Психологічні умови профілактики та психокорекції девіантної поведінки у підлітків

 

 

 

 

 

 

 

Рис.2.5 Результати діагностики для визначення схильностей до залежної поведінки у підлітків за методикою В.Д. Менделевич

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.6

Гендерне порівняння виражених схильностей до залежної поведінки

 

№	Шкали схильностей до залежної поведінки за методикою В.Д. Менделевич	Загальний показник дівчат	Загальний показник хлопців
1	Наркозалежність	529	549
2	Алкогольна залежність	502	519
3	Схильність до музикального і спортивного фанатизму	306	326
4	Схильність до залежності від комп’ютерних ігор	336	308

 

Узагальнюючи результати за допомогою проведеної методики для визначення схильностей до залежної поведінки у підлітків було встановлено,  що як у дівчат так і у хлопців найбільше виражена схильність до наркозалежності та до алкогольної залежності [таблиця 2.6.] особливо спостерігається тенденція до  середньої та підвищеної схильності, як вживання наркотиків так і до вживання алкогольних напоїв. Проте якщо звертати увагу на гендерні відмінності, то можна побачити, що у дівчат така схильність знаходиться на нижчім рівні ніж у хлопців. Також схильність до музикального та спортивного фанатизму у більшій мірі притаманна хлопцям,  оскільки за результатами дослідження вони отримали більший показник, це можна помітити  також і в повсякденному житті. Показник щодо схильностей до залежної поведінки від комп’ютерних ігор, дівчата отримали вищий ніж хлопці. Він теж має середній рівень вираження, проте можна припустити, що показники хлопців менші ніж показники дівчат, тільки із за того, що вони ведуть більш рухливіший і активніший спосіб життя, їх може більше цікавити спорт,чи інші якісь угрупування, ніж соціальні мережі.

Отже, можна зробити висновок, що все таки  існують гендерні відмінності у формах вираження схильностей до залежної поведінки, і це чітко можна побачити саме в результатах, які були отримані під час дослідження підлітків.

 

 

 

 

 

                               

                                               ВИСНОВОК

 

На першому теоретичному етапі було встановлено причини виникнення девіантної поведінки у підлітків та її типи. Було виявлено, що крім вікових проявів девіантної поведінки, існують ще й гендерні. Це показано у багатьох психологічних дослідженнях і саме Т.Говорун та О.Кікінеджі встановили, те, що у виражені девіантної поведінки, відіграють важливу роль гендерні особливості, і їх слід враховувати під час навчання і виховання для того, щоб уникнути небажаних антисоціальних проявів у поведінці підлітків.

        На другому етапі емпіричного дослідження, за допомогою методики А.Н Орел, та методики В.Д. Менделевич, було встановлено високий показник прояву алкогольної та наркозалежної поведінки, які досить негативно здатні впливати як на здоров’я, так і на поведінку в соціальному оточенні, що несе за собою негативні наслідки. Виявленні схильності до залежної поведінки також включають в себе гендерні відмінності, оскільки під час обробки методик та при встановленні загальних результатів хлопці отримали вищий показник схильності до девіантної поведінки ніж дівчата.

     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3 Психологічні умови  профілактики та психокорекції девіантної поведінки у підлітків

 

Спосіб життя, спрямованість учинків підлітків з девіантною поведінкою вимагають колекційної роботи щодо запобігання та профілактики порушень ними норм моралі та права.

Профілактика може бути: загально соціальна, спеціальна та індивідуальна. Вона спрямована проти тих явищ соціального життя, які детермінують порушення норм моралі, і виступає як один із засобів правильної соціальної  орієнтації людей , стимул суспільно значущої поведінки.

Функції профілактики багатогранні:

1. Діагностична ( виявлення причин і факторів відхилень у поведінці)
2. Реабілітуюча ( перевиховання, подолання негативних проявів)
3. Координуюча ( координація зусиль усіх зацікавлених виховних інститутів у попередженні  і подоланні асоціальної поведінки)
4. Прогностична (передбачення можливих негативних проявів у поведінці)

Профілактичні заходи можна поділити на три типи:

Первинна профілактика – соціальна профілактика, спрямована на збереження і розвиток умов, що сприяють здоров’ю, збереженню життя підлітків, та попередження негативних наслідків.

Вторинна профілактика. Її завданням є якомога раніше виявити негативні зміни в поведінці підлітка, що дає можливість також  попередити їх подальший розвиток.

Третинна профілактика – цілеспрямована профілактика правопорушень підлітків м- сукупність заходів, спрямованих на попередження переходу відхилень у поведінці у більш важку стадію, вона є індивідуальною.

Профілактика – це не лише частина попереджувальної роботи, спрямована на виявлення  та усунення причин і умов правопорушень, а й система заходів перевиховання та формування особистості.

         Профілактику слід розглядати і як систему колективних та індивідуальних виховних впливів, спрямованих на вироблення імунітету до негативних оточуючого середовища з метою попередження розвитку асоціальної спрямованості особистості і перебудови ставлення особистості до оточуючої дійсності в процесі перевиховання,  а також розвитку соціальної відповідальності.

       Профілактична робота будується на базі вивчення причин відхилень у поведінці, планування профілактичної роботи на сонові педагогічної роботи на сонові педагогічної діагностики, урахування специфіки школи та розвитку колективу.

      Психологічний аспект профілактичних дій педагога полягає у встановленні довірливих стосунків із важко вихованими дітьми, реалізації соціально – значущої мети – в охороні прав дитини, що складає основу для гуманістичних умов виховання.

     Важливою умовою реалізації профілактичних заходів є пелагічний такт, який у вітчизняній педагогіці розуміють як складну професійну властивість учителя і вихователя. Такт передбачає відсутність надмірної вимогливості, брутальності, дріб’язкової прискіпливості, зверхності [ 34, с.86-87].

 

Для профілактики також використовують індивідуальну програму для зміни поведінки підлітка:

1. Якісні засоби виховного впливу: залучення підлітка до активної діяльності за інтересами (спортивні, трудові, пізнавальні, естетичні).
2. Організація допомоги у навчанні з боку консультантів – старшокласників.
3. Індивідуальна робота учителя в позаурочний час.
4. Психологічні засоби впливу на емоційно – вольову сферу особистості.
5. Покращення умов сімейного виховання. Застосовування засобів адміністративного впливу на батьків, які згубно впливають на виховання дітей.

Основну роль відіграє реабілітація. Її головною метою є захист інтересів підлітка, який потрапив у несприятливі умови – сімейні, навчально – виховні, та конфліктні ситуації [34, с.90-91].

 

Методи психокорекції підлітків з девіантними ознаками

З існуючих соціально – психологічних методик для психокорекції важко вихованих підлітків застосовують індивідуально раціональну терапію й групову недирективну терапію. Допоміжне значення має аутогенне тренування , яке можна використати з метою усунення реакцій страху чи невпевненості в собі або надлишкової напруженості.

       У межах групової терапії підлітків і молоді для аналізу причин дезадаптації зловживання  алкоголем або наркотиками, непростої життєвої ситуації, що склалася в ході організованих дискусій можуть бути використані такі теми: « Мої стосунки з батьками», « Я і мої друзі», « Моє ставлення до педагогів», « Чому людина стає наркоманом», «  Алкоголь і наркотики», « Кримінальна відповідальність за поширювання наркотиків», « Що буде зі мною через 10 років», « « Наркозалежність, як хвороба».

      Розігрування рольових ситуацій з метою активного моделювання майбутньої поведінки також вважається  ефективним засобом набування необхідних навичок соціально адаптивної поведінки. Умови організації рольової гри досить прості. Кількість учасників гри може бути меншою ніж кількість учасників групи в цілому. Найпростіше організувати гру з двома - трьома учасниками. Інші члени групи залишаються «глядачами, що співпереживають». Потім їм пропонується висловлювати свої думки щодо поведінки акторів. Розігруються такі ситуації, як співбесіда з класним керівником», « На прийомі у психолога», « Зустріч з товаришами», « Розмова з молодшим братом». У тому випадку коли вдається перебороти скутість учасників, їм притаманне емоційне блокування, виявляється несподівано великий обсяг інформації про делінквентів. Відкрито проявляються їхні щирі емоційні реакції, плани на майбутнє, ставлення до власної життєвої ситуації.

На їхній основі керівникові – психологові доцільно разом з іншими учасниками спробувати скласти прогноз для кожного члена групи і обговорити його разом з іншими учасниками.

Корисним засобом соціально - психологічної підтримки підлітків є тренінг із вирішенням проблем, зорієнтований на передавання молодій людині загальних навичок, які допоможуть їй вирішувати життєві проблеми, що стають на заваді рішенню підлітка змінити своє життя.

         Таким чином, психокорекційна робота  будується на використанні 

   когнітивних (формування  здатності до аналізу ситуації, своїх переживань, до    логічного  пошуку шляхів розв'язання конфліктів  неагресивними методами), емоційно-вольових (рольове розігрування критичних  життєвих ситуацій; навчання конструктивним  формам поведінки) та поведінкових (оволодіння техніками саморегуляції  для стримування небажаних поведінкових  імпульсів) способів корекції.

          Методами  роботи можуть бути: групова дискусія, рольове програвання 

моделей бажаної поведінки, психогімнастика, ауторелаксація. Ці методи спрямовані на: розвиток групи або особи, розвиток уміння орієнтуватися в соціальних ситуаціях, розуміти інших людей, обирати та реалізувати адекватні форми спілкування, розвиток внутрішньої і зовнішньої свободи; підвищення самооцінки, впевненості у собі; розвиток уяви, уміння нестандартно, оригінально мислити; підвищення пошукової активності орієнтації на активну позицію.

         Вони є системою спеціально  організованої інтенсивної дії, яка допомагає вирішити багато  актуальних проблем життєдіяльності  людини та використовується для  засвоєння нової або корекції  старої поведінки

[ 31, с.404]. Ефективність корекції  девіантної поведінки залежить  від низки умов та факторів, серед яких: формування  об'єму, глибини, дієвості знань про моральні  цінності; принципів та норм поведінки; формування правомірності та  визначеності ставлення до моральних  норм; гуманного ставлення до  людини; формування характеру моральних  переживань, пов'язаних із нормами  чи відхиленнями від них; формування  морально-вольових спонук до реалізації  моральних вчинків; свідомого морального  обґрунтування вибору; розвиток  здатності здійснювати моральні  дії, проявляти відповідальне ставлення  до дійсності; вміти оцінювати  поведінку сучасників з позиції  чинних норм [27]. Психологи пояснюють девіантну поведінку підлітка тим, що він не може задовольнити свої соціально-психологічні потреби у визнанні, довірі, самоствердженні. Значна частина поведінкових порушень здійснюється підлітками в стані низького рівня розвитку психічної діяльності. А оскільки це так, то необхідно сприяти підвищенню рівня розвитку психічної діяльності, психічних процесів, свідомості і самосвідомості, які найбільше проявляються в самооцінці підлітка та його соціальному статусі в колективі однолітків [31, с.404].

       Отже, існує  ряд різних психокорекційних, профілактичних, та реабілітаційних заходів, що  створюють усі сприятливі умови  та методи  для того, щоб подолати  соціально-небажанні форми поведінки, які у більшій мірі насамперед  стосуються підлітків та негативно  впливають на їхнє життя та  соціальний статус у суспільному  середовищі. Серед різних методів корекції і терапії девіантних форм поведінки у підлітків перевага надається груповій психотерапії. Працювати з підлітками 12-15 років найскладніше, проте такі групи мають високий терапевтичний потенціал, оскільки в цьому віці група однолітків грає виняткову роль в житті підлітка, а самі вони зазнають значні труднощі, пов’язані з імпульсивністю, статевим дозріванням, конфліктними взаєминами з дорослими. Багато психотерапевтів, розуміючи, що підлітки, які виявляють порушення поведінки, − жертви сімейної ситуації (наприклад, сім’я з алкогольними проблемами). Разом з тим «важкий» підліток може сам багато що зробити для себе. Він відчуває глибокі переживання, якими йому важко поділитися зі своєю сім’єю. Йому потрібна підтримка, щоб виразити почуття тривоги, самотності і страху, пов’язаного з сексуальними проблемами. Крім того, підлітку потрібно показати, яким чином він може брати на себе відповідальність за своє власне життя. Метою групової психотерапії у підлітків з девіантними формами адиктивної поведінки є включення психодинамічних процесів і досягнення катарсичного відреагування інфантильних конфліктів. В ході останнього відбувається заповнення збиткового досвіду і наступає гармонізація індивідуального і соціального функціонування особистості. Це призводить до підвищення можливості продуктивного вирішення внутрішніх і зовнішніх конфліктів. Однією з форм групової психотерапії є арт-терапія – динамічна система взаємодії між учасниками, продуктами їх образотворчої діяльності та арт-терапевтом (психологом, педагогом) у арт-терапевтичному просторі. У психологічній науці вивчення арт-терапії здійснювалось: у біхевіоризмі; у гештальтпсихології; з позицій гуманістичного підходу; психоаналізу; трансперсонального підходу; у рамках експериментальної психології та прогресивної арт-педагогіки. Арт-терапія – метод лікування за допомогою художньої творчості – привертає до себе останнім часом усе більше уваги в усьому світі. Вона передбачає не лише надання лікувально-реабілітаційної допомоги пацієнтам з найрізноманітнішими захворюваннями, але й роботу із правопорушниками, особами з алкогольною й наркотичною залежністю, дітьми й підлітками з емоційними й поведінковими порушеннями, сім’ями й малими групами громадян, об’єднаних за релігійними, етнічними та іншими соціальними ознаками. Арт-терапія представляє унікальну можливість для створення девіантними підлітками продуктів творчості, що допомагають в подальшому усвідомленні і обговоренні внутрішніх і зовнішніх причин такої поведінки. Ті факти, які спочатку не визнавалися ними, стають очевидними в їх продуктах творчості (у малюнках, колажах, скульптурах). Після створення продукту творчості, обговоривши його з психологом або в групі, підліток готовий проаналізувати свій вчинок, сприймаючи себе очима іншої людини. Завдяки цьому він виявляється в змозі усвідомити можливість змін у власному житті і поступово перейти до реалізації цієї можливості, все більше укріплюючи в собі віру у власні сили. Така робота вимагає достатньо тривалого часу, але використання техніки «розповіді в картинках» дає можливість вже на перших сесіях виявити найбільш значущі проблеми. Створюючи малюнки, підлітки, що збилися з правильного шляху, нерідко поміщають себе в центр подій і завдяки цьому усвідомлюють, що є головними дійовими особами, а не жертвами обставин. Вони починають відчувати свою відповідальність за те, що відбувається, а також за перспективи подальшого життя.