Цінності та цінносні орієнтації

 

Цінності  та ціннісні орієнтації

ТИТУЛКА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Ціннісні орієнтації В системі становлення особистості …….…...………………………………………………………..5

1. Проблема ціннісних орієнтацій в психології…………………......5
2. Основні підходи до вивчення цінностей та ціннісних орієнтацій особистості у вітчизняній та зарубіжній психології……………………...…….9
3. Поняття та сутність ціннісних орієнтацій…………………….….18

Висновок до першого розділу………………………….……………..….26

РОЗДІЛ 2. Дослідження ціннісних орієнтацій КУРСАТІВ НУЦЗУ………………….….……………………………………………………..28

2.1. Характеристика  психодіагностичних методів...................................28

2.2 Особливості  ціннісних орієнтацій курсантів  НУЦЗУ.…………….…...…………………………………………………….…..30

Висновок до другого розділу……………………...……………………..31

ВИСНОВКИ.................................................................................................33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………….…..………………34

 

 

 

 

ВСТУП

Наявність індивідуальних цінностей  дозволяє кожній особистості в процесі  розвитку привласнювати собі вже  готові базові цінності, що схвалені в  даній культурі. Засвоєні нею, вони стають важливими детермінантами поведінки, рішень, виборів.

Ціннісні орієнтації – це важливий структурний компонент особистості, який відіграє в її життєдіяльності  організуючу, спрямовуючу та регулятивну  роль. Ціннісні орієнтації вбирають у  себе в концентрованому вигляді  всю соціальну психологію особистості, вказуючи на спрямованість її прагнень, потягів, дій. Для суспільства система  стійких ціннісних орієнтацій особистості  є показником того, що можна від  неї очікувати. Про соціальну  позицію особистості, її духовний розвиток в цілому можна говорити, виходячи з того, на досягнення яких цінностей  вона спрямовує свої зусилля, які  об’єкти для неї є найбільш значимими.

Обрана тема є актуальною, зважаючи на те, що проблема ціннісних орієнтацій все частіше привертає до себе увагу науковців, оскільки формування особистісної ціннісної структури  індивіда є найважливішим чинником процесу соціалізації, за допомогою  якого людина стає повноправним членом суспільства в усій повноті соціальних взаємин.

Цінності регулюють соціальну  поведінку людини. Оскільки професія рятувальника є досить відповідальною та однією з найважливіших в суспільстві, необхідно знати, що впливає на поведінку  цих осіб. Як вже згадувалося раніше, ціннісні орієнтації особистості є  саме тим механізмом, який спонукає її до тієї чи іншої діяльності, наповнюючи цю діяльність певним змістом. Саме тому ми вирішили дослідити саме цю сферу  особистості працівника слідчого підрозділу.

Об'єкт дослідження: ціннісні орієнтації особистості.

Предмет дослідження: ціннісні орієнтації рятувальників курсантів НУЦЗ України

Мета дослідження полягає у вивченні особливостей ціннісних орієнтацій курсантів.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати наукову літературу з проблеми вивчення ціннісних орієнтацій.

2. Дослідити особливості ціннісних  орієнтацій курантів НУЦЗ України.

Для виявлення сформованості ціннісних орієнтацій використовувалися методика « Ціннісні орієнтації» М. Рокича

Експериментальна база: досліджуваними виступали курсанта Національного університету цивільного захисту України. Всього брали участь 25 особи.

Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку літератури. Матеріал викладено на 37 сторінках

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Ціннісні орієнтації В системі становлення особистості

 

1. Проблема ціннісних орієнтацій в психології

 

Однією з найважливіших проблем  сучасної філософії, соціології та психології є проблема ціннісних орієнтацій. Ціннісні орієнтації – складний соціально-психологічний  феномен, що характеризує напрямок та сутність активності особистості, та є  складовою частиною системи відносин особистості, визначає загальне відношення людини до світу, до себе, надає сенс та напрямок особистісним позиціям, поведінці, вчинкам. Система ціннісних орієнтацій виражає внутрішню основу відносин особистості з дійсністю.

Для кожної людини характерна індивідуальна, специфічна ієрархія цінностей, яка  є об’єднуючою ланкою між духовною культурою суспільства та внутрішнім світом особистості. Багато в чому культуру особистості, особливо внутрішню культуру, визначає її ієрархічна структура цінностей.

Ціннісні орієнтації займають дуже важливе місце в структурі  особистості та є одним із центральних  її утворень. Тим самим вони виражають  свідоме відношення людини до найрізноманітніших явищ дійсності, та цим вони визначають мотивацію поведінки людини. Саме тому важливо, на які цінності орієнтується в своєму житті людина, якими ціннісними орієнтаціями вона керується.

Проблемі ціннісних орієнтацій як важливого психологічного конструкта особистості належить одне з провідних  місць у дослідженні людської поведінки та її саморегуляції. Цінності обумовлюють діяльність індивіда, а  також істотно впливають на процес становлення особистості. Вони є  багатоаспектним психологічним  утворенням, яке системно характеризує культурний розвиток людини. Особистісні  цінності – це найдієвіший психологічний механізм регуляції поведінки особи, який підтверджує усталеність її психічних властивостей.

Ціннісні орієнтації індивіда визначають шлях привласнення духовного потенціалу суспільства, перетворення культурних цінностей у стимули і мотиви поведінки. Особистість як системна структура якостей і рис людини продукується суспільними відносинами, в які вона вступає в процесі  власної діяльності і взаємин  із довкіллям. Із соціальною природою людської діяльності пов’язаний вплив, зумовлений суспільними нормами, самооцінкою  й зустрічною оцінкою кожної особи  з боку соціуму [40].

Інтенсивна соціальна реструктуризація припускає нове осмислення вже наявного досвіду з питань формування позитивних ціннісних уподобань і на їх підґрунті  фахових орієнтирів особистості, рівно  як передбачає проведення інноваційних досліджень даного процесу. В зв’язку  з цим основу запропонованого  пошуку становлять фундаментальні положення  гуманітарних і суспільних наук, щонайменше такі методологічні принципи: а) детермінізму – причинного зумовлення і закономірної взаємозалежності психологічних явищ, які визначають спрямованість особистості у майбутній професійній діяльності (В. Вундт, Г. Гельмгольц, Ф. Дондерс, І.М. Сеченов); б) розвитку психіки – вищих психічних функцій, когнітивної, мотиваційної та аксіопсихологічної сфер людини (Л.С. Виготський, Г.С. Костюк,                        С. Стернберг, У. Найссер, Дж. Рунер, Ф. Хайдер, Дж. Келлі, Г.О. Балл,          З.С. Карпенко); в) єдності свідомості та діяльності (І. Кант, С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв, М.Я. Басов, А.В. Петровський); г) єдності зовнішніх впливів, соціального довкілля та внутрішніх особливостей особистості (В. Джемс,       А. Бандура).

Проблема ціннісних орієнтацій активно вивчалась у 70-80 рр. ХХ ст. (Адикулов А., Круглов Б.С., Шаров А.С., Ядов В.А. та ін.), потім до неї повертались все рідше, але зараз ця проблема знову викликає зацікавленість, і розвивається в працях багатьох відомих вчених. З того часу відбулися значні соціальні та економічні зміни у суспільстві. Суспільство, у якому ми живемо, стало нестабільним, розмитим та досить неоднорідним, у порівнянні з принципово іншими суспільними умовами 70-80-х рр. ХХ ст. з точки зору стабільності та наступності, наявності єдиної ідеології суспільства, чітких уявлень про пріоритетність суспільних цінностей [40].

В процесі наукового пошуку вчені  намагалися сконструювати натуралістичну систему цінностей, яка могла  б спиратися на природу людини, виходячи з основоположних тенденцій  становлення і функціонування особистості, враховуючи впливи соціального довкілля та індивідуальні особливості розвитку. Вважається, що цінності притаманні структурі  людської конституції та мають біологічну і генетичну основи, однак їх розвиває тільки культура, а тиражує лише цивілізація [21]. Звідси зрозуміло, чому майбутнє людини головним чином визначається соціальними ідеалами, які продукують прагнення молодих людей не лише здобути високу професійну компетентність, а й повністю самореалізуватися за умов нових економічних, політичних та соціальних відносин.

Система ціннісних орієнтацій у  повній мірі характеризує зрілу особистість, оскільки перебуває в центрі змістовного  відношення "Я – світ" та визначає її потребо-мотиваційний вектор соціальної поведінки та зумовлює ефективність життєдіяльності.

Більшість авторів виділяють дві  найважливіші характеристики цінностей: 1) значущість (В. Тугаринов, Л. Архангельський, І.Т. Фролов,      Я. Щепанський, Н. Наумова); 2) характер, який є вторинним, або похідним від людського буття (Л. Фролович, Л.І. Архангельський, О. Здравомислов,   В. Отрут, С.Л. Рубінштейн). Крім того, можна виділити особливості дослідження цінностей у предметному форматі різних наук. Так для філософського дослідження притаманні: 1) глобальність, а також 2) розгляд цінностей у різних контекстах – історичному, культурному; тоді як для соціального й особливо соціально-психологічного дослідження типовими можна назвати: а) прагнення чітко розмежувати поняття "цінність", "потреба", "ціль", "норма", "ціннісні орієнтації" і т.п., б) спроби класифікувати цінності на різних підставах (Л. Косова, І.М. Попова,             Н. Лапін, М. Рокич, Ш. Шварц), в) виділення психологічної структури власне цінностей особистості.

Структура особистості як соціального  феномена може бути охарактеризована через її стрижневі властивості, які виступають як найголовніші у  масовій свідомості певної культури, нації. Дані базові властивості свідчать про наявність загальнопсихологічних закономірностей регуляції поведінки людей різних культур та цивілізаційних уподобань. Тоді структурними одиницями особистості, що дають змогу простежувати й аналізувати усі види діяльності людини, пояснювати зміну її внутрішніх психологічних спонукань, є перш за все цінності, настановлення, норми.

Цінності і норми становлять єдину систему, що регулює поведінку  людей і соціальних груп у суспільстві. Ціннісно-нормативна система – це орієнтир при виборі способу дій, перевіряє і відбирає ідеали, вибудовує  цілі, утримує способи їх досягнення. Отож, цінності і норми є складовою  свідомості як окремої людини, так  і суспільної свідомості та культури загалом. Цінності – це переважно  соціологічне поняття, що набуває психологічного змісту у зв’язку з аналізом мотивів  і вчинків окремої особистості. Як стверджували У. Томас і Ф. Знанецький, цінності – природний об’єкт, що у дійсності набуває соціального значення і може бути об’єктом діяльності. Відтак цінності – основа і буття, і людського світу культури. Вони життєво необхідні для розвитку і підтримки соціального порядку, хоча найчастіше це абстрактні ідеали, тобто уявлення людини про ідеальні способи поведінки й прикінцеві цілі. Звідси природно, що цінності співвідносяться з ідеями, значущими об’єктами і цілями; вони здебільшого бажані, а їх досягнення позитивно санкціонується соціумом. Коли відомо, яким ідеям служить людина, можна відповісти на запитання, саме заради чого вона поводиться так чи інакше. Норми переважно асоціюються зі способами досягнення цілей, шаблонами взаємодії і відповідають на запитання "як треба поводитися?". І все ж норми як соціальні правила інколи відіграють роль відносних цінностей (наприклад, норми милосердя).

Кожне суспільство має унікальну  ціннісно-орієнтаційну структуру, в якій знаходить відображення самобутність даної культури. Оскільки сукупність цінностей, яку привласнює індивід в процесі соціалізації, "транслює" саме суспільство, то дослідження системи ціннісних орієнтацій особистості є особливо актуальною проблемою в ситуації кардинальних соціальних змін, коли має місце певна "розмитість" суспільної ціннісної структури, ослаблюється дія соціальних норм, а у прийнятих соціумом ідеалах з’являються суперечності.

 

2. Основні підходи до вивчення цінностей та ціннісних орієнтацій особистості у вітчизняній та зарубіжній психології

 

Історія розвитку уявлень про цінності та ціннісні орієнтації особистості  дає підстави говорити про те, що це питання є досить вагомим у  системі наукової психології.

Цінність – будь-який об’єкт (у  тому числі ідеальний), що має життєво  важливе значення для суб’єкта (індивіда, групи, етносу). У широкому розумінні  в ролі цінностей можуть виступати  не тільки абстрактний привабливий  сенс чи ситуативні вартості, а й  конкретні матеріальні блага. Введенню терміна "цінність" людство завдячує І.Канту, який використовував його для  позначення загальних нормативів моралі [32].

У більш вузькому значенні прийнято розглядати цінності як духовні ідеї, що містяться у поняттях, яким властивий  високий ступінь узагальнення. Формуючись у свідомості, саме ці цінності усвідомлюються в процесі освоєння культури. Тут  кінцеві уподобання є базовими, або  найвищими цінностями, оскільки всі  зовнішні уподобання так чи інакше зводяться до внутрішніх, а внутрішні  – до остаточних домагань.

Емпіричне вивчення цінностей починається  з польових робіт представників  культурної антропології, піонерів таких  досліджень.             Дж. Беррі, Р.Ф. Бенедикт, М. Мід, К. Клакхон розглядали індивіда як носія культури та, відповідно, як інформанта, що розповідає начебто лише про свої цінності, але тим самим і такого, який в повному обсязі інформує про групові чи надіндивідуальні цінності. Сьогодні така позиція і особливо припущення про відсутність внутрішньокультурної варіативності здадуться надто спрощеними, але до цього представники культурної антропології при вивченні цінностей не зверталися до людей, а покладалися на традиційні етнографічні джерела: релігійні переконання, загальні деталі поведінки, художні твори та ін.

Аналогічно деякі соціологи  тривалий час вважали можливим описувати  цінності суспільства, спираючись лише на своє власне їх розуміння, не звертаючись  до емпіричних досліджень. По суті відтворюючи  позицію антропологів, ось тільки інформантами тут виступали самі дослідники, які вважали, що вони складають  вибірку в повній мірі репрезентативну  всьому суспільству чи культурі.