Покращення управління нематеріальними ресурсами підприємства

Саме інтелектуальний  капітал нації дедалі більше перетворюється на провідний чинник економічного зростання  та міжнародного обміну, радикальних  структурних зрушень, стає головним у визначенні ринкової вартості високотехнологічних компаній та формуванні високого рівня конкурентоспроможності. Все це дає підстави говорити про становлення у сучасному світі якісно нового типу економіки - економіки, що базується на знаннях та використанні інтелекту.

Підприємства третього тисячоліття - це підприємства, що використовують зовсім не ті методи і навички, які використовували підприємці у минулому. Нові методи розвиваються за сучасними інформаційними та телекомунікаційними технологіями, які потребують високої кваліфікації від працівників. Тому головна цінність для підприємств третього тисячоліття - це висококваліфіковані фахівці, які на практиці використовують свій інтелектуальний потенціал.

Стимулом для активізації  будь-яких напрямів творчості є ефективно  функціонуюча державна система правової охорони результатів інтелектуальної діяльності. її ефективність характеризується наявністю ринку об'єктів інновацій, можливістю набуття і дійового захисту прав на

об'єкти інтелектуальної  власності, які дають змогу отримати легальний прибуток від творчої праці. Створення потужної промисловості, стабільної і високо розвинутої економіки неможливе без використання творчого потенціалу суспільства.

Важливим джерелом економічного зростання розвинутих країн світу  є також індустрія авторського права (книговидання, звукозаписи, відеозаписи, комп'ютерні програми, бази даних), яка забезпечує щорічне зростання внутрішнього валового продукту на 5-6% і приблизно такий же відсоток зростання кількості робочих місць. Створення переважної більшості продукції індустрії авторського права припадає саме на представників середнього класу, зокрема представників малого і середнього бізнесу.

Значення  інтелектуальної власності часто  недооцінюється власниками малих і середніх підприємств. Але якщо об'єкт інтелектуальної власності дістав належну правову охорону і має попит на ринку, він перетворюється на цінний актив підприємницької діяльності.

Підтримка держави проявляється, насамперед - у створенні сприятливих  умов для ефективної комерціалізації  результатів вітчизняних науково-технічних розробок як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. На жаль, сьогодні використовується тільки незначна частка науково-технічного потенціалу держави, що обумовлено відсутністю фінансування перспективних проектів для їх комерційної реалізації, недостатністю правової охорони об'єктів інтелектуальної власності, яку необхідно отримувати в іноземних державах, відсутністю сучасних маркетингових досліджень міжнародного ринку товарів та послуг. Все це потребує коштів, яких не мають українські науково-дослідні організації та установи, а також малі та середні підприємства. Наслідком такого стану справ є науково-технологічне відставання України, «відплив» інтелектуального потенціалу, втрата значних валютних коштів, які мали б надходити від продажу ліцензій та експорту наукомісткої продукції.

В той же час Україна  завжди славилась талановитими, винахідливими  людьми, завдяки яким вона визнана  у світі як держава з високорозвиненим науково-технічним та духовним потенціалом.

Законодавча база дає підстави розглядати інтелектуальну власність як довгостроковий та перспективний вид вкладень капіталу. І вона вже стає об'єктом внеску до статутних капіталів створюваних підприємств, предметом купівлі-продажу, передачі в заставу, страхування тощо. Але на сьогоднішній день необхідно прийняти законодавчі та інші нормативно-правові акти, в яких мають бути чітко визначені механізми комерціалізації інтелектуальної власності, насамперед механізми розподілу прав на об'єкти інтелектуальної власності та оцінки їхньої вартості.

Держдепартаментом розробляється  також законопроект «Про особливості  введення об'єктів інтелектуальної  власності до господарського обороту», яким, зокрема, буде визначено механізми  розподілу прав на об'єкти інтелектуальної  власності, створені за кошти державного бюджету, особливості державного регулювання експорту, імпорту прав на об'єкти інтелектуальної власності, створені або одержані за такі кошти, систему податкових пільг тощо.

Проблемі введення до господарського обороту об'єктів  інтелектуальної власності, тобто нематеріальних ресурсів, їх комерційному використанню і впливу на добробут громадян приділяється багато уваги в країнах з розвинутою економікою. Активно опрацьовується це питання і Всесвітньою організацією інтелектуальної власності, зокрема щодо ролі інтелектуальної власності у функціонуванні малих і середніх підприємств та участі держави в регулюванні процесу створення та використання об'єктів інтелектуальної власності такими підприємствами.

Цікавим у цьому аспекті  є досвід Фінляндії. У цій країні діє принаймні шість організацій, що займаються консалтинговою та посередницькою діяльністю у сфері комерціалізації інтелектуальної власності. Вони діють на території всієї країни. Серед них є приватні організації, такі як, наприклад, Фонд винаходів Фінляндії. Є також і регіональні представництва центральних органів виконавчої влади, наприклад регіональні служби трьох міністерств: Міністерства торгівлі і промисловості, Міністерства сільського господарства і лісівництва та Міністерства праці. Завданнями цих організацій є забезпечення сприятливих умов для створення і введення до господарського обороту об'єктів інтелектуальної, насамперед, промислової власності. Це досягається шляхом створення регіональних консультаційних пунктів, надання допомоги в оформленні прав інтелектуальної власності, сприяння формуванню ринку споживачів цієї власності, залучення ризикового (венчурного) капіталу для фінансування заходів з комерціалізації прав інтелектуальної власності тощо.

Крім того, цікавим  є досвід ФРН. У цій країні центри, подібні до Фонду винаходів Фінляндії, знаходяться, як правило, при Земельних університетах. Фінансування діяльності центрів відбувається з бюджету цих університетів. Діяльність центрів, схожа з діяльністю Фонду винаходів Фінляндії, сприяє максимальному зближенню приватних винахідників і зацікавлених в їхніх розробках фірм та залученню приватного капіталу для інвестиції введенням до громадського обороту винаходів, створених фізичними особами, чим забезпечує зростання їхнього добробуту і тим самим зростання і укріплення середнього класу Німеччини.

Отже, на сьогодні в Україні  є ціла низка проблем, пов'язаних із захистом прав та економічних інтересів  суб'єктів інноваційного процесу, створенням належних соціально-економічних  умов для розвитку цивілізованого ринку інтелектуальної власності, забезпеченням трансферу сучасних технологій, міжнародного обміну інформацією та знаннями. їх вирішення сприятиме пришвидшенню просування вітчизняної економіки в загально цивілізаційному руслі становлення високорозвиненого інформаційного суспільства та зростання добробуту населення.

Водночас необхідно  враховувати, що соціогуманістичний вимір  економіки знань передбачає врахування не лише соціально-економічних (зростання  добробуту, прибутковості, довговічності  нововведень), а й національно-духовних аспектів розвитку інноваційного суспільства, пов'язаних із прогресивністю та демократичністю нових ідей та духовним збагаченням нації.

ВИСНОВКИ

У загальному вигляді  під нематеріальними ресурсами  розуміють складову частину потенціалу підприємства, здатну забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду.

Усі нематеріальні ресурси  мають спільні риси, що об'єднують  їх в це поняття. Найхарактернішою з  них є те, що цей вид ресурсів не має матеріально-речової основи та фізичної форми. Нематеріальні ресурси, подібно до основних виробничих фондів, можуть використовуватися тривалий час, не втрачають при цьому своєї споживної вартості і приносять підприємству додатковий дохід. Також спільною рисою нематеріальних ресурсів є те, що вони не дають змоги точно визначити суму прибутку, що може бути одержана від їх застосування.

Поняття «нематеріальні ресурси» використовується для характеристики сукупності об'єктів інтелектуальної  власності, до яких входять об'єкти промислової власності, об'єкти, що охороняються авторським правом і суміжними правами та інші (нетрадиційні) об'єкти інтелектуальної власності. До об'єктів промислової власності відносять винаходи, корисні моделі, знаки для товарів та знаки обслуговування, географічне позначення, фірмове найменування, способи захисту від недобросовісної конкуренції. До об'єктів, що охороняється авторським правом і суміжними правами належать твори в галузі науки, літератури та мистецтва, наукові відкриття, комп'ютерні програми, бази даних, топологія інтегральних мікросхем, виконання літературних, драматичних, музичних та інших творів; фонограми; відеограми; програми організацій мовлення. До інших(нетрадиційних) об'єктів інтелектуальної власності відносять раціоналізаторські пропозиції, «ноу-хау», комерційні таємниці.

Нематеріальні ресурси  відрізняються від матеріальних певними характеристиками, пов'язаними  з їхньою природою і способами  практичного використання.   Наприклад,   нові   знання  як  результат  творчої  діяльності

людини, по суті, є суспільним благом і ними може користуватися не лише якийсь один суб'єкт господарювання, а й решта. Виникає небезпека імітації, копіювання та використання цих знань безкоштовно. За таких обставин ніхто не наважиться вкладати кошти першим у створення нових знань. Тому й виникає необхідність захистити права власності автора. Отже, доступ до таких знань захищено правами, що самі по собі і є нематеріальними активами.

Нематеріальні активи підприємства - це засоби, що не мають фізичної форми, визнаються об'єктом права власності, мають умовну вартість і приносять власникові певний дохід.

До нематеріальних активів  відносяться патенти, ліцензії, торговельні  марки й товарні знаки, права  на користування природними й іншими ресурсами, програмні продукти для ЕОМ, нові технології й технічні рішення, що приносять вигоду у процесі господарської діяльності. Інвестиції в нематеріальні активи окупаються протягом певного періоду за рахунок додаткового прибутку, одержуваного підприємством в результаті їхнього застосування, і за рахунок амортизаційних відрахувань. З розвитком ринкових відносин збільшуються розмір та доля нематеріальних активів у загальній сумі капіталу підприємства. Збільшується й економічний інтерес у підвищенні прибутковості підприємства за рахунок використання виключного права підприємства на результати інтелектуальної діяльності.

Основними завданнями аналізу використання нематеріальних активів є аналіз обсягу і динаміки нематеріальних активів, аналіз структури і стану нематеріальних активів за видами, термінами використання і правової захищеності, аналіз дохідності (рентабельності) і фондовіддачі нематеріальних активів та аналіз ліквідності нематеріальних активів.

Нематеріальні активи отримують  з метою одержання економічного ефекту від їх використання при виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг.

Кінцевий  ефект використання нематеріальних активів відображається у загальних результатах господарської діяльності: зниженні витрат на виробництво, зменшенні обсягів збуту продукції, зростанні прибутку, підвищенні платоспроможності і стійкості фінансового стану. Враховуючи це, основним принципом управління динамікою нематеріальних активів є формула: потрібно збільшувати темпи зростання віддачі капіталу. Інакше кажучи, у динаміці темпи зростання виручки від реалізації продукції або прибутку мають випереджувати темпи зростання нематеріальних активів.

Основними напрямами  підвищення віддачі є: своєчасне  продовження ліцензій на користування інтелектуальною власністю, що дозволить  уникнути додаткових витрат на їх термінове оформлення або сплату штрафних санкцій; обмеження доступу співробітників підприємства до незахищених авторськими правами нематеріальних активів, щоб уникнути їх витоку; визначення необхідності продовження деяких видів ліцензій з точки зору подальшої роботи суспільства, а також шляхом проведення досліджень визначити можливість розвитку роботи по нових напрямах.

Стимулом для активізації  будь-яких напрямів творчості є ефективно  функціонуюча державна система правової охорони результатів інтелектуальної діяльності. її ефективність характеризується наявністю ринку об'єктів інновацій, можливістю набуття і дійового захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності, які дають змогу отримати легальний прибуток від творчої праці. Об'єкт інтелектуальної власності, який дістав належну правову охорону і має попит на ринку, перетворюється на цінний актив підприємницької діяльності.

Таким чином, можна зробити  висновок, що на сьогоднішній день вітчизняним  компаніям необхідно більше уваги  приділяти питанням, які пов'язані з нематеріальними ресурсами. Наявність у компанії нематеріальних активів, а також вибір ефективного методу їхньої оцінки, дасть можливість компанії не тільки максимізувати свій прибуток, а й підвищити число лояльних споживачів, за рахунок підвищення іміджу компанії.

Список  використаних джерел

1. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Каравела, 2004. - 568 с.
2. Жиделева В.В., Каптейн Ю.Н. Зкономика предприятия: Учебное пособие, 2-е изд., доп. и перероб. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 133 с.

3. Семернікова І.О., Мешкова-Кравченко Н.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник (Курс лекцій) - Херсон: ОЛДІ - Плюс, 2003.
4. Мацибора В.І., Збарський В.К Економіка підприємства: Навчальний посібник - К.: Каравела, 2008 -312 с.
5. М.Г. Грещак, В.М. Колот, С.Ф. Покропивний Економіка підприємства: Підручник/ За заг. ред. С.Ф. Покропивний. - Вид. 2-ге, переробл. та доп. - К.: КНЕУ, 2001-528 с.

6. А.В. Шегда Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів 
економічної спеціальності. - К.: Знання - Прес, 2003

7. С.Ф. Покропивний Економіка підприємства: Структурно - логічний 
навчальний посібник. - К.:КНЕУ, 2001. - 457 с.