Продуктивні види діяльності у психічному розвитку дошкільника

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського

Факультет розвитку дитини

 

 

 

Кафедра теорії та методики виховання

 і психічного розвитку  особистості

 

 

 

 

 

 

Продуктивні види діяльності у психічному розвитку дошкільника

 

Курсова робота

з дисципліни

«Дитяча психологія»

студентки 328 групи

денної форми навчання

Пасічко Наталії

 

Науковий керівник:

доцент Наточій А. М.

 

 

 

Миколаїв 2012

  Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ І. Теоретичні основи продуктивних видів діяльності в психічному розвитку дошкільника……………………………………………………...6

1.1. Загальна характеристика продуктивних видів діяльності………..6

1.2. Вплив продуктивних видів діяльності на психічний розвиток дошкільника……………………………………………………….13

1.3. Продуктивні види діяльності в практиці дошкільних навчальних закладів……………………………………………………………18

Розділ ІІ. Емпіричне дослідження впливу продуктивних видів діяльності на психічний розвиток дошкільника………………………………………..22

2.1. Теоретичні основи дослідження………………………………….22

2.2. Зміст дослідження…………………………………………………24

2.3. Порівняння результатів…………………………………………..26

Загальні висновки……………………………………………………………….30

Список використаної літератури………………………………………………32

Додатки…………………………………………………………………………...35

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми. Психічний розвиток дитини, формування її особистості є процесом засвоєння нею суспільного досвіду, виробленого людством і зафіксованого в продуктах його матеріальної і духовної культури. З допомогою різних видів діяльності реалізуються взаємовідносини дитини з об’єктивною дійсністю. Тому від змісту і характеру діяльності й залежить надбання дитиною конкретних властивостей, її психічний розвиток.

На думку Н. Леонтьєва, розвиток психіки дитини на пряму  залежить від її провідної діяльності, в якій формуються та вибудовуються  психічні процеси, психологічні зміни  особистості, виникають і диференціюються  нові види діяльності. Розвиток дитини залежить  і від інших видів  діяльності, - вважає А. В. Запорожець (образотворчої, конструювання та ін..), які пов’язані  з провідною діяльністю, взаємодіють  з нею та збагачують її змістовно.

Продуктивні види діяльності є важливим засобом всебічного розвитку дітей. Вони повинні формувати у дитини високі зразки умілості, розвинену культуру виконання. Навчання малюванню, конструюванню, аплікації сприяє розумовому, моральному, естетичному і фізичному вихованню дошкільників.

Актуальність даної теми полягає в тому, що продуктивні  види діяльності, з одного боку, є  фундаментом загального розумового розвитку дитини, з другого боку, мають самостійне значення, оскільки необхідні  для успішного вивчення психічних особливостей дітей і є однією з передумов формування творчої особистості.

Проблема розвитку дитячих  творчих здібностей є досить актуальною на сучасному етапі. Окремі праці були присвячені дослідженню питання дитячої творчості (Д. Богоявленська, О. Васильєв, Ю. Гільбух, В. Клименко, М. Поддьяков, М. Якиманська). Проблема образотворчої діяльності дітей знайшла розвиток у праці Н. Пакуліної «Малювання у дошкільному дитинстві».

 

Н. К. Крупська писала: «… Дуже рано дитина починає також прагнути найрізноманітнішим образом виразити отримані нею враження: рухами, словами, мімікою. Потрібно дати їй можливість розширити область вираження накопичених у неї образів. Потрібно дати їй матеріал: глину для ліплення, олівці і папір, різний матеріал для побудов і т. п., навчити, як поводитися з цим матеріалом. Матеріальне вираження образів, що склалися слугує прекрасним засобом їх перевірки і збагачення. Потрібно всіляко підтримувати дитячу творчість, в якій би формі вона не виразилась.» [21, с.40]

Аналіз наукової літератури переконує, що ця проблематика є багатоаспектною.

Актуальність проблеми та її недостатня розробленість в науці, обумовили вибір теми курсової роботи «Продуктивні види діяльності у психічному розвитку дошкільника».

Об’єктом дослідження є психічний розвиток дошкільника.

Предмет дослідження – вплив продуктивних видів діяльності на психічний розвиток дошкільника.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність впливу продуктивних видів діяльності на психічний розвиток дошкільника.

Гіпотеза дослідження: ми припускаємо, що продуктивні види діяльності будуть ефективно впливати на психічний розвиток дошкільника за таких умов:

• врахування вихователем індивідуальних та вікових особливостей дітей;
• створення розвивального предметного середовища, що стимулює ініціативність та самостійність дітей;
• наявності цілеспрямованого психолого-педагогічного впливу з боку дорослих – батьків та вихователів;

У відповідності до поставленої  мети та гіпотези дослідження визначені завдання дослідження:

1. На основі аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури надати загальну характеристику проблемі дослідження продуктивних видів діяльності в психічному розвитку дошкільника.
2. Теоретично обґрунтувати необхідність продуктивної діяльності для ефективного впливу на психічний розвиток дошкільника.
3. Визначити критерії та показники формування продуктивних видів діяльності.
4. Експериментально перевірити вплив продуктивних видів діяльності на психічний розвиток дошкільника.

У відповідності з визначеними  завданнями в курсовій роботі застосовано  загальнонаукові теоретичні (аналіз, порівняння, метод сходження від абстрактного до конкретного, математична обробка даних) та емпіричні методи (спостереження, експеримент, аналіз продуктів діяльності дитини) за допомогою яких було зібрано дані для аналізу результатів дослідження і зроблено відповідні висновки.

Структура курсової роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 29 найменувань. Обсяг курсової роботи 36 сторінок, із яких основного тексту 30 сторінок, один додаток, який розміщений на одній сторінці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Теоретичні основи продуктивних видів діяльності в психічному розвитку дошкільника

1. Загальна характеристика продуктивних видів діяльності

Розвиток дитини відбувається під впливом спадкових і вроджених  факторів. Причиною психічного розвитку є навчання. Однак ніякий навчальний вплив іншої людини не може бути здійснено без діяльності самої дитини. Зміст і способи здійснення цієї діяльності і визначають процес психічного розвитку дитини, а фактори спадковості і середовища являються лише необхідними умовами, від яких залежить індивідуальна неповторність її особистості.

Образотворчу й конструктивну  діяльність дитини називають продуктивною, маючи на увазі, по-перше, її націленість  на отримання результату, а по-друге, її творчий та оригінальний характер. Водночас, ці види діяльності допомагають дитині відобразити оточуючу дійсність так, як вона її сприймає та розуміє. Створюючи малюнок, аплікацію, скульптурну форму чи конструкцію, дитина втілює на доступному їй технічному рівні свої індивідуальні та суб'єктивні образи предметів та явищ оточуючого, тому така діяльність носить моделюючий характер. Продукти образотворчої та конструктивної діяльності - це моделі оточуючої дійсності [19, с. 10].

Продуктивна діяльність, моделюючи  предмети навколишнього світу, призводить до створення реального продукту, в якому уявлення про предмет, явище, ситуації отримує матеріальне  втілення в малюнку, конструкції, об’ємному зображенні.

Для образотворчої діяльності характерно художньо-образне начало. На відміну від образів сприйняття і пам’яті, художній образ максимально  суб’єктивний і несе в собі відбиток особистості автора. Образотворчу діяльність складають малювання, ліплення, аплікація. Їх взаємозв’язок простежується  в засобах виразності, що використовуються для створення продукту. До них  відносяться форма, ритм ліній і  форм на площині, обсяг. Декоративне малювання, аплікація і ліплення припускають використання колірного ладу й гармонії, а сюжетне — композиції.

У процесі конструювання  вирішуються будь-які технічні завдання, які передбачають створення будівель, приведення у певне взаємне розташування предметів, їх частин та елементів.

Технічну сторону продуктивної діяльності становлять її засоби та здатність  дитини у володінні ними. Використовуються кольори, форми, композиції, які передаються  за допомогою фарб, паперу, пластиліну, конструктора, використовуючи спеціальні знаряддя та пристрої: пензлики, олівці, ножиці тощо.

Перші продуктивні дії дитини виникають  на основі предметних дій із такими зображувальними засобами, як олівець, пензлик, з такими матеріалами, як папір, пластилін. Маніпулюючи олівцем  у 2 р. дитина відкриває його властивість  залишати на поверхні слід. Перші помітки  олівцем дитина робить не тільки на папері, а і на стінах, на меблях, не розуміючи смислу цих поміток. Поступово дитина дізнається про  зв'язок між рухами своєї руки та лініями, які залишає олівець  на папері. З цього починається  формування техніки малювання, вироблення навичок володіння олівцем.

Дорослий спонукає дитину до осмислення перших карлючок, запитуючи "Що це?", або говорячи "Це м'ячик. Це яблучко". Називання дитиною своїх карлючок становить перший етап у розвитку образотворчої діяльності. У цьому  процесі бере участь знакова функція  свідомості.[14, с.23] Малювання дитини набуває сутнісної ознаки образотворчої діяльності як творення образів оточуючих предметів. Дитина все глибше проникає у сутність образотворчої діяльності, починає усвідомлювати її специфічну мету зобразити щось. Про це свідчить постановка дитиною задачі перед початком малювання за принципом назвав-намалював. Малюнок задається дитиною наперед, ще до свого втілення. Намалювавши, дитина помічає, що дорослий не завжди правильно розуміє дитячий задум, не впізнає на малюнку те, що хотіла намалювати дитина. Відсутність схожості зображеного з оригіналом стає перешкодою на шляху опосередкованого предметом спілкування з дорослим. Перехід до навмисного зображення предмету створює умови для того, щоб малюнок все більше наближався до дійсності. Розвивається моторика руки, її довільність.

До трьох років дитина звичайно вже мине стадію каракулів. Вона має деякий запас графічних образів, що дозволяють їй зображувати предмети. Однак обмеженість цього запасу приводить до того, що різні предмети зображуються однаково й звичайно ніхто, крім самої дитини, не може точно визначити, що ж намальовано. Так, коли дітям трьох років запропонували намалювати яблуко, м'яч, кавун, картоплину, повітряну кулю, грушу, буряк, електричну лампочку й кубик, вони всі предмети зобразили за допомогою однакових неправильних кружечків або відмовилися малювати незнайомі.

Діти ще не можуть засвоїти, що малюнок завжди зображує тільки видимі особливості предметів, якщо дивитися на предмет з однієї сторони. На дитячий малюнок впливає весь досвід дитини, отриманий найрізноманітнішими шляхами - при розгляданні предметів, їхньому обмацуванні, виконанні з ними дій. Крім того, дитина зображує тільки ті особливості предметів, які здаються їй важливими, опускаючи багато інших.

Малюнок дитини змінюється залежно від того, що вона робить із предметами, як знайомиться із ними, на що звертає увагу.

Після чотирьох років деякі  діти починають використовувати кольори як обов'язкову ознаку певних предметів і зафарбовують ці предмети завжди однаково (трава зелена, небо синє, сонце жовте або червоне й ін.). Однак це не результат власних спостережень, а колірні шаблони, запозичені в дорослих.

 Дитина трьох-чотирьох  років заздалегідь намічає, що вона буде малювати. Однак її задуми звичайно обмежуються позначенням окремих предметів. Вони ще досить нестійкі й можуть змінюватися в ході малювання.

Старший дошкільний вік - вік  розквіту дитячого малювання. Особливо це стосується п'ятирічних дітей, тому що на сьомому році життя інтерес до малювання, захоплення їм починають трохи спадати.

Від зображення окремих предметів  діти переходять до сюжетного малювання  — зображенню життєвих подій, сцен із казок і розповідей, що містять  безліч предметів і персонажів. Створення  малюнків починає випереджатися  розгорнутим задумом, що потім послідовно втілюється в життя.

У процесі сюжетного  малювання діти пізнають навколишній світ. Приділяючи велику увагу малюванню, видатний радянський педагог          В. О. Сухомлинський писав: «...дитячий малюнок, процес малювання — це частка духовного життя дитини. Діти не просто переносять на папір щось з навколишнього світу, а живуть у цьому світі, входять у нього як творці краси, дістаючи насолоду від неї».[13, с. 7]

Побудова сюжетних малюнків, розташування зображуваних предметів, людей, тварин і сам характер їхнього  зображення відрізняються рядом  особливостей, які позначаються як схематизм дитячого малюнка.