Особливості агресивної поведінки підлітків

Особливості агресивної поведінки підлітків

Зміст

Вступ

Розділ 1.Теоретичні аспекти проблеми агресивної поведінки підлітків

1.1 Аналiз феномену агресивної поведiнки

1.2.Чинники агресивності  як соціально-психологічна і психолого-педагогічна проблема

1.3 Особливості прояву  агресивності у підлітковому віці

 Розділ 2.Експериментальне дослідження агресивної поведінки в підлітковому віці

2.1 Проведення діагностики  агресивності підлітків, аналіз  та інтерпретація отриманих даних  

2.2 Практичні рекомендації  по корекції агресивної поведінки  підлітків  

2.3 Повторне діагностування  вибірки підлітків з метою  виявлення результатів психокорекції 

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність дослідження. Одним з найважливіших завдань сучасної школи є формування гармонійно розвиненої, фізично та психічно здорової особистості. Проте на успішність розв’язання цього завдання сьогодні негативно впливають ряд чинників: проблеми нестабільного соціально- економічного становлення держави, складність соціальної ситуації розвитку дитини, внутрішньо сімейна атмосфера та особливості взаємин батьків, рівень професійності та психологічної освіченості вчителів, а також сенситивність дітей до різноманітних соціальних впливів, їхні емоційні нестабільність та вразливість, вікові, індивідуально- типологічні властивості тощо. Окремі з цих чинників детермінують появу у дітей негативних психічних станів, які, при відсутності належної психологічної корекції, адекватних змін умов навчання та виховання, можуть трансформуватись у стійкі властивості особистості та деформувати її подальший розвиток, стати причиною погіршення успішності навчальної діяльності, агресивності, зумовити порушення взаємин з учнями. Вивчення підліткової агресії в сучасній науці не є автономним теоретичним напрямком, а являє собою симбіоз теорій агресії та теорій підліткового віку, розроблених переважно у межах психологічної науки. Проблема агресії сама по собі була досить актуальною на всьому протязі розвитку людства. Щодо сучасної цивілізації, то вона не тільки не долає, але, навпаки, стимулює прояви агресії.

На сучасному етапі, коли українське суспільство знаходиться в умовах трансформації соціально-економічної системи, зміни ціннісних орієнтацій, вивчення саме соціально-психологічних факторів, що впливають на особистість, зокрема в плані агресивної поведінки підлітків, відносною типовістю агресивної поведінки для даного віку, набуває особливої актуальності. Зі всього кола проблем людської агресії найважливішою можна вважати проблему агресії молоді.

Об'єкт дослідження – агресивна поведінка дітей підліткового віку.

Предмет дослідження – форми та методи психодіагностики агресивності підлітків.

Мета дослідження – рання діагностика агресивної поведінки та вивчення можливості зниження інтенсивності і частоти агресивних проявів у підлітків на основі психокорекційного впливу.

Відповідно до поставленої  мети дослідження були визначені такі задачі:

1. Розглянути феномен  агресії на основі аналізу наукових літературних джерел.

2. Виявити особливості  проявів підліткової агресії.

3.Визначити специфічні особливості психологічної діагностики і корекції агресивної поведінки.

4.Розробити, обґрунтувати і довести ефективність діагностично-корекційної програми, що спрямована на зниження агресивності у молодших підлітків.

В основу дослідження було покладено припущення про те, що знизити агресівні прояви підлітків можна шляхом використання адекватної віку та індивідуальним особливостям дітей програми ранньої діагностики та корекції.

Методи дослідження – теоретичний аналіз проблеми дослідження на базі вивчення наукової літератури, емпіричні методи – опитування, тестування, спостереження, а також експеримент.

Практична значущість результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані педагогами, психологами та соціальними працівниками при організації групової та індивідуальної роботи з підлітками. Створена в дослідженні комплексна методика діагностики агресивної поведінки може застосовуватися практичними психологами для діагностики симптомів агресії у підлітків. Програма корекції агресивної поведінки підлітків в умовах продуктивного розвивального середовища може використовуватися класними керівниками та педагогами при роботі з агресивними підлітками. Крім цього, результати дослідження можуть бути використані при читанні курсів з вікової психології для студентів, що навчаються за психологічними та педагогічними спеціальностями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1.Теоретичні аспекти проблеми психокорекції агресивної поведінки підлітків

1.1 Аналiз феномену агресивної поведiнки

  У повсякденній мові слово "агресія" означає множину різноманітних дій, які порушують фізичну або психічну цілісність іншої людини (або групи людей), завдають їй матеріального збитку, перешкоджають здійсненню її намірів, протидіють її інтересам чи ж ведуть до її знищення. Розрізнення агресивних і неагресивних дій шляхом опису відповідних поведінкових актів має мало сенсу. Так, порушення цілісності тіла у разі хірургічного втручання не є агресією, проте воно є нею у разі нападу з ножем в руках.

Розрізнення великої кількості  схожих і несхожих один на одного способів поведінки лише тоді досягають своєї  мети, коли наслідки, до яких прагне суб'єкт, здійснюючи дію, можна звести до одного спільного знаменника - навмисного спричинення шкоди іншій людині. Вже в 1939 році в своїй монографії "фрустрація і агресія" Ж.Доллард, Л.Дуб, Н.Міллер, О.Моурер, Р.Сирс у визначенні агресії відвели місце наміру пошкодити іншому своєю дією: "акт, цільовою реакцією якого є нанесення шкоди організму" [3].

Згодом такі автори, як А.Бусс, А.Бандура, Р.Уолтерс спробували описати  агресію як спричинення шкоди. Проте  більшість дослідників визнали таке визначення незадовільним і відмовилися від нього, бо воно веде до розгляду ненавмисного нанесення шкоди в якості агресії, а цілеспрямованої шкідливої дії, що не досягла, проте, своєї мети, як неагресивної поведінки.

"Агресія може бути  визначена як специфічно орієнтована  поведінка, направлена на усунення  або подолання всього того, що  загрожує фізичній і (або) психічній цілісності живого організму."

"Ми вважаємо, що мотивом  агресії є таке нанесення шкоди  іншим або інтересам інших,  яке усуває джерела фрустрації, внаслідок чого очікується сприятливе емоційне зрушення. Досягнення такого зрушення є метою мотивованої агресією поведінки."

Обидва наведених вище визначення - одне з яких належить зоопсихологу (Л.Валзеллі), а автором іншого є  фахівець в області когнітивної  психології мотивації (Н.Корнадт) - містять  вказівку на спонукальні умови агресивних дій. Згідно обом визначенням, агресія  завжди є реакцією ворожості на створену іншим фрустрацію (перешкода на шляху  до мети, шкода інтересам суб'єкта) незалежно від того, чи була ця фрустрація, у свою чергу, зумовлена ворожими намірами чи ні. Проте, ця обставина - приписуються джерелу фрустрації ворожі наміри чи не приписуються - має вирішальне значення.

Разом з тим можливі  і такі випадки агресії, які не є реакцією на фрустрацію, а виникають "мимоволі", з бажання перешкодити, нашкодити кому-небудь, обійтися з  кимсь несправедливо, кого-небудь образити. Тому необхідно розрізняти реактивну  і спонтанну агресію. Ряд важливих відмінностей відзначив С.Фешбах, розмежувавши одну від одної експресивну, ворожу та інструментальну агресію. Експресивна  агресія є мимовільним вибухом  гніву і люті, який нецілеспрямований  і швидко припиняється, причому джерело  порушення спокою не обов'язково піддається нападу (типовим прикладом можуть служити напади впертості у маленьких дітей). Найбільш важливе розрізнення ворожої та інструментальної агресії. Метою першої є головним чином нанесення шкоди іншому, тоді як друга направлена на досягнення мети нейтрального характеру, а агресія використовується при цьому лише як засіб (наприклад, у разі шантажу, виховання шляхом покарання, пострілу в бандита, що захопив заручників).

Інструментальну агресію  Фешбах підрозділяє на індивідуально і соціально мотивовану, можна також говорити про самокорисливу і безкорисливу, або антисоціальну і просоціальну агресії.

Важливість цих відмінностей В.Рул підтвердив певними експериментальними даними. Випробовувані повинні були прочитати щось на зразок свідчень учасника про три випадки агресії, пов'язані з втраченим гаманцем, і висловити свою думку про те, чи є ця агресія правомірною і чи заслуговує покарання. У першому випадку розповідач доходить до фізичного зіткнення з безчесною людиною, що знайшла гаманець ради того, щоб повернути гаманець законному власнику (просоціальна інструментальна агресія). У другому він відбирає гаманець і залишає його собі (антисоціальна інструментальна агресія), в третьому - ударяє людину, що привласнила гаманець, спонукувана моральним обуренням (ворожа агресія). Як показали результати, 16-17 школярі вважають просоціальну інструментальну агресію правомірнішою і менш заслуговуючою покарання, ніж ворожу, а цю останню правомірнішою і менш заслуговуючою покарання, ніж антисоціальну [3].

Нерідко агресія, що виникає  як інструментальна, набуває компонентів  ворожості, наприклад якщо її жертва чинить опір. З цього розгляду складності і багатоликості агресивних дій стає зрозуміло, чому, з одного боку, ці дії можуть бути дуже схожими на дії допомоги, а з іншого - належати до сфери діяльності влади. Останнє особливо характерно для інструментальних про- або антисоціальних форм агресії, направлених на те, щоб примусити жертву зробити щось таке, що вона сама по собі робити не буде. Як джерела влади в таких випадках застосовується примушення або насильство. Проте мотиваційні цілі діяльності влади і ворожої агресії були і залишаються абсолютно різними.

 

 

 

 

 

 

1.2.Чинники агресивності  як соціально-психологічна і психолого-педагогічна проблема

Агресивна поведінка молоді - одна з найбільш актуальних соціальних проблем. Зростання насильницької злочинності серед підлітків, спостережуване на всьому пострадянському просторі, служить тому підтвердженням. Ученими виділено декілька груп чинників агресивної поведінки людини, зокрема, біологічно-генетичні, індивідуально-психологічні особливості особистості, специфіка виховання, вплив субкультури, роль засобів масової комунікації і т.д. Одну з груп таких чинників складають ситуативні детермінанти - конкретні соціальні ситуації, що виникають в процесі міжособового (міжгрупового) спілкування. Їх вивчення є необхідною умовою аналізу причин агресивної поведінки людини. Ці чинники провокують агресивну поведінку навіть у неагресивних за характером людей.

Результати ряду досліджень визначили коло ситуацій, які прямо або побічно можуть викликати агресивну поведінку більшості людей. Ними виступають: фізична або словесна (вербальна) агресія інших осіб (особливо, якщо вона сприймається як навмисна), ситуація неможливості реалізувати свої актуальні потреби, умови жорсткої конкуренції між взаємодіючими сторонами, присутність осіб, що провокують конфлікт і т.п. [7]. В основі цих ситуацій лежить міжособовий (іноді - міжгруповий) конфлікт - провокація, яка часто закінчується вербальними або фізичними випадами. Слід зазначити, що психологічні особливості підлітків сприяють появі конфліктних ситуацій практично на всіх рівнях соціальних зв'язків: у сім'ї (внаслідок реакції емансипації), школі/училищі (з аналогічної причини), з ровесниками (із-за емоційної нестійкості, імпульсної поведінки). Ряд соціально-психологічних експериментів підтверджує великий вплив різного роду провокацій на ступінь агресивності [7, 136-138]. Більшість людей у міжособових відносинах використовують принцип "око за око, зуб за зуб", відповідаючи агресією на агресію.

Для виявлення взаємозв'язку між різними типами соціальних ситуацій, що провокують агресію, і особовими характеристиками індивідів у 2001 р. було проведено соціально-психологічне дослідження [11, 38-49]. Опитані 166 чоловік (83 чоловіки) у віці 14-20 років, що проживають в м. Чернігові, - учні старших класів середніх шкіл, студенти педагогічного університету, військовослужбовці термінової служби. Їм пропонувалася анкета з описом декількох ситуацій і типів агресивних вчинків, які потрібно було співвіднести між собою. В дослідженні використана типологія агресивної поведінки А. Басса.

В ході дослідження не виявлено жодної ситуації, що викликала однакову реакцію всіх респондентів, незалежно від їх статі і віку. Ряд соціальних ситуацій дійсно провокує агресію у більшості випробовуваних, але жодна з них не стала універсальною, що спростовує теорію деяких західних фахівців про існування феномена "влади ситуації" (power of situation) [7].

Найбільш розповсюдженою виявилася вербальна-активна-пряма  і фізична-пасивна-непряма агресія: тільки 4 % і 7% респондентів "ніколи так не робили". Популярність першої закономірна, тому що таке поводження в більшому ступені "соціалізоване", відповідає сучасним субкультурним нормативам. Поширеність другого типу поводження (помста через непокору "агресору") може бути пояснена віковими особливостями опитаних. 81% респондентів ніколи не виявляли фізичної-активної-непрямої агресії [12].

Можна виділити ситуації, в  більшому ступені провокуючі агресивне  поводження молоді: антипатія до людини (81% опитаних), навмисна вербальна агресія (стільки ж) і навмисна фізична агресія з боку іншої людини (73%). Менш провокаційні ситуації перебування в нетверезому стані і ненавмисній словесній чи образі поштовху. Таким чином, підтверджується точка зору ряду дослідників про те, що люди відповідають агресією, переважно, на навмисну агресію інших осіб, рідко реагуючи в такий спосіб на випадкові ненавмисні дії [7, 140], і про те, що саме по собі вживання алкоголю не є безпосередньою причиною агресії.