Особливості особистісно-професійної деформації у медичних сестер

В цій же статті, К. Чернісс (2003г.) відзначає, що вигоранням страждають не тільки люди, але і організації. Також як і у індивідуума, страждаючого від вигорання, в організаціях виявляються різні симптоми цього явища, вони наступні:

- висока текучість кадрів;

- зниження залучених співробітників в роботу;

- пошук “цапа-відбувайла ”;

- груповий антагоністичний процес і наявність парних угрупувань;

- режим залежності, що виявляється у вигляді гніву на керівництво і прояві безпорадності і безнадійності;

- розвиток критичного відношення до співробітників;

- недолік співпраці серед персоналу;

- прогресуюче падіння ініціативи;

- зростання відчуття незадоволеності від роботи;

- прояви негативізму щодо ролі або функції відділення . [30]

 

2. Комунікативна некомпетентність як фактор особистісно-професійної деформації

 

Комунікативна компетентність відіграє важливу роль у побудові між особистісних взаємин в професійному середовищі, вмінні вирішувати конфліктні ситуації. Відсутність комунікативних навичок зумовлює виникнення проблем в між особистісних комунікаціях і є передумовою особистісно-професійної деформації. Н.Н.Обозов розглядає комунікативну компетентність в двох аспектах:

• як орієнтованість особистості в різних ситуаціях спілкування, основану на знаннях та досвіді;
• як здатність ефективно взаємодіяти з оточуючими завдяки розумінню себе та інших при постійному видозміненні психічних станів, міжособистісних стосунків та умов соціального середовища. [28]

Комунікативна толерантність, згідно В.В.Бойко, - характеристика відносин особистості до людей, вона показує ступінь переносимість нею неприємних або неприйнятних, на її думку, психічних станів і вчинків партнерів у спілкуванні. Комунікативна толерантність є однією з найважливіших інформативних рис людини. Вона збірна, у ній відображаються фактори виховання, досвід спілкування, культура, цінності, потреби, інтереси, установки, характер, темперамент, звички, особливості мислення, емоційний стереотип поведінки. Це осьова характеристика, так як визначає життєвий шлях і діяльність особистості. Це систематизуюча характеристика, оскільки з нею пов’язані і складають психологічний ансамбль багато інших якостей індивіда.

Явище комунікативної толерантності, на думку В.В.Бойко, обумовлене як усвідомленими, так і неусвідомленими реакціями людини на відмінності між її особистісними підструктурами і елементами особистісних підструктур партнера або збірних типів людей, існуючих в її свідомості.

Комунікативна толерантність виявляється  в тих випадках, коли людина або не бачить особливих відмінностей між підструктурами своєї особистості і особистості партнера, або не відчуває з приводу відмінностей негативних переживань. Відсутність комунікативної толерантності або її низький рівень пояснюється негативними реакціями індивіда на помічені відмінності між підструктурами своєї особистості і особистості партнера. Особливості комунікативної толерантності можуть свідчити про психічне здоров’я, внутрішню гармонію або дисгармонію, здатність до самоконтролю і самокорекціі. Наростанння нетерпимості до оточуючих є достатньою ознакою розвитку психічних порушень таких, як неврози, депресії, загальне зниження особистості. [1,2]

 

3. Синдром вигорання і комунікативна толерантність в діяльності медичної сестри

 

Професія медсестри є однією з найважчих, але і найважливіших в медичній сфері. Безумовно вона відноситься до сфери “людина-людина”, а це означає, що ці працівники підвержені синдрому вигорання. Саме медичний персонал був названий групою ризику при першму введенні терміну.

Вигорання по-своєму є енергозберігаючим  захисним механізмом. Недосвідчені медсестри, попадаючи в вир важкої, виснажуючої  емоційно і психічно праці, пов’язаної з людьми вдаються саме до такого механізму. Альтернативою вигоранню як захисному механізмові є конструктивніша за своєю суттю комунікативна толерантність, яка підвищує ефективність роботи медсестри, полегшує її працю, допомагає економити емоційні й психічні сили в роботі, не позначаючись при цьому на якості роботи з людьми.

Також варто зазначити, що є категорії медсестер, які більше підвержені вигорання – це визначається специфічними умовами їх праці. Наприклад, це так категорія, яку розглянути у цьому дослідженні – медсестри, працюючі з важким контингентом – психічно хворими. В такій роботі формування навику комунікативної толерантності необхідне. [7,30]

Комунікативна толерантність сприяє гуманізації важкої роботи медсестри, що є дуже важливим в сучасному  суспільстві.

 

 Розділ 2. Особливості синдрому вигорання та комунікативної толерантності в медсестер

 

2.1. Характеристика групи досліджуваних

 

Дослідження проводилось серед  двох підгруп медичних сестер. Поділ  на ці групи є за місцем і умовами  роботи. Перша група – це медичні  сестри, що працюють в психіатричному стаціонарі. Друга – медичні сестри, що працюють в поліклінічному відділенні. Саме такий вибір можна пояснити тим, що досліджуючи синдром вигорання, було враховано, що робота з психічно хворими набагато більше сприяє емоційному вигоранню, ніж просто робота в сфері медицини. Можна сказати, що медичні сестри, працюючі в поліклініці, за теорією мають мати нижчий показник емоційного вигорання, через менше спілкування з хворими, легший контингент, а також менший робочий день. Ця друга підгрупа була ніби контрольною.

Вік досліджуваних коливається  від 20 років і до 56. Такий широкий  діапазон віку, нажаль не можливо було зменшити, через загальну малу кількість  досліджуваних. Усі досліджувані жіночої  статі, що пояснюється в основному  специфікою професії.

Усього було опитано 44 медичних сестри – 24 психіатричних і 20 медсестер, що працюють в поліклініці.

 

2.2. Використані методики

Під час роботи використовувались  три тестові методики – серед  них:

1) Опитувальник на „вигорання” MBI (К.Маслач, С.Джексон, в адаптації Н.Є. Водоп’янової);

2) Визначення психічного „вигорання”  (А.А. Рукавішніков);

3) Діагностика комунікативної толерантності  (В.В. Бойко).

Дві перших методики є достатньо  схожими, і містять приблизно  ідентичні шкали. Вибір цих методик  був свідомим – таким чином  була зроблена спроба підвищити загальну достовірність зібраного матеріалу шляхом деякого дублювання.

Перший опитувальник – опитувальник на вигорання MBI (Maslach Burnout Inventory) розроблено однією з засновниць вчення про емоційне вигорання американкою Крістіною Маслач у співпраці з С. Джексоном. Методика призначена для вимірювання ступеню вигорання в професіях типу „людина-людина”. Робочий варіант адаптований Н.Є. Водоп’яновою. Опитувальник допомагає визначити результати по трьох шкалах – емоційне виснаження, деперсоналізація і редукція особистісних досягнень. Про ці компоненти згадувалось вище, в теоретичній частині. Загальна сума по цих трьох шкалах дає уявлення про загальний рівень вигорання. В нашій подальшій роботі було поділено максимум балів в кожній шкалі на три рівні: низький, середній і високий, для зручності в користуванні і більшої наочності.

Друга використана методика – опитувальник для визначення психічного вигорання  А.А. Рукавішнікова. Методика націлена на інтегральну діагностику психічного вигорання. Результати отримуються по трьох шкалах:

• психоемоційне виснаження – процес вичерпання емоційних, фізичних, енергетичних ресурсів професіонала, працюючого з людьми. Виснаження проявляється в хронічній емоційній і фізичній втомі, байдужості і холодності по відношенню до оточуючих з ознаками депресій і дратівливості;
• особистісне віддалення – специфічна форма соціальної дезадаптації професіонала, працюючого з людьми. Особистісне віддалення проявляється в зменшенні кількості контактів з оточуючими підвищенні дратівливості і нетерпимості в ситуаціях спілкування, негативізмі по відношенню до інших людей;
• професійна мотивація – рівень робочої мотивації і ентузіазму по відношенні до роботи альтруїстичного змісту.Стан мотиваційної сфери оцінюється таким показником, як продуктивність професійної діяльності, оптимізм і зацікавленість в роботі, самооцінка професійної компетентності і ступеню успішності в роботі з людьми.

Третя використана методика - діагностика  комунікативної толерантності, розроблена В.В. Бойко. Ця методика дає одну шкалу – власне комунікативну толерантність. Відповідне, чим вище значення, тим нижчий є показник толерантності, терпимості до інших в ситуаціях спілкування. В тексті інтерпретації методики автор подає деякі середні значення, і для медсестер стандартним є 43 з 135 балів, що свідчить про достатньо високий рівень комунікативної толерантності. В нашій подальшій роботі було поділено 135 балів на три рівні: низький, середній і високий, для зручності в користуванні і більшої наочності. [13,28]

2.3. Опис і етапи  проведення дослідження

 

 

Проведене дослідження було за два  етапи – спочатку за поданими вище методиками опитувались медичні  сестри психіатричної лікарні, пізніше  ту саму процедуру повторено з  медичними сестрами поліклінічного відділення.

Було підготовлено бланки для відповідей і опитувальники, які було роздано  медичним сестрам. Дослідження проводилось  груповим методом. Дослідник не читав  вголос тексту опитувальник, аби не впливати на процес дослідження, його функція полягала тільки у відповідях на питання. Більшість опитуваних завершили процес заповнення десь за години, загалом дослідження зайняло не більше півтора години за раз.

Щодо поведінки досліджуваних, то ми будем описувати іх за групами, адже умови були досить різними.

Медичні сестри психіатричного відділення мають більш напружену роботу і насичений, довший робочий день. Можливо через це вони були достатньо втомлені, хоча і з радістю взялись допомогти дослідженню. В процесі дослідження їх багато що цікавило і вони задавали багато питань. Під кінець дослідження вони ніби перепочили після своєї роботи, задавали питання, затримувались, цікавились майбутніми результатами

Медичні сестри  поліклінічного відділення, їх було опитано на початку робочого дня, теж були привітними, але не такими бадьорими, як психіатричні медсестри. Вони досить стримано заповнювали тести і швидше йшли. Можна також зазначити, що діапазон віку опитаних медсестер в обох групах був приблизно однаковим – серед них були і дуже молоді медичні сестри, які проявляли більше цікавості до дослідження.

 

2.4. Результати дослідження синдрому вигорання та його компонентів за методикою MBI

 

Отже, усього нами було опитано 44 медичні  сестри, всі жіночої статі – 24 медсестри психіатричної лікарні  і 20 медсестер поліклінічного відділення. Усі отримані результати подано у звідній таблиці даних, у додатку № 1.

Варто звернутись до окремих результатів, аби побачити усю картину в  цілому. Починаючи з першої методики, опитувальника на вигорання  MBI, подивимось результати з загального отриманого індексу вигорання і його складових компонентів у виділених нами групах опитуваних.

Рис.1 Отримані показники за шкалою індексу вигорання опитувальника  MBI

Загальний індекс вигорання, який є  сумою інших трьох перемінних тесту, є першим індексом вигорання у даному дослідженні. З рис.1 видно, що:

• більшість медичних сестер мають середній рівень вигорання – 23 з 24 досліджених психіатричних медсестри і 18 з 20 поліклінічних медсестер;
• низький рівень вигорання мають 1 психіатрична медсестра і 2 поліклінічних;
• високого рівня вигорання не має ніхто.

Звернемось до складових компонентів  цього індексу.

Рис 2. Отримані показники за шкалою емоційного виснаження опитувальника  MBI

Результати за шкалою емоційного виснаження на рис. 2 виглядають так:

• низький рівень емоційного виснаження мають 12 медсестер з першої групи (психіатричний стаціонар) і 9 з другої (поліклініка);
• середній рівень виявлено в 10 і 10 медичних сестер обох груп;
• високий рівень емоційного виснаження мають 2 медсестри з першої групи і одна з другої.

 

Рис. 3 Отримані показники за шкалою деперсоналізації опитувальника MBI

На рис. 3 зображено показники  за наступною шкалою – деперсоналізація.

• 23 медичних сестри з першої групи і 15 медичних сестер з другої групи мають низький рівень деперсоналізації;
• середній рівень мають 1 медсестра з психіатричного стаціонару і 4 медичних сестри поліклінічного відділення;
• в однієї медичної сестри поліклінічного відділення високий рівень деперсоналізації.

 

Рис 4. Отримані показники за шкалою редукції особистісних досягнень опитувальника MBI

Саме завдяки третій і останній шкалі – “редукція особистісних досягнень” більшість досліджуваних  і мають в сумі високий показник вигорання. На рис. 4 зазначено:

• по одній медсестрі з кожної групи мають низький рівень редукції особистісних досягнень;
• 12 медсестер психіатричного стаціонару і 10 медсестер поліклінічного відділення мають середній рівень за цією шкалою;
• високий рівень мають 11 психіатричних медсестер і 19 поліклінічних.

 

2.5. Результати дослідження синдрому вигорання та його компонентів за методикою А.А. Рукавішнікова

 

Наступною описано методику визначення психічного вигорання А.А. Рукавішнікова, в якій теж основним є сумарний індекс вигорання і присутні  три його складові компоненти. Варто зазначити, що автор методики виділяє п’ять рівнів градації в кожній шкалі.