Покращення управління нематеріальними ресурсами підприємства

Вищий навчальний заклад

УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА" КРОК "

Факультет Заочного навчання Кафедра Економіки підприємства

Курсова робота

На  тему «ФОРМУВАННЯ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ПІДПРИСМСТВА»

 

Студента 3 курсу, гр. ЕП - 09-зн Тарасюк О. М.

( прізвище, ім'я  та по батькові ) 

Керівник курсової роботи

Кандидат економічних  наук., доцент

( вчене звання або посада, якщо немає звання)

 

Андрєєва Віта Анатоліївна

( прізвище, ім'я  та по батькові)

 

( підпис студента) 

(резолюція до захисту)

 

 

 

(Дата) 

( Підпис)

 

Київ – 2012

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП...............................................................................З

1. Загальна характеристика нематеріальних  ресурсів підприємства

1.1  Нематеріальні ресурси, їх  види і особливості.............................5

1.2 Поняття та класифікація нематеріальних  активів.......................16

1.3  Оцінка вартості та амортизація  нематеріальних ресурсів.............22

2. Ефективне використання нематеріальних  ресурсів на підприємстві

2.1    Аналіз   структури   та   динаміки   нематеріальних   ресурсів   на підприємстві.................................................................................25

2.2   Аналіз   показників   ефективного   використання   нематеріальних ресурсів на підприємстві..................................................................29

3. Покращення управління  нематеріальними ресурсами підприємства

3.1  Основні напрями  підвищення віддачі нематеріальних  активів......34

3.2    Удосконалення   правової   охорони   нематеріальних  ресурсів   в Україні.......................................................................................32

ВИСНОВКИ.....................................................................................42

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................45

 

 

 

 

 

ВСТУП

Визначальною рисою  сучасного періоду розвитку всіх без винятку розвинених країн  є зростання в суспільному  виробництві ролі науково-технічних  знань та інших результатів творчої  діяльності людини. Використання накопиченого капіталу знань веде до суттєвих змін у характері функціонування підприємств та організацій. Значення фізичних товарів і обладнання поступово зменшується, тоді як значення послуг і нематеріальних ресурсів неухильно зростає.

За природою свого  походження нематеріальні ресурси виникають або завдяки новим, унікальним знанням у будь-якій формі, або через рідкісність ресурсів (природну чи організовану). В обох цих випадках недостатність ресурсів (унаслідок унікальності чи наявності в обмеженій кількості) сприяє появі ренти. Використання таких ресурсів або робить їхніх власників єдиним виробником певної продукції, або забезпечує зменшення витрат проти інших виробників.

Якщо мати на увазі  західний досвід, то, не дивлячись на той факт, що нематеріальні необоротні активи загально прийнятні в більшості країн ринкової економіки, підходи до їх ідентифікації, способів вступу на баланс, оцінки, амортизації продовжують залишатися об'єктами гарячих дискусій.

Актуальність обраної  теми полягає в тому, що нематеріальні  активи певною мірою є новими для господарської практики України, а також маловивченими і не до кінця розробленими. Але, не дивлячись на це, в реальному житті зустрічатися з ними доводиться все частіше: в результаті повсюдного використання комп'ютерних програм, розвитку науки і техніки виникає необхідність у правовому оформленні досконалому вивченні умов їх формування та відтворення. Це пов'язано з постійними змінами в методології обліку даних активів, що відбуваються у зв'язку з процесом реформування вітчизняного обліку, а також формуванням законодавчої бази в області оподаткування.

 

Метою роботи є аналіз сутності, формування та ефективності використання нематеріальних ресурсів.

Згідно поставленої  мети, були висунуті наступні завдання:

• дослідити види і особливості нематеріальних ресурсів;
• проаналізувати поняття та елементний склад нематеріальних активів;
• проаналізувати  динаміку,  структуру  і  ефективність  використання

нематеріальних ресурсів на підприємстві;

- дослідити напрями  удосконалення управління нематеріальними  ресурсами на підприємстві.

Предметом дослідження  виступив аналіз нематеріальних активів  і запровадження шляхів їх використання.

В процесі дослідження  застосовувалися аналітичний, програмно-цільовий, нормативний метод, методи порівняльного аналізу.

Теоретико-методологічною основою дослідження послужили праці вітчизняних і зарубіжних учених-економістів; нормативно-правові документи; статті з періодичного друку, присвячені проблемам аналізу нематеріальних активів.

Отже, нематеріальні ресурси  багато важать у підвищенні конкурентоспроможності діючих підприємств. За умов насиченості ринку різноманітними товарами підприємство-виробник повинно вдосконалювати можливості пропонування, просування та реалізації своїх товарів або послуг. Дійовим інструментом конкуренції у цьому разі може бути використання нематеріальних ресурсів.

 

 

 

 

1. Загальна  характеристика нематеріальних  ресурсів підприємства 

 

1. Нематеріальні ресурси, їх види і особливості

 

Успішне функціонування підприємства в ринкових умовах передбачає широке використання в господарській практиці не тільки матеріальних і трудових ресурсів, а також і нематеріальних ресурсів. В сучасних умовах нематеріальні ресурси є важливою частиною потенціалу підприємства, визначальним фактором підвищення його конкурентоспроможності. За своїм походженням нематеріальні ресурси є результатом творчої діяльності людини, що формуються у вигляді науково-технічних знань і ведуть до суттєвих змін у характері функціонування підприємства. Використання нематеріальних ресурсів робить підприємство єдиним власником певного науково-технічного досягнення, використання якого забезпечує йому відповідні конкурентні переваги, а в результаті додатковий прибуток.

Нематеріальні ресурси - частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну вигоду протягом тривалого часу, для якої характерні відсутність матеріальної основи та невизначеність розмірів майбутніх прибутків від її використання [1, с. 134].

Поняття «нематеріальні ресурси» використовується для характеристики сукупності об'єктів  інтелектуальної власності, до яких входять:

- об'єкти промислової власності;

- об'єкти, що охороняються авторським правом і суміжними правами;

- інші (нетрадиційні) об'єкти інтелектуальної власності [1, с. 134].

Згідно  з Паризькою  конвенцією  з  охорони  промислової власності (1883 р.)  до  об'єктів цієї власності  належать  винаходи,  корисні  моделі,

- промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування зазначення походження товарів, а також способи захисту від недобросовісної конкуренції [2, с. 129].

 

У таблиці 1.1 показано загальновизнані для практичного використання на підприємстві можливі об'єкти інтелектуальної власності [6].

Нематеріальні   ресурси
Об'єкт промислової  власності	Об'єкти, що охороняються авторськими та суміжними правами	Інші об'єкти
- винаходи; - корисні моделі; - промислові зразки; - товарні знаки; - позначення походження товару; - фірмове найменування; - методи захисту від недобросовісної конкуренції	- твори в галузі  науки, літератури, мистецтва; - комп'ютерні програми , топології інтегральних схем; - права виконавців виробників фонограм та організацій	- раціоналізаторські пропозиції; - ноу-хау; - комерційна таємниця;

 

 

Таблиця 1.1 Об'єкти інтелектуальної власності підприємства

Стокгольмська конвенція (1967 р.) включає в поняття «інтелектуальна власність» права, що стосуються літературних, художніх і наукових творів, виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо і телевізійних передач, винаходів у всіх галузях людської діяльності, наукових відкриттів, промислових зразків, товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань та комерційних позначень, захисту проти недобросовісної конкуренції, а також всі інші права щодо інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.

Поняття «промислова власність» розуміють у найширшому значенні і застосовують не тільки щодо промисловості й торгівлі, але також і щодо сільськогосподарського виробництва, добувної промисловості та всіх продуктів промислового чи природного походження.

До об'єктів промислової власності належать:

Винахід - це принципово нове технічне вирішення існуючої виробничої проблеми, що дає позитивний ефект  для народного господарства [З, с. 100]. Об'єктами винаходу можуть бути продукт і спосіб.

Виділяють кілька основних видів продуктів, які можуть стати об'єктом винаходу. До них, зокрема, належать:

—пристрій - машина, механізм, прилад тощо, які характеризуються наявністю конструктивних елементів  та зв'язків між ними, їхнім взаємним розташуванням, формою виконання, параметрами  елементів і матеріалів, з котрих їх виготовлено;

—речовина - індивідуальні  хімічні сполуки, композиції (сполуки. суміші, розчини, сплави тощо), продукти ядерного перетворення, які характеризуються якісними й кількісними ознаками;

—штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин - спадково однорідні культури бактерій, мікроскопічні гриби, дріжджі, мікроорганізми, віруси, фаги, соматичні клітини рослин і тварин, які культивуються, тощо [7, с. 96].

До способів належать процеси виконання дій над  матеріальним об'єктом (об'єктами) за допомогою інших матеріальних об'єктів. Спосіб характеризується наявністю дій або сукупності дій, порядком їхнього виконання в часі.

Корисна модель - це результат  інтелектуальної діяльності людини, об'єктом якої є нова за виглядом, формою, розміщенням частин або побудовою модель, придатна для промислового виготовлення.

Корисні моделі відрізняються від інших об'єктів  промислової власності тим, що їхнім предметом є тільки конструктивне вирішення пристрою (просторова композиція, взаємне розташування елементів пристрою, його форма). Це означає, що речовини, штами мікроорганізмів, культури клітин рослин і тварин, а також способи не можуть бути визнані корисними моделями. За законами України корисна модель відповідає умовам патентоспроможності, якщо вона є новою (не є частиною рівня техніки) і промислово придатною (тобто придатною для відтворення промисловими засобами) [10, с. 173].

Промисловим зразком  називається результат творчої  діяльності людини в галузі художнього конструювання. Об'єктом такої діяльності може бути форма, малюнок, кольори або їхнє поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. Промисловий зразок може бути об'ємним (модель), плоским (рисунок) або комбінованим.

За своєю сутністю промисловий зразок - це нове художньо-конструктивне  вирішення виробу, в якому досягається  єдність технічних та естетичних властивостей. Не підлягають охороні  як промислові зразки: об'єкти архітектури, промислові гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друкована продукція як така; об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких і тому подібних речовин.

Художньо-конструктивне  вирішення виробу визнається промисловим  зразком і забезпечується правовою охороною за умов його новизни та промислової придатності. Промисловий зразок є новим, якщо сукупність його суттєвих ознак, що визначають естетичні та (або) ергономічні особливості виробу, не стала загальнодоступною у світі до дня фіксації його пріоритету. Промислова придатність означає, що промисловий зразок може бути багаторазово відтворений через виготовлення відповідного виробу.

Деякі вироби не підлягають охороні як промислові зразки. Це галантерейні, швейні, трикотажні вироби, тканини (крім декоративних), взуття та головні убори.

Товарними знаками та знаками обслуговування (в українському законодавстві - знаки для товарів  і послуг) вважаються оригінальні  позначення або будь-які комбінації позначень, за якими товари і послуги  одних осіб відрізняються від  однорідних товарів і послуг інших осіб. Торговельна марка забезпечує ідентифікацію товару чи послуги та його виробника на ринку [4, с. 135].

Використання таких  знаків дозволяє споживачу виділити та швидко знати потрібний йому товар, тобто він сприяє реалізації товарів  і має рекламний характер. Тому товарний знак розміщують на самому товарі або його упаковці. Товарний знак використовують також у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг [5, с. 305].

Споживач за допомогою  товарного знаку швидко визначає, хто виробляє певний товар. Тому власник товарного знаку не може вважати себе позбавленим відповідальності за якість своїх виробів (послуг) як у процесі реалізації, так і на етапі споживання.