. Якщо дитина не готова до цієї зміни, школа для неї перетворюється на пекло і малий школяр поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.

Що розповісти майбутньому першокласнику про школу

Батьки, готуючи сина або доньку до школи, звісно, розповідають, як їм там буде добре, як корисно, як цікаво (суцільни знаки оклику). Зрозуміти мам і татусів, звичайно, можна: їм хочеться створити в дитини позитивне очікування. І першркласник, окрилений цими словами, справді, охоче йде до школи і сідає за пврту, пильно дивиться на вчительку...

Але! Варто йому зрозуміти, що тут, у школі, є свої суворі „не можна” й „треба”, свої вимоги й заборони, як картина відразу змінюється – для більшості дітей. Батьки обіцяли, що дитині буде цікаво й весело, а вона насправді сумує, і втомлюється, і не все в неї виходить... На думку дитини – батьки її обдурили. 

Що ж робити? Змістити акценти. Просто розповісти про те, як добре вчитися в школі, що там роблять, яка в цьому користь; дати дитині інформацію для роздумів. Завдання батьків – розповісти про школу так, щоб дитина хотіла бути разом з іншими, хотіла добре вчитися. Бажання - велика сила, воно допоможе дитині внутрішньо зібратися.

Тобто, батькам потрібно показати дитині, що шкільне навчання це серйозний момент, коли дитина переходить в більш доросле життя. Батьки повинні, проводити бесіди з дитиною, періодично проводити дидактичні ігри (Додаток 1). Проводити весь свій вільний час з дитиною, формуючи в неї готовністо вступу до школи.

 

Розділ ІІ. ФОРМУВАННЯ У ДИТИНИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ВСУПУ ДО ШКОЛИ

 

2.1. Дослідження психологічної готовності вступу дітей до школи.

 

Проведення діагностуючого експерименту здійснювалося на базі ДНЗ № 263 «Веселка» м.Київ.

Для дослідження були визначені дві групи дітей. Перша група складалася з дітей підготовчої групи відвідують дитячий сад, в кількості 25 осіб (Додаток 1).Друга група складалася з дітей, які не відвідують дитячий сад, що проживають в м.Брусилів,Житомирської обл., які відвідують групи короткотривалого перебування, у кількості 25 осіб (Додаток 2). Діти обох груп мали приблизно рівне співвідношення осіб чоловічої та жіночої статі, однаковий вік. Досліджувані показники першої і другої груп порівнювалися між собою.

Мною були проведені наступні методики: анкета для батьків «Ставлення дитини до чужого дорослого» (Додаток 3), малюнки «Моя сім'я», (Додаток 4) для вивчення відносин дошкільнят до дорослих; метод соціометричного дослідження «Будиночок» ( Додаток 5) для вивчення характеру міжособистісних відносин, методика «Рукавички» (Додаток 6) для вивчення комунікативних умінь; методика «Драбинка» (Додаток 7) для вивчення рівня самооцінки дитини. Весь комплекс методик спрямований на якісну діагностику розвитку тих психічних функцій, які займають центральне місце в загальній картині соціально - психологічної зрілості дитини та її готовності до систематичного навчання. Всі показані дитиною результати взаємно доповнюють один одного, що дозволяє отримати більш повне уявлення про ступінь соціально - психологічної зрілості дитини старшого дошкільного віку.

Умовно я розділили дослідницьку роботу на три частини:

1. Діагностика особливостей  відносин з дорослими.

Спілкування з дорослим має виключне значення для дитини на всіх етапах дитинства. Але особливо важливим воно є в перші сім років життя, коли закладаються всі основи особистості та діяльності зростаючої людини. У нашому дослідженні ми хотіли побачити, чи вміє дошкільник спілкуватися не тільки з близькими, а й з чужими дорослими. Досвід спілкування з чужими дорослими, придбаний дитиною в дошкільному дитинстві, зі вступом до школи переноситься на ситуацію шкільного навчання і визначає характер відносин маленького учня до вчителя. Для того щоб своєчасно виявити тривожні симптоми труднощів дитини в спілкуванні з дорослими, в нашому дослідженні, ми використовували анкету для батьків «Ставлення дитини до чужого дорослому», яка, включала в себе вісім особливостей поведінки дитини.

Дорослим пропонувалося відзначити особливості поведінки характерні для його дитини позитивним знаком («+»), і негативним («-») якщо особливість поведінки не характерна для його дитини. Позитивні відповіді батьків підсумовувалися. Отримані результати заносилися в таблицю (Додаток 8).

Для подальшого діагностичного дослідження ми використовували рисункові тести «Моя сім'я», тому що вони відображають в першу чергу, не свідомі установки дитини, а його несвідомі імпульси і переживання. По-друге, ця методика дуже інформаційна, тобто дозволяє виявити безліч психологічних особливостей дитини. І, по-третє, саме ці рисункові тести «Моя сім'я» спрямовані на вивчення особливостей відносин дошкільнят до близьких дорослим.

Дослідження проводилося з підгрупами дітей по п'ять - шість осіб. «Моя сім'я» - малюнки виконувалися акварельними фарбами.

До початку малювання дітям пропонувалися різнокольорові аркуші паперу (сірий, коричневий, зелений, червоний, жовтий, фіолетовий, чорний) і пропонувалося сказати, який колір із запропонованих найбільше подобається, а який не подобається. Потім знову давалися такі ж аркуші паперу, на якому з яких пропонувалося намалювати малюнок на ту чи іншу тему. Час виконання завдання не обмежувалося. Після виконання малюнка дитині задавалися питання. Обробка даних занесена й представлена ​​в таблицю (Додаток 9).

2. Діагностика особливостей  відносин з однолітками.

У групах дітей дошкільного віку існують доволі міцні виборчі відносини. Діти починають займати різне положення серед однолітків: одні більш предпочитаемости для більшості дітей, а інші - менш.

Зазвичай переваги одних дітей перед іншими пов'язують з поняттям «лідерство». Однак більш правильно для даного віку говорити не про лідерство, а про привабливість або популярності таких дітей, яка на відміну від лідерства не завжди пов'язана з вирішенням групової задачі і з керівництвом будь-якою діяльністю.

Ступінь популярності дитини у групі ровесників має велике значення. Від того, як складаються відносини дошкільника в групі однолітків, залежить подальший шлях його особистісного і соціального розвитку.

Становище дітей в групі (ступінь їх популярності чи знехтуваним) у психології виявляється социометрическими методами, які дозволяють виявити взаємні (або не взаємні) виборчі переваги дітей. Тому в нашому дослідженні, була взята методика соціометричного дослідження «Будиночок».

Діагностика з дошкільнятами проводилася індивідуально. У присутність дитини були намальовані два будиночки чорним і червоним олівцем. Один з них побільше - червоного кольору, інший трохи менше - чорного кольору. Потім дитині давалася інструкція.

Результати фіксувалися за допомогою протоколів. Далі результати вносилися в зведену таблицю. Навпроти прізвища кожної дитини зазначалося кількість випадків, коли його обирали однолітки і випадки коли він був ними не обраний. Потім дані оброблялися і заносилися в таблицю (Додаток 10).

При аналізі результатів у цій методиці важливим показником була також взаємність виборів дітей.

З метою вивчення відносин дітей з однолітками та комунікативних умінь, була використана методика, яка проводилася у вигляді гри «Рукавички».

Для проведення були вирізані з паперу рукавички з різними не зафарбованими візерунками. Кількість пар рукавичок відповідало числу пар учасників. Кожній дитині давалася одна вирізана з паперу рукавичка, і пропонувалося знайти свою пару, тобто рукавичку з точно таким же візерунком. Коли пара однакових рукавичок зустрінеться, діти повинні були якомога швидше і (головне) однаково розфарбувати рукавички, при цьому кожній парі давалося тільки три олівця різного кольору.

При спостереженні зверталася увага на те, як протікало взаємодія дітей: чи вміють хлопці домовлятися, приходити до спільного рішення, як вони це роблять і які кошти використовують - вмовляють, переконують, змушують і т.п.? Як здійснюється взаємний контроль у процесі виконуваної роботи, помічають вони один в одного відступу від початкового задуму і яка їхня реакція? Фіксувалося відношення до результату діяльності, своєму і партнеру. Чи допомагали діти один одному по ходу малювання чи ні? Обробка даних занесена й представлена в таблицю (Додаток 11).

3. Діагностика самооцінки  дитини.

Для отримання більш повної картини рівня соціально-психологічної готовності дитини до школи та підтвердження раніше отриманих результатів була використана методика «Драбинка» з метою вивчення рівня самооцінки. Дитині показували малюнок сходи, що складається з семи сходинок, де середня сходинка має вигляд майданчика, і пояснювали інструкцію.