Особливості особистісно-професійної деформації у медичних сестер

ОСОБЛИВОСТІ ОСОБИСТІСНО-ПРОФЕСІЙНОЇ  ДЕФОРМАЦІЇ

У МЕДИЧНИХ СЕСТЕР

Курсова робота з клінічної психології

 

Виконала студентка ІV курсу

психологічного відділення

філософського факультету

стаціонарної  форми навчання

Техова А. Е.

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ..................................................................................................................…...3

Розділ 1. Феномен  особистісно-професійної деформації....................................6

1. Синдром вигорання як вид особистісної деформації...............................7
2. Комунікативна некомпетентність як фактор особистісно-професійної деформації...................................................................................................18
3. Синдром вигорання і комунікативна толерантність в діяльності медичної сестри......................................................................................…20

Розділ 2. Особливості синдрому вигорання  та комунікативної толерантності в  медсестер...................................... ........................................................................ 21

2.1.Характеристика групи досліджуваних.....................................................21

2.2.Використані методики...............................................................................21

2.3.Опис і етапи проведення дослідження.......................……......................23

2.4.Результати дослідження синдрому  вигорання та його компонентів  за методикою MBI………...............................................................................25

2.5.Результати дослідження синдрому вигорання та його компонентів за методикою А.А. Рукавішнікова.................................................................29

2.6.Результати  дослідження комунікативної толерантності  за методикою В.В.Бойко……………………...…………………………………………..33

2.7.Інтерпретація отриманих даних…………………………………………34

2.8.Висновки  та рекомендації.........................................................................39

2.9.Перспективи  подальшого дослідження…………………………………41

Список літератури.................................................................................................42

Додатки…………………………………………………………………………...45

 

ВСТУП

Актуальність  теми

Тема курсової роботи – „Особливості особистісно-професійної деформаії  в медичних сестер”. Чому було обрано саме її? По-перше, хоча про важку роботу медичних сестер написано багато літератури, вона багато в чому не враховує особливості сучасного часу. В наш нелегкий час, час пост-модерну, час зміни ролі людини в соціумі, в той час, який Конфуцій назвав часом змін, дуже часто піднімається питання гуманізації в роботі людини. Особливо гостро це питання стоїть в сферах діяльності, де об’єктом, ціллю і є сама людина, наприклад, освіта.

Повертаючись до галузі медичної психології, і загальніше – до медицини і  до роботи медичної сестри, в цій роботі буде зроблено спробу розкрити психологічні особливості цієї діяльності, яка вимагає на даному етапі гуманізації, як ніколи раніше. На порядок денний  медичної психології виходить зміцнення психічного здоров'я не тільки пацієнтів, але і лікарів і медичного персоналу. Заслуговує уваги проблема так званого професійного вигорання. Це – синдром фізичного і емоційного виснаження у відповідь на тривало діючі міжособові і емоційні стресові дії на роботі. Дана проблема найбільш актуальна в тих видах людської діяльності, де потрібне постійне міжособове спілкування, зокрема в охороні здоров'я (також в службі соціальної допомоги, освіті і ін.).

Термін «вигорання» (burn-out) не випадково був запропонований американським психіатром Фрейденбергом, оскільки серед медичних спеціальностей є ряд галузей з більш високим ризиком цього прояву. До них відноситься і психіатрія, та і медицина загалом, де нерідко доводиться мати справу з агресивною поведінкою пацієнтів, часто контактувати з особами з залежністю від психоактивних речовин. Робота з людьми похилого віку, хронічно і смертельно хворими, вимагаючими постійного інтенсивного відходу, новонародженими також пов'язана з підвищеним ризиком вигорання. Злободенність проблеми посилюється за рахунок того, що молоді фахівці і люди найпродуктивнішого віку (до 30-40 років) схильні цьому стану в більшій мірі. В перспективі стоїть проблема детального дослідження цього феномена і розробки профілактичних і коректувальних заходів, що дозволять уникнути або зменшити прояви виникаючого при вигоранні виснаження, зниження ефективності роботи фахівців і інших пов’язаних з цим проблем.

Мета даного дослідження – визначити і дослідити психологічні особливості особистісно-професійної деформації в медсестер.

 Завданнями даної роботи є:

• Огляд літератури з даної проблематики;
• Дослідження особливостей особистісно-професійної деформації в медсестер.

Гіпотези дослідження:

1. Для медичних сестер характерним є високий рівень вигорання.
2. Рівень вигорання знаходиться в залежності від стажу медсестри і умов місця її роботи.
3. Існує обернена залежність між рівнем вигорання і рівнем комунікативної толерантності: зі зростанням особистісного вигорання зменшується комунікативна компетентність.

Об’єкт дослідження – особистісно-професійна деформація в медсестер.

Предмет дослідження – синдром вигорання та комунікативна компетентність як феномени особистісно-професійної деформації в медсестер.

Методики дослідження

1) Опитувальник на „вигорання” MBI (К.Маслач, С.Джексон, в адаптації Н.Є. Водоп’янової)

2) Визначення психічного „вигорання”  (А.А. Рукавішніков)

3) Діагностика комунікативної толерантності  (В.В. Бойко)

 Група досліджуваних складається з двох підгруп: перша – медсестри, працюючі в психіатричному стаціонарі; друга – медсестри поліклінічного відділення. Вік досліджуваних коливається від 20 до 56 років.

 

Розділ 1. Феномен особистісно-професійної  деформації

 

Значне місце в житті людини належить професійній діяльності. Їй належить особлива роль в соціальному  формуванні людини, її способу життя  і поведінці. При цьому її роль носить не тільки позитивний, але часом і негативний і навіть руйнівний характер по відношенню до особи виконавця.

В сучасній спеціальній літературі, для характеристики впливу професійної  діяльності на особу фахівця і  її прояв, використовуються вирази – «деформація особистості», «професійна деформація».

Деформація особистості – це зміна якостей і властивостей особи (стереотипів сприйняття, ціннісних орієнтацій, характеру, способів спілкування і поведінки) під впливом тих або інших чинників, що мають для неї життєво важливе значення. Професійна деформація особистості фахівця – це зміна якостей і властивостей особи (стереотипів сприйняття, ціннісних орієнтацій, характеру, способів спілкування і поведінки) під впливом виконання ним професійної діяльності.[28]

В психологічній  літературі виділяють наступні типології  особистісно-професійних деформацій:

• Емоційне і психічне вигорання
• Особистісно-характерологічні акцентуації
• Соціально-педагогічна запущеність
• Комунікативна некомпетентність [28].

Серед феноменів особистісно-професійної  деформації особливе місце належить вивченню синдрому вигорання – стану  емоційного, психічного і фізичного  виснаження, що розвивається внаслідок  хронічного невирішеного стресу на робочому місці.

Передумовою виникнення особистісно-професійної деформації є також низький рівень комунікативної компетентності (Н.Н.Обозов), що знижує ефективність міжособистісної взаємодії в соціальному середовищі. Важливим аспектом комунікативної компетентності є рівень комунікативної толерантності, що відображає здатність людини терпляче ставитись до оточуючих. Така здібність є особливо необхідною для медперсоналу у роботі з пацієнтами. [28]

 

1. Синдром вигорання як вид особистісної деформації

 

Перед усім відмітимо, що синдром вигорання набувається в процесі життєдіяльності людини. Цим вигорання вирізняється від різноманітних форм емоційної ригідності, яка визначається органічними причинами – властивостями нервової системи, ступінню рухливості емоцій, психосоматичними порушеннями.

Власне, синдром вигорання – це вироблений особистістю механізм психологічного захисту в формі повного або часткового виключення емоцій (пониження їх енергетики) у відповідь на обрані психотравмуючі впливи, що пов’язані з професійною діяльністю. Це набутий стереотип емоційної, найчастіше професійної поведінки. Вигорання – частково функціональний стереотип, оскільки дозволяє людині дозувати і економно тратити енергетичні ресурси. В той час виникають і дисфункціональні наслідки, коли вигорання негативно відображається на професійній діяльності. Як не парадоксально це звучить, але синдром "вигорання" якоюсь мірою є захисним механізмом, оскільки дозволяє людині  дозувати і економно витрачати свої енергетичні ресурси. Проте дане твердження справедливе лише у тому випадку, коли йдеться про самий початок формування цього стану. На більш пізніх стадіях "вигоряння" негативно позначається на виконанні професійних обов'язків і відносинах з оточуючими. Синдром "вигорання" має багато наслідків: починаючи від втоми, нездатності сконцентруватися, порушень сну і закінчуючи дратівливістю, тривогою і депресією. Одна з характерних ознак "вигорання" - втрата інтересу до роботи. Таким чином синдром "вигорання" негативно позначається не тільки на професійній діяльності, але і в цілому визначає якість життя людини. [8,13]

Йдучи за логікою функціонального  стереотипу, можна говорити не тільки про різноманітні прояв особистісно-професійних  деформацій, але і про деякі  відхилення в поведінці особистості. Варто зазначити, що крім згаданої типології особистісних деформації і відхилень повенки, окрім згаданого феномену вигорання, виділяють такі, як особистісно-характерологічні акцентуації, соціально-педагогічна занедбаність, негативні афективні тенденції в особистісній поведінці. В своїй роботі ми зосередимось саме на синдромі вигорання.

 

Поняття синдрому вигорання

 

Синдром вигорання (від грец. syndrome – поєднання і англ. burn–out –припинення горіння) — клінічне порушення, автор Freudenberger (1974 р.). Стани фізичної втоми і розчарування, яке виникає у людей, зайнятих в альтруїстичних професійних областях. [17]

Тема синдрому "вигорання" обговорюється в зарубіжних наукових колах близько тридцяти років і пов'язується з ім'ям американського психіатра Х. Дж. Фрейденбергера, який в 1974 році і ввів термін "burn-out" (згоряє, вигорання). В даний час більшістю дослідників синдром професійного вигорання визначається, як стан емоційного, психічного і фізичного виснаження, які розвиваються в наслідок хронічного невирішеного стресу на робочому місці. У вітчизняній науці активний розгляд даної проблеми тільки починається, що природньо створює безліч труднощів і розбіжностей в розумінні даного феномена [27].

Перш за все це відноситься до термінології. Сьогодні в літературі можна зустріти такі поняття, як: "емоційне вигорання", "психічне вигорання", "професійне вигорання" - все це різні назви одного і того ж явища.

В першому  випадку, коли акцент робиться на емоційній складовій синдрому "вигорання", визначення представляється не зовсім коректним. Оскільки наявність емоційного компоненту в структурі синдрому вигорання і дає підстави нам припускати його визначальне значення, проте такий термін все ж таки до кінця не відображає сутності даного явища.

Другий  термін представляється дещо розмитим, з причини того, що відносить дане явище (хоча і не безпідставно) до досить обширної групи, що включає безліч станів, що визначаються, як психічні. В такому трактуванні синдром "вигорання" втрачає своє єство, стаючи частково безликим.

Якнайповніше суть даного явища відображає термін "професійне вигорання". Підставою для такого затвердження є те, що дане явище існує лише в контексті професійних відносин. Поза даної сфери людської практики синдром вигоряння не може бути визначений.

Через ці різноманітні розбіжності щодо термінології, в даній роботі буде використовуватись термін „вигорання” або „синдром вигорання”. У випадку посилання на авторів буде подано термін, зазначений ними.

В 10 перегляді  Міжнародної класифікації хвороб синдром  вигорання був описаний під рубрикою Z.73.0 як «Вигорання — стан повного виснаження». Люди з синдромом вигорання звичайно мають поєднання психопатологічних, психосоматичних, соматичних симптомів і ознак соціальної дисфункції. Спостерігаються хронічна утомленість, когнітивна дисфункція (порушення пам'яті і уваги), порушення сну з труднощами засинання і ранніми пробудженнями, особистісні зміни. Можливий розвиток тривожного, депресивного розладів, залежності від психоактивних речовин, суїцид. Загальними соматичними симптомами є головний біль, гастроінтестинальні (діарея, синдром роздратованого шлунку) і кардіоваскулярні (тахікардія, аритмія, гіпертонія) порушення.[15]

 

Історія виникнення терміну „синдром вигорання”

 

Як вже зазначалось, термін ''емоційне вигорання'' введений американським психіатром Х. Дж. Фрейденбергером, американським психіатром, працювавшим в альтернативній службі медичної допомоги, в 1974 році для характеристики психологічного стану здорових людей, що знаходяться в інтенсивному і тісному спілкуванні з клієнтами, пацієнтами в емоційно насиченій атмосфері при наданні професійної допомоги. Спочатку цей термін визначався як стан виснаження з відчуттям власної непотрібності.[34]