Особливості інтелектуального розвитку старшокласників

 У тоталітарних соціальних  режимах у конформних індивідів  формується так зване "щілисте  мислення" – сфера мислення індивіда звужується до вкрай обмежених життєвих меж, широко поширюється інтелектуальний інфантилізм, а в середовищі інтелектуалів - споглядальність. У груповому мисленні починають переважати розхожі стереотипи, шаблонні орієнтації, схематизовані матриці поведінки. Виникають деформації як у змісті інтелекту, так і в структурі інтелекту, в його організації. Істотні непатологічні порушення в структурі інтелекту – розумові аномалії. Вони виражаються в порушенні всієї психічної системи особистості – його мотиваційних, цілеутворюючих і ціледосягаючих регуляційних механізмів.

Відзначимо найбільш типові ознаки порушеності інтелекту:

1. неадекватність мотивів чиненим діям;
2. порушення в цілеутворенні і програмуванні дій, контролю за їх виконанням;
3. порушення смислових зв'язків, неадекватність оцінки поставленим цілям;
4. дефекти розумових операцій (порушення узагальнення, класифікації і т. д.).

1.2.Психологічна  характеристика учнів юнацького  віку

Рання юність (від 15 до 18 років) – вік безпосередньої підготовки підростаючої особистості до життя як дорослої людини, вибору професії, виконання соціальних функцій.

Розвиток мислення характеризується подальшим збагаченням фонду  добре засвоєних умінь, навичок  мислительної діяльності, способів і  прийомів розумової роботи. Формування їх залежить від методів навчання. Мовлення старшокласників ускладнюється  за змістом і структурою, збагачується новими науковими і технічними термінами. Удосконалюються мовні засоби передачі думок, відбувається засвоєнння і використання норм літературної мови. Вдосконалюється  спостережливість, здатність помічати в об’єктах суттєві зовнішні ознаки, точніше й об’єктивніше їх відображати. Розвивається самоспостереження (за своїми діями, поведінкою, переживаннями, думками). Юнаки і дівчата заглиблюються у свій внутрішній світ, аналізують його, зіставляютьдані своїх спостережень із спостереженнями за дорослими, ровесниками, з описами внутрішнього світу героїв літературних творів. Самоспостереження стає невід’ємною складовою самопізнання, прагнення до самовиховання.

Розвивається репродуктивна і  творча уява, критичність у ставленні  до витворів уяви, посилюється самоконтроль, реалістичність у співвіднесенні образів  уяви, особливо мрій, з дійсністю, своїми можливостями. Довільне запам’ятовування стає набагато ефективнішим від мимовільного, відбуваються зміни у процесах логічного  запам’ятовування, зростає продуктивність пам’яті на думки, на абстрактний  матеріал. Основою запам’ятовування матеріалу стають виявлені логічні  зв’язки. Намічається спеціалізація  пам’яті, пов’язана з основними  інтересами старшокласників, їх намірами щодо вибору майбутньої професії. Удосконалюються  способи заучуванняза допомогою  застосування раціональних прийомів.

Інтелектуальний розвиток тісно пов’язаний з тенденціями особистісного  зростання старшокласниківЗбагачується  емоційна сфера. Нові емоції виникають не тільки завдяки конкретним об’єктам, а й через стосунки з іншими людьми, види діяльності, їх зміст, перебіг і результати. Нові життєві обставини, нові обов’язки й успіхи в їх виконанні породжують і нові переживання.

Усвідомлення й дотримання певних норм поведінки, прийнятих у суспільстві, вироблення свого ставлення до суспільного  життя породжують глибокі, міцні  й тривалі моральні емоції. Вони різноманітніші за своїм змістом  і спрямованістю, ніж у підлітків. Розвиваються почуття гуманізму, колективізму, дружби і товаришування, честі, обов’язку  і відповідальності. У зв’язку  з розвитком свідомості, оцінювання власних вчинків, формується таке складне  почуття, як совість.Совість – особлива форма самоконтролю, важливий компонент моральної самосвідомості. Вона постає внаслідок самооцінки особистістю за критеріями добра і зла, справедливості, порядності своїх вчинків і дій, нерідко виявляється у формі болісного усвідомлення своїх вад моральної недосконалості. Особливо загострюються почуття, пов’язані з усвідомленням свого «Я», власної гідності, потребою дружити, товаришувати. Пошук друзів, спілкування з ними – важливе джерело емоційних   переживань  старшокласників.

Рання юність – пора виникнення і переживання першого кохання, яке відчутно впливає на емоційне життя старшокласника, становлення його особистості. Цю пору називають «періодом утворення пар», перших побачень, перших  почуттєвих контактів і відповідного зближення. Настає певна стабілізація, врівноваженість у стосунках молоді обох статей. Інтимні переживання наближаються за своєю формою до почуттів дорослих людей. У групових стосунках зникає антагонізм статей, розширюються контакти, товариська приязнь і дружні стосунки між хлопцями і дівчатами. Виникають та розвиваються нові форми спілкування з прихованими чи явними еротичними  елементами (симпатія, приязнь, флірт, кокетування, залицяння, закоханість). Дівчата і хлопці вчаться звертати на себе увагу осіб протилежної статі, розуміти смаки й уподобання іншої сторони, пристосовуватися до них. Отже, у старшому шкільному віці створюється сприятливий ґрунт для формування міжстатевих стосунків молодих людей, які духовно збагачують їх. З розвитком свідомості й самосвідомості, цілеспрямованості її діяльності формуються вольові якості. Закріплюється здатність керуватись у своїй поведінці й діяльності більш віддаленими цілями, усвідомлення своїх обов’язків. Зміцнюються сила волі, витримка, наполегливість, самоконтроль. Збагачується мотиваційна база вольових дій, здатність до критичного їх аналізу, що виявляється в розсудливості, обдуманості, критичності й самовладанні. Зменшується навіюваність, імпульсивність.

Вибір професії стає центром психологічного розвитку старшокласників. У зв’язку  з виникненням життєвих планів у  них формується вміння підпорядковувати свою поведінку конкретним цілям  майбутнього самостійного життя, перебудовувати мотиви діяльності. На перше місце  виступають відповідальність перед  собою, почуття суспільного обов’язку, ідейні переконання, моральні принципи, якими старшокласники починають  керуватися в повсякденному житті. Відбувається формування самоконтролю, самозобов’язання, самонаказу. Формуються основні риси характеру особистості. Дедалі більшого значення набуває система  переконань, нових потреб, інтересів  та ідеалів, які визначають напрям життєвої активності, ставлення до оточення, самого себе, суспільних обов’язків.

Спілкування з ровесниками та дорослими. Фактором формування особистості у  цей період є спілкування з  ровесниками, дорослими. Впливовим  є класний колектив, в якому  проходить значна частина життя  молоді, відбувається навчальна діяльність, виникають різноманітні форми суспільних контактів, що регулюються правилами, нормами колективного співжиття. Формуються різні види мікрогруп – групи найближчих приятелів, друзів, товариські групи, компанії. Порівняно з підлітками, юнаки більше приділяють уваги внутрішнім якостям друзів: інтелектуальним запитам, світоглядним настановам, моральним потребам тощо, ставлять високі вимоги до дружби. Відбуваються зміни у ставленні старшокласників до дорослих людей, особливо до батьків і вчителів. Основним стає принцип рівноправності. Воно починає залежати від того, наскільки дорослі зважають на дорослість і самостійність молодої людини, правильно оцінюють їх. Проте можливість конфліктів з дорослими не зникає. Молодь вбачає причини своїх конфліктів з дорослими передусім у якостях дорослих: їх консервативному способі мислення, прихильності до застарілих правил поведінки, суворому дотриманні давніх звичаїв, застарілості етичних переконань, естетичних уподобань, смаків тощо; надмірному обмеженні свободи молодих людей, вимаганні від них повної слухняності, неадекватних методах виховного впливу.Водночас серед причин конфліктів, що залежать від них самих, старшокласники називають низьку успішність, порушення правил поведінки, ігнорування слушних настанов батьків, зневажливе ставлення до їх рекомендацій, вказівок, доручень та заборон, деякі риси особистості (неслухняність, упертість, егоїзм, лінощі, самовпевненість тощо).

Загалом молодь охоче вислуховує поради, аргументовані пояснення, наставляння  батьків, вчителів, знайомих, які користуються в них авторитетом, довірою. Таке ставлення до дорослих пов’язане  з пошуками молодими людьми свого  місця в суспільстві, друзів як серед  ровесників, так і серед дорослих.

1.3. Особливості формування та розвитку інтелектуальних здібностей старшокласників

У ранньому юнацькому віці відбуваються якісні зміни всіх сторін психічної  діяльності, які є основою становлення  особистості.

Значно складніших рівнів свого  розвитку в ранній юності досягає  процес сприймання, що стає складним інтелектуальним  процесом. Це виявляється у довільних  його формах, в перцептивних діях планомірного спостереження за певними об'єктами; самоспостереження за своїми діями, актами поведінки, переживаннями, думками  й іншими проявами психічного життя.

Складний навчальний матеріал вимагає  від старшокласників досконалішої репродуктивної уяви, і водночас, у  них розвивається і творча уява, що виявляється у різноманітних  видах творчої діяльності. Немає  старшокласника, який би не мріяв про  своє майбутнє. У старшокласників, порівняно з підлітками, спостерігається набагато критичніше ставлення до витворів своєї уяви. Вони спів відносять образи своєї уяви з реальною дійсністю, зі своїми можливостями.

Пам'ять старшокласників характеризується подальшим зростанням довільності  та продуктивності логічного запам'ятовування. Відбувається спеціалізація пам'яті, пов'язана з провідними інтересами старшокласників та їх намірами щодо вибору майбутньої професії. Помітно зростає і продуктивність пам'яті стосовно абстрактного матеріалу. Старшокласники переконуються, що запам'ятовування не зводиться до розуміння, що потрібні спеціальні прийоми запам'ятовування, збереження та відтворення. Вони прагнуть оволодіти своєю пам'яттю, керувати нею, збільшувати її продуктивність.

У ранньому юнацькому віці розвивається здатність тривало зосереджуватись  на пізнавальних об'єктах, переборювати дію сильних відволікаючих подразників, розподіляти й переключати увагу. Зростає роль післядовільної уваги, яка виявляється за умови, що учіння спонукається спеціальними інтересами. Для юнаків і дівчат, у яких склались такі інтереси, все,, що с об'єктом їхніх інтересів, стає й об'єктом їхньої уваги.

У старшому шкільному віці свідомо  і цілеспрямовано формуються такі якості характеру, як сила волі, витримка, наполегливість, самоконтроль, обдуманість, критичність  тощо. Але продуктивність зусиль молоді в ранньому юнацькому віці залежить часто від настрою. Під час  даного періоду декому важко переходити від неробочого стану до праці, дехто  часто лінується, відволікається. Захоплення "надзвичайними пригодами" призводить до ігнорування повсякденних обов'язків, внаслідок чого виникають конфлікти.

Більшість сучасних робіт, присвячених  питанню розумового розвитку, спираються на ідеї. Піаже. Вчений виділив п'ять  стадій когнітивного розвитку, що відповідають певним віковим періодам (див.табл. 6.1). Кожна стадія спирається на результати попередньої та одночасно розвиває наявні здібності. Згідно з Піаже, інтелект є однією з форм адаптації організму. Взаємодія індивіда та оточення представляє собою єдність процесів асиміляції та акомодації.

Асиміляція – впорядкування зовнішніх вражень та подій в суб'єктивну систему зв'язків, а під акомодацією вчений розумів перетворення на "настройку" схем під впливом зовнішніх подій. Асиміляція та акомодація встановлюють рівновагу між великим світом та виробленими інтелектом "формами" його засвоєння та розуміння. Усі п'ять стадій когнітивного розвитку характеризують цей постійний пошук рівноваги, що веде до покращення здатності осмислювати та впорядковувати усе, що відбувається. Необхідно зупинитися на двох акцентах стадіальності розвитку інтелекту, встановленого Ж. Піаже (таблиця 1.1.).

Таблиця 1.1. Схема когнітивного розвитку за Ж. Піаже

По-перше, оволодіння певними розумовими операціями неможливо відділити  від процесу навчання. Визнаючи значення інтелектуальної стимуляції в дитинстві  для розвитку мислення, Піаже водночас зазначав, що підлітки засвоюють формальні  операції незалежно від шкільного  навчання.

Але дослідження психологів П.Я. Гальперіна та В.В. Давидова довели, що при спеціальному навчанні третьокласники здатні вирішувати абстрактні задачі. М. Кле, аналізуючи дану проблему, підкреслює, що соціальне походження, попередні досягнення та якість освіти – все це здійснює безпосередній вплив на розвиток формальних когнітивних структур. По-друге, значна частина психологів вважає, що якісний розвиток інтелекту не може завершитися до початку юності, формальне мислення тільки з'являється в юнацькому віці. Ж. Піаже стверджував, що кожна нормальна людина може досягнути стадії формальних операцій за умови, що його соціальне оточення й отриманий досвід "дають живлення" його розуму. За стадією рішення проблем, якою завершується модель Піаже, йде стадія уміння знаходити і формулювати проблеми. Суттєвими ознаками цієї фази розвитку інтелекту є нестандартний підхід до вже відомих проблем, вміння включати часткові проблеми в більш загальні тощо.