Особливості адаптації дітей до умов сучасної школи

 

 

Міністерство освіти, науки, молоді і спорту України

Управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації

 

СУМСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

 

 

 

          Кафедра теорії та методики

   вищої професійної освіти

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Особливості адаптації дітей                                   до умов сучасної школи

 

Реферат

 

 

слухачки курсів педагогів-організаторів

(6.09. - 10.09. - н .с., 11.10. – 15.10. – е.с.), педагога-організатора  ССШ № 30 м. Сум

Бойко Ганни Миколаївни

 

 

 

Науковий керівник:

старший викладач кафедри теорії та методики вищої професійної освіти

Гільова Лариса Леонідівна

 

 

 

 

 

 

Суми – 2015

ПЛАН

 

ВСТУП ………………………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ

                ДО УМОВ СУЧАСНОЇ ШКОЛИ ………………….…............................... 5

1. Аналіз проблеми адаптації……………………………………………….... 5
2. Класифікація чинників, які впливають

                на адаптацію дитини до школи …………………………………………… 8

РОЗДІЛ 2. ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ

                МЕТОДІВ АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ…………………………... 16

1. Аналіз існуючих методів адаптації …………………………………….... 16
2. Використання методів адаптації першокласників

на прикладі системи виховної роботи Сумської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6…………………….... ………………………………….. 22

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………………. 30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………………… 31

ДОДАТОК А…………………………………………………………………………. 32

ДОДАТОК Б………………………………………………………………………….. 34

ДОДАТОК В…………………………………………………………………………. 36

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Початок систематичного навчання в школі є стресовою ситуацією в житті дитини, оскільки пов'язаний з необхідністю адаптуватися до нових мікросоціальних умов. Цей процес супроводжується різноманітними зрушеннями у функціональному стані й значною мірою зачіпає психоемоційну сферу. Сучасне емоційне напруження охопило не лише доросле населення. З ранніх років дітей переслідують тривожні очікування, конкуренція (конкурси до престижних навчальних закладів, спеціалізованих шкіл, класів, проходження тестування перед вступом у перший клас, вступні іспити до гімназій, ліцеїв). Від благополуччя адаптаційного періоду під час вступу до школи значною мірою залежить успішність подальшої соціальної діяльності дитини. Аналіз педагогічного досвіду свідчить про те, що в сучасних умовах різко збільшується кількість учнів початкових класів, які відчувають стан дезадаптації (М. Бітянова, Г. Бурменська, І. Дубровіна, О. Захаров, В. Оржеховська та ін). Цей стан науковці, вчителі й батьки пов'язують не стільки з проблемою здоров'я дитини або її успішністю у навчанні, скільки із процесом соціально-психологічного входження дитини в шкільне життя, в колектив класу, в систему “вчитель-учень”. Шкільна дезадаптація призводить до зниження учбової мотивації, деформації міжособових відносин, розвитку невротичних станів, формування девіантних форм поведінки. Несприятливий перебіг адаптації свідчить про зниження функціональних резервів організму і перенапруження регуляторних систем, що супроводжується виникненням різноманітних відхилень фізичного та психічного стану дитини, а в деяких випадках і розвитку соматичних захворювань.

Актуальність вибраної теми визначається тим, що інтенсифікація учбової діяльності, яка спостерігається останніми роками, вплив  кризових явищ у соціально-економічних і морально-психологічних сферах існування суспільства, необхідність вступу до школи у шестирічному віці за вимогами державних стандартів освіти змінили умови життя дітей. Вказані причини визначають необхідність поглибленого аналізу процесів адаптації  дитини під час вступу до школи та удосконалення методів соціально-психологічної практики, пов'язаної з шкільною адаптацією.

Об'єкт дослідження: шкільна адаптація дітей молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження: методи  адаптації дітей молодшого шкільного віку до шкільного середовища.

Мета даної роботи – провести теоретичний аналіз особливостей та головних проблем адаптації дітей молодшого шкільного віку до школи, дослідити  методи адаптації на основі аналізу літератури та опиту використання методів адаптації на прикладі психолого-педагогічної діяльності Комунальної установи Сумської спеціалізованої школи І ступеня № 30.

Гіпотеза: психолого-педагогічна діяльність в процесі навчання першокласників, є умовою, що сприяє шкільній адаптації.

Завдання дослідження:

1. Проведення теоретичного аналізу особливостей адаптації дітей молодшого шкільного віку до школи.

2. Класифікація чинників, які впливають на адаптацію дітей до школи.

3. Проведення аналізу методів психолого-педагогічної діяльності адаптації першокласників до школи.

4. Дослідження досвіду використання методів адаптації першокласників на прикладі психолого-педагогічної діяльності Комунальної установи Сумської спеціалізованої школи І ступеня № 30.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ

                               МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ  ДО ШКОЛИ

1. Аналіз проблеми адаптації

 

Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження дозволяє стверджувати, що поняття “адаптація” вивчається в руслі багатьох наук: біології, психології, педагогіки та ін. Вчені розглядають адаптацію як активне пристосування індивіда до умов соціального середовища і як результат цього процесу.

Адаптація (від лат. adapto – пристосовую) – динамічний процес пристосування людини до умов змінного довколишнього середовища [1, 4].

Враховуючи критерії ступеня адекватності між цілями і результатами діяльності особистості, А.Фурман зазначає, що є підстави чітко розмежувати три різновиди адаптаційних процесів:

а) адаптованість як справжня чи відносна гармонійність між суб'єктивними цілями і кінцевими результатами, що супроводжується позитивним ставленням, оцінкою, розумінням, прийняттям особистості до навколишнього світу і самої себе;

б) неадаптованість як більшою чи меншою мірою усвідомлена невідповідність між цілями і результатами діяльності, що породжує амбівалентні почуття й оцінки, але яка не справляє психотравмуючого впливу на особистість;

в) дезадаптованість як певна дисгармонія між цілями і результатами, що є джерелом психічної напруги (стрес, психічний зрив, паніка та ін.), внутрішнього дискомфорту і нестабільності перебігу психічних процесів (страх, депресія, фрустрація тощо) [10, 21].

В науковій статті Марченко В.Є. [11] робить  висновок, що ступінь адаптованості визначається характером її емоційного самопочуття. Внаслідок цього виділяються два рівні адаптації: адаптованість і неадаптованість. Адаптованість при цьому зв'язується з відсутністю у особи тривоги, неадаптованість - з наявнісю проявів стану тривоги.

Проблема адаптації до нових умов шкільного життя – актуальна на всіх етапах процесу соціологізації дитини. В перші роки життя у дитини формується певний тип соціальної поведінки, що відповідає вимогам мікросоціального середовища, в якому вона росте й розвивається. Зміни цього середовища провокують потребу змінити поведінку, що в ранньому віці є для дитини досить складним завданням.

Адаптація дитини до школи – складний процес пристосування дитини до умов та вимог нового середовища. Її результатом є пристосованість як особиста риса, що виступає показником життєвої компетентності дитини, її здатності орієнтуватися та впливати на довкілля [1, 4].

Стосовно процесу адаптації дітей до школи та переходу учнів з однієї вікової категорії до іншої, виділяють три  адаптаційних етапи :

▪ адаптація дітей молодшого шкільного віку (першокласників);

▪ адаптація школярів молодшого підліткового віку (учнів 5-х класів);

▪ адаптація школярів раннього юнацтва (учнів10-х класів

В дослідженні ми акцентуємо увагу на особливостях, проблемах та чинниках, які впливають на процес адаптації дітей молодшого шкільного віку, а саме першокласників, тому що в цьому віці відбувається дуже складний та відповідальний для дитини перехід від ігрової до навчальної діяльності. Дитина, яка у дошкільний період жила у сфері «хочу», повинна стати школярем, та перейти до сфери «треба». Відбувається не тільки зміна головного змісту діяльності, а й виникає необхідність приймати участь у навчальній діяльності. Це потребує від дитини значних фізичних та психологічних зусиль.

Серед головних умов психологічної адаптації дитини до школи виділяють:

▪  зміну соціальної позиції дитини, так як з дошкільника вона перетворюється на учня. У неї з’являються нові й складні обов’язки (вчасно приходити на заняття, дотримуватись режиму, виконувати завдання, бути уважною на уроці). Вперше у житті дитина стає членом суспільства зі своїми обов’язками, у якому учитель виступає представником суспільства. Він задає вимоги й норми, орієнтує дитину в тому, як їй треба поводитися, що і як робити.

▪ Зміну провідної діяльності. Відбувається перехід дитини від ігрової

діяльності до навчальної Цей перехід суспільно заданий для дитини і вона зобов’язана й змушена змінити свої заняття й, по суті, увесь спосіб життя. 

▪ Виникнення соціального оточення. Учитель, однокласники, родина стають важливим фактором психологічної адаптації дитини. Від ставлення вчителя до дитини залежить успішність її подальшого навчання в школі. Велике значення мають і стосунки між членами родини. Напружені, емоційно дискомфортні умови негативно впливають на самопочуття школяра, що позначається на його успішності.

▪ Затвердження позиції серед однолітків. Активна й ініціативна дитина стає лідером, добре вчиться. Тихий, невпевнений у собі та нерішучий учень часто стає веденим (підкоряється волі авторитетних дітей), або аутсайдером, учиться без бажання.

 В середньому звикання дитини до школи триває від 3-х місяців до 1,5 року [6].

Дитина, яка прийшла до першого класу, проходить кілька етапів адаптації, в ході яких перед першокласником виникають різні завдання.

Перший етап адаптації. В перші тижні відвідування школи у першокласника, відбувається становлення важливих відносини зі значними суб'єктами шкільного процесу: вчителями та дітьми. Паралельно першокласник освоює територію школи або частина школи, отримуючи одночасно інформацію про різноманітність сторін шкільного життя, що може стати інструментом у вирішенні адаптаційних проблем першокласника.

Другий етап адаптації полягає в зануренні в норми і правила шкільного життя. Дитина відкриває для себе, що виконання шкільних норм (поведінки і навчання) формує її статус як успішного або неуспішного школяра і на підставі цих знань намагається створити свій статус хорошого учня. На цьому етапі може особливо помітно виступати розбіжність між тим, що першокласник помічає в поведінці інших дітей і в поясненнях причин своєї незадовільної поведінки. Цей етап адаптації полягає не тільки у знайомстві з нормами, правилами шкільного життя та прийняттям їх, але і з виробленням системи оцінок поведінки та оцінок результатів навчання. Вдалий хід адаптації першокласника зазвичай призводить до того, що першокласник повинен засвоїти важливі норми поведінки та алгоритм навчання в школі приблизно через півтора місяця шкільного життя. Для проходження цього етапу дитиною важливо не тільки знання цих норм, правил, а й «проживання їх», примірювання до себе нової ролі.

Третій етап адаптації першокласника пов'язаний із зануренням у зміст навчальної діяльності. Дитина починає глибше проникати в логіку навчальних предметів. В результаті у першокласника поступово збільшується деталізація уявлень і понять, пов'язаних з даним навчальним предметом, і формується система знань. На цьому адаптаційному етапі у дитини удосконалюється вміння оцінювати різні аспекти своєї навчальної діяльності як успішні або неуспішні. Система оцінок результатів стає поступово більш деталізованою, що проявляється найчіткіше при оцінюванні робіт інших дітей, а не своїх. Домінуючим мотивом поведінки залишається бажання бути успішним. Якщо власні навчальні успіхи не збігаються з цим бажанням, виникають різні психологічні захисні реакції.

Таким чином, розглянувши умови та основні етапи адаптації з характерними для кожного етапу завданнями, ми приходимо до висновку: успішним треба вважати такий процес адаптації, при якому дитина в найкоротший час зможе пройти перший у своєму житті процес соціологізації без виникнення  додаткової гостроти ходу пристосування до нових умов і вимог життєдіяльності, плавно й без шкоди для здоров’я подолає психологічний бар’єр переходу з ігрової до навчальної діяльності та побудує адекватні, емоційно позитивні відносини з однолітками та вчителями.

Перед нами постає необхідність розглянути чинники, які впливають на адаптацію дітей до школи.

 

1.2. Класифікація чинників, які впливають на адаптацію дитини до школи

 

Вступивши до школи, дитина стає школярем далеко не відразу. На думку В.В. Давидова, це становлення, входження в шкільне життя відбувається протягом усього навчання в початковій школі, при цьому поєднання рис дошкільного дитинства з особливостями школяра характеризує весь період молодшого шкільного віку [6, 161]. В умовах реформування загальної середньої освіти, у зв’язку з переходом до навчання з шестирічного віку, актуальною є проблема поглибленого вивчення особливостей дітей цього віку, наукових та практичних досліджень тих труднощів, з якими, можливо, зустрінуться діти, їхні батьки та самі педагоги.

Усі діти, що починають навчання в школі, стикаються з тими або іншими труднощами, але труднощі одних минущі, проблеми ж інших настільки серйозні, що роблять дітей важковиховуваними й такими, яких важко навчати.

Безумовно, першокласники, що відвідували дитячі заклади, значно легше адаптуються до школи, ніж «домашні», які не звикли до тривалого  перебування в дитячому колективі, до певного сталого режиму. Легше проходить період пристосування до школи і краще вправляються з розумовими та фізичними навантаженнями здорові діти. Але на жаль, сьогодні лише 20—25 % дітей ідуть до школи здоровими. Решта ж має різноманітні порушення та відхилення в стані здоров'я. Тож зрозуміло, чому процес адаптації проходить з певними ускладненнями й затягується на більш тривалий термін.