Продуктивні види діяльності у психічному розвитку дошкільника

Дитячий схематичний малюнок  завжди площинний. Він не передає  обсяг предметів і перспективних  скорочень - їхнє зменшення залежно  від відстаней. Типовим для нього  є розташування предметів і персонажів в один ряд. Уздовж нижнього краю аркуша паперу проводиться лінія, що зображує землю, на ній і розташовані люди, будинки, дерева, тварини, які ніколи не заслоняють один одного. Уздовж верхнього  краю аркуша проводиться інша лінія - небо. На ньому можуть міститися  сонце, хмари, птахи. Тільки під впливом  систематичного навчання діти можуть опанувати прийом заповнення всього простору аркуша, але і то при  вільному малюванні вони часто відмовляються  від цього прийому.[13,с.45]

Схематизм дитячих малюнків говорить про те, що діти зображують не тільки те, що вони бачать, але й  те, що вони знають про навколишній  світ.

Незважаючи на схематизм, дитячі малюнки часто бувають  дуже виразними, тому що передають відношення дитини до того, що вона зображує. Для цього застосовуються різні способи. Особливості предметів і персонажів, що роблять найбільше враження на дитину, вона підкреслює, зображуючи у збільшеному вигляді. Виразне значення мають й кольори. Привабливі персонажі, предмети розфарбовуються яскравими, чистими фарбами, непривабливі– темними, брудними. Дійсні кольори предметів при цьому не враховуються.[24,с.13]

Виразність дитячих малюнків настільки велика, що використовується для того, щоб з'ясувати відношення дитини до людей, які її оточують. При психологічних обстеженнях дітей просять намалювати свою родину й по розмірах зображення членів родини (у тому числі й себе самого), їхньому розташуванню, старанності промальовування деталей судять про те, як дитина почуває себе в родині, як ставиться до матері, батька, братів і сестер.

До початку дошкільного  дитинства дитина вміє створювати деякі  елементарні будівлі. Однак конструювання  ще не виділилося в самостійний вид  діяльності. Звичайно конструктивні  дії включені в гру й мають  допоміжне значення. Часто дитина обмежується самим примітивним  об'єднанням декількох деталей і  вже надає їм ігрового змісту.

Протягом четвертого-п'ятого  року життя складається конструктивна  діяльність, спеціально спрямована на створення конструкцій, що зображують різні предмети й ситуації. Це може відбуватися поза грою або у зв'язку із грою, але конструктивні задуми здобувають самостійне значення й часто  підкоряють собі гру.

Перші конструкції дітей з'являються  в ході предметної діяльності в результаті практичних дій з різними об'єктами: кубиками, кружальцями пірамідки  тощо. Дорослий наділяє такі споруди  певним смислом, пояснює, для чого їх можна використати: "Який у тебе місточок! Тепер по ньому проїде машина" (Є. В. Зворигина). Таким чином  дитина залучається до гри з конструкцією та відкриває можливості її використання.[9, с.159]

У самому процесі конструювання  діти часто перебудовують невдалі  частини будівлі, тому що заздалегідь  наміченого розгорнутого плану будівлі  ще немає - він намічаєтся тільки загалом і уточнюється по ходу справи, у результаті практичних спроб.

Відсутність розгорнутого планування позначається в тому, що діти, як правило, не можуть заздалегідь ураховувати умови, яким повинна відповідати будівля, зауважують порушення цих умов тільки після закінчення конструювання або в його ході й переробляють будівлю.

У старшому дошкільному віці конструювання  стає складною й різноманітною діяльністю. Крім будівельного матеріалу, діти використовують різні конструктори з металу, пластмаси, дерева з різним типом з'єднання  деталей. Своєрідним видом конструювання  в старших дошкільників є конструювання  з паперу, природного й непридатного матеріалу. При відповідному навчанні діти починають оволодівати ним  у середньому дошкільному віці, а  в старшому вже можуть самостійно задумати й виконати оригінальний виріб.

Використовуючи будівельні набори, діти будують палаци, станції метро, вежі, кораблі й інші складні предмети. Значне поширення одержує сюжетне  конструювання, коли конструкція відбиває обстановку певної казки або ситуацію, знайому дітям із власного досвіду. В останньому випадку вони прагнуть домогтися подібності конструкції  з реальною ситуацією. Сюжетне конструювання  стає спільною діяльністю: складну сюжетну конструкцію задумують і виконують спільно кілька дітей.[15,с.6]

Основна відмінність конструювання  старших дошкільників від конструювання  дітей попередніх вікових груп - наявність попереднього розгорнутого задуму конструкції й складання  плану його виконання. Задуми дітей  стають великими та деталізованими, які  включають сполучення безлічі окремих деталей.

Планування дій по реалізації задуму полягає в тому, що заздалегідь, до початку конструювання, діти розмічають простір, де будуть розташовані окремі частини конструкції, визначають, якими  саме вони повинні бути та у якій послідовності їх потрібно будувати.

У дошкільному віці, за спостереженням А. Давидчук, розвиваються такі дві  взаємопов'язані сторони конструктивної діяльності:

1)конструювання-зображення. Зовнішнім  проявом його є захопленість  дитини процесом конструювання,  байдужість до того, чи буде  використана конструкція у грі.  Дитиною керує прагнення весь  час створювати нові конструкції,  а не інтерес до результату  цієї діяльності;

2) конструювання для гри.  Конструювання, що має в основі  ігровий мотив, подібне до конструктивно-технічної  творчості дорослих, адже підпорядковується  практичному призначенню будови, при створенні якої необхідно  враховувати функціональні умови,  наприклад побудований корабель  повинен вміщувати всіх моряків.[17, с.184]

Отже, протягом дошкільного дитинства дитина оволодіває навичками продуктивної діяльності, способами моделювання. У результатах продуктивної діяльності відбивається пізнавальний досвід дитини, її розуміння світу. Водночас прагнення змоделювати певний об'єкт ставить перед дитиною задачу його детального пізнання, виділення у ньому частин та властивостей. Продуктивна діяльність становить форму пізнання дитиною світу, тісно пов'язану із потребою у самовираженні малюка.

1.2. Вплив продуктивних видів діяльності на психічний розвиток дошкільника

Реальний світ дитина відображає не механічно. Цей процес є складним, обумовленим психічним розвитком  дитини, її віковими та індивідуальними  особливостями, умовами життя, вихованням, навчанням. Найважливішою психологічною  особливістю зображувальної діяльності є її творчий, продуктивний характер, використання не лише наявних предметів, а й створення певного продукту шляхом реалізації задуму, що виник  у дитини.

Зображувальна діяльність специфічно впливає на розвиток дітей. Завдяки  їй дитина переходить від дифузних (невизначених) графічних образів, які  виступають як ознаки подібних груп предметів.[22, с.49] Розвиток зображувальної діяльності вимагає від дитини вдосконалення сприймання і мислення, уміння дивитися і бачити, передавати предметний світ за зображувальними законами. Зі свого боку вона стимулює особистісне зростання дитини, оскільки, наприклад, використання кольору покращує сприймання світу, розширює спектр її естетичних почуттів, поглиблює їх.

Особливе значення малювання у  розвитку дитини підкреслював Д. Ельконін, зараховуючи його разом із ліпленням до продуктивних видів діяльності: малювання дає змогу виразити колір і форму предмета; ліплення - втілює об'ємну форму, але не забезпечує відображення кольору; конструювання - передає співвідношення частин предмета. За його словами, у ранньому дитинстві предметне сприймання ще не достатньо розчленоване, тому колір, форму, величину та інші ознаки дитина сприймає не ізольовано від предметів, які ними наділені. Отже, ці види діяльності мають особливе значення для розвитку сприймання і мислення дитини.

Виокремлені ознаки предмета стають змістом особливих уявлень про форму, колір, величину, об'єм, кількість, що відкриває можливості для мислительного оперування ними, розрізнення тощо.

Ставлення дорослих до перших спроб  дитячої творчості має бути особливо тактовним. У його виявах недопустимі  насмішки, висловлювання на зразок "ти зовсім не вмієш малювати". При цьому важливо пам'ятати, що дитина, взявши олівець чи фарбу, переслідує свої цілі, які можуть суттєво відрізнятися від уявлень про них дорослого. Тому примітивна, з його погляду, робота може бути значущою для дитини, а прекрасна - навпаки. Цю особливість підкреслив Л. Виготський, який стверджував, що цінність художнього виховання полягає у тому, що воно створює, а не формує знання і навички. Іншу (експресивну) особливість дитячого малюнка зауважила Л. Обухова: у малюнку дитина виражає своє ставлення до дійсності, у ньому можна побачити, що є основним і другорядним для неї, тобто емоційний і смисловий центри.[17, с.183]

Зображувальна діяльність має важливе значення для всебічного розвитку особистості. У процесі створення зображення в дитини формуються спостережливість, естетичне сприйняття, художній смак, творчі здібності.

Під час виконання  робіт із зображувальної діяльності в дитини відбувається тренування рухів  пальців рук. Відомо, шо розвиток зон  мозку, які відповідають за мовлення, відбувається під впливом імпульсів, шо йдуть від пальців. Якщо розвиток рухів пальців відстає, то затримується і розвиток мовлення, хоча загальна фізична активність дитини при цьому може бути нормальною. [6, с. 5]

Стимулювання  мовленнєвого розвитку дітей шляхом тренування рухів пальців рук є одночасно й підготовкою руки до письма.

Ліплення й  малювання розвивають не тільки мовлення, але й абстрактне та логічне мислення, уяву.

Таким чином, стає зрозумілою важливість засвоєння дітьми вмінь і навичок із зображувальної діяльності саме на етапі дошкільного виховання.

Конструювання дошкільника спирається на його розумову діяльність і водночас слугує засобом її розвитку. Основним моментом конструювання є аналітико-синтетична діяльність з обстеження предметів, результатом якої є пізнання структури об'єкта і його частин, врахування логіки їх з'єднання, з'ясування способу конструювання. В аналізі зразка і виборі способів його побудови дошкільнику допомагає не просто зорове сприймання, а спеціально організована пізнавальна діяльність. Він обстежує не лише основні ознаки предметів (форма, пропорція, величина та ін.), а й їх специфічні конструктивні властивості (стійкість, рівновага, протяжність тощо). На основі аналітико-синтетичної діяльності дитина планує процес конструювання, створює задум. Успішність його реалізації багато в чому залежить від її вміння планувати і контролювати процес конструювання.

Уміння обстежувати конструкцію  розвивається під керівництвом дорослого. За правильної організації цього  процесу 3-4-річна дитина називає  предмети, вирізняє їх основні частини, деякі деталі; 4-5-річна - добре розрізняє  основні частини за величиною  і формою, встановлює розміщення одна відносно одної. Старший дошкільник може самостійно проаналізувати зразок або конструкцію (виокремити частини, з'ясувати їх призначення і просторове розміщення), знаходить цікаві конструктивні  розв'язання, планує етапи створення  власної конструкції; 6-7-річ-на дитина вже аналізує конструкцію предмета з практичного погляду. Виокремлюючи частини, вона встановлює їх функціональне  призначення, відповідність форми, величину, місцезнаходження, атакож думає про ситуації, у яких використовуватиметься конструкція.

Розглядаючи вплив конструктивної діяльності на психічний розвиток дошкільника  варто враховувати тип цієї діяльності. Зокрема, це може бути конструювання за зразком, конструювання за даними умовами, конструювання за задумом. Всі вони відрізняються способом виконання, а значить і рівень активізації психічних процесів буде різним.

Типи конструювання чергуються залежно від завдання і ситуації, у якій діє дошкільник. Кожний із них розвиває у дитини специфічні здібності.

Суть конструювання за зразком полягає у відтворенні в конструкції запропонованого як зразок предмета. Найпростіший спосіб такого конструювання - створення зразка на очах у дітей, які мають змогу спостерігати особливості, послідовність процесу, деталі конструкції, дії конструктора тощо.

Значно складнішим є конструювання  за готовим зразком, оскільки дитині необхідно виділити у ньому окремі деталі за результатами його обстеження. У цьому процесі дитина виробляє точніше уявлення про предмет, який необхідно буде сконструювати. Основне  при обстеженні зразка - проаналізувати великі основні його частини та їх взаєморозміщення.

Використання розчленованого на елементи зразка виправдане лише на початку  оволодіння конструктивною діяльністю, коли дитина набуває перших навичок  обстеження, вміння виокремлювати його основні частини.

Діяльність, яка складається лише з точного відтворення зразка, не розвиває вміння творчо розв'язувати  конструктивні завдання. Цій меті підпорядковане конструювання за цілісним зразком, коли дитина внаслідок обстеження повинна встановити, за допомогою  яких деталей вона зможе його відтворити. Ще ефективнішим є зразок-малюнок, оскільки малюку необхідно відтворити на основі площинного зображення тримірну конструкцію, що вимагає здатності бачити за зображенням  реальну дійсність.[17, с.186]

Особливість конструювання за заданими умовами полягає у необхідності побудувати конструкцію на основі сформульованих вихователем умов, вимог, завдань та ін.. Для цього необхідно бачити залежність конструкції предмета від його призначення, уміння враховувати І виконувати певні умови.

У процесі конструювання відповідно до завдання дитина вчиться по-різному  розв'язувати його на основі одних  і тих самих умов. Це створює  важливі передумови для розвитку творчості - їй цікаво побудувати різноманітні будинки, у різний спосіб обгородити їх, спорудити міст через річку  тощо. Нерідко дитина створює багато будівель, які послідовно ускладнюються. Спорудження високих і низьких, широких і вузьких, довгих і коротких будиночків формує у дітей гнучке уявлення про різні їх типи, узагальнене  вміння їх будувати. Це становить основу творчого конструювання. Наприкінці дошкільного дитинства створені ними конструкції відповідають різноманітним і складним умовам.