Особливості агресивної поведінки підлітків

Повнолітні частіше використовують непрямі форми агресії. Дівчата більш схильні до вербальних, а юнаки - до фізичних форм.

Антипатія до людини в більшої частини (приблизно 80%) як неповнолітніх, так і повнолітніх викликає агресію. В даній ситуації поведуться агресивно 75% респондентів чоловічої і 87% - жіночої статі. Для перших переважнішою виявляється фізична-пасивна-непряма форма, для других - вербальна-активна-непряма і фізична-пасивна-непряма.

Поганий настрій також  провокує агресію приблизно в  двох третин опитаних усіх категорій. Неповнолітні і респонденти чоловічої  статі частіше вибирали фізичну-пасивну-непряму, а опитані старші і дівчата - вербально-активно-пряму форми агресії.

Перебування в нетверезому  стані сприяє проявам агресії  тільки в 11-16% молодих людей. Співвідношення типів реакцій у різних вікових груп приблизно рівне. Однак дівчини рідше вибирають прямі форми агресії.

Ненавмисна словесна образа не провокує агресії в більшості (близько 80%) респондентів усіх підгруп. Інші вибирають вербальну-активну-пряму форму (підлітки), фізичну-пасивну-непряму (повнолітні), вербальну-пасивну-пряму (дівчата) [12].

Навмисну словесну образу більшість усіх груп опитаних співвідносить з вербальною-активною-прямою формою агресії ("дурень - сам дурень"). І все-таки відповідна агресія частіше виявляється у підлітків і дівчат.

На ненавмисний поштовх  більшість (82-87%) респондентів у всіх підгрупах реагує неагресивно. У випадку агресивної реакції підлітки і дівчата частіше вибирають вербальну-активну-пряму форму, а юнаки - ще й фізичну-активну-пряму.

Навмисна фізична агресія  з високим ступенем імовірності  викликає відповідну агресію. Така реакція  спостерігається в 82% підлітків, 66% повнолітніх респондентів, у 69% юнаків і 78% дівчат. Юнаки в основному прибігають до активних і прямих форм фізичної (41%) і вербальної (стільки ж) агресії, дівчата віддають перевагу останній (55%). Ці типи реагування, доповнені фізичною-пасивною-непрямою формою, частіше використовуються підлітками, ніж повнолітніми.

В ситуації створення перешкод "мені чи моїм друзям" агресивно  реагує кожен другий опитаний у кожній підгрупі. Основними формами агресії тут виступають вербальна-активна-пряма і фізична-пасивна-непряма.

Перебування в компанії друзів по-різному впливає на ступінь  агресивності вікових підгруп. На наявність агресивних реакцій у цьому випадку вказало 11% підлітків у порівнянні з 29% більш дорослих респондентів. Обидві групи частіше вибирають вербальну-активну-непряму форму, але підлітки в більшому ступені схильні до прояву фізичної сили. Статева приналежність не впливає на специфіку реагування.

Специфічна ситуація наказу до агресивного поводження примушує поводитися відповідно 18% підлітків і 12% повнолітніх, 20% юнаків і 29% дівчат. Основний тип агресії - фізичний-пасивний-непрямий.

Отже, результати дослідження виявляють існування деяких стереотипів у виборі тих чи інших поведінкових моделей. Так, у ситуації контакту з людиною, до якої суб'єкт відчуває антипатію, частіше виникає бажання відмовити їй у виконанні якогось прохання. Такий же тип поводження в поєднанні з прямими словесними нападками провокується поганим настроєм чи контактом підлітка (частіше юнака) з людиною, яка чимось їй заважає. На навмисні словесні образи і фізичну агресію більшість молодих людей реагують аналогічним чином, не намагаючись себе стримувати. Перебування в групі однолітків підвищує імовірність поширення пліток і слухів про недоброзичливців (пліткарям завжди була потрібна публіка). Дія всіх цих ситуацій зумовлена визначеними особистісними характеристиками індивіда, зокрема, його статтю і віком. У цілому, результати дослідження дозволяють зробити висновок про те, що ситуативні фактори відіграють істотну роль в актуалізації агресивного поводження молоді.

  1.3 Особливості прояву агресивності у підлітковому віці

  Агресивні підлітки, при всій відмінності їх особових характеристик і особливостей поведінки, відрізняються деякими загальними рисами. До таких рис відноситься бідність ціннісних орієнтацій, їх примітивність, відсутність захоплень, вузькість і нестійкість інтересів. У цих дітей, як правило, низький рівень інтелектуального розвитку, підвищена навіюваність, копіювання, недорозвиненість етичних уявлень. Їм властива емоційна грубість, озлобленість, як проти однолітків, так і проти навколишніх дорослих. У таких підлітків спостерігається крайня самооцінка (або максимально позитивна, або максимально негативна), підвищена тривожність, страх перед широкими соціальними контактами, егоцентризм, невміння знаходити вихід з важких ситуацій, переважання захисних механізмів над іншими механізмами, регулюючими поведінку. Разом з тим серед агресивних підлітків зустрічаються і діти добре інтелектуально і соціально розвинені. У них агресивність виступає засобом підняття престижу, демонстрація своєї самостійності, дорослості.

 Часто такі підлітки  знаходяться по відношенню до  офіційного керівництва школи  в деякій опозиції, що виражається  в їх підкресленій незалежності  від вчителів. Вони претендують  на неформальну, але авторитетнішу  владу, спираючись на свою реальну  фізичну силу. Ці неформальні  лідери володіють великою організуючою  силою, можливо тому, що за свій  успіх вони можуть використовувати  привабливий для всіх підлітків  принцип справедливості. Не випадково  біля них збираються не дуже  розбірливі в цілях і засобах,  компанії підлітків. Сприяють  успіху таких лідерів і уміння  безпомилково визначати слабких,  тих, хто виявляється беззахисним  перед нахабством і цинізмом, особливо, якщо цей цинізм представлений  під виглядом морального принципу " виживають сильні, слабкі вимирають  "

 Розкриття причин і  характеру агресивності дітей  і підлітків вимагає проведення  певної класифікації.

 У різній літературі  з даної тематики згадується  про ряд робіт зарубіжних дослідників,  які запропонували розділення  на дві групи: 

1. Підлітки з социалізірованнимі формами антигромадської поведінки, для яких не характерні психічні, емоційні розлади.
2. Підлітки, що відрізняються несоциалізірованним агресивною поведінкою, для яких характерні різні психічні порушення.

 У вітчизняній психології  існує декілька типів класифікацій. Деякі дослідники поведінки, що  відхиляється, вважають за необхідне  як основа рахувати психофізіологічні  відмінності дітей, інші - психосоціальний  розвиток.

 Так, В.К.Андрієнко,  Ю.В.Гербєєв, І.А.Невській розрізняють  важких підлітків:

 з педагогічною занедбаністю;

·  з соціальною занедбаністю (етично зіпсованих);

·  з крайньою соціальною занедбаністю.

 С.А.Белічева виділяє  три групи:

 глибоко педагогічно  запущені підлітки;

·  підлітки з афектними порушеннями;

·  конфліктні діти (незлагідні).

 Обширні матеріали,  здобуті Л.М.Семенюк на основі  аналізу документації шкіл, бесід  з вчителями, батьками, сусідами  про інтереси, відносини кожного  конкретного підлітка з однолітками,  дорослими, його особливості, погляди, різні сторони поведінки, в процесі тестування, анкетування, обстеження дітей за допомогою опитувальників, творів і спостережень, дозволили їй виділити чотири групи:

1. Підлітки із стійким комплексом аномальних, аморальних, примітивних потреб, що мають деформацію цінностей і відносин, прагнучі до споживчого проведення часу. Їм властиві егоїзм, байдужість до переживань інших, незлагідність, відсутність авторитетів, цинізм, озлобленість, грубість, запальність, зухвалість, забіякуватість. У їх поведінці переважає фізична агресивність.
2. Підлітки з деформованими потребами і цінностями, що володіють більш менш широким кругом інтересів, що відрізняються загостреним індивідуалізмом, охочі зайняти привілейоване положення за рахунок утиску слабких і молодших. Прагнення до застосування фізичної сили виявляється у них ситуативно і лише проти тих, хто слабкіше.
3. Підлітки, у яких конфлікт між деформованими і позитивними потребами, що відрізняються однобічністю інтересів, пристосовництвом, удаванням, брехливістю. У їх поведінці переважають непряма і вербальна агресія.
4. Підлітки, що відрізняються слабо деформованими потребами за відсутності певних інтересів і вельми обмеженим кругом спілкування, що відрізняються безвіллям, недовірливістю, боязкістю і мстивістю. Для них характерний запобіглива поведінка перед старшими і сильнішими товаришами. У їх поведінці переважають вербальна агресивність і негативізм.

 Приведені класифікації  агресивності підлітків грунтуються  на комплексі властивостей особи,  типових для певної групи підлітків.  Аналіз причин відхилень в  особовому розвитку і поведінці  дозволяє конкретніше намітити  прийоми виховної роботи з  метою корекції агресивної поведінки  підлітків.

Висновок

Соціальні кризові процеси, що відбуваються в сучасному суспільстві, негативно впливають на психологію людей, породжує тривожність і напруженість, озлобленість, жорстокість і насильство. Важкий економічний стан країни привів наше суспільство до серйозних труднощів  і внутрішніх конфліктів, до значного збільшення рівня поширеності і  різноманіття форм аморальних вчинків, злочинності і інших видів  поведінки, що відхиляється. Статистика свідчить про зростання поведінки, що відхиляється, серед осіб різних соціальних і демографічних груп. Особливо важко в цей період прийшлося  підліткам. Тривожним симптомом  є зростання числа неповнолітніх  з девіантною поведінкою, що виявляються  в асоціальних діях (алкоголізм, наркоманія, порушення громадського порядку, хуліганство, вандалізм і  ін.). Посилилося демонстративне і таке, що викликає по відношенню до дорослих, поведінка. У крайніх формах стали  виявлятися жорстокість і агресивність. Різко зросла злочинність серед  молоді. З'являється все новий  вигляд поведінки, що відхиляється: підлітки беруть участь у воєнізованих формуваннях, в рекеті, співробітничають з мафією, займаються проституцією і сутенерством.  В порівнянні з недавнім минулим, зросло число тяжких злочинів, буденна  свідомість фіксує збільшення конфліктів і фактів агресивної поведінки людей. Ми є свідками зміни всієї соціальної структури суспільства, інтенсивних  процесів розшарування населення за майновою ознакою, по відношенню до різних форм власності. На грунті соціальних суперечностей виникають міжгрупові і міжособові конфлікти. Зростання  агресивних тенденцій в підлітковому середовищі відображає одну з щонайгостріших соціальних проблем нашого суспільства, де за останні роки різко зросла молодіжна злочинність, особливо злочинність  підлітків. При цьому турбує факт збільшення числа злочинів проти  особи, що спричиняють за собою тяжкі  тілесні ушкодження. Почастішали  випадки групових бійок підлітків, що носять запеклий характер.

Поведінка дітей і підлітків, що відхиляється, має складну багатофакторну природу, його вивчення вимагає, по-перше, реалізації системного підходу, що виявляє  ієрархію і взаємозв'язок несприятливих  чинників, по-друге, - застосування порівняльного  аналізу, що зіставляє умови сприятливого соціального розвитку з процесом социопатогенеза, по-третє, реалізації міждисциплінарного підходу, який не дозволяє замикатися в рамках однієї спеціалізації, а навпроти, припускає використання досягнень таких галузей психології, як вікова, соціальна, педагогічна, медична.

 

Розділ 2.Експериментальне дослідження агресивної поведінки  підлітків 

1. Проведення діагностики агресивності підлітків, аналіз та інтерпретація отриманих даних

Дослідження проводилося  в ЗОШ № 7. Вибірка становила 22 учня 7-го класу.

Для визначення рівня агресивності у підлітків використали такі методики: опитувальник FPI, опитувальник Басса-Даркі, модифікований варіант «Методики малюнкової фрустраці» С. Розенцвейга, тест-опитувальник згідно з методом "Незакінчені речення", а також бесіду з учнями.

З метою виявлення основних причин і форм агресивної поведінки  клас був розділений на 4 групи залежно  від індексів агресивності і ворожості, що були отримані згідно з опитувальником Басса-Даркі:

I група — учні з  високим індексом агресивності;

II група — учні з  низьким індексом агресивності;

III група — учні з  високим індексом ворожості;

IV групу — учні з  низьким індексом ворожості.

1. Для вияву  особистісних особливостей учнів  була використана модифікована  форма опитувальника FPI.

Дані, що отримали в І і II групах, свідчать про високий рівень психопатизації, який характеризується агресивним ставленням до соціального оточення і прагненням до домінування.

Нестійкість емоційного стану  виявляється в: частих змінах настрою, схильності до афективного реагування, недостатній саморегуляції. Внаслідок  наявності ознак депресивного синдрому в учнів простежується тривожність, скутість, невпевненість у собі. Результатом цього є труднощі в соціальних контактах. Дані, отримані у III і IV групах, теж свідчать про високий рівень психопатизації, який характеризується агресивним ставленням до соціального оточення і вираженим прагненням до домінування. Нестійкість емоційного стану виявляється в схильності до афективного реагування. Також в учнів відзначається наявність ознак депресивного синдрому в емоційному стані.

Таким чином, підвищений рівень психопатизації, який характерний для  учнів усіх 4-х груп, сприяє виникненню агресивної поведінки, яка є засобом  самовираження й самоствердження  учнів.

2. Для вияву  форм агресивної поведінки був  використаний опитувальник Басса-Дарки.

Аналіз даних, отриманих  в І і II групах, свідчить, що серед високо агресивних учнів переважає фізична агресія, тобто застосування ними фізичної сили проти інших осіб. Друге місце посідає аутоагресія. Вони переконані, що завдають шкоди оточуючим їх людям і схильні відчувати докори сумління. Тут зазначимо, що у низько агресивних учнів ця форма агресивної поведінки знаходиться на І місці. Негативізм посідає III місце в групі високо агресивних учнів. Ця форма поведінки спрямована проти керівництва. Пасивний опір посилюється ;аж до активної боротьби проти встановлених правил.